Види і структура внутрішніх правовідносин у приватних аграрних підприємствах кооперативного і корпоративного типів

1. Аграрні правовідносини, як і інші юридичні відно­сини, характеризуються єдністю матеріального змісту і правової форми. Це — конкретні суспільні відносини пев­ної правової форми. Ї саме як юридичній формі їм властиві своя структура і елементи як складові правовідносин. Особ­ливості правової форми та їхні структури зумовлюють роз­межування внутрішніх відносин за окремими видами у приватних аграрних підприємствах кооперативного і корпо­ративного типів, як товаровиробників та суб'єктів підпри­ємництва (агробізнесу).

2. Внутрішньогосподарськими відносинами у приватних підприємствах кооперативного типу є засновані на член­стві, а для працездатних — також і на особистій трудовій участі в КСГП (СпП, СВК тощо) — правовідносини між кооперативним підприємством, з одного боку, і кожним окремим його членом, з іншого.

Внутрішньогосподарськими відносинами у приватних аг­рарних підприємствах корпоративного типу (агроакціонер-них товариствах, товариствах з обмеженою відповідаль­ністю) є засновані на установчому договорі, статуті товари­ства, а також засновництві/участі у створенні статутного капіталу товариства правовідносини між корпоративним товариством (підприємством), з одного боку, і кожним з його учасників — з іншого.

Аграрно-правовими внутрішніми правовідносинами є та­кож окремі правовідносини між кооперативними і корпора­тивними аграрними підприємствами і родинами їх членів (учасників), а також з їх виробничими підрозділами. За своїм змістом правовідносини між кооперативними і корпо­ративними аграрними підприємствами та окремими їх чле­нами (учасниками) являють собою сукупність їх взаємних суб'єктивних прав і юридичних обов'язків, що реалізую­ться через взаємну поведінку з приводу виробничо-госпо­дарської діяльності, певних управлінських і трудових відносин, реалізацію кооперативними і корпоративними підприємствами своїх правомочностей як власника землі, власника знарядь, засобів виробництва, виробленої про­дукції рослинного і тваринного походження.

Внутрішньогосподарськими вважаються також правовід­носини між кооперативними і корпоративними аграрними підприємствами та їх членами (учасниками) з приводу задоволення матеріальних інтересів, соціально-побутових і культурно-освітніх потреб членів (учасників) як своєрідних інвесторів (співзасновників) цих приватних юридичних осіб. Такими, скажімо, є правовідносини щодо розподілу прибутків (нарахування і виплати дивідендів), надання підприємством знарядь виробництва для обробітку членом (учасником) присадибної ділянки, направлення на навчан­ня члена (учасника) до вищого чи середнього навчального закладу коштом підприємства тощо.

Правовідносини, які виникають при соціальному стра­хуванні членів чи учасників кооперативних або відповідно корпоративних аграрних підприємств, зокрема при наданні їм додаткової або персональної пенсії за рахунок підпри­ємств одночасно з пенсією, одержуваною від держави, так само як інші відносини, що виникають щодо соціальне неза-хищених осіб (дітей, інвалідів, пенсіонерів тощо) в цих під­приємствах, є також внутрішніми правовими відносинами.

3. Елементами внутрішніх правовідносин є, по-перше, суб'єкти, тобто кооперативні й корпоративні підприємства (КСГП, СВК, СпС тощо), члени кооперативних і учасники корпоративних підприємств, наймані працівники та інвестори корпоративних підприємств (фізичні особи, які мають акції підприємства і не беруть особистої участі пра­цею в діяльності товариства); по-друге, суб'єктивні права і юридичні обов'язки зазначених вище суб'єктів; по-третє, юридичні факти, спрямовані в одних випадках на виникнен­ня, зміну чи припинення правовідносин, в інших — на відновлення порушених прав та притягнення винних осіб до юридичної відповідальності. Елементом цих правовідносин є також їх об'єкти, тобто рухоме і нерухоме майно, вимоги, що мають грошову вартість, матеріальні й духовні інтереси, дії, яких чекають суб'єкти цих відносин один від одного.

