Суб’єкти права власності в Україні . Форми власності

Суб’єкти права власності в Україні є народ України, громадяни, юридичні особи та держава. При цьому суб’єктами права власності можуть бути інші держави, їх юридичні особи, спільні підприємства, міжнародні організації, громадяни інших держав та особи без громадянства.

В Україні існують слідуючи форми власності:

- приватна; - державна; - комунальна

Право приватної власності – це сукупність правових норм, які закріплюють право людини володіти, користуватися, розпоряджатися належним їй майном, іншими матеріальними благами і результатами інтелектуальної діяльності.

(ЦК Уст. 325) Суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими. Законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи.

Об’єктами приватної власності в Україні можуть бути: жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачні, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, цінні папери та інше майно споживчого і виробничого призначення.

(ЦК Уст. 326) Право державної власності. У державній власності знаходиться майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади..

Суб’єктом права державної власності є держава в особі Верховної Ради України, обласних рад.

Об’єктами загальнодержавної, республіканської власності є:

- земля, майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворених нею державних органів; майно Збройних сил України, органів державної безпеки, прикордонних і внутрішніх військ, оборонні об’єкти, єдина енергетична система, системи транспорту загального користування, зв’язку та інформації, що мають загальнодержавне значення, кошти республіканського бюджету, республіканський національний банк, інші державні республіканські банки та їх установи і створювані ними кредитні ресурси, майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, майно державних підприємств, об’єкти соціально – культурної сфери або інше майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток.

Об’єктами права власності Українського народу є земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться у межах території України, природну ресурси континентального шельфу та морської виключної економічної зони. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, що визначаються ст. 13 Конституції України та (ЦК Уст. 324).

Право комунальної власності. (ЦКУ ст.327) У комунальній власності майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Суб’єктами права комунальної власності є територіальна громада.

Об’єкти права комунальної власності є майно, що забезпечує діяльність відповідних рад і утворених ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об’єкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров’я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв’язку та інформації, а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території. У комунальній власності перебуває також інше майно, передане у власність області, району чи іншої адміністративно-територіальної одиниці іншими суб’єктами права власності.

Поняття спільної власності. Відповідно до Цивільного кодексу України, - Глави 26 « Право спільної власності»:

(ЦКУ ст.355) Поняття і види права спільної власності

Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

(ЦКУ ст.356) Право спільної часткової власності

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

(ЦКУ ст.357) Визначення часток у праві спільної часткової власності

Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

Співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників.

(ЦКУ ст.358) Здійснення права спільної часткової власності

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Самостійна робота – 6 годин

Дата добавления: 2015-05-10