Професійна етика юриста

Коло соціальних норм, який повсякденно керується людина, у вирішальному ступені залежить від сфери його трудової діяльності, професії. Загальні моральні принципи й норми трудової моралі конкретизуються в нормах, що регулюють професійні відносини працівників усередині установи й відношення їх із громадянами зовні. Професійна мораль відображає суспільний поділ праці й служить регулятором тих видів діяльності, у яких об'єктом праці є безпосередньо'' людина. У цьому змісті можна говорити про професійну етику вчителя, лікаря, ученого, юриста, журналіста, військовій етиці, спортивній етиці й т.д.

Професіоналізм - гарне володіння своєю професією, повна відповідність працівника вимогам даного роду діяльності. Оцінка працівника, фахівця як професіонала є важливим позитивним компонентом його характеристики. Професіоналізм включає знання справи, сукупність навичок й умінь спеціального характеру. До достоїнств працівника належить сумлінне відношення до справи, що він виконує. Сумлінність - це прояв моральних якостей особи. До позитивних якостей керівників ставляться наявність організаторських здатностей, уміння працювати з людьми.

Професія юриста має свої особливості, що висуває високі вимоги до ділових і моральних якостей працівника, зобов'язує його добре знати право, інші соціальні норми, які регулюють його службову діяльність. Правознавець, покликаний здійснювати шляхетну функцію захисту прав людини, його достоїнство й честь, інтереси суспільства й держави, виховувати в громадянах повага до закону - це знавець правий, правового життя суспільства, відданий своїй справі, морально стійкий людина. Професіоналізм юриста органічно з'єднує сумлінність і знання справи. Сумлінне відношення до служби, чесність, непідкупність, принциповість, громадянська мужність, справедливість - невід'ємні його якості.

Який би пост не займав юрист, він завжди зобов'язаний пам'ятати про повагу до людини. Правознавець, що перебуває на державній службі й виконує функції слідчого, прокурора, судді, що займає іншої посади в державному апарату, повинен усвідомлювати, що від якості його діяльності залежить авторитет державного органа, держави в цілому. У його службовій діяльності виражається "частка" державної влади, який він володіє відповідно до займаної посади, Це зобов'язує юриста з високою відповідальністю користуватися наданими йому за посадою правами, берегти й повсякденно зміцнювати авторитет того державного органа, у якому він працює.

У своїй службовій діяльності юрист зіштовхується з багатьма й досить різними людьми. Він розбирає справи, у яких часто переплітаються суперечливі інтереси різних по своєму соціальному стані громадян. Обов'язком і нормою діяльності юриста є гарне знання психології людини, загальної соціальної й судової психології. Юрист у відомому змісті - знавець в області людинознавства.

Особливість професійної діяльності юриста полягає в тому, що його службові функції здійснюються при строгому дотриманні вимог закону, права. Юрист повсякденно має справу із тлумаченням і застосуванням норм права під кутом зору їхнього органічного зв'язку з нормами моралі. Професійна мораль юриста не відгороджена від суспільної моральності, а являє собою її конкретизацію стосовно до юридичної сфери діяльності. Норми професійної діяльності юриста - це складова частина загальної системи моралі; вони виражають принципи справедливості, гуманізму, служіння закону.

Професійна етика юриста опирається на регулятивні можливості моралі у взаємодії із правом, багато принципів і норми якого мають безпосередньо моральний зміст. Вимоги професійної моралі правознавця, правозахисника втримуються в різних кодексах і насамперед у Цивільному, Карному, а також у ЦПК й УПК РФ. Юрист часто зіштовхується з особами, що перебувають у конфліктній ситуації. Службовий борг працівника юстиції - не тільки дотримувати норм права, але й проявляти професійний такт, увагу до морально-психологічних переживань людини, Вірно сказано: "Тактовність - це ввічливість напоготові". Працівник правоохоронних органів, правозахисник, зобов'язаний знаходити в собі моральні чинності, щоб не занедужати щиросердечною черствістю, бюрократизмом.

Ряд питань етичного характеру виникають у практичній діяльності юристів у зв'язку із принципом презумпції невинності. Підозрюваний, обвинувачуваний ще не є злочинцем'. Ніхто не може бути визнаний винним у здійсненні злочину, а також покарають інакше як по вироку суду. Цей принцип має велике значення, випливає з визнання достоїнства людини, його права на повноцінну, життя. Обвинувачуваний уважається невинним, поки його винність не буде доведена у встановленому законом порядку. Презумпція невинності в карному процесі застерігає юристів, пов'язаних з розглядом конкретної справи, від обвинувального ухилу при розгляді обставин справи,

Особливості професійної діяльності юриста мають свої прояви в діяльності різних представників правоохоронних органів й установ. Термін "судова етика" у широкому змісті слова включає норми діяльності суддів, прокурорів, слідчих, адвокатів. Звичайно, цей термін не охоплює в повному обсязі професійну моральність всіх юристів. Адже правознавці працюють у нотаріаті, у міліції, в інших державних, а також господарських й інших установах й органах, у місцях позбавлення волі. Стосовно до представників юридичної професії можна говорити про етику судді, прокурора, юрисконсульта, слідчого. У своїй службовій діяльності юрист керується етичними нормами, виробленими й у певній сфері суспільної практики. У цьому змісті ми говоримо про "етику судового процесу", "етиці очної ставки" і т.п.

Більші щиросердечні чинності, такт, розуміння вікових особливостей необхідні юристові, що розглядає справи неповнолітніх правопорушників. Культура правоохоронної й правовоспитательной діяльності виражається також в умінні юриста розумно оцінити й уміло застосувати эстетические норми й правила, правила пристойності. Це стосується й одягу, і манери шануватися, мови виступів й обстановки офіційних приміщень. Виховання професійної етики - важлива складова частина навчального процесу в юридичних навчальних закладах.

Побудова цивільного суспільства й правової держави в демократичній Росії, інших незалежних державах, що виникли на території колишнього Союзу РСР, являє собою тривалий процес, що включає подолання адміністративно-командної системи й створення позитивного, творчого духу в сфері матеріального, соціально-політичної й духовного життя суспільства, демократизацію державного життя, реформу державної служби, правову реформу, удосконалювання підготовки юридичних кадрів.

Громадськість, населення країни засуджують прояву беззаконня, корупції, сваволі в діяльності правоохоронних органів. Розгорнуто критику безкультур'я, аморализма й лицемірства, не настільки що рідко зустрічаються в наші дні в роботі державних службовців, у тому числі в роботі правоохоронних органів, у роботі юристів, зайнятих у недержавних установах.

Відомо, що ще в останні роки радянського періоду таке зло, як розрив між словом і справою, уразило всю командно-адміністративну систему, існувало роздвоєння моралі на декларируемую й практикуемую, Бюрократизм державного апарата відчужував громадян від держави, підривав довіру людей до правоохоронних органів. Свідоцтво попрання суспільної моральності - так називане телефонне право, тобто кричуще порушення принципу незалежності суду, порочна практика підпорядкування працівників державних органів волі того, хто "нагорі", хто займає високе, "вигідне" місце

У бюрократичному апарату є й чиновницька безликість, і догідництво, і корупція, і лицемірство. "Уміння звертатися", властивим чиновникам царського державного апарата, талановито й з більшим гумором описане Н. В. Гоголем у поемі "Мертві душі", увійшло в життя російських чиновників нових поколінь. Вульгарна політизація всієї роботи правоохоронних органів держави підривала й продовжує підривати віру в закон у самих юристів, штовхає на порушення професійної етики. Життя показало, що установки "політика вище всього", "ціль виправдує коштів", "план - за всяку ціну" ведуть до беззаконня, порушенням прав людини.

Звичайно, завжди були чесні, чималі люди, висококваліфіковані професіонали, які критично дивляться на моральні пороки дійсності, непримиренні до несправедливості й аморализму, керуються в роботі відомим рядком: "Служити б рад, прислужуватися нудно". Але поруч із ними й над ними ті, для яких чванство, зарозумілість, безкультур'я - органічна риса характеру, що потворно проявляється в службових відносинах. Навіть у формах звертання до підлеглих працівників, у мові посадових осіб, убраних владою. До старшого за віком працівникові такий керівник звертався на "ти", у службових кабінетах, та й у більше широкій аудиторії звучить "ненормативна лексика", і це видавалося й видається за "близькість до народу".

