Коефіцієнт надійності діяльності оператора визначається за формулою

де m пр — кількість правильно вирішених завдань; N — загальна кількість вирішуваних завдань.

39. Принципи визначення надійності систем "людина — машина".

Забезпечення високої надійності роботи оператора, а отже, і всієї системи «людина — машина» є одним з найважливіших завдань інженерної психології. Її розробка складає істотну умову підвищення якості і ефективності виробництва.
При визначенні надійності СЛМ необхідно враховувати наступне:
1. Показники надійності повинні бути єдиними для всіх ланок СЛМ і містити в собі у явному виді показники надійності.
2. При визначенні надійності СЛМ з методичної точки зору доцільно представляти людину-оператора як однієї з ланок СЧМ. Разом з тим слід пам'ятати, що людина є специфічною ланкою СЛМ з властивими тільки йому особливими властивостями. Тому використання існуючої теорії надійності при оцінці діяльності людини має обмежений характер.
3. Отримання універсального виразу для визначення надійності СЛМ будь-якого типу є маж неможливим. Тому необхідно виявити основні класи СЛМ і для кожного з них отримати свої вирази для оцінки надійності. У основу класифікації СЛМ повинне бути покладене відмінність процесів управління, що протікають в них.

40. Показники надійності оператора систем "людина - машина".

При визначенні надійності СЛМ необхідно враховувати наступне:

1. Показники надійності повинні бути єдиними для всіх ланок СЛМ і по можливості містити в собі в явному виді показники надійності її окремих ланок - людини і машини.

2. При визначенні надійності СЛМ доцільно представляти людини-оператора в якості одного з ланок СЛМ, що при цьому має специфічними, тільки йому одному властивими властивостями.

3. Одержання універсального вираження для визначення надійності СЛМ будь-якого типу неможливо, тому необхідно виділити основні класи СЛМ і для кожного одержати свої вираження для оцінки надійності. В основу класифікації СЛМ повинне бути покладене розходження процесів керування, що протікають у них.

Показники надійності оператора:

Як основний показник варто приймати імовірність безвідмовного, безпомилкового і своєчасного виконання задачі системою, обумовлену через показники надійності оператора і техніки з урахуванням взаємного впливу їхній один на одного.

1. Основним показником безпомилковості є імовірність безпомилкової роботи. Вона може обчислюватися як на рівні окремої операції, так і на рівні алгоритму в цілому. Для типових, часто повторюваних операцій як показник безпомилковості може використовуватися інтенсивність помилок.

2. Коефіцієнт готовності оператора, являє собою імовірність включення оператора в роботу в будь-який довільний момент часу.

Кгот= 1- Те/Т, де Те - час, на протязі якого оператор по тим чи іншим причинам не знаходиться на робочому місці; Т - загальний час роботи оператора.

3. Показники відновленості зв'язані з можливістю самоконтролю оператором своїх дій і виправлення допущених помилок.

4. Показники своєчасності дії оператора - імовірність виконання задачі протягом визначеного часу.

Надійність діяльності оператора не є величиною постійної, а міняється з часом. Ця зміна обумовлена як зміною умов діяльності, так і коливаннями стану оператора.

41. Методи розрахунку надійності систем "людина - машина".

Розрахункові методи визначення надійності СЛМ базуються на знанні статистичних даних про процеси виконання оператором заданих функцій, про надійність технічних засобів, впливі різних факторів на надійність СЛМ, взаємному впливі оператора і техніки один на одного, частотах настання різних станів СЛМ.

1. Однієї з основних робіт, присвячених вивченню надійності в СЛМ, є робота Мейстера. Він розглядає будь-яке відхилення в роботі системи, викликане чи прямо побічно оператором, як помилку. Дає огляд різних методів аналізу помилок, розглядає велика кількість звітів, робить спробу звести воєдино їхні дані.

2. Метод прогнозування ступеня помилок людини, запропонована Суэйном включає 4 етапи:

1) визначення неполадок (зривів) у роботі СЛМ, надійність якої має бути оцінити;

2) опис всіх операцій людини і їхніх зв'язків з іншими функціями СЛМ;

3) прогнозування відсотка помилок для кожної чи операції групи операцій людини;

4) визначення впливу помилок людини на СЛМ по формулах, що враховує імовірності операцій, імовірності помилок при виконанні цих операцій і імовірності їхніх наслідків.

3. Міллер описав модель кількісної оцінки надійності людини-оператора в СЛМ і її застосування до зовнішніх систем зв'язку

4. Рук розробив статистичний метод оцінки надійності для тих випадків, коли данныемогут бути легко упорядковані.

5. Метод Кэрке дозволяє оцінити надійність системи на основі логічного аналізу цієї системи.

6. Один з перших у нашій країні підходів до оцінки надійності оператора був розроблений Б.Ф.Ломовим. Сутність його полягає в аналізі структури діяльності оператора і динаміку його працездатності.

7. Небиліцин В.Д. - аналіз індивідуально-типологічних особливостей людини, обумовлених властивостями нервової системи. Особливо важливий при доборі на операторські посади.

4. Психічні функціональні стани оператора і їхній вплив на надійність

Психічний функціональний стан - система психофізіологічних і психічних функцій, від яких залежить продуктивність професійної діяльності і працездатність людини на даному відрізку часу.

У вітчизняній психології психічні стани розглядаються:

1) як процес переживання;

2) як часовий чи зріз стан психіки в цілому;

3) як прояв рис особистості.

42. Принципи проектування систем "людина - машина".

1. На перших етапах створення простих технічних систем панував "традиційний" технічний підхід, який ураховував окремі властивості людини, зокрема антропометричні та біомеханічні характеристики. Це був період розробки окремих технічних пристроїв, знарядь праці.

2. Наступний етап - етап системотехнічного проектування - людина розглядалася як один із зовнішніх факторів, що впливає на роботу технічної системи, а сам процес проектування зводився до проектування елементів зв'язку людини і машини. Розроблялися певні засоби відображення інформації і органи управління, які мали б відповідати психофізіологічним можливостям людини. З розвитком та ускладненням техніки зростає значення людського фактора на виробництві. Функціонування технічних пристроїв і пов'язана з ними діяльність людини вже розглядались у взаємозв'язку, що викликало появу поняття системи "людина-машина".

3. Комплексний підхід - розглядав людину як найважливіший компонент системи, котрий визначає специфіку її функціонування. Проектування системи при комплексному підході складається з трьох основних частин:

o технічного проектування технічної частини системи;

o художнього проектування естетичного вигляду системи;

o інженерно-психологічного проектування (ІПП), що пов'язане зі включенням людини до системи: створення проекту діяльності людини і "узгодження" його з технічною частиною системи.

Залежно від значення і ролі проекту діяльності людини-оператора в загальному проекті СЛМ існують два підходи до інженерно-психологічного проектування, які умовно були названі рівнокомпонентним і антропоцентричним.

У межах рівнокомпонентного підходу людина і техніка розглядаються як рівні компоненти СЛМ, проектування яких здійснюється паралельно, одночасно, а інколи технічна система проектується раніше. Пізніше відбувається погодження цих окремих частин. Реалізація рівнокомпонентного підходу привела до спрощення реальної діяльності людини, до формування принципу симпліфікації при узгодженні технічних систем з функціями людини-оператора.

Антропоцентричний підхід розглядає відношення людини і машини в системах управління як відношення "суб'єкта праці і знарядь праці". Основним положенням цього підходу є проектування діяльності людини і її функцій, а технