Специфіка філософсько-правових ідей марксизму

Особливості філософії права історичної школи.

Питання про те, як виникло право і яка його історія, стояло в центрі уваги історичної школи права.

Основоположником цього напряму в юриспруденції є Густав Гуго (1768—1844 рр.), професор Геттінгенського університету. Видними представниками цієї школи були також німецькі юристи Фрідріх Карл фон Савіньї (1779—1861 рр.) і Георг Фрідріх Пухта (1798—1866 рр.).

Головною мішенню своєї критики представники історичної школи вибрали природно-правову доктрину. Так, на відміну від теорій природного права історична школа права визначала право не як результат природної необхідності, а як закономірний історичний продукт суспільного життя. Її прихильники намагалися тлумачити становлення і життя юридичних норм і інститутів як певний об'єктивний хід речей.

Савіньї, наприклад, доводив, що право не встановлюється волею певної особи. Право – це продукт народного духу, що виявляється у всіх членах суспільства і приводить всіх до однієї і тієї ж правосвідомості. Іншими словами, право кожного народу росте разом з ним. Або, як писав Савіньї, всяке право створюється, перш за все, народними звичаями і віруваннями і вже потім юриспруденцією.

Послідовник і учень Савіньї Р. Пухта вважав, що народний дух – це сила, що діє в організмі народного життя і існує незалежно від свідомості окремих представників народу. Народний дух все проводить з себе, у тому числі і право. Отже, окрема особа не бере участь в формуванні права. У Пухти мова йде про природний саморозвиток права, яке розвивається як рослина із зерна з народного духу. Вся історія суспільного розвитку розумілася їм лише як розкриття того, що вже спочатку закладено в народному дусі.

Таким чином, з погляду історичної школи право є продукт народного духу, народного правового переконання. Розвиток права полягає в тому, що народний дух поступово виявляє норми, що об'єктивно містяться в праві. Тому право існує не у вигляді формальних прав, а у вигляді живого представлення правових інститутів в їх органічному взаємозв'язку. Юристи ж лише витягують правило з норми шляхом аналізу і вивчення досвіду існуючого права.

Філософським проблемам права його природі, суті і перспективам розвитку приділяли увагу основоположники матеріалістичного розуміння історії К. Маркс (1818—1883 рр.) і Фрідріх Енгельс (1820—1895 рр.). За своїми початковими підставами марксистська теорія права – це онтологічна об'єктивна концепція. У роботі «До критики гегелівської філософії права. Замість вступу» К. Маркс вважає позитивне право лише вторинною реальністю, віддзеркаленням матеріального буття в певних суспільних відносинах. Досліджуючи економічну обумовленість права і його класову суть, К. Маркс прийшов до висновку, що класові відносини не можна зрозуміти ні з самих себе, ні з так званого загального розвитку людського духу, вони кореняться в матеріальних відносинах людей, сукупність яких складає базис конкретного суспільства.

«Право це надбудова над економічним базисом, це юридичне оформлення суспільних, в першу чергу, економічних, відносин» Маркс До. До критики політичної економії. Передмова // Маркс До., Енгельс Ф. Собр. соч. 2-е видавництво М., 1978. Т. 13. З. 9. і ідеологічний вираз класових інтересів: у державі існує тільки одне право – право економічно пануючого класу, а держава лише засіб практичної реалізації цих інтересів.

Право тісно пов'язане не тільки з економікою, але і з політикою як концентрованим її виразом. Маркс підкреслював, що політична і правова ідеології утворюють нерозривну єдність, направлену на формування політико-правової свідомості, тобто погляду людини на справедливість і несправедливість, право і обов'язок, владу і державний пристрій тощо.

У основі марксистської філософії права лежить теза про те, що право є вираз і закріплення волі економічно пануючого класу. Маркс і Енгельс класовому громадянському суспільству протиставляли суспільство, в якому не буде приватної власності і експлуатації. Перехід до нього повинен зробити пролетаріат через соціалістичну революцію. На першому ступені розвитку, при соціалізмі, це суспільство ще збереже залишки буржуазного права (розподіл по праці і ін.), але при комунізмі, коли приватна власність зникне остаточно і люди досягнуть високого ступеня свідомості, держава, а разом з ним і право поступово відімруть. Ідея свободи особи, виражена в тезі «вільний розвиток кожного є умова вільного розвитку всіх», в марксизмі не отримала індивідуально-людського обґрунтування. Проголошуючи примат держави над правом, марксизм вступає в суперечність з теорією правової держави, яка не заперечує провідної ролі держави в правотворчості, проте вважає, що саме держава повинна підкорятися законам, а не стояти над ними.

Питання для самоконтролю:

1. У чому полягає суть категоричного імперативу Канта?

2. Дайте визначення права, дане І. Кантом.

3. Яке місце займає філософія права в системі філософії Гегеля?

4. Що є правом за Гегелем?

Теми рефератів:

1. Категоричний імператив І.Канта.

2. Антропологічні основи права згідно з вченням І. Канта.

3. Проект вічного миру І. Канта.

4. Ідеологія і соціальна практика комунізму. К. Маркс: "До критики гегелівської філософії права.

Литература

1. Габермас Ю. Філософський дискурс Модерну. К.:Четверта хвиля. 2001.

2. Гегель В. Ф. Энциклопедия философских наук: В 3 т.- М.: Мысль, 1977. — Т. 3.

3. Гегель Г. Философия права. — М., 1990. — С. 520—525.

4. Гегель. Политические произведения.-М., 1978.

5. Гусейнов А.А. Великие моралисты. — М., 1995.

6. Кант И. Идея всеобщей истории во всемирно-гражданском плане // Сочинения в 6-ти томах. Москва, 1996. Том 6.

7. Кант И. К вечному миру // Сочинения в 6-ти томах. Москва, 1996. Том 6.

8. Кант И. Критика практического разума // Сочинения в 6-ти томах. Москва, 1996. Том 4.

9. Кант И. Метафизика нравов. Часть первая. Мета­физические начала учения о праве // Соч.: 6 т. М.: Мысль, 1965. — Т. 4. — Ч. 2.

10. Кант И. Метафизические начала учения о праве//Соч., т.4, ч.II.-М., 1965.

11. Кант И. О поговорке "Может быть, это и верно в теории, но не годится для практики" // Соч.: В 6 т. М.: Мысль, 1965. — Т. 4. — Ч. 2.

12. Максимов С. И. Правовая реальность: опыт фило­софского осмысления. — Харьков: Право, 2002.

13. Маркс К. К критике гегелевской философии права//Маркс К., Энгельс Ф. Соч., т.1, с. 219-368.

14. Нерсесянц В.С. Гегелевская диалектика права: этатизм против тоталитаризма//Вопросы философии, 1975, № 11.

15. Новгородцев П. И. Кант и Гегель в их учениях о праве и государстве // Новгородцев П.И. Сочинения. — М.: Правда, 1991.

16. Соловьев Э. Прошлое толкует нас. М., 1991.

17. Трактаты о вечном мире/Сост. И.С. Андреева и А.В. Гулыга. – СПб.: Алетейя, 2003.

18. Хабермас Ю. Демократия. Разум. Нравственность.- М., 1995.

19. Хабермас Ю. Моральное сознание и коммуникативное действие. СПб: “Наука”, 2000.

Т. 4. Сучасні теорії філософії права.

Питання для самостійної роботи:

1.Позитивізм.

2.Неопозитивізм.

3.Неокантіанство.

4.Неогегельянство.

Дата добавления: 2015-05-10