У 2. Права та обов'язки членів сільськогосподарських підприємств кооперативного типу

1. Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства (сільгоспвиробничого кооперативу, спілки се­лян) має суб'єктивні права, і на нього покладаються юри­дичні обов'язки, визначені як аграрним, так і іншим зако­нодавством.

Ці правомочності членів аграрних підприємств коопера­тивного типу грунтуються на Конституції України як рівноправних громадян Української держави. У своєму ко­лективі всі члени колективних та інших сільськогоспо­дарських підприємств кооперативного типу (сільгоспвироб­ничого кооперативу, спілки селян) користуються рівними правами і несуть однакові обов'язки. Правомочності членів аграрних підприємств кооперативного типу набули свого подальшого розвитку з прийняттям в Україні Законів "Про власність", "Про підприємництво", "Про колективне сіль­ськогосподарське підприємство", про соціальний розвиток села, законів і підзаконних нормативно-правових актів про приватизацію майна в агропромисловому комплексі, а також нової редакції Земельного кодексу та внесенням змін до Цивільного кодексу щодо права приватної власності громадян тощо.

2. Соціально-економічне призначення та юридичний зміст правомочностей членів аграрних підприємств-підпри­ємців кооперативного типу є похідними від правового ста­тусу, завдань та функцій цих підприємств-підприємців, правомочностей останніх як юридичних осіб, заснованих на приватній, недержавній власності. Диференціація та особ­ливості правовідносин з участю цих аграрних підприємств-підприємців кооперативного типу лежать в основі розмежу­вання прав і обов'язків громадян — членів цих юридич­них осіб. Правомочності членів.. даив^ініх^^агваон.и.х підприємств-підприємців кооперативного типу розмежову­ються, ^^ад а) членські організації; б) членські трудові;

в) членські управлінські; г) членські майнові; д) членські содіа,льні^гощо. Наведене розмежування прав та ооов^язків членів підприємств кооперативного типу та їхній зміст визначеноЗакрнами "Про власність", "Про колективне сільськогосподарське підприємство", а також здймами Ста-тутии.вах аграрних підприємств кооперативного типу.

3. Правомочності членів колективних сільськогосподарсь­ких підприємств (сільгоспвиробничих кооперативів, спілок селян) організаційного характеру становлять їхні права та обов'язки щодо правил вступу до членів цих підприємств, юридичного оформлення членства, регулювання припинен­ня членства, оформлення цього юридичного факту, поряд­ку розрахунків та інших наслідків припинення членства.

4. Серед членських правомочностей членів цих підпри­ємств та інших аграрних підприємств кооперативного типу є трудові права та обов'язки цих громадян. Їхню основу становлять правові норми Кодексу ^законів про працю, особливості застосування (не всупереч першим) яких відо­бражено у. Статутах аграрних підприємств кооперативного типу. Тру^овимтааграрним законодавством^ регулюються права членЇв" цих підприємств щодо оі^^зЗціїГ^їсїїиіі-ліни,^опдати праці, запровадження їхньої т^ущо^оренд,- ної та внутрікобперативноЇ форм. Нормами цйх"^галузей законодавства регулюється також дисциплінарна і „мате­ріальна відповідальність членів аграрних підприємств їсоо-ператйвнбгб типу, охорона праці й охорона здоров'я. У разі порушення членських трудових прав член підпри­ємства кооперативного типу може захистити свої права, в тому числі й у судовому порядку.

5. Управління діяльністю аграрних підприємств-підпри­ємців кооперативного типу здійснюється на засадах само­врядування, широкої демократії, гласності, активної участі членів у вирішенні всіх питань діяльності цих підприємств. Саме виходячи із загальносвітових принципів сільськогос­подарської кооперативної демократії члени „цих аграрних підприємств кооперативного типу мають право і зобов'я­зані особисто брати участь в управлінні, справами колек­тивних сільськогосподарських підприємств (сільгоспвироб-ничого кооперативу, спілки селян), обирати н-бути обрани­ми до їхніх керівних органів, вносити пропозиції щодо ^оліпшення діяльності цих ^аграгінйх підприємств коопера­тивного типу, усунення хиб у їхній роботі, "зловживань з боку правління та посадових осіб. Активна участь членів цих підприємств-підприємців у здійсненні кооперативного самоврядування (за принципом "один член — один голос" незалежно від розміру його майнової частки-внеску) де­тально регламентується нормами Статутів цих підпри­ємств, а також гарантується порядком обрання/відклику та порядком роботи органів управління, чітким розмежуван­ням їхніх повноважень, порядком голосування (таємним чи відкритим), що визначається самими членами і Статутом підприємства-підприємця кооперативного типу.

6. Особливими за своїм призначенням та змістом є член­ські майнові правомочності членів аграрних підприємств-підприємців кооперативного типу. Ці відносини у різні роки характеризувалися певними відмінностями. Так, під час створення колгоспів у 30-і та протягом 40-х рр. майно­вими були права та обов'язки селян (які були примушені або добровільно вступали до членів сільгоспартілей та кол­госпів) лише щодо усуспільнення засобів виробництва і матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну артілі. У разі виходу з артілі за Примірним статутом сільськогос­подарської артілі (1935 р.) селянин де-юре мав право одер­жати вартість тієї частки (а не всього внесеного ним) майна, що в усуспільненому майні артілі вважалося його паєм. Після прийняття Примірного статуту колгоспу (1969 р.) члени колгоспу були де-юре позбавлені права одержати свою частку з майна колгоспу. Їхні майнові права до початку 90-х рр. були суто декларативними, оскільки суб'єктом права колгоспно-кооперативної власнос­ті був колгосп, а не його члени. Останні були зобов'язані лише берегти й примножувати громадське майно, нести матеріальну відповідальність перед колгоспом.

У сучасних умовах права та обов'язки майнового харак­теру членів колективних та інших аграрних підприємств-підприємців кооперативного типу набули нового змісту і, як наслідок, — нових форм і способів реалізації.

Як і раніше, ці відносини охоплюють відносини щодо компенсації членом колективного сільськогосподарського підприємства шкоди, завданої підприємству.

Новим у цих відносинах є те, що на рівні Закону "Про колективне сільськогосподарське підприємство" у ст. 7 за­значено, що майно підприємства на праві спільної частко­вої власності належить його членам. Суб'єктом права влас­ності на підприємстві є саме підприємство як юридична особа, а його члени — в частині майна, яку вони одержать при виході з підприємства. Новим у цих відносинах є також і те, що на законодавчому рівні встановлено право членів колективних сільськогосподарських підприємств (сільгоспкооперативів, спілок селян тощо) на частку в спільному майні підприємства, яка має правовий статус паю члена колективного чи іншого аграрного підприємства кооперативного типу.

7. Незважаючи на певну прогресивність наведених вище норм, Закон "Про колективне сільськогосподарське під­приємство" все ж недосить послідовно і чітко регулює майнові правовідносини членів колективного сільськогос­подарського підприємства. Так, на виконання ст. 9 наведе­ного Закону у колективному сільськогосподарському під­приємстві проводиться паювання майна і створення пайо­вого фонду майна членів цих підприємств кооперативного типу. До нього включають вартість основних виробничих і обігових фондів, створених за рахунок діяльності підприєм­ства, цінні папери, акції, гроші та відповідну частку від участі колективного сільськогосподарського підприємства у діяльності інших підприємств.

Право члена підприємства на пайовий фонд майна зале­жить від його трудової участі в діяльності підприємства. Право члена на свій пай підтверджується виданою йому пайовою книжкою, де зазначається у грошовому та від­сотковому вираженні його частка в спільному майні колек­тивного та іншого підприємства кооперативного типу. Па­йова книжка підписується головою, головним бухгалтером колективного сільськогосподарського підприємства та скріп­люється печаткою. Відомості про частку в спільному майні також дістають своє закріплення у відповідних книгах. Однак на практиці мають місце зловживання як при ви­значенні самого розміру частки (паю), так і при внесенні змін у ці книжки про пайовий фонд майна. Це, по суті, є єдиною — з позиції права в цілому і з позиції громадян-членів як носіїв суб'єктивних прав —хибою у правовому забезпеченні реалізації громадянами своїх прав на частку в спільній власності, оскільки зміна цієї частки не може бути проконтрольована громадянином і, відповідно, цей громадянин не зможе у судовому порядку захистити свої майнові членські права, що можуть порушуватися посадо­вими особами колективних та інших аграрних підприємств-підприємців кооперативного типу.

8. Однією з важливих форм реалізації членами аграрних підприємств кооперативного типу своїх членських майно­вих прав є реалізація ними прав на одержання частини^ прибутку від діяльності підприємства. Відповідно до ст. 9 Закону "Про* колективне сільськогосподарське підприєм­ство", членові підприємства щорічно нараховується части­на прибутку залежно від частки у пайовому фонді. За бажанням члена підприємства нарахований йому чистий прибуток (дивіденд) може бути виплачено грошима або зараховано в збільшення його частки у пайовому фонді майна. Ці відносини детальніше регулюються Статутами підприємств кооперативного типу.

9. Принципово новим в українському аграрному законо­давстві є правові норми п. 2 ст. 7 та п. 2 ст. 9 Закону "Про колективне сільськогосподарське підприємство", яки­ми визначаються правомочності громадян як суб'єктів пра­ва власності на майно колективних та інших аграрних підприємств кооперативного типу.

