Виборча система в Україні

Пряма і представницька демократія як форми здійснення народовладдя

Демократичність Української держави і суспільства виявляється насамперед у народовладді. Під народовладдям розуміється широка й активна участь громадян в управлінні справами держави і суспільства та створення найсприятливіших умов для надання всієї повноти влади народу.

У ст. 5 Конституції України зазначається, що носієм су-веренітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Він здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади
та місцевого самоврядування. Отже, народовладдя в Україні здійснюється у двох формах: а) прямої (безпосередньої) демократії, коли народ виражає свою волю у визначених Конституцією і законами процесуальних формах; б) представницької демократії, тобто через своїх представників, яких народ обирає до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

До інститутів прямої (безпосередньої) демократії, які забезпечують прийняття державного рішення прямим волевиявленням народу, належать: вибори депутатів, референдуми, відкликання депутатів, загальні збори громадян і трудових колективів, обговорення нормативних актів, звіти депутатів і виконавчих органів перед населенням, накази виборців.

Така форма безпосереднього народовладдя забезпечує участь усіх громадян держави в здійсненні державної влади, їх пряме волевиявлення при прийнятті загальнодержавних рішень.

У здійсненні народовладдя значну роль також відіграє представницька демократія. Її сутність полягає в тому, що важливі обов’язкові питання вирішуються не всіма громадянами держави, а лише їх певними групами. Представницька демократія — спосіб реалізації волі народу через обраних ним представників в органи влади або місцевого самоврядування. В Україні — це Верховна Рада України, Президент України, Верховна Рада Авто­номної Республіки Крим, місцеві Ради.

Під виборчою системою України розуміється передбачений законодавством порядок формування представницьких органів у державі. Сукупність правових норм, що регламентують порядок виборів, становить виборче право. Основними його джерелами є Конституція України, Закони України «Про вибори народних депутатів України» від 22 жовтня 1997 р., «Про вибори Президента України» від 5 березня 1999 р., «Про вибори депутатів місцевих Рад та сільських, селищних, міських голів» від 14 січня 1998 р., «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим» від 12 лютого 1998 р.

У цих законах сформульовані демократичні принципи виборчого права: загального, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні; вільного й рівноправного висування кандидатів у депутати; гласності й відкритості; рівності можливостей для всіх кандидатів у проведенні виборчої кампанії; неупередженості до кандидатів з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування; свободи агітації.

Принцип загальності означає, що право обирати мають усі громадяни України, яким на день голосування виповнилося 18 років. Це право називається активним виборчим правом і означає, що будь-які прямі або непрямі непередбачені цими законами пільги чи обмеження щодо виборчих прав громадян України залежно від походження, соціального й майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, ставлення до релігії, політичних переконань, роду й характеру занять забороняються.

Пасивне виборче право — це право бути обраним депутатом. Виборчим законодавством воно розглядається по-різному. Так, народним депутатом України може бути обраний громадянин України, який має право голосу, на день виборів досяг 21-річного віку і постійно проживає на території України протягом останніх п’яти років. Президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг 35-річного віку, має право голосу, проживає в Україні протягом 10 останніх перед днем виборів років і володіє державною мовою. А депутатом місцевої ради народних депутатів може бути обраний громадянин України, який на день голосування досяг 18-річного віку, має виборчі права і постійно проживає або працює та території відповідної ради.

Принцип рівного і прямого виборчого права означає, що громадяни України беруть участь у виборах депутатів не рівних засадах і депутати обираються безпосередньо виборцями.

Таємність голосування на виборах означає, що ніякі форми контролю за волевиявленням виборців не допускаються, а саме: голосування відбувається у спеціально обладнаній для цього кабіні чи кімнаті. Під час заповнення бюлетеня в кабіні для голосування може перебувати лише особа, яка голосує.

Принцип вільного і рівноправного висунення кандидатів передбачає, що всі громадяни України з правом голосу мають право висувати кандидатів. Вони можуть реалізувати це право як безпосередньо, так і через політичні партії та їхні виборчі блоки або трудові колективи.

Гласність і відкритість виборчого права означає, що завжди підготовка і проведення виборів депутатів здійснюються відкрито і гласно.

Рівність можливостей для всіх кандидатів у проведенні виборчої кампанії як принцип виборчого права має розумітися так, що всім кандидатам після офіційної їх реєстрації надається можливість взяти учать у виборчій кампанії на рівних засадах, вони мають рівне право на використання державних засобів масової інформації на території України, у них рівні можливості щодо матеріально-технічного і фінансового забезпечення їх участі у виборчій кампанії з боку держави.

Принцип неупередженості до кандидатів з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування зумовлює існування таких положень виборчого права, як звільнення кандидата від виробничих або службових обов’язків із збереженням за останні 3 місяці середньої заробітної платні (для кандидатів у депутати місцевих рад); кандидати під час виборчої кампанії не можуть бути звільнені з роботи, а також переведені на іншу роботу або посаду без їхньої згоди, притягнуті до кримінальної відповідальності, заарештовані або піддані заходам адміністративного стягнення, що накладається в судовому порядку без згоди Центральної виборчої комісії (стосовно кандидатів у народні депутати) і відповідної територіальної виборчої комісії (щодо кандидатів у місцеві ради).

До того ж, особи, які насильством, обманом, погрозами або в інший спосіб перешкоджають вільному здійсненню громадянином України права обирати та бути обраним, вести передвиборну агітацію, публічно закликають до бойкотування виборів, а також члени виборчих комісій, службові особи державних і громадських органів, які вчинили підробку виборчих документів, неправильно підрахували голоси, порушили таємницю голосування або допустили інше порушення виборчого законодавства, несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством. До відповідальності притягуються також особи, які опублікували або в інший спосіб розповсюдили умисно неправдиві відомості про кандидата.

Принцип свободи агітації передбачає, що всі громадяни України, їхні об’єднання, трудові колективи, довірені особи кандидатів мають право вільно та безперешкодно обговорю-
вати програми кандидатів, їхні особисті якості, а також платформи і програми тих партій, блоків, зборів, що їх висуну-
ли. При цьому дозволяється вести агітацію як за, так і про-
ти кандидата в усіх засобах масової інформації. Кандидати також мають право на зустрічі з виборцями — як безпосеред-
ньо, так і через довірених осіб. Кандидати можуть здійсню-
вати передвиборну агітацію в будь-яких формах і різними
засобами.

Закон України «Про вибори народних депутатів України» передбачає, що всього до Верховної Ради України обирається 450 депутатів, з них 225 обирається в одномандатних виборчих округах на основі відносної більшості, а 225 — за списками кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків партій у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі на основі пропорційного представництва. Отже, вибори до Верховної Ради України здійснюються за змішаною мажоритарно-пропор­ційною системою. Вибори депутатів інших ланок Рад проводяться за мажоритарною виборчою системою відносної більшості в одномандатних виборчих округах.

Відповідно до чинного законодавства організація виборчого процесу в Україні складається з таких стадій:

1. Порядок призначення виборів і утворення виборчих ок­ругів.

2. Утворення виборчих дільниць.

3. Утворення виборчих комісій.

4. Складання списків виборців.

5. Висування, обговорення і реєстрація кандидатів у депутати.

6. Проведення голосування і визначення результатів виборів.

7. Опублікування підсумків виборів.

8. Повторне голосування, повторні вибори або позачергові вибори.

Чинне законодавство також передбачає гарантії здійснення виборчого права: організаційні та юридичні гарантії, тобто встановлення відповідальності за порушення виборчого законодавства України.

Дата добавления: 2015-05-10