Визначте пріоритетні напрямки діяльності української діаспори

Процеси, що відбувалися в даний період мали суперечливий характер. З одного боку - бурхливий розвиток науки, виникають нові напрямки в мистецтві, стають широко відомими імена нових театральних діячів, письменників, поетів, а з іншого боку - посилювався процес русифікації, наступ на національно-культурні права республіки.

Але переважна більшість діячів культури виконували вимоги партійних ідеологів, за що одержували великі гонорари, лауреатські звання, державні премії, різні соціальні блага.

В образотворчому мистецтві провідними стали історико-революційна, патріотична і «виробнича» теми. В Україні працювали видатні художники Т. Яблонська, О. Заливаха.

Прославили Україну своїми виступами академічні драматичні театри імені І. Франка в Києві, ім. Т. Шевченка в Харкові, ім. М. Заньковецької у Львові. Найбільш яскравими серед театральних зірок були такі майстри, як Б.Ступка, А. Роговцева тощо. У цей період зросла кількість театрів.

Кіно залишалось найбільш масовим мистецтвом. Великим успіхом користувався фільм «Тіні забутих предків» режисера С. Параджанова. Кінофільми Ю. Ілленка, К. Муратової, І. Миколайчука. Л. Бикова стали гордістю українського кінематографа. У цей період у кіномистецтві зародився новий напрямок — «поетичне кіно». Позитивні зміни відбулися в розвитку українського театрального мистецтва.

Охарактеризуйте культуру в 60-80-х. У чому проявлялися застійні явища?У 1960-х — середині 1980-х рр. культурне життя України продовжувало активно розвиватися.

Проте і воно зазнавало негативного впливу тоталітарного режиму. Розвиткові наукових досліджень у Радянському Союзі, і зокрема в УРСР, надавалося великого значення. Так, Академія наук УРСР на чолі з Б.Патоном стала провідним науковим центром України. З'явилися роботи істориків М. Брайчевського про походження Русі, виникнення Києва, Ю. Бадзьо про походження російського, українського і білоруського народів.

У цей час динамічно розвивалася українська література: видавалися твори М. Стельмаха, П.Загребельного, Д.Павличка, І. Драча, Б. Олійника та ін. Стали відомими імена нових поетів, і серед них В. Стуса, твори якого не видавалися в Україні за життя поета. Але на початку 1970-х рр. після цькування О. Гончара за роман «Собор», у якому зображуються події української історії, розкривається глибока повага до його традицій і звичаїв, починається відкритий перехід до «закручування гайок» в ідеологічній і культурній сферах.

У 1970-х рр. відбувався перехід до десятирічної загальної середньої освіти, що стало значним досягненням того часу. Зміни в системі освіти посилили процес русифікації навчання. Продовжувала діяти інструкція Міністерства освіти УРСР про вивчення української мови за згодою батьків. Кількість україномовних шкіл зменшувалася, особливо в Криму, Донецькій, Луганській, Дніпропетровській, Харківській областях.

87. Визначте шлях України до свободи та незалежності. Навесні 1990 р. відбулися вибори до Верховної Ради України, які ще більше посилили розшарування політичних сил. Зміцнюється опозиція режимові. З'являються організації з різними політичними концепціями, програмами культурного відродження: товариство "Меморіал", Спілка незалежної української молоді (СНУМ),Українська студентська спілка (УСС), Християнсько-демократичинй фронт, товариство "Спадщина", екологічна організація "Зелений світ". У лютому 1990 р. було утворено Товариство української мови ім. Т.Г. Шевченка. Тоді ж започаткований Народний Рух України за Перебудову. У липні 1991 р. утворено Спілку офіцерів України (СОУ). Відроджується Українська автокефальна православна церква. Сотні православних парафій по всій Україні оголошують себе автокефальними. Під тиском українських автокефалістів Російська православна церква на архієрейському соборі 30-31 січня 1990 р. у Москві прийняла рішення дати Екзархатові РПЦ в Україні назву Українська православна церква, УПЦ дозволено було самостійно вирішувати питання внутрішнього самоврядування при підпорядкованості Московському патріархатові у всіх основних питаннях церковного життя. Прохання надати повну самостійність УПЦ було відхилене архієрейським собором у Москві навесні 1992р. Продовжуються між церковні конфлікти. У Західній Україні вийшла з підпілля не законно заборонена у 1946 р. Українська греко-католицька церква.

У 1990р. в Україні розпочався новий етап демократизації і розмежування політичних сил-створення політичних партій, як правило, альтернативних комуністичній. У квітні 1990 р. була утворена Українська республіканська партія на чолі з Л.Лук'яненком. Платформа багатопартійності розширилася з утворенням Демократичної партії України, Партії зелених. Партії демократичного відродження України, Української селянсько-демократичної партії. На кінець 1990р. в республіці існувало 15 партій.