Так, відповідно до наведених норм суб'єктом права власності є члени підприємства кооперативного типу на майно свого підприємства як його члени. Їм належить частина майна (пай) за правом приватної власності, яку вони одержать при виході з підприємства. Права розпоря­джатися своїм паєм на власний розсуд член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Таким чином, з наведених вище норм Закону "Про колективне сільськогосподарське підприємство" випливає висновок, що між колективним та іншим аграрним підприємством коопе­ративного типу і його членом існують зобов'язальні відно­сини*, по-перше, щодо передання-одержання паю членом підприємства, по-друге, щодо юридичного оформлення передання-одержання паю, по-третє, юридичного факту ви­никнення у громадянина суб'єктивного права вимагати своєї частки (паю) з володіння і користування аграрного підприємства-підприємця кооперативного типу. Саме юри­дичний факт припинення членських відносин породжує у громадянина право на одержання своєї частки — паю, право вимагати від підприємства виконання зобов'язання передати йому (громадянинові) належну частку (пай). Це право громадянина є абсолютним, визнається і захищає­ться державою.

10. Важливим і принципово новим елементом змісту майнових, що виникають з членства, відносин є відносини спадкування майна (паю). Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону "Про колективне сільськогосподарське підприємство", пай може успадковуватися згідно з цивільним законодавством і статутом підприємства. Слід зазначити, що відсутність у статуті підприємства норми про спадкування або невід­повідність норм статуту нормам цивільного законодавства не можуть обмежувати право членів підприємства запові­дати свою частку в спільному його майні, а також обмежу­вати право спадкоємців на одержання спадщини, в тому числі й у натурі.

11. Національним аграрним законодавством встановлено принципово важливі правила щодо визначення і реалізації членами сільгосппідприємств кооперативного типу май­нових правомочностей. Відповідно до п. З ст. 9 Закону "Про колективне сільськогосподарське підприємство" у разі виходу з підприємства громадянин має право на одержання своєї частки у спільному майні (паю) натурою, грошима, цінними паперами. Порядок видання-одержання паю зако­ном не врегульовано. Він регламентується нормами ста­тутів цих підприємств і, як правило, локальними правови­ми актами цих підприємств, зокрема положенням про по­рядок утворення і використання пайового фонду майна членів колективного та іншого кооперативного типу підприємства.

На практиці з цього приводу виникає чимало непоро­зумінь. Так, в окремих положеннях про порядок утворення і використання пайового фонду майна членів таких сіль­ськогосподарських підприємств кооперативного типу зазна­чається, що у випадку виходу з членів такого підприємства пай видається тільки у разі створення селянського (фер­мерського) господарства, або ж вартість паю буде випла­чуватися протягом 10 років, або тільки в розмірі до 50 від­сотків вартості паю тощо. Подібна практика, на жаль, є правомірною, оскільки ці питання не врегульовані зако­ном, а тому віднесені до локальної правотворчості. Останні приймають самі члени цих підприємств (спілок селян то­що) на їхніх загальних зборах (зборах уповноважених). Прийняття таких локальних актів в одних випадках ста­вить за мету недопущення інших конкуруючих приватних форм господарювання, ухилення від сплати членами їхніх паїв. У цих випадках члени кооперативних підприємств позбавляють самі себе можливості одержати свою частку (пай) на цілком правомірних підставах.

Приймаючи рішення про виділення-приймання паю, слід керуватися загальними підходами щодо прав громадянина як суб'єкта аграрних та цивільно-правових відносин, з огляду на те, що тільки громадянин (як фізична особа й носій цивільної право- і дієздатності) є повноправним но­сієм суб'єктивних прав, що саме громадянин створює при­ватні юридичні особи (в тому числі й кооперативного ти­пу), що навіть Закон "Про колективне сільськогосподар­ське підприємство" хоча й нечітко, але все ж визнає саме громадянина суб'єктом права власності. Наведені право­мочності є первинними і визначальними у відносинах членського майнового характеру, що складаються в аграр­них підприємствах-підприємцях кооперативного типу.

Тому вважається обгрунтованою практика, заснована на локальних правових актах, коли нема будь-яких обмежень щодо громадян при одержанні ними своєї частки (паю) у разі виходу з членів аграрних колективних та інших підприємств кооперативного типу (спілки селян, сільгосп-виробничого кооперативу тощо). Законною є також прак­тика визначення об'єктів видання-передавання громадяни­нові його паю, а також черговість видання йому майна в рахунок його паю та виконання зобов'язальних відносин з боку колективного підприємства перед своїм вибулим чле­ном, причому черговість, безпосередньо визначену аграр­ним законодавством. Так, відповідно до п. З ст. 9 Закону "Про колективне сільськогосподарське підприємство" ви­значено таку черговість видання громадянинові паю: на­самперед натурою (тобто будинками, спорудами, іншою нерухомістю, сільськогосподарською технікою, тракторами, сільськогосподарським реманентом, продуктивною худобою тощо), а вже потім — грошима (без будь-якої затримки) або цінними паперами. Земельний кодекс України (стат­ті 50, 51), наведений вище Закон (п. 4 ст. 10) та інше аграрне законодавство встановлюють, що в разі виходу громадянина з членів підприємства кооперативного типу йому має надаватися земля із земель підприємства.

12. Національне право України гарантує всім громадя­нам право на відпочинок. Поряд із нормами Кодексу за­конів про працю у Статуті сільськогосподарського колек­тивного та іншого підприємства кооперативного типу йдеться про право членів і найманих робітників на від­починок. Це право, з огляду на специфіку (сезонність тощо) аграрного виробництва, забезпечується встановлен­ням тривалості робочого дня, днів щотижневого відпочин­ку, наданням щорічних оплачуваних відпусток, а також розвитком та підтримкою "соціальної інфраструктури, за­кладів культури, спорту, соціально-побутового обслугову­вання тощо.

В аграрних підприємствах кооперативного типу умови і порядок надання відпусток визначено у Правилах внут­рішнього розпорядку цих підприємств. У цих Правилах право, зокрема на відпочинок членів підприємств у вигляді щорічно оплачуваних відпусток, конкретизується залежно від сфери застосування праці члена в кооперативному підприємстві (наприклад, для тваринників — 18 робочих днів, для механізаторів — 24 дні). Додаткові відпустки надаються членам підприємств, які навчаються з відривом від виробництва із збереженням середнього заробітку, а також членам підприємства, які успішно навчаються без відриву від виробництва у 10—11-му класах шкіл тощо.

13. Як і всі громадяни України, члени аграрних під­приємств кооперативного типу мають право на одержання державних пенсій. Аграрні підприємства кооперативного типу як приватні (тобто недержавні) мають право (точні­ше, їм не заборонено) встановлювати своїм ветеранам праці, скаліченим на роботі, іншим соціальне не захище­ним верствам населення (членам підприємства, членам їхніх родин, учителям, медпрацівникам тощо) різноманітну матеріальну допомогу та персональні додаткові пенсії. Розмір цих допомог та пенсій встановлює саме підприєм­ство. Єдине, що може стримувати надання такої адресної допомоги, — це брак коштів, інші фактори неправового характеру.

Питанням соціального розвитку села в Україні приді­ляється велика увага. Свідченням цього є прийняття спе­ціального закону, загальнодержавної та регіональних про­грам тощо. Зокрема, встановлюються право селян на одер­жання від підприємства допомоги у набутті спеціальності, підвищенні кваліфікації, в одержанні путівок до санаторіїв та інших курортно-лікувальних закладів, право на куль­турно-побутове обслуговування, на допомогу в будівництві житла і господарських будівель, забезпечення паливом і на задоволення інших потреб у порядку, встановленому, зок­рема, загальними зборами (зборами уповноважених) членів підприємства кооперативного типу.

14. Законами "Про власність", "Про колективне сіль­ськогосподарське підприємство", "Про підприємства в Ук­раїні", Статутами колективного та іншого кооперативного типу підприємств (спілок селян) на членів цих підприємств покладаються певні обов'язки. За своїм призначенням і змістом ці обов'язки спрямовані на досягнення статутних завдань, одержання прибутку, зміцнення конкурентоспро­можності самого підприємства на ринку, недопущення його банкрутства тощо.

Так, члени^аграрного підприємства^підприємця коопера-тивяогз_типу^обов'язані: сумлінно додержувати вимог ста-' тугу й інщих^лркальндх „.Зіктів, а також рішень органів управлїнніГта розпоряджень голови правління, керівників виртбничй^]й0розділів 4 спещалістів^^млТнно працювати в підприємстві, додержувати трудової та технологічної дис^" ципЯІнй^Т ЇІравил внутрішнього розпорядку; додержувати умов укладених договооге з органами управління (прав-ліннямТГ братіГ участь^ своїми паями^у"формуванні фондів свого підприємства'Ткооперативу, спілки), необхідних для досягнення статутних завдань та функцій цих підприємств кооперативного типу; відшкодовувати збитки, завдані під­приємству з їхньої вини через" притягнення їх до ма,-т^ііальйої відповідальності; раціонально використовувати приіюдшрес^рси, насамперед землю, водойми, ліси, берег­ти природу і охороняти її багатства.

Дата добавления: 2015-05-10