Костецька ТЛ. Гарантованість права на інформацію є одним із принципів інформаційних відносин у державі, суспільстві (ст

Гарантованість права на інформацію є одним із принципів інформаційних відносин у державі, суспільстві (ст. 5 Закону «Про інформацію»). Всім учасникам відповідних суспільних відносин держава гарантує рівні права і можливості доступу до інформації.

Право забезпечується насамперед презумпцією відкритого характеру інформаційних відносин. Кожен має право вільно збирати, одержувати, зберігати, використовувати і поширювати будь-яку інформацію, за винятком обмежень, встановлених Конституцією, чинним законодавством.

Серед спеціальних юридичних гарантій права на інформацію:

- обов'язок органів виконавчої влади, місцевого самоврядування інформувати про свою діяльність та прийняті рішення;

- створення у державних органах спеціальних інформаційних служб або систем, які б забезпечували в установленому порядку доступ до інформації;

~ створення механізму доступу до інформації;

- встановлення юридичної відповідальності за порушення законодавства про інформацію;

- здійснення державного контролю за його додержанням тощо (ст. 10 Закону «Про інформацію»).

До конституційних гарантій здійснення права на інформацію належать положення ст. 50 Основного закону про заборону засекречення інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту. Такими є відомості:

- про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, які сталися або можуть статися і загрожують безпеці громадян;

- про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення;

- про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення стосовно прав і свобод людини і громадянина, а також фактів їх порушень; про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб;

- інша інформація, доступ до якої відповідно до законів України та міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, не може бути обмеженим.

ІНФОРМАЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

- право на забезпечення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст. 31);

- право на вільний доступ і поширення інформації про стан навколишнього середовища, про якість харчових продуктів і предметів побуту;

- право на правову інформацію як право знати свої права і обов'язки,

- право на вільний доступ до нормативно-празових актів, що їх визначають (ст. 57);

- право власності на інформацію¹;

- право на заснування друкованих ЗМІ, на одержання через них масової інформації;

- право на заснування інформаційних агентств;

- право на науково-технічну інформацію;

- право на захист від поширення відомостей, що не відповідають дійсності, право на їх спростування;

- право одержувати інформацію про діяльність державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднання громадян та ін.

Як передбачено ст. 7 Закону «Про інформацію» суб 'етапами права на інформацію в Україні є громадяни, їх об'єднання, юридичні особи, державні органи, а також інші держави, їх громадяни та юридичні особи, міжнародні організації та особи без громадянства.

Конституційно-правовий механізм права на інформацію. Під

таким слід розуміти сукупність комплексно взаємопов'язаних і взаємодіючих умов, засобів, чинників, за допомогою яких створюються належні юридичні і фактичні можливості для реалізації кожним права на інформацію.

До таких складових належать, зокрема, гарантії права на інформацію, тобто передбачена Конституцією та законами України система правових норм, соціально-економічних, політичних умов, організаційних заходів і способів, вимог загальнообов'язкового характеру тощо, завдяки яким повно і всебічне забезпечується реалізація, здійснюється охорона, захист і відновлення порушеного права на інформацію.

¹ Деякі аспекти реалізації відповідного права розглядаються в наступному розділі,

Дата добавления: 2015-05-10