Аграрно-правові норми, що встановлюють компетенцію цих органів управління і посадових осіб та регулюють процедурні питання, є за своєю природою правоустановчи-ми. Цим нормам не властиво породжувати правовідносини. Останні можуть виникати лише у випадках порушення правоустановчих норм. Суб'єктами цих правовідносин є посадові та інші особи, до повноважень яких входить до­держання вимог самоврядування, демократії і КСГП (коо­перативу) в особі його органів, які згідно зі статутом можуть притягати правопорушників до відповідальності. Юридичним фактом, що спричиняє ці правовідносини, є вчинки особи, яка порушила правову норму; об'єктом — мета відновлення порушеного права.

4. Аграрне право визначає основні положення інституту права колективної власності. КСГП (кооператив), як суб'єкт права, здійснює право володіння, користування і розпоря­дження знаряддями, засобами і продукцією виробництва.

У його статуті зазначено, що для здійснення своєї діяль­ності та подальшого розвитку громадського господарства підприємство створює, планомірно і продуктивно використо­вує й поповнює основні, обігові виробничі фонди, правовий режим яких визначено нормами аграрного законодавства.

Підприємство передає своїм виробничим підрозділам не­обхідні для їхньої господарської діяльності приміщення, трактори та інші машини, насіння, корми для тварин то­що. Ці підрозділи, будучи частиною КСГП (СВК, СпС, АТ, ТОВ), використовують надані їм засоби за їх призна­ченням і саме тому між ними виникають організаційні відносини, як між цілим і його частинами (бригадою, фер­мою); в особі останніх КСГП реалізує свої права власника. Між КСГП, з одного боку, і його підрозділами, з іншого, в даному випадку виникають організаційно-управлінські пра­вовідносини з приводу переданого майна: знарядь, насіння, кормів тощо. Норми права, які визначають правовий ре­жим окремих об'єктів права колективної власності, також за своєю природою є правоустановчими. Таким чином, і в даному випадку правовідносини виникнуть лише внаслідок порушення права власності підприємства. Проте правовід­носини, які при цьому виникають, залежно від складу правопорушення регламентуються нормами іншого право­вого інституту.

Підприємство, як суб'єкт права власності, може вступа­ти в правові відносини з юридичними особами і громадяна­ми, одначе ці правовідносини відповідно регулюються нор­мами цивільного і фінансового права і як такі не є аграр­но-правовими.

5. Важливу галузь суспільних відносин, що виникають усередині приватних аграрних підприємств кооперативного типу, становлять, поряд із відносинами колективної влас­ності і самоврядування, трудові. Останні являють собою колективні відносини, що базуються на колективній влас­ності та принципах колективної організації суспільної праці. Всі трудові відносини розвиваються і вдосконалю­ються у тісному взаємозв'язку і взаємозалежності. Такими ж рисами характеризується система правових норм, що регулюють суспільні трудові відносини. Як зазначалося ви­ще, внутрішні трудові відносини регламентуються з допо­могою аграрно-правових інститутів, визначених трудовим законодавством, статутом та іншими локальними норма­тивно-правовими актами приватних (юридичних осіб) аг­рарних підприємців кооперативного типу.

Учасниками утворюваних при цьому правовідносин є КСГП (кооператив) і кожний окремий його член. Право­вою передумовою їх виникнення є членство в КСГП. З наявністю членства ці відносини можуть виникнути; з його припиненням — зникають або змінюються на суто трудові відносини, що ніяк не пов'язані з внутрішніми аграрно-правовими.

Суб'єктивні права і юридичні обов'язки учасників внут­рішніх трудових правовідносин, а також їх об'єкти визна­чаються характером і особливостями конкретних трудових відносин і правовими нормами, безпосередньо з ними по­в'язаними. Організація праці в КСГП, що відповідає сучас­ним вимогам, передбачає планомірний розподіл робочої сили за галузями і виробничими підрозділами, раціональне її використання протягом року. Формування особового складу бригад, ферм і підсобних підприємств, закріплення за ними необхідних виробничих приміщень, устаткування, машин, інвентаря та іншого майна, призначення керівника і спеціалістів — усе це є організаційними заходами під­приємства, які випливають з його правоздатності як КСГП, СВК тощо. Здійснення цих заходів є організа­ційною передумовою виникнення трудових правовідносин між підприємством та його членами.

