Форми захисту прав та інтересів господарюючих суб'єктів

Чинне законодавство виділяє такі форми захисту прав та інте­ресів господарюючих суб'єктів:

130 І _______________ С.И. Кравчук. Госполарське право України

1. Нотаріальний захист прав суб'єктів господарювання.

Цей вид захисту полягає утому, що окремі угоди потребують додаткових гарантій щодо захисту прав власника, що досягається нотаріальним посвідченням набуття та передачі прав власності. Воно є юридичною фіксацією набуття прав власника, яке знахо­диться в основі вирішення судами спорів про порушення такого права.

Вчинення нотаріальних дій покладається нанотаріусів. У на­селених пунктах, де нотаріуси відсутні, нотаріальні дії вчиняють уповноважені на це посадові особи виконавчих комітетів.

Нотаріальні контори в межах своєї компетенції посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов'язкову нота­ріальну форму. До таких договорів відносяться:

1. Договори про відчуження нерухомого майна, що виплива-югьздогоюрівкупівлі-продажу,міни,дарування,довічно-го утримання.

2. Договори про заставу нерухомого майна, транспортних за­собів, об'єктів, товарів в обігу або переробці.

3. Договори про відчуження земельних ділянок, які перебува­ють у колективній або приватній власності.

4. Договори купівлі-продажумайнадержавнихпідприємств.

5. Доручення, яке видається в порядку передоручення.

6. Договори позики.

Для стягнення грошових сум або витребування їх від боржни­ка нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що вста­новлюють заборгованість. Протести векселівпро неоплату вчиня­ються нотаріусами відповідно до законодавства України про пере-казний або простий вексель. Протести по них вчиняються за місцем знаходження платника або за місцем платежу.

Нотаріальний захист прав суб'єктів господарської діяльності у відносинах з іноземними партнерами здійснюється шляхом ви­користання норми права країн іноземного партнера.

Повнота нотаріального захисту прав суб'єктів господарюван­ня забезпечується також їх правом на оскарження виконанихнота-ріальних дій або відмову у їх виконанні.

2. Адміністративний захист.

Адміністративний захист—це засіб адміністративного при­мусу, який застосовується як при наявності, такі при відсутності правопорушення, спрямований на запобігання правопорушенням та усуненню їх шкідливих наслідків.

Розліл 9. Захист прав та законних інтересів суб'єктів... І 131

Господарське право, регулюючи суспільні відносини, обов'яз­ково взаємодіє з іншими галузями права, що дозволяє здійсню­вати належний адміністративний захист порушених прав господа­рюючих суб'єктів в тій чи іншій галузі. Так, за розпорядженням уповноваженого органу державного управління один суб'єкт госпо­дарської діяльності передає іншому частину свого майна. Уданому випадку орган управління владним методом регулює майнові відно­сини двох суб'єктів господарювання, тобто господарське право ре­гулює законність цієї угоди, а адміністративне — передбачає верхо­венство волі однієї сторони над іншою.

Практика знає достатньо прикладів, коли майнові відносини між суб'єктами господарювання виникають безпосередньо з актів державного управління, тобто без укладання договорів владним методом (стягнення штрафів, конфіскація майна іт.ін.).

Адміністративно-правовими засобами захисту є ряд передба­чених ст. ст. 240—247 Господарського кодексу України:

—безоплатне вилучення прибутку;

—накладення штрафу;.

—стягнення обов'язкових зборів;

—призупинення операцій за банківськими рахунками суб'єктів господарської діяльності;

—застосування антидемпінгових процедур;

—припинення експортно-імпортних операцій;

—застосування індивідуального режиму ліцензування;

—обмеження та зупинення діяльності суб'єктів господарю­вання;

—скасування державної реєстрації.

Згідно з положеннями ст. 250 Господарського кодексу Украї­ни адміністративно-господарські санкції до суб'єктів господарю­вання можуть застосовуватись протягом шести місяців з дня вияв­лення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушен­ня цим суб'єктом закону.

Тобто, адміністративний захистправ суб'єктів господарюван­ня передбачає прийняття управлінських вказівок по вчиненню в рамках адміністративного законодавства певних майнових прав, які не суперечать діяльності згаданих суб'єктів.