88. Розкрийте суть проголошення та розбудови Української незалежної держави. Початок розбудови незалежної української держави можна вважати з прийняття 16 липня 1990р. Верховною Радою УРСР „Декларації про державний суверенітет”, яка проголосила невід’ємне право українського народу на самовизначення, верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території.

Історичне значення Декларації полягало в тому, що вона поклала початок мирному відродженню незалежності України.

Прийняття 24 серпня 1991р. Верховною Радою історичного документу – „Акт проголошення незалежності України” припинило існування Української Радянської Соціалістичної Республіки і проголосило появу незалежної держави – Україна.

Це був документ величезної історичної ваги, підтверджений всенародним референдумом 1 грудня 1991 р. В ньому взяло участь 84,2% виборців, з яких 90,3% проголосували за незалежність України. Того ж дня Президентом України було всенародне обрано Л. Кравчука. 7 грудня 1991 р. у Біловезькій Пущі зібралися лідери Білорусії (С. Шушкевич), Росії (Б. Єльцин) та України (Л. Кравчук), провели переговори і наступного дня підписали угоду про створення натомість СРСР Співдружності Незалежних Держав (СНД).

Діяльність української діаспори щодо відродження державної незалежності України, незважаючи на важливість проблеми,взагалі являється “білою плямою” української історіографії. Українська діаспора країн Заходу вела наполегливу боротьбу за відродження державної незалежності України. Важливу роль в цьому процесі повинна була відігравати молода генерація української еміграції, зважаючи на поступове старіння та відхід від громадсько-політичної діяльності старшого покоління зарубіжних українців. У зв’язку з цим, перед українською громадою в країнах Заходу гостро стояло питання створення відповідної освітньо-виховної системи, яка давала б змогу на належному рівні готувати нові кадри патріотів та борців за державну незалежність України. Ситуація в цьому плані погіршувалася в зв’язку з асиміляційними процесами, які впливали, в першу чергу, на молодь. Адже молоде покоління еміграції було народжене поза Україною, фізично не брало участь в національно-визвольній боротьбі, не проживало на рідних для кожного українця землях та рахувалося громадянами країн Заходу. Їх дитинство та юність протікали в умовах чужорідного середовища і,відповідно, справа боротьби за державність України, рідна і близька їх батькам, могла залишити їх байдужими. Відповідно, за найгіршим сценарієм розвитку подій, громадсько-політичні організації зарубіжних українців, з відходом старшого покоління, могли залишитися без кадрів та припинити свою діяльність. Такого українська діаспора не могла допустити. Її лідери чітко розуміли, що справа боротьби за державну незалежність України, в великій мірі залежала від притоку до громадсько-політичних об’єднань еміграції нових молодих кадрів.

90. Визначте сучасні проблеми соціально-економічного та політичного розвитку України та можливі шляхи її розв’язання. На початковому етапі самостійного існування України стратегічно важливим завданням було створення власних збройних сил-гаранта захисту державної незалежності, територіальної цілісності та суверенітету країни. 24 серпня 1991р. було розпочато процес визначення і створення механізму захисту української державності.

11 жовтня 1991р. ВР затвердила концепцію оборони та розбудови Збройних сил України. В ній констатувалося прагнення України стати нейтральною, без’ядерною позаблоковою державою. Обороноздатність за таких умов мала бути забезпечена створенням власних збройних сил. У відповідності з концепцією цей процес повинен був іти шляхом поетапного скорочення і послідовного переформування військ Київського, Одеського, Прикарпатського військових округів, окремої армії протиповітряної оборони, повітряних армій та Чорноморського флоту. Чисельність збройних сил мала не перевищувати 0,8-0,9% від чисельності населення України (420 – 440 тис. осіб). Військові асигнування мають становити 4 – 5% державного бюджету. 6 грудня 1991р. Україна як незалежна держава і суб’єкт міжнародного права проголосила створення власних збройних сил Законом «Про Збройні сили України». ВР України прийняла майже півсотні документів щодо регламентації і будівництва Збройних сил. На їх основі відбувалося реформування військових управлінських та організаційних структур, формування військово-технічної політики, вдосконалення технічного забезпечення армії та системи підготовки військових кадрів, створення механізму соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей. Процес будівництва Збройних сил здійснювався на основі досягнутих у рамках СНД домовленостей з додержанням міжнародних угод, які Україна визнала обов’язковими для себе – Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі (1975), документи Стокгольмської конференції по зміцненню довіри та безпеки і роззброєнню в Європі (1976), документа Віденської зустрічі представників держав-учасниць Наради з безпеки та співробітництва в Європі у січні 1992р, тощо.

Дата добавления: 2015-05-08