Для рядових членів КСГП (СВК, СпС) юридичним фак­том, що спричинює внутрішні трудові правовідносини, є правовий акт (рішення) правління КСГП (кооперативу) про направлення кожного з них на роботу для виконання певних трудових функцій в конкретній бригаді, на фермі, в майстерні тощо; а для осіб, обраних на посаду, — також акт відповідних органів управління (загальних зборів членів або зборів уповноважених, бригадних зборів із по­дальшим затвердженням правлінням підприємства). Органи управління підприємства, таким чином, реалізують свої управлінські правомочності і щодо організації суспільної праці в КСГП; управління членами КСГП і всією виробни­чо-господарською, фінансовою, культурно-побутовою діяль­ністю підприємства кооперативного і корпоративного типів.

б. В аграрних трудових правовідносинах виявляється єд­ність і спільність правових принципів суспільної праці. Серед них основне місце займають правовідносини, що складаються при реалізації суб'єктивних прав і юридичних обов'язків, трудової дисципліни. Взаємні права і обов'язки підприємства та його членів із виконання трудових функ­цій визначаються особливостями кожного виду роботи за­лежно від сфери прикладання праці. Їх суворе додержання сприяє досягненню певного результату, заради якого ці правовідносини і виникли, та який є їх об'єктом.

З трудовими правовідносинами нерозривно пов'язані правовідносини з оплати праці членів КСГЛ (АТ, ТОВ), спеціалістів, керівників та найманих працівників. Мате­ріальна винагорода трудівників за їх працю в громадському господарстві є результатом, метою, до якої прагне одна зі сторін трудових правовідносин. Цей матеріальний інтерес трудівника становить об'єкт внутрішніх трудових відносин. Правові норми регулюють відносини щодо тривалості робо­чого часу та часу відпочинку з урахуванням специфіки сільськогосподарського виробництва. Будучи урегульовани­ми правом, вони також становлять інститут трудової дис­ципліни як правовідносин із властивим їм об'єктом і змістом.

7. Із трудовими тісно пов'язані правовідносини, що утво­рюються в процесі реалізації правових норм про охорону праці. Цими правовими нормами визначаються умови ви­конання робіт, поводження з технікою, отрутохімікатами, тваринами тощо. Частина цих норм регламентує питання дисципліни праці, визначаючи конкретні обов'язки посадо­вих осіб КСГП та їх членів щодо додержання вимог закону про охорону здоров'я. Порушення цих норм тягне різні види передбачених законом юридичних наслідків, що ста­новлять нові склади правопорушення.

Трудові правовідносини в підприємстві є своєрідною еко­номічною і правовою передумовою виникнення правовід­носин між державою і членом КСГП з приводу соціального забезпечення останнього, правовідносин між його членом і підприємством про персональну пенсію і доплати за раху­нок підприємства, а також соціального страхування праців­ників. Ці два останні види відносин за своєю природою є аграрно-правовими.

8. Різновидом внутрішніх правовідносин є відносини, що виникають при застосуванні правових норм про дисцип­лінарну і матеріальну відповідальність.

§ 4. Види і структура внутрішніх правовідносин у державних аграрних підприємствах

1. Реформи управління та економіки, що здійснюються в державному секторі сільськогосподарського виробництва, наповнюють новим характером і змістом поєднання внут­рішніх у ДСП організаційно-правових управлінських, май­нових, земельних, фінансово-кредитних, трудових, соціаль­них та інших відносин, у тому числі в тій частині, що регулюється аграрним правом, і визнаються аграрними правовідносинами.

2. Характер і зміст аграрних правовідносин, що виника­ють у ДСП, визначаються правоздатністю, якою наділені ці державні господарські утворення. Кожний з наведених вище видів аграрних правовідносин виникає, змінюється або припиняється залежно від чинності відповідних юри­дичних фактів, властивих діяльності ДСП як суб'єкта цих правовідносин.

Внутрішні аграрні правовідносини у ДСП характеризую­ться відповідною інтеграційністю, зумовленою тим, що воно є державним сільськогосподарським підприємством. Його економічну основу становить не право власності (як, наприклад, у сфері внутрішніх аграрних правовідносин не­державних юридичних осіб), а право повного господарсько­го відання. Це право визначено ст. 37 Закону "Про власність". Своєю чергою, на підставі даного права органи управління ДСП надають своїм виробничим підрозділам засоби виробництва, знаряддя та інше майно в оперативне управління.

ДСП є суб'єктом права користування землею, а не її власником. Це приводить до своєрідних організаційно-пра­вових аграрних відносин у ДСП з приводу виробничого та іншого використання земельних ділянок, що функціонують поряд із земельними правовідносинами.

Своєрідними є відносини внутрішнього самоврядування в ДСП. Дотепер цим правовідносинам належної уваги не приділялося. Лише в умовах реформування відносин влас­ності та управління здійснюються заходи щодо наділення трудових колективів управлінськими повноваженнями, а також вдосконалення управлінських взаємин із керівником (директором) ДСП.

Правова регламентація внутрішніх відносин самовряду­вання в ДСП здійснюється нормами Закону "Про під­приємства в Україні", Закону "Про підприємництво" і Статутом радгоспу. В сучасний період суспільні аграрні відносини є предметом аграрного права і аграрними пра­вовідносинами.

Складовою внутрішніх правовідносин у ДСП є трудові правовідносини між його адміністрацією і кожним конкрет­ним найманим працівником. Ці відносини регулюються пе­реважно нормами трудового права, що лежать в основі локальних правових норм, покликаних регулювати внутрішні трудові відносини у ДСП. Такими, наприклад, є правовідносини, що виникають при притягненні винного працівника, який порушив правила внутрішнього розпоряд­ку або ж посадову інструкцію, до дисциплінарної відпові­дальності.

Ознака інтеграційності (взаємозв'язку, взаємопоєднан-ня) внутрішніх аграрних правовідносин у ДСП пояснює­ться, по-перше, тим, що всі види цих правовідносин тісно між собою пов'язані, є певним суспільно-правовим сполу­ченням, і, по-друге, їх правове регулювання забезпе­чується як правовими нормами, так і інститутами, що є елементом відповідних галузей права, й локальними аграр­но-правовими нормами. Врахування ознаки інтеграційності внутрішніх у ДСП, заснованих на державній власності, майнових, управлінських, трудових, соціальних та інших суспільних відносин, дозволяє дати науково обгрунтоване визначення правової природи цього виду аграрних пра­вовідносин.

3. Важливу ланку внутрішніх у ДСП аграрних відносин становлять відносини щодо реалізації його виробничо-гос­подарської правоздатності. Першорядними серед них є від­носини щодо планування виробничо-господарської, фінан­сової діяльності та виконання планових виробничо-фінан­сових завдань, забезпечення господарської самостійності та управлінсько-економічної незалежності, повного господар­ського розрахунку, самоокупності й самофінансування. Ре­алізація планових завдань і відповідно — виробничо-госпо­дарська діяльність ДСП забезпечується функціонуванням наведених вище внутрішньогосподарських взаємин між адміністрацією ДСП і його виробничо-господарськими підрозділами, спеціалістами, конкретними найманими пра­цівниками, які перебувають із ним у трудових відносинах.

В умовах здійснення аграрної реформи виникає необхід­ність повнішого правового врегулювання виробничо-госпо­дарських, економічних відносин між виробничими під­розділами ДСП, більшої господарської їх самостійності, що також становить певну сферу внутрішньогосподарських аграрних правовідносин.

4. функціонування відносин виробничо-господарської діяльності перебуває у безпосередньому зв'язку з відно­синами стосовно додержання вимог виробничої, техноло­гічної, фінансової, трудової дисципліни у процесі виробни­чо-господарської діяльності ДСП. Визначені державними нормативними і локальними правовими актами з цього приводу права та обов'язки, взяті у своїй єдності й сполу­ченні, зумовлюють господарські правомочності всіх учас­ників економічної діяльності. Як наслідок їхньої чинності виникають і функціонують у ДСП відповідні внутрішні аграрні правовідносини.

5. Внутрішніми аграрними правовідносинами у ДСП є відносини, що виникають у процесі становлення і функ­ціонування внутрішньогосподарського орендного підряду. Йдеться про правовідносини між адміністрацією ДСП та його колективом (групою) працівників (разом із членами їх родин або ж індивідуально), що виникають при оренді основних засобів виробництва, знарядь праці, а також відповідної земельної площі сільськогосподарських угідь з метою виробництва продуктів харчування та сировини, їх збуту за спеціальними угодами. Ці правовідносини за своїм характером і змістом є відносинами, спрямованими на вдо­сконалення організації та оплати праці в ДСП.

Дата добавления: 2015-05-10