Тема 10. Запитання для обговорення:

Тема 9

Запобіжні заходи

Семінарське заняття

Запитання для обговорення:

1) Поняття і види запобіжних заходів у кримінальному процесі.

2) Підстави, умови і порядок обрання запобіжних заходів.

3) Підстави і порядок обрання запобіжного заходу – взяття під варту. Строки тримання під вартою і порядок їх продовження.

4) Застава як запобіжний захід в кримінальному процесі України.

5) Підписка про невиїзд. Інші запобіжні заходи.

6) Скасування і зміна запобіжних заходів.

Загальні положення

1 Запобіжні заходи – це заходи процесуального примусу, що обмежують свободу пересування обвинуваченого (підозрюваного).

Запобіжні заходи застосовуються тільки до обвинуваченого, а у виняткових випадках – до підозрюваного.

Застосовуються органами дізнання, досудового слідства і прокуратури до обвинуваченого (у виняткових випадках до підозрюваного) у випадках, зазначених в законі і мають на меті припинити таким особам можливість сховатися від слідства і суду, перешкодити встановленню істини в справі або продовжувати злочинну діяльність, а також забезпечити виконання вироку.

Види запобіжних заходів:

· підписка про невиїзд;

· особиста порука;

· порука громадської організації або трудового колективу;

· застава;

· взяття під варту;

· нагляд командування військової частини.

· тимчасовий запобіжний захід – затримання.

2. Підстави застосування запобіжних заходів:

а) наявність доказів вчинення злочину;

б) наявність даних, які вказують на те, що обвинувачений (підозрюваний) може:

· сховатись від слідства або суду;

· перешкодити встановленню істини в справі;

· продовжити злочинну діяльність;

· перешкоджати виконанню вироку.

3. Взяття під варту застосовується по справах про злочини, за які законом передбачене покарання у виді позбавлення волі і тільки за постановою суду.

Строк тримання під вартою – до двох місяців.

Продовжують: суддя того суду, який виніс постанову про застосування запобіжного заходу – до 4-х місяців, суддя апеляційного суду – до 9-ти місяців, суддя Верховного Суду – до 18-ти місяців.

4. При вивченні даного питання необхідно проаналізувати ст.148, ч.1-3 ст.151, а також ч.1 ст.155 УПК України.

Нормативні акти:

Конституція України – ст. 3, 8, 13, 19, 21 –68, 80, 121-131, 147-153.

КПК України, гл.13.

Закон України від 30.06.1993 року "Про попереднє ув'язнення"// Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 35. – Ст. 360. Зі змінами від 27.06.2001. // ВВР № 34-35, 2001.

Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 01.10.96 р. //Право України. – 1996. – №12.

Про практику застосування судами застави, як запобіжного заходу. Постанова Пленуму Верховного Суду України 26 березня 1999. – №6. // Вісник Верховного Суду України. –1999.-№3.

ЛІТЕРАТУРА

Біленчук П. Д. Процесуальні та криміналістичні проблеми дослідження обвинувачуваного. – Київ: Атіка,1999.

Пилипчук П. П. Запобіжний захід у вигляді застави повинен застосовуватись більш ефективно // Вісник Верховного Суду України. – 1999. -№3. – С. 9-11.

Рожнова В., Ліпкан В. Концептуальні засади побудови системи запобіжних заходів. // Право України. 2002. - № 5. Ст. 21.

Рыжаков А.П. Меры пресечения. М., 1997.

Смірнов Ю. О. Конституційні гарантії прав і свобод людини в Україні // Конституційні гарантії захисту людини у сфері правоохоронної діяльності. – Дніпропетровськ: Дніпропетровський юридичний інститут МВС України, 1999. – С.57-61.

Смітієнко З. Д. Деякі проблеми удосконалення кримінально-процесуального законодавства з метою ефективної боротьби з організованою злочинністю //Проблеми боротьби зі злочинністю в Україні. – Київ, 1992.

Тертышник В. М.,Смоков С. М., Петренко А. В. и др. Досудебное расследованите: юридические документы. – Харьков, 1999.

Хавронюк М. І. Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина. – Київ: Парламент. Вид-во, 1999.

Шадрин В. С. Обеспечение прав личности при расследовании преступлений. – Волгоград, 1997.

Грошевий Ю.М. Нове у кримінально-процесуальному законодавстві України. Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти. Харків, Право – 2002.

Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України. Навчальний посібник. Київ: Юрінком Інтер, - 2003.

Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України. Підручник. Київ: А.С.К., 2003.

Зупинення і закінчення досудового слідства

Семінарське заняття № 1

Питання для обговорення:

1. Зупинення досудового розслідування. Підстави, умови, порядок зупинення і відновлення досудового слідства та дізнання.

2. Закінчення досудового розслідування: поняття і види.

3. Закінчення досудового слідства при наявності достатніх доказів для складання обвинувального висновку.

Семінарське заняття № 2

Питання для обговорення:

1. Процесуальний порядок ознайомлення потерпілого, цивільного позивача та їх представників з матеріалами кримінальної справи.

2. Процесуальний поряд ознайомлення обвинуваченого та його захисника з матеріалами кримінальної справи. Розгляд заявлених обвинуваченим і його захисником клопотань та порядок їх вирішення.

3. Обвинувальний висновок: сутність, значення, структура, зміст і процесуальна форма.

4. Закриття кримінальної справи: підстави, умови і процесуальний порядок.

Загальні положення

1. Студенту слід засвоїти підстави, умови і порядок зупинення досудового слідства (ст.206 КПК України), розшуку обвинуваченого, що скрився (ст.138 КПК України), а також відновлення досудового слідства (ст.210 КПК України).

2. Провадження досудового слідства закінчується складанням обвинувального висновку, винесенням постанови про направлення справи в суд для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, або постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення від кримінальної. Потрібно усвідомити, за яких обставин слідчий може визнати досудове слідство закінченим, хто про це повинен бути сповіщений, які права одержують у зв'язку з цим учасники процесу.

Значення обвинувального висновку (ОВ):

·є підсумковим і основним процесуальним документом, складеним особою, що провадить розслідування;

·підбиває підсумок досудовому розслідуванню;

·судовий розгляд здійснюється в рамках обвинувального висновку;

·служить гарантом прав обвинуваченого.

Структура ОВ:

I.Описова частина, в якій викладається:

1) приводи і підстави до порушення кримінальної справи;

2) суть справи;

3) відомості про потерпілого;

4) аналіз доказів;

5) обставини, що пом'якшують або обтяжують провину;

6)відомості про обвинуваченого, причини і мотиви злочину.

2.Резолютивна частина, в якій викладається:

1) відомості про особу обвинуваченого;

2) формулювання пред'явленого обвинувачення;

3) юридична кваліфікація злочину;

4) найменування суду, котрому ця справа підсудна; час і місце складення ОВ.

Необхідно:

- показати підстави для висновків про закінчення досудового слідства й складення обвинувального висновку;

- викласти порядок оголошення потерпілому, цивільному позивачу, цивільному відповідачу і їх представникам про закінчення досудового слідства й ознайомлення їх з матеріалами справи, розгляду і вирішення заявлених ними клопотань;

- розкрити порядок оголошення обвинуваченому про закінчення досудового слідства й ознайомлення його зі справою, а також порядок розгляду і вирішення заявлених ним клопотань;

- показати процесуальну форму виконання зазначених дій;

- викласти вимоги закону, пред’явлені до обвинувального висновку (структури, змісту, форми), а також до додатків до обвинувального висновку;

- висвітлити порядок направлення справи прокурору, дії прокурора в справі, що поступила до нього з обвинувальним висновком, характер прийнятих ним рішень у справі.

Розгляд питання про закриття кримінальної справи при недоведеності участі обвинуваченого у вчиненні злочину, якщо вичерпані всі можливості для збирання додаткових доказів, необхідно пов’язувати з положеннями принципу презумпції невинності в кримінальному процесі.

Варто визначити специфіку прийняття слідчим рішення про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Нормативні матеріали:

Конституція України – ст. 3, 8, 13, 19, 21 –68, 80, 121-131, 147-153.

КПК України. – ст. 6-13, 15, 80-81, 104, 103, 105, 108-110, 111-114, 120, 129-130, 212-226, 227-233.

ЛІТЕРАТУРА ДЛЯ ПОГЛИБЛЕНОГО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ

Грошевий Ю.М. Нове у кримінально-процесуальному законодавстві України. Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти. Харків, Право – 2002.

Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України. Навчальний посібник. Київ: Юрінком Інтер, - 2003.

Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України. Підручник. Київ: А.С.К., 2003.

Губська О.А. Чи потрібне громадське поручительство Україні? // Наук. вісник ДЮІ МВС України. – 2001. – №1. – С. 275-281.

Маляренко В. Ознайомлення учасників процесу з матеріалами кримінальної справи. // Право України. 2002. - № 4 Ст. 47

Матюшенко Р. Закриття кримінальної справи у зв‘язку з примиренням обвинуваченого з потерпілим. // Право України, 2002. - № 4. Ст. 94.

Матюшенко Р. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв‘язку з дійовим каяттям. // Право України, 2002. - № 8. Ст.99.

Русу С. Підстави звільнення від відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки. // Право України. 2002. - № 4. Ст. 128

Тертишник В.М. Компроміс у кримінальному процесі //Вісник прокуратури. – 2002. - № 4. Ст. 39-47.

Тертишник В.М. Гарантії істини та захисту прав і свобод людини в кримінальному процесі: Мнографія. – Дніпропетровськ, 2002.

Шаломєєв Є. Формування інституту звільнення від покарання у кримінальному праві України. //Право України 2002. - № 11.Ст. 135.

Шевченко Т. Деякі питання застосування давності в кримінальному судочинстві. // Право України. 2002. - № 10. Ст. 72.

Шумило М. Е. Закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину – підстава, що надає право на реабілітацію // Вісник Верховного Суду України. – 1999. №4. С. 46-48.

Дата добавления: 2015-05-10