Науковий напрям

ВСТУП

Протягом останніх років в Україні, як і повсюди, здійснюються соціальні дослідження права. " Право в дії " вивчають різні наукові колективи (в тому числі Академія правових наук України, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого), соціологія права викладається у вищих юридичних навчальних закладах. Тобто вітчизняну правову школу, як і Західну цікавить право як соціальне явище і його вплив на суспільні відносини, на функціонування і розвиток різних соціальних явищ. Кількість емпіричних досліджень по правовим інститутам - судам, законодавчим, виконавчим, адміністративним органам - значно збільшилась. Їх проводять як юристи-теоретики, так і вчені супільних наукових дисциплін. Це означає, що зростаючу увагу до фундаментальних теоретичних питань про природу права демонструє серйозний пошук точних наукових пояснень, а не просто практичних підказок щодо соціальних умов здійснення правової політики держави.

Що ж являють собою соціологічні теорія й метод у вивченні права? Це досить легко зрозуміти на прикладі правового життя сьогоднішньої України. Вступають в силу нові законопроекти, створені у відповідній формі відповідними законодавчими інститутами. Далі юристи засвоюють зміни, що сталися у зв'язку з новими правилами - ймовірно будуть нові правила, принципи й в де чому концепція права. Зміни фіксуються в довідниках з законодавства, правових енциклопедіях, в періодичних виданнях, їх ураховують у правозастосовчій діяльності. Але чи обмежується цим введення нових норм? Які наслідки мають бути через це у суспільстві? Часто юристи знають на подив мало про потенційні чи реальні наслідки закону. І що найбільш дивно: вони не завжди мають наміри систематично виявляти це. Такі практичні питання, що стосуються наслідків дії законів, забезпечили головний стимул для соціологічного вивчення права. Головним аргументом тут є положення, що право занадто важливе соціальне явище, щоб його аналізувати в ізоляції від основних аспектів суспільства й неможливості розуміння складності його відносин з іншими соціальними явищами, його реальності як частини життя, а не тільки техніки професійної юридичної практики. Право пронизує усі сфери соціальної поведінки, його соціальна значущість відчувається у всіх проявах життя. Більш того, право в будь - якій соціальній системі є фактично фундаментальною основою природи усіх форм асоціацій і інститутів. Якщо ми знайомі з правом якогось суспільства, то ми маємо уяву про соціальну систему в цілому. Достеменно звісно, що якщо ми розуміємо право як соціальне явище, ми краще знаємо суспільство, в якому воно діє.

Характер сучасного права (велика постійно змінна система законодавчих правил, судових прецедентів, урегулювань, можливостей і розсудів-міркувань) такий, що всі ці необхідні раціоналізації часткові і обмежені. Вони слугують практичним цілям, вони - частина техніки організованого застосування права, практичні інструменти у побудові певного образу дій. Теорія, що розвивається просто через раціоналізацію й осмислення правил, принципів, концепцій і цінностей, котрі прямо або опосередковано присутні у правовій доктрині, може бути названа нормативною теорією права. Вона є серцевиною минулої й нинішньої правової філософії. Але розуміння природи права потребує не тільки систематичного емпіричного аналізу правової доктрини й інститутів, але й соціального оточення, у якому існують правові інститути.

Отож право треба аналізувати як соціальний феномен. Але яким чином це здійснити? Що являє собою соціологічна перспектива права?

У деякій мірі право і соціологія тотожні за своїми можливостями як форми професійної практики, хоча протилежні за методами і цілями. Право як професійна практика займається розробкою практичного мистецтва управління через правила. Його призначення розпоряджуюче й технічне. Соціологія займається науковим вивченням соціальних явищ. Її призначення пояснююче й описове. Юрист - це людина, що веде справи, що ввірені їй певними органами регуляції суспільних відносин. Соціолог же залишається неупередженим спостерігачем. Хоча ці стереотипи не завжди мають підтвердження на практиці, однак вони вказують на відмінності в точках зору, які є типовими, коли відповідні дисциплінарні статуси права й соціології визначені не чітко. Хоча і право і соціологія мають справу з повним спектром значущих форм соціальних відносин, і мають один і той же базовий предмет дослідження, право - це практичне пристосування ("пристрій", "прилад") систематичного контролю соціальних відносин і інститутів. Соціологія ж подібна з науковим виробництвом, якому постійно потрібні систематичні знання про це. І в цьому сенсі в перспективі право як механізм соціального регулювання і право як професія чи специфічна сфера знань і практики, стають об'єктами дослідження, котрі потребують пояснення в соціологічних термінах.

Все вищеозначене доводить, що прогрес у розумінні складності соціального життя потребує усунення кордонів між існуючими науковими дисциплінами або систематичного заперечення автономності дисциплін. Міждисциплінарність уже довгий час є однією з найпродуктивніших форм інтелектуальної неузгодженості. В той же час соціологічна перспектива не вимагає від права, щоб воно було віднесене до частини академічної соціологічної теорії, але щоб воно розглядалося з соціологічним уявленням. Таке уявлення постійно вимагає інтерпретації детальних знань по праву в більш широкому соціальному контексті, послідовно шукає стосунки між правовим розвитком і більш широкими соціальними змінами, намагається зрозуміти право як взаємодію у комплексі підходів разом з соціальним оточенням, котре воно має ціллю регулювати.

ГЛАВА І. СОЦІОЛОГІЯ ПРАВА ЯК

Дата добавления: 2015-05-10