Правовий режим основних та інших фондів державного сільськогосподарського підприємства

1. Майно будь-якого підприємства, незалежно від форми власності, виходячи з його цільового призначення у про­цесі виробництва і в невиробничій сфері, поділяється на фонди. Це робиться за різними ознаками. Зокрема, майно може поділятись на фонд нагромадження і фонд споживан­ня. Такий поділ застосовується при оцінці економічної діяльності підприємства, ефективності використання дохо­дів та іншого майна, а також у процесі виробництва. З цих позицій майно підприємства поділяється на основні вироб­ничі фонди і основні фонди невиробничого (соціального) призначення, а також на обігові фонди, формування ос­новних і обігових фондів здійснюється за однаковими ви­могами в усіх підприємствах. В основі їх — характер виробництва, потреби матеріальних ресурсів для виробниц­тва певної продукції, відповідної якості та визначеної кількості. За такими ж напрямами формуються і обігові фонди. Основні фонди, виражені в грошовій формі, назива­ються основними засобами. Звідси — термін "основні засо­би" не вживається для позначення майна в натурі. Водно­час правовий режим фондів залежить від форми власності, до якої належить майно.

2. Для правового режиму майнових фондів ДСП вирі­шальне значення має те, що вони формуються за рахунок державної та комунальної власності.

Закріплені за підприємством на праві повного господар­ського відання, основні та обігові засоби утворюють його статутний фонд, розмір якого відображається на самостій­ному балансі. Основні та обігові засоби, обчислені за ба­лансовою вартістю, відображаються у бухгалтерському ба­лансі, що його складають за звітний період (квартал, рік). Основні засоби показують на балансі в їх початковій вар­тості, що складається з витрат на їх придбання (спору­дження, виготовлення) та доставляння.

3. Тривалість використання основних фондів у виробни­чому процесі з урахуванням зміни рівня продуктивності праці, заробітної плати і цін, а також витрат на їх ремонт потребує використання ще одного виду оцінки — відновної вартості основних засобів. Таке обчислення обумовлено не­обхідністю переоцінки засобів на певну дату. Після пере­оцінки їх відображають на балансі за відновною вартістю. Остання встановлюється, наприклад, при приватизації май­на державних підприємств.

Переоцінка характеризує об'єктивно необхідні кошти для відшкодування витрат на відтворення основних засобів на певному етапі. Остаточна вартість цих засобів визна­чається вирахуванням од відновної вартості сум встановле­ного зносу. Баланс основних фондів застосовується для планування і обліку, відтворення, оновлення та ефективно­го використання основних засобів і здійснення економіч­ного аналізу підприємства.

Диференціація майна на окремі фонди викликається практичною доцільністю, обумовленою напрямами і зміс­том виробничо-господарської діяльності підприємства. Будь-яка виробничо-господарська діяльність поєднує в собі процес виробництва й розподілу товарно-майнових цін­ностей та благ.

Закріплення в законодавчих актах права підприємства самостійно вирішувати питання про поновлення й віднов­лення чи списання основних фондів і обігових засобів ство­рює для керівника підприємства можливості здійснення прав повного господарського відання та ефективного ви­користання майна в процесі виробничої та соціальної діяльності.

4. У виробничому аспекті майно підприємства поділяє­ться на основні фонди та обігові засоби, готову продукцію, грошові кошти, спеціальні фонди. До останніх належать:

амортизаційний фонд; фонд розвитку виробництва, науки і техніки; фонд оплати праці й матеріального стимулювання;

резервний чи страховий фонд, фонд соціального розвитку. В сільськогосподарському підприємстві утворюються ще й натуральні фонди: насіннєвий і фуражний у розмірі повної потреби; натуральний фонд зерна та іншої продукції для видачі (продажу) працівникам у рахунок оплати праці, а також страхові й перехідні фонди — насіннєвий, фураж­ний, продовольчий тощо. Кожний з них має свою спе­цифіку утворення і використання, свій правовий режим.

5. Основні засоби державного сільськогосподарського під­приємства визначаються згідно з Положенням про орга­нізацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, за­твердженим постановою Кабінету Міністрів України від З квітня 1993 р. № 250. До основних фондів відповідно до Положення відносять сукупність матеріально-речових цін­ностей, що діють у натуральній формі і протягом тривало­го часу як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері. До них також належать капітальні вкладення в багаторічні насадження, на поліпшення земель (меліоративні, осушувальні та інші роботи) і орендовані будівлі, споруди, обладнання та інші об'єкти, що належать до основних засобів.

Капітальні вкладення в багаторічні насадження, на по­ліпшення земель включаються до складу основних засобів щорічно в сумі затрат, що належать до прийнятих в експлуатацію площ, незалежно від закінчення всього ком­плексу робіт.

Основні фонди поділяються на фонди виробничого і со­ціального призначення.

6. До складу обігових фондів, що обліковуються як засо­би в обігу, належать: предмети терміном служби менше одного року незалежно від їхньої вартості; предмети вартістю за станом на 1 грудня 1994 р. до 5 млрд крб. за одиницю по ціні придбання незалежно від терміну служби, за винятком сільськогосподарських машин і знарядь, буді­вельного механізованого інструменту, робочої та продук­тивної худоби, які є основними засобами незалежно від їхньої вартості. Гранична вартість предметів, що не нале­жать до основних засобів, може змінюватися Мінфіном України (див. наказ Мінфіну від 18 листопада 1994 р.