3. Претензійний порядок врегулювання спорів.

Однією із умов захисту прав і законних інтересш суб'єктів гос­подарювання є дотримання досудового претензійного порядку

132 |

С.И. Кравчук. Госполарське право України

врегулювання спорів. Як правило, спор може бути переданий на розгляд господарському суду лише після прийняття сторонами за­ходів безпосереднього врегулювання конфлікту.

Чинне законодавство вимагає від підприємств та організацій, щоб вони до подання позову вжили заходів щодо врегулювання гос­подарських спорів з іншою стороною.

Досудове врегулювання господарських спорів—це сукупність заходів, що підлягають здійсненню господарюючими суб'єктами, права яких порушені, для безпосереднього вирішення спорів, що виникли, з підприємствами та організаціями, які порушили май­нові права та інтереси, до звернення з позовом до господарського суду. Значення досудового врегулювання господарських спорів роз­кривається через функції, які виконує ця стадія господарського процесу. По-перше, досудове врегулювання покликане забезпечи­ти якомога швидше відновлення порушених прав підприємств та організацій. По-друге, воно сприяє виявленню і усуненню причин та умов виникнення господарських правопорушень. По-третє, до­судове врегулювання сприяє організації та підвищенню рівня укла­дання та виконання господарських договорів.

Виходячи зі змісту чинного законодавства, можна виділити: загальний порядок досудового врегулювання господарських спорів (він регламентований нормами ст.ст. 5—11 Господарсько­го процесуального кодексу України) та спеціальний порядок до­судового врегулювання господарських спорів (визначається нор­мами інших нормативних актів), який застосовується щодо пред'явлення і розгляду претензій до органів транспорту.

Враховуючи, що порядок укладання господарських дого­ворів раніше вже було висвітлено, схематично досудове врегулю­вання розбіжностей, що виникають при укладанні, зміні тарозір­ванні договорів, можна подати так:

а) підприємство, що одержало проект договору, за наявності заперечень щодо його умов, складає протокол розбіжнос­тей і в двадцятиденний строк разом з підписаним догово­ром (із застереженням) надсилає його автору проекту дого­вору. Підприємство, що одержало протокол розбіжностей, зобов'язане протягом 20 днів розглянути його, вжити за­ходів з врегулювання розбіжностей, а неврегульовані роз­біжності передати на розгляд господарського суду;

Розліл 9. Захист прав та законних інтересів суб'єктів... І 133

б) підприємство, яке вважає за необхідне змінити чи розір­вати договір, надсилає пропозиції про це другій стороні договору. Сторона, яка одержала пропозицію, повинна відповісти на неї в двадцятиденний строк. Досудове вре­гулювання спору, що виник внаслідок порушення прав і законних інтересів підприємства, здійснюється шляхом пред'явлення підприємством, що зазнало збитків, пре­тензії до підприємства-порушника. Претензія підлягає розгляду в місячний строк з дня її одержання. Відповідно до вимог ст. 222 Господарського кодексу Украї­ни в претензії повинні обов'язково вказуватись:

—вимоги заявника;

—сума претензії і її розрахунок (якщо вона стосується гро­шової форми);

—обставини, на яких базуються вимоги;

—докази, які підтверджують законність вимог;

— перелікдокументів, які додаються до претензії.
Претензія може відправлятись цінним листом, телеграфом,

телетайпом, а також вручатися під розписку особисто відповіда­чу. Термін її розгляду рівняється 30 дням з дня отримання, і ре­зультати повинні повідомлятись заявнику у письмовій формі. У випадку відмови в задоволенні претензійних вимог це повинно мотивуватись.

