Бібліотечна справа в умовах буржуазно-національного визвольного руху та утворення самостійних держав на Балканах

Бібліотеки Франції в роки Великої французької буржуазної революції.

Бібліотеки епохи Відродження.

Бібліотека епохи Відродження - це бібліотека загальнодоступна в сенсі ступеня відкритості її фондів потенційним читачам і одночасно - бібліотека наукова, оскільки склад її фондів мав універсальний профіль. У першу чергу вона була націлена на збір пам'яток писемності минулого, на максимально повне відображення в своїх фондах античної спадщини. У цій бібліотеці були створені сприятливі умови для забезпечення збереження унікальних документів. Разом з тим бібліотека була відкрита для широкого кола читачів, які виявляли інтерес до цих книг. Іншими словами, вона була зорієнтована і на виконання функцій збору і зберігання, та на виконання функцій обслуговування. Однією з кращих бібліотек того часу (Італія) була зібрана видатним поетом Франческо Петраркою (1304-1374). У 1337 Петрарка склав опис своєї колекції, назвавши її "Мої книги". З XVI ст. бібліотекарі Італії починають приділяти увагу теорії створення каталогів. Першою з цілої серії робіт була книга монаха- бенедиктинця Флоріана Трефлера, видана в 1560 р. Автор був знайомий з вітчизняним та іноземним досвідом складання каталогів. Обов'язковими для бібліотеки Трефлер вважав каталоги: алфавітний; систематичний, що описує книги в послідовності їх розташування на полицях; предметний, що представляє собою перелік змісту наявних у фонді книг з алфавітним покажчиком до нього, та перелік книг, що зберігаються на запасних полицях. В Німеччині в м. Маєнц 1445 р. була відкрита перша друкарня в Європі. 1429 р. – перша б-ка в Німеччині. 1634 р. перша б-ка у Франції.

Населення провінційних міст користувалося міськими бібліотеками, що виникли в епоху Великої французької буржуазної революції. Половина цих бібліотек (близько 400 до початку 20-х рр.. XX в.) майже не відкривалася. Бібліотеки майже не мали коштів, фонди їх на 60% складалися з непотребу, не було читальних залів. В країні майже нічого не робилося для прилучення народу до читання. І це в той час, коли у Франції видавалося, вивозилося велика кількість книг, було багато книжкових крамниць. Тільки в Парижі було 950 книгарень, 500 друкарень. У 1890 р. Французька академія наук заслухала доповідь по народних бібліотеках. Його основна думка - протест проти обмежених можливостей бібліотек у справі поширення освіти: народні бібліотеки могли обслуговувати лише читача, що стоїть на самій першій ступені освоєння знань.

До кінця XIX в. у багатьох чеських містах діяли общинні бібліотеки. У 1891 р. в Празі відкрилася центральна міська бібліотека, а потім бібліотеки у всіх районах міста. Зросла самостійність Угорщини дозволила їй провести в цей період серію буржуазно-ліберальних реформ. Стали створюватися бібліотеки. У 1883 р. велика міська бібліотека відкрилася в Сегеді. У Сербії публічні бібліотеки функціонували в усіх великих містах. У Румунії, як і в Сербії, Чорногорії, в цей період вже існують робочі бібліотеки. Вони з'явилися в результаті підйому революційного руху. Перші бібліографічні посібники з’явилися у Болгарії в першій половині ХІХ ст. 1850р. був створений список болгарських книг виданих до цього часу. Розвиток книг та бібліотечної справи було розпочато після 1870 р.

Дата добавления: 2015-05-08