Право й релігійні норми

Значну й важливу групу соціальних норм становлять

релігійні норми. Ці норми регулюють відношення віруючих до Бога, церкві, друг до друга, структуру й функції релігійних організацій. Звід морально-етичних установлень - складова частина релігії, що містить у собі релігійні вірування, специфічні дії й релігійні установи. Божественний авторитет релігійних норм визначається насамперед їхнім зв'язком з релігійною вірою. Звід релігійних канонів (приписань, правил) являє собою регулятивну систему, що діє в суспільстві із самих ранніх етапів розвитку людства. В Античному світі релігія, мораль, політика були тісно взаємозалежні. Світові релігії; іудаїзм, християнство, буддизм, іслам впливають не тільки на духовне, моральну життя суспільства, але й на розвиток правових систем.

Християнська релігія, канони моралі християнства зробили й дуже впливають на життя народів Землі, насамперед населення Європи й Америки.

Релігійні норми знайшли вираження в християнському церковному, канонічному праві. Ці норми регулюють внутрішню організацію церкви, взаємини між церковними органами, що вірують і державою, деякі відносини в житті віруючих. 11 1917 р. римсько-католицька церква опублікувала Кодекс канонічного права.

Однієї з основних правових систем сучасності є мусульманське право¹. Ця система правових приписань, що ґрунтується на Корані, указує мусульманиновішлях проходження, що випливає з релігії ісламу ",".-Шаріат - сукупність релігійних й юридичних норм мусульманського феодального права - створений у країнах Сходу. Джерелами шаріату є Коран, Сунна, иджма (висловлення проповідників мусульманської релігії), кияс (тлумачення Корана й Сунны).

У Біблії, Корані, Талмуді, інших священних книгах разом із властиво релігійними положеннями й канонами знайшли вираження загальнолюдські норми. Такі загальновизнані норми людського гуртожитку втримуються, наприклад, у Біблії в заповідях Мойсея, у Нагорній проповіді. В "Моисеевых законах" установлені вимоги трудитися протягом шести днів і відпочивати на сьомий, вимога до дітей почитати своїх батьків, забороняються вбивство, перелюбство, злодійство, лжесвідчення, засуджується заздрість¹,

Впро Загальну декларацію прав людини говориться: "Кожна людина має право на волю думки, совісті й релігії; це право включає волю міняти свою релігію або переконання й волю сповідати свою релігію або переконання як одноосібно, так і спільно з іншими, публічним або часткою порядком у навчанні, богослужінні й виконанні релігійних і ритуальних обрядів" (ст. 18). Воля совісті й релігії, співробітництво всіх конфесій для досягнення благополуччя й згоди у світі - чудове досягнення цивілізації.

У Російській Федерації діють норми різних релігійних вірувань і напрямків. Серед російських громадян є православні, старообрядники, католики, баптисти, мусульмани, буддисти, іудеї. Російське законодавство про волю совісті, релігії, про відносини держави й церкви, про релігійні організації відображає принципи Загальної декларації прав людини. Підсумкового документа Віденської зустрічі представників держав - учасників Наради по безпеці й співробітництву в Європі. У прийнятій в 1991 р. у Росії Декларації прав і воль людини й громадянина говориться, що кожній людині гарантується воля совісті, віросповідання, релігійної або атеїстичної діяльності. Кожний вправі сповідати будь-яку релігію або не сповідати ніякий, вибирати, мати й поширювати релігійні або атеїстичні переконання й діяти відповідно до них за умови дотримання закону (ст. 14).

Російська Федерація є світською державою. Це один з його найважливіших конституційних принципів. Жодна релігія не може встановлюватися в якості державної або обов'язкової. Релігійні об'єднання відділені від держави й рівні перед законом. Забороняються будь-які обмеження прав громадян по ознаці їхньої релігійної приналежності. Забороняються створення й діяльність суспільних об'єднань, мети або дії яких спрямовані на розпалення соціальної, расової, національної й релігійної ворожнечі. Конституція Російської Федерації вказує, що "кожному гарантується воля совісті, воля віросповідання, включаючи право сповідати індивідуально або разом з іншими будь-яку релігію або не сповідати ніякий, вільно вибирати, мати й поширювати релігійні й інші переконання й діяти відповідно до них" (ст. 28). У сучасних умовах життя російського суспільства підвищується значення релігійної свідомості, релігійних норм у зміцненні громадської згоди й здорової моралі.

Дата добавления: 2015-05-10