Про результати розгляду претензіїїї заявник повідомляєть­ся в письмовій формі (так звана відповідь на претензію). Надси­лання відповіді є обов'язковим незалежно від того, задовольня­ються чи ні вимоги заявника. За порушення строків розгляду пре­тензії встановленамайнова відповідальність, яку може застосувати господарський суд при прийнятті рішення — стягнення в доход державного бюджету з підприємства, організації, що припусти­лися такого порушення, штрафу у розмірі 2 % від суми претензії, але не менш як 5 розмірів неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більш як 100 розмірів неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Разом з тим слід мати на увазі таке:

— справи за заявою прокурора чи його заступника, Антимо-
нопольного комітету України та його територіальних
відділень порушуються господарським судом незалежно
від вжиття сторонами заходів досудового врегулювання
спорів (ст. 5 Господарського процесуального кодексу Ук­
раїни);

134 І С.Й. Кравчук. Госполарськє право України

—вимоги щодо досудового врегулювання господарських спорів не поширюються на спори про визнання договорів недійсними, спори про визнання недійсними актів дер­жавних та інших органів, підприємств та організацій, які не відповідають законодавству і порушують права та інте­реси, які охороняються законом, підприємств і органі­зацій (далі—акти), спори про стягнення заборгованості за опротестованими векселями, а також на спори про звер­нення стягнення на заставлене майно;

—правила про досудове врегулювання спорів не застосову­ють ся щодо провадження у справах про банкрутство, ос­кільки воно регламентує умови і процедуру визнання юридичних осіб банкрутами, а не процес вирішення спорів.

Якщо у відповіді з претензії організація не повідомляє про перерахування, заявник претензії має право пред'явити в банк доручення на списання у безспірному порядку визнаної боржни­ком суми з нарахування пені за перевищення терміну платежу.

4. Судовий захист прав суб'єктів господарювання.

Звернення суб'єктів господарювання до суду з позовом про захист власних прав і законних інтересів є на сьогодні найбільш ефективною формою встановлення порушених прав. Переваги судового захисту очевидні, оскільки суд є незалежним і підпо­рядковується лише закону.

Діяльність господарського суду з розгляду господарських справ і вирішення господарських спорів розвивається у певній послідовності та складається з окремих стадій, основною з яких є порушення справи.

Господарський суд порушує справи за позовними заявами:

—підприємств та організацій, які звертаються до госпо­дарського суду за захистом своїх прав та інтересів, що охо­роняються законом;

—державних та інших органів, які звертаються до госпо­дарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України;

—прокурорів та їх заступників, які звертаються до госпо­дарського суду в інтересах держави. Якщо прокурор звер­тається до господарського суду в інтересах держави, в по­зовній заяві має бути зазначено орган, уповноважений

Розліл 9. Захист прав та законних інтересів суб'єктів... І 135

державою здійснювати відповідні функції у спірних-відносинах.

Господарський суд порушує справи про банкрутство за пись­мовою заявою будь-кого з кредиторів, боржника, органів дер­жавної податкової служби або державної контрольно-ревізійної служби.

Позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується керівником підприємства, організації, дер­жавного чи іншого органу, іншою особою, повноваження якої виз­начені законодавством або установчими документами, прокурором чи його заступником, громадянином — суб'єктом підприємниць­кої діяльності або його представником. Позивач (прокурор) зобо­в'язаний при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає. Змістпозовної заяви тадокументи, що додаються до неї, визначені відповідно до ст.ст. 54 та 57 Господарського проце­суального кодексу України. З позовної заяви до господарського суду сплачується державне мито, розміри якого встановлені За­коном України від 11 липня 1995 р. "Про внесення змін і допов­нень до деяких законодавчих актів":

—із позовних заяв майнового характеру—5 % ціни позову, але не менше 0,25 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

—із позовних заяв немайнового характеру—5 неоподаткову­ваних мінімумів доходів громадян; _:

—із заяв у переддоговірних спорах—6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо справа підлягає розгля­ду у Вищому господарському суді України, та 5 неоподатко­вуваних мінімумів доходів громадян, якщо справа підлягає розгляду в інших господарських судах;

—із заяв про перевірку рішень — 50 % ставки, що підлягає сплаті при розгляді справи в першій інстанції, а зі спорів майнового характеру—ставки, обчисленої, виходячи з суми, яка оспорюється.

Після прийняття заяви суд не пізніше 5 днів від дня її надход­ження приймає рішення про порушення провадження справ, про що відповідною ухвалою повідомляє позивача і відповідача.

