Назвіть види гострих порушень мозкового кровообігу, фактори їх виникнення, клінічні ознаки

Ковтальні маневри в реабілітації дисфагії.

Ковтальні маневри переводять специфічні аспекти фізіології ковтка під вольовий контроль.

В теперішній час розроблені чотири ковтальні маневри:

1. Supraglottic swallow – ковток над голосовою щілиною.

2. Supersupraglottic swallow – ковток над несправжніми голосовими зв’язками.

3. Effortful swallow – ковток з посиленням.

4. Маневр Мендельсона.

Перший маневр здійснюється так:

- необхідно вдихнути, потім затримати дихання (при цьому закриваються голосові складки);

- ковтнути при затриманому диханні, а після ковтка не вдихаючи покашляти.

Другий маневр виконується так само, як попередній прийом, але з наростаючим зусиллям (натужуванням) на фоні затриманого дихання. Цей прийом компенсує недостатнє закриття входу в дихальні шляхи.

Третій маневр заключається в ковтанні при напрузі всіх м’язів.

Для виконання маневру Мендельсона акцентують увагу хворого на відчуттях підйому гортані (адамового яблука) під час ковтання слюни, щоб продовжити період максимального підйому гортані в середині ковтка.

Огляд науково-доказової реабілітації вказує, щонайбільшу ефективність отримано при застосуванні наступних прийомів:

1. Маневр Мендельсона.

2. Маневр Масако.

3. Вправи Шейкер.

Маневр Мендельсона передбачає підняття гортані або за допомогою руки під час ковтання, або за допомогою м'язів шиї і намагатись утримувати таке положення протягом 2 сек., кількість повторень – 5 разів. Вправа виконується без їжі в ротовій порожнині. Пацієнт ковтає власну слину. Такий маневр дозволяє закрити дихальні шляхи та відкрити стравохід для ковтання.

Маневр Масако є виключно вправою і його не можна використовувати для ковтання нічого іншого окрім слини. Для здійснення маневру необхідно висунути язик між передніми зубами та зробити ковтальний рух. Така вправа дозволяє зміцнити м'язи глотки, які відповідальні за ковтальні рухи. Дуже часто вона викликає незручності в пацієнтів.

Вправи Шейкер передбачають дві частини.

I. Лягти на кушетку або рівну поверхню горизонтально повністю.

Не відриваючи плечей від поверхні зігнути голову та подивитись на пальці ніг.

60 секунд утримувати таке положення, після чого наступні 60 секунд – відпочинок.

Повторити тричі.

II. Вихідне положення таке саме, лежачи на кушетці або підлозі.

Не відриваючи плечей від поверхні зігнути голову та подивитись на пальці ніг і негайно опустити голову.

Повторити 30 разів.

Необхідно повторювати вправи Шейкер від 5 до 10 разів на день протягом декількох місяців.

Мозковим інсультом (від лат. insultus - удар, поштовх) називають гостре порушення мозкового кровообігу, яке суп­роводжується структурними змінами в тканині мозку і стійкими органічними неврологічними симптомами, що ут­римуються понад добу.

За характером патологічного процесу розрізняють два види інсульту: геморагічний та ішемічний (мозковий інфаркт, розм'якшення мозку).

За останні десятиріччя змінилася структура цереброваскулярних захворювань за рахунок явного переважання ішемічних інсультів над геморагічними. В теперішній час співвідношення крововиливів у мозок і інфарктів мозку дорівнює 1:4. Це значною мірою зв'язано зі збільшенням пи-томої ваги осіб похилого віку в популяції.

В залежності від локалізації крововиливу щодо речовини й оболонок головного мозку розрізняють паренхіматозний, субарахноїдальний, субдуральний та епідуральний кровови­ливи. Зустрічаються також змішані форми крововиливів: субарахноїдально-паренхіматозні, паренхіматозно-субарахнаїдальні, паренхіматозно-шлуночкові.

Крововилив у речовину головного мозку (па­ренхіматозний) найчастіше розвивається при гіпертонічній хворобі, симптоматичній артеріальній гіпертензії, зумов­леній захворюваннями нирок, феохромоцитомою, а також при системних судинних процесах алергічної та інфекційно-алергічної природи. Крововилив у мозок може виникнути при уродженій ангіомі, внаслідок розриву аневризми. Значно рідше крововилив зумовлюється атеросклерозом судин, за­хворюваннями крові (хвороба Верльгофа, лейкози) та іншими причинами.

Субарахноїдальний крововилив здебільшого виникає внаслідок розриву аневризм судин артеріального кола великого мозку. Сприяють цьому фізичні або емоційні перепруження, коливання артеріального тиску, ангіодистонічні порушення. Серед інших причин відзначають природжений дефект судинних стінок або системні судинні захворювання (гіпертонічна хвороба, атеросклероз, хвороби крові), при яких уражається судинна система. Однак нерідко вони виникають без всякої видимої зовнішньої причини. У дітей молодшого віку крововилив у підпавутинний простір може розвиватись на фоні септичних захворювань, які викликають структурні зміни судинних стінок.

Ішемічний інсульт найчастіше виникає в результаті атеросклеротичного ураження магістральних судин голови і мозку, нерідко на фоні артеріальної гіпертензії, цукрового діабету. Рідше причиною захворювання є ревматизм, васкуліт, хвороби крові. Провокуючу роль у розвитку ішемічного інсульту відіграють психічне та фізичне перенап­руження, стреси.

Дата добавления: 2015-05-08