Порушення м’язевого тонусу і методи його реабілітації

Білет № 10.

Кінезотерапія при інсульті.

В гострому періоді гострого порушення мозкового кровообігу з метою фізичної реабілітації проводять лікування положенням, пасивні і активні рухи, дихальну гімнастику, вправи на розслаблення м’язів, вправи на збереження й збільшення обсягу рухів у суглобах, на нормалізацію і поліпшення координаційних можливостей.

З комплексу пасивних вправ починається відновна гімнастика після інсульту. Ці вправи розраховані на хворого, прикутого до ліжка. Сам він не може рухатися, але його організм потребує руху. Тому перші вправи виконуються не тільки самим хворим, стільки людиною яка за ним доглядає:

- паралізовану руку потрібно згинати і розгинати, відводити в бік і здійснювати нею обертальні рухи, тривалість яких становить від 10 хвилин до півгодини;

- взяти хворого лежачого на спині за обидві щиколотки і поперемінно згинати й розгинати його ноги. Вправа нагадує всім відомий „велосипед”, але ступні хворого не повинні відриватися від ліжка.

Вправи, що може виконувати сам хворий у той період, коли він ще змушений зберігати виключно горизонтальне положення:

- переміщати погляд вгору, вниз і з одного боку - в бік, обертати очима, спочатку з відкритими, а потім із закритими очима. Вправа виконується в середньому темпі, рух потрібно повторити 10-15 разів;

- хворий дивиться на якусь точку, розташовану прямо перед ним. Не відводячи від неї погляду, повертає голову вправо, потім вліво, потрібно виконати 5-6 разів у кожну сторону. Після того, як хворому буде дозволено сідати в ліжку програма вправ ускладнюється. Тепер потрібно виконувати набір вправ в залежності від різних груп тяжкості захворювання.

Індивідуальний метод кінезотерапії спрямований на максимальне відновлення наявного дефекту і складається з декількох етапів:

1 – підготовчого: із проведенням ручного масажу, вібромасажу, медикаментозних блокад;

2 – власне відновного лікувального комплексу спрямованого на розширення рухових навичок, що має для хворого вирішальне значення в побутовому і професійному плані.

З метою профілактики застійних явищ та інших ускладнень, а також для підготовки до переходу в положення сидячи, починають повертати хворого з боку на бік на 2-5 день від початку захворювання.

Спастичність – це сенсомоторний розлад, яки розвивається внаслідок ураження центрального мотонейрона і проявляється періодичним або постійним довільним скороченням м’язу; розпізнається як опір при пасивному розтягу м’яза, який наростає при збільшенні швидкості його розтяжіння. Спастичність довільна гіперактивність скелетних м’язів, внаслідок ураження головного або спинного мозку. Характеризується підвищенням м’язового тонусу та сухожилкових рефлексів. Для оцінювання спастичності використовується модифікована шкала спастичності Ашфорда. Тестування тонусу м’яза проводиться швидким його розладом і записується відповідно до шкали Аш форда. Причини виникнення спастичності м’язів:

· гострі захворювання і пошкодження головного мозку: інсульт, травми, енцефаліт;

· гострі захворювання і пошкодження спинного мозку: травми, спіральний інсульт, гострий мієліт;

· пухлини головного і спинного мозку;

розсіяний склероз;

- боковий аміотрофічний склероз;

- дитячий церебральний параліч.

Методи фізичної реабілітації включають:

1. Надання паралізованим кінцівкам хворого правильного положення протягом того часу, поки хворий знаходиться у ліжку:

- укладання хворого

§ в положенні лежачи на спині;

§ в положенні лежачи на здоровому боці;

- активні і пасивні рухи в кінцівках для того, щоб попередити розвиток контрактур. Підтримують повний об’єм рухів у всіх суглобах за рахунок регулярних пасивних і активних рухів (як мінімум на протязі двох годин на добу;

- за рахунок ортезів і гіпсових пов’язок для забезпечення розтягів м’язів (ортезотерапія);

- метод функціонального біоуправління з зворотнім зв’язком організованим по ЕМГ;

- застосування спеціальних лікувально-гімнастичних вправ на розтягнення спастичних м’язів;

- вибіркова методика класичного масажу певних м’язових груп. Масаж починають з плеча на руці, на нозі із сідниць і стегна. При масажі м’язів з підвищеним м’язовим тонусом (це великий грудний м’яз, двоголовий м’яз плеча, м’язи згиначі китиці і пальців, чотирьохголовий м’яз стегна, трьохголовий м’яз гомілки) використовують лише легке поглажування в повільному темпі. При масажі їх антагоністів застосовують інші масажні прийоми: розтирання, неглибоке розминання;

- точковий масаж, гальмівна методика, шляхом поступового нарощування інтенсивності натискування кінчиком пальця на точку з затримкою його на оптимальній глибині з наступним поступовим зниженням і припиненням тиску на точку. Дія на одну точку триває від 30 секунд до 2-3-х хвилин. При стимулюючій методиці дія на точку здійснюється швидко при допомозі обертальних рухів по часовій стрілці на протязі 30-60-ти секунд;

- лікування теплом при допомозі парафінових або озокеритових аплікацій, частіше по кюветно-аплікаційному методі у вигляді широких смужок, які накладаються на спастичні м’язові групи при температурі аплікацій 48-50 ºС тривалість дії 15-20 хвилин, курс лікування 10-15 процедур щоденно;

- нервово-м’язова електроміостимуляція;

- магнітотерапія;

- примінення ботулотоксину типу А (батокс, діспорт) для локального зниження м’язової спастичності.

Дата добавления: 2015-05-08