Поряд з цим, відповідно до ст. 83 Господарського проце­суального кодексу України господарський суд може:

136 І

С.И. Кравчук. Госполарське право України

—визнати недійсним предмет спору;

—виходити за межі позовних вимог з метою захисту інтересів позивача або третіх осіб;

—зменшувати розмір неустойки, яка підлягає стягненню з заінтересованої сторони;

—стягувати вдохід бюджету зі сторони, що порушила термі­ни розгляду претензії, штраф;

—стягувати в дохід бюджету штраф у розмірі 100 неоподат­ковуваних мінімумів за ухилення від виконання рішень-господарського суду;

—відстрочити виконання рішення.

Питання про прийняття позовної заяви вирішує судця. При цьому за наявності обставин, що свідчать про відсутність права на позов (вони зазначені у ст. 62 Господарського процесуального ко­дексу України), суддя відмовляє в прийнятті позовної заяви. Якщо ж заявник (позивач, прокурор) має право на подання позову, але припустився порушень в його реалізації, тобто не дотримався пра­вил подання позовної заяви, суддя повертає позовну заяву і додані до неї матеріали без розгляду. Підстави для повернення містяться в ст. 63 Господарського процесуального кодексу України. Після усу­нення допущених порушень заявник може звернутися до госпо­дарського суду повторно.

У разі відсутності підстав для відмови в прийнятті позовної заяви чи для повернення її заявникові суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше п'яти днів з дня її надходження виносить ухвалу про порушення провадження у справі, в якій зазначає час і місце проведення засідання господарського суду тадії, які необхідно вчи­нити сторонам, тощо.

З метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя й сам вчиняє певні дії з підготовки спра­ви до розгляду (наприклад, призначає експертизу, витребує не­обхідні докази, зобов'язує представників сторін з'явитися на засі­дання, виконує інші діїзгідно зі ст. 65 Господарського процесуаль­ного кодексу України).

Основною стадією господарсько-судового процесу є вирішен­ня господарських спорів. Розгляд справ у господарському суді здійснюється суддею одноособово. Для вирішення складних спорів до складу господарського суду вводятьсядодатково два судді. Разом з тим справу може бути розглянуто і без участі представників сторін.

Розліл 9. Захист прав та законних інтересів суб'єктів... | 137

Порядок ведення засідання визначається суддею, а в разі роз­гляду справи трьома суддями — суддею, який головує в засіданні. Як правило, справи розглядаються у приміщенні господарського суду, хоча справи, що мають важливе громадське значення, мо­жуть розглядатися безпосередньо на підприємствах та в організа­ціях.

При розгляді справи господарський суд може зіткнутися з такими обставинами, за яких спір не може бути вирішено в цьому засіданні (неявка сторін, неподання витребуваних доказів та ін.). В такому разі розгляд справи відкладається, і в ухвалі, що вино­ситься, вказуються час і місце наступного засідання.

В окремих випадках господарський суд не в змозі розгляну­ти справу до вирішення пов'язаної з нею іншої справи або в разі призначення експертизи, надсилання матеріалів до слідчих органів, заміни сторони її правонаступником. В цих випадках він зупиняє провадження у справі, а потім поновлює його після усу­нення обставин, які зумовили зупинення.

Від призупинення провадження у справі слід відрізняти при­пинення провадження, яке має місце з підстав, зазначених у ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Це підстави, які перешкоджають розгляду справи в господарському суді вза­галі. Вони нагадують підстави відмови в прийнятті позовної заяви.

Так само залишення позову без розгляду (ст. 81 Господарсь­кого процесуального кодексу України) за своїми підставами має багато спільного з поверненням позову (ст. 63 Господарського процесуального кодексу України). Можна говорити про те, що шляхом застосування норм таких процесуальних інститутів, як припинення провадження у справі та залишення позову без роз­гляду, суддя має можливість виправити помилки, яких він при­пустився при прийнятті позовної заяви.

Господарський суд розглядає справу протягом 2 місяців і приймає рішення, яке, відповідно до ст. 85 Господарського про­цесуального кодексу України, вступає в законну силу через 10 днів після його прийняття. Рішення приймається в засіданні суд­дею за результатами обговорення всіх обставин справи, а якщо спір вирішується трьома судцями — більшістю голосів суддів. Рішення повинно за формою та змістом відповідати вимогам ст. 84 Господарського процесуального кодексу.