У ході реформи державності, економічних перетворень, затвердження ринкових відносин питання морального життя суспільства приковують увага широких верств населення Росії, що знаходить вираження й у підвищенні моральних вимог, пропонованих до державним що служить, працівникам правоохоронних органів. На державному рівні приймаються міри законодавчого, морально-етичного й організаційного характеру, які тісно пов'язані із соціально-економічними перетвореннями. Увійшла в політичне й моральне життя країн СНД присяга президента, прийняті акти про декларування чиновниками й членами їхніх родин доходів.

В організації й проведенні роботи з удосконалювання морально-етичних відносин у державній службі використається досвід високорозвинених держав, у тому числі досвід, накопичений у США. Про морально-правовий статус парламентаріїв і державних службовців у високорозвинених капіталістичних країнах, про питання етики державної служби втримуються цікаві положення в книзі М. Н. Марченко "Політичні теорії й політична практика в розвинених капіталістичних країнах" (М,, 1992).

Етика взаємин юридичних працівників один з одним, із громадянами залежить від розвитку законодавства, що регулює діяльність відповідних органів, а також від розвитку цивільного, трудового, карного, адміністративного права. Удосконалювання професійної етики юриста пов'язане з ростом і загальною культурою суспільства, і таких її складових, як моральна й правова культура.

Виникаючі питання професійної етики юриста повинні обмірковуватися й вирішуватися в ув'язуванні з такими факторами демократизації суспільства, як гласність, виникнення нових, а іноді й відновлення старих, багатовікових традицій, з відновленням і розширенням ролі релігії, церковних організацій різних конфесій у суспільному житті, деяких державних структурах.

В умовах гласності юрист, яку б посаду він не займав, зобов'язаний бути досить педантичним у спілкуванні із засобами масової інформації, щоб не нашкодити справі, людині, доля якого перетнулася зі службовими функціями правознавця. Закон про державну службу не накладає яких-небудь обмежень на волю совісті, віросповідання працівників державного апарата, у тому числі працівників правоохоронних органів. Але в життєвих відносинах виникають ситуації, які зобов'язують юриста (суддю, прокурора, слідчого) виважено підходити до участі в релігійних церемоніях, не афішувати свою приналежність до певної конфесії у зв'язку з тим, що церква відділена від держави. У той же час у громадян, що належать до різних віросповідань, не повинне виникати почуття релігійної упередженості до посадової особи державного апарата, захисникові прав людини.

Підвищення професійної культури, етики юриста включає й більшу роботу з культури мови. Мова, ораторська майстерність - один з важливих показників культури юриста, свідоцтво його інтелектуальних, етичних й эстетических достоїнств. У сучасних умовах життя Росії затверджуються нові форми звертання до осіб в офіційній і побутовій обстановці, на масових зборах. Відомо, що офіційне звертання до судді, прокуророві, слідчому, працівникові міліції - "громадянин". Шанобливе, поважне звертання до судді в США - "сер". Чи затвердиться в офіційних установах, юридичних у тому числі. обіг "пан" або збережеться шляхетне й демократичне по своїй природі, але получившее обивательське, із присмаком кримінального звучання "громадянин"? Такого роду питання обговорюються в пресі.

Професійна мораль особи, його трудова функція тісно пов'язані з побутовими, сімейними, родинними відносинами. Тому для загальної моральної оцінки юриста має значення і його відношення до ситуації, у якій переплітаються службові й родинні відносини. У певних випадках закон регламентує вибір, який повинен зробити суддя, слідчий, прокурор при виникненні колізії службових і родинних відносин.

У нашому суспільстві в побутових відносинах переборене спрощене, лицемірне в певному змісті відношення до алкогольних напоїв. Зловживання спиртними напоями для державного що служить, правознавця й правозахисника представляється грубим порушенням загальної й професійної етики. На жаль, у правоохоронних органах, серед юристів є чимало людей, які віддають данина Бахусу, випливаючи росіянином прислів'ям: "Чарка провина додасть розуму"; "Пий до дна, наживай розуму"; "Для почину випити по чині". Престиж юриста, державного органа, у якому він працює, припускає розумне поводження особи в сфері майнових, сімейних відносин, вимогливість у виборі й підтримці приятельських зв'язків, розвинене почуття достоїнства.

Дата добавления: 2015-05-10