№ 112).

До обігових фондів належать: знаряддя лову риби (тро­си неводи, сіті та інші) незалежно від їхньої вартості й терміну використання; бензомоторні пилки, тимчасові будівлі в лісі терміном експлуатації до двох років; спе­ціальні інструменти і спеціальний одяг, спеціальне взуття, а також постільні речі незалежно від їх вартості й терміну служби; тимчасові (нетитульні) споруди, пристосування і пристрої; тара для зберігання товарно-матеріальних цін­ностей на складах; молодняк тварин і тварин на відгодівлі, птиця, кролі, хутрові звірі, сім'ї бджіл, а також піддослідні тварини; багаторічні насадження, що вирощуються в роз­садниках як посадковий матеріал.

До важливих об'єктів основних виробничих фондів нале­жать: будови і споруди, передавальні механізми, верстати, машини, устаткування, транспортні засоби, робоча і про­дуктивна худоба, багаторічні насадження тощо. До їх чис­ла входять ті предмети виробничого і господарського інвен­тарю та інструменту, вартість яких перевищує встановлену на даний період ціну незалежно від строку використання.

До основних фондів соціального призначення в підпри­ємствах відносять житлові будинки, належні їм пансіонати, лікувальні заклади, а також об'єкти соціально-культур­ного, оздоровчого, фізкультурного та іншого соціального призначення.

Обігові виробничі фонди поділяються на виробничі запа­си і незавершене виробництво, а також на власні й пози­чені кошти. Товарна частина виробленої продукції, яка підлягає реалізації за договорами на виконання державних замовлень чи на умовах ринкової торгівлі з метою одер­жання прибутків, належить до готової продукції. Разом із грішми готова продукція утворює фонди обігу, які є скла­довою обігових засобів. Вироблена підприємством продук­ція, потрібна для внутрігосподарського споживання в про­цесі виробництва (корми, насіння, молодняк тварин і птиці тощо), не належить до готової продукції. Вона може бути віднесена або до виробничих запасів, або до незавершеного виробництва.

Основні виробничі фонди закріплюються, як правило, за внутрішніми структурними підрозділами підприємства (бригадами, фермами, дільницями, цехами тощо). І якщо основні фонди свою вартість на готовий продукт, виконані роботи, надані послуги переносять частинами, то обігові — повністю споживаються в кожному циклі виробничого про­цесу і втрачають свою натурально-речову форму. Їхня вар­тість включається повністю в затрати виробництва.

Виступаючи як особлива економіко-правова категорія для забезпечення фінансування обліку і контролю, аналізу і оцінки господарської діяльності підприємства, обігові за­соби одночасно не утворюють самостійного фонду в його майні. Вкладені в запаси сировини, матеріалів, незаверше­ного виробництва, готової продукції, осідаючи на рахунках у банках, вони підпорядковуються правовому режимові обігових виробничих фондів чи фондів обігу залежно від стадії обертання, в якому вони в даний час перебувають. Обігові засоби поділяються на власні та позичені. Власні кошти формуються за рахунок прибутку підприємства, а позичені — за рахунок кредитів банку, авансів заготі­вельників чи фінансової допомога державних органів.

В умовах переходу до ринкової економіки, приватизації підприємств поділ майна на основні та обігові фонди по­ступово втрачає своє правове значення і залишається як економічна категорія. Для майнових відносин у нинішніх умовах більшого правового значення набуває поділ майна на статутний фонд, рухоме і нерухоме майно. Це дозволяє повніше та обгрунтованіше вирішувати питання про захист майнових прав власника чи державної організації, за якою державне майно закріплене на праві повного господарсько­го відання, забезпечити цілісність і неподільність майна, потрібного для нормального виробництва.

7. Статутний фонд — це сукупність вкладу (у грошово­му вираженні) власника в майно ДСП при його створенні для забезпечення діяльності останнього в розмірах, визна­чених установчими документами.

Державне сільськогосподарське підприємство, якщо це передбачено статутом, створює з прибутку резервний фонд для покриття непередбачених втрат і збитків. Залишки невикористаних коштів цього фонду переходять на наступ­ний рік.

Здійснюючи право повного господарського відання, під­приємство самостійно вирішує питання про основні напря­ми використання наявного у нього майна, капітальних вкладень, поділу майна за фондами, поділу його на фонди нагромадження і споживання.

8. У фонди нагромадження спрямовуються майно і кош­ти що використовуються на розширене відтворення вироб­ництва, розвиток науки і техніки, капітальне будівництво виробничого і соціального призначення, спорудження пан­сіонатів, фізкультурно-оздоровчих закладів тощо.

9. Впровадження в господарську практику на рівні під­приємств фондів споживання обумовлено необхідністю впливу держави на стан обігу і стабілізацію інфляційних процесів. Під коштами фонду споживання розуміють су­купність прямих і непрямих грошових сум, витрата яких має індивідуальний характер. Вони включають усі види витрат на оплату праці працівників, у тому числі нештат­них. До цього фонду включаються трудові й соціальні пільги, надані грішми чи натуральною продукцією, доходи (дивіденди), що виплачуються по акціях і вкладах трудо­вого колективу. З уведенням в обіг фондів споживання з'явилася можливість забезпечити регулювання витрат на оплату праці та на інші витрати споживчого характеру.

Дата добавления: 2015-05-10