138 | _______________ С.И. Кравчук. Госполарське право України

Якщо господарський суд не вирішує спір по суті (наприк­лад, у разі відкладення розгляду справи, зупинення чи припинен­ня справи тощо), то він виносить ухвалу.

Прийняте рішення оголошується суддею в засіданні після закінчення розгляду справи. Суддя має право оголосити тільки резолютивну частину рішення, яка повинна бути викладена в пись­мовій формі, підписана суддею (суддями) і приєднана до справи.

Рішення і ухвали розсилаються сторонам, прокурору, який бере участь в господарському процесі, третім особам не пізніше п'яти днів після їх прийняття.

Рішення господарського суду набирають законної сили не­гайно після їх прийняття і піддягають обов'язковому виконанню підприємствами, організаціями та посадовими особами.

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ надсилається одночасно з рішенням. Органами виконання рішення господарського суду є:

—установи банку (виконують накази про стягнення грошо­вих сум);

—судові виконавці (виконують інші накази).

Виданий стягувачеві наказ може бути пред'явлено до вико­нання не пізніше трьох місяців з дня прийняття рішення.

У випадку непогодженості однієї із сторін із прийнятим рішенням вона відповідно до ст. 91 Господарського процесуаль­ного кодексу України подає апеляційну скаргу до апеляційного господарського суду. Форма та зміст скарги передбачений ст. 94 Господарського процесуального кодексу України. Скарга по­дається до господарського суду, який розглядав справу. Госпо­дарський суд протягом п'яти днів формує справу і разом зі скар­гою відправляє до апеляційного суду де справа розглядається про­тягом двох місяців і за його результатами приймається постанова. У випадку непогодженості позивача чи відповідача із рішенням суду, протягом місяця з дня набрання постановою законної сили вони мають право направити касаційну скаргу до Вищого госпо­дарського суду, який протягом двох місяців розглядає справу і приймає постанову. Якщо одна із сторін не погоджується із прий­нятим рішенням, то протягом місяця з дня набрання законної сили цим рішення вона має право направити касаційну скаргу до Вер­ховного Суду України, де справа розглядається протягом двох

Розліл 9. Захист прав та законних інтересів суб'єктів... [ 139

місяців і за його результатами приймається постанова, яка оскар­женню не підлягає.

За загальним правилом вирішення господарських спорів за­вершується стадією виконавчого провадження. Проте в госпо­дарському процесі є ще одна стадія — перевірка рішень, ухвал та постанов у порядку нагляду. Ця стадія виникає лише тоді, коли за заявою сторони чи за протестом прокурора або його заступника господарський суд перевіряє законність і обгрунтованість рішен­ня, ухвали, постанови господарського суду, третейського суду або іншого органу, який у межах своєї компетенції вирішує госпо­дарський спір. Крім того, господарський суд має право зі своєї ініціативи перевірити в порядку нагляду законність і обгрунто­ваність прийняття рішення.

З усього комплексу питань, пов'язаних з перевіркою рішень, ухвал, постанов, виділимо найголовніші:

—заява про перевірку рішення, ухвали, постанови в поряд­ку нагляду подається і протест прокурора вноситься не пізніше двох місяців з дня прийняття рішення, ухвали, постанови. При цьому заява подається до господарського суду, який розглянув справу, а протест — до господарсь­кого суду, у компетенцію якого входить перевірка рішен­ня, ухвали, постанови в порядку нагляду;

—перевірка рішення здійснюється не пізніше двох місяців з дня надходження заяви або протесту;

—рішення, ухвала, постанова можуть бути перевірені в по­рядку нагляду не пізніше одного року з дня їх прийняття;

—заява про перевірку рішення, ухвали, постанови повинна бути оплачена митом. Копія заяви (протесту) надсилаєть­ся сторонам;

—за результатами перевірки в порядку нагляду приймаєть­ся постанова, що надсилається сторонам та прокурору, який приніс протест.

Дата добавления: 2015-05-10