Твори другого періоду

Твори першого періоду

Дати	Хроніки	Комедії	Трагедії
	Генріх VI, ч. 2
	Генріх VI, ч. 3
		Комедія помилок
	Генріх VI, ч. 1	Приборкання непокірної
	Річард III	Два веронці Марні зусилля кохання	Тіт Андронік Ромео і Джульєтта
	Річард II	Сон літньої ночі
	Король Джон	Венеціанський купець
	Генріх ІV, ч. 1	Багато галасу даремно
	Генріх ІV, ч 2 Генріх V	Віндзорські витівниці Як вам це подобається	Юлій Цезар
	Дванадцята ніч

Поеми і лірика: 1592: «Венера і Адоніс»; 1593: «Зганьблена Лукреція», 1592-1598: Сонети.

Другий період творчості Шекспіра збігається з поглибленням соціально-політичних суперечностей у країні. Уже на рубежі XVI-XVII ст. політика королівської влади набувала відверто реакційного характеру, становище народу погіршувалося, зростала пауперизація; пуританська буржуазіяо гуманізму. Все це позначилося і на духовному розвитку Шекспіра, зумовило зміни в його умонастрої та творчості. Драматург заглибився в аналіз трагічних суперечностей у людському житті і творив переважно в жанрі трагедії. Три комедії, написані в цей час, позначені трагічним світосприйняттям. Проте зосередженість на трагічних проблемах життя, змалювання непоборних суперечностей та конфліктів дійсності не означали відхід Шекспіра від гуманізму. І в трагедіях він залишався вірним високим ідеалам, не втрачав життєстверджуючого погляду на світ.

Дати	Трагедії	Комедії
	«Гамлет»
		«Троїл і Крессіда»
		«Кінець діло вінчає»
	«Отелло»	«Міра за міру»
	«Король Лір»
	«Макбет»
	«Антоній і Клеопатра» «Коріолан»
	«Тімон Афінський»

Високо людяний зміст, правда і краса людських образів, істинно поетичне зображення кохання пояснюють невгасаючий інтерес до ранньої трагедії Шекспіра протягом століть.

У третій період творчості, який називають романтичним, Шекспір написав п'ять п'єс: чотири трагікомедії, або романтичні драми,- «Перікл» (1609), «Цимбелін» (1610), «Зимова казка» (1611), «Буря» (1612) та історичну драму «Генріх VIII» (1613). Значне місце в драмах займає казково-фантастичний елемент. Дія в них відбувається в легендарній країні, в світі незвичайного, казково-фантастичного, де добрі начала життя незмінно перемагають сили зла. Та це не означало відходу митця від дійсності - Шекспір всюди зберігає почуття реальності і твердо стоїть на її грунті, зображуючи реальні конфлікти реальної історичної дійсності. Великий гуманіст залишився вірним гуманістичним ідеалам, але як реаліст не бачив можливості здійснення їх у сучасному йому суспільстві, тому переносив позитивне розв'язання життєвих протиріч у світ незвичайного. «Шекспір не знав і не міг знати шляхів до створення ідеального ладу. Він був певний тільки одного: людям потрібне інше життя, ніж те, на яке вони засуджені, вони варті того, щоб нові обставини були для них створені, і запорукою такої можливості є те краще, що було в людській природі. Це й виражене в його останніх п'єсах».

Творчість Шекспіра глибоко народна. Найрізноманітнішими формами вона пов'язана з усім суспільним життям країни. Через усю творчість Шекспіра проходить ствердження гуманності. Він карає чи звеличує людину, виходячи лише з одного критерію,- відповідності її поведінки ідеалам людяності. Тому творчість Шекспіра співзвучна всім часам, вона завжди є і буде тим джерелом, яке живить прагнення людини до справедливості, краси, ідеалу.

Дата добавления: 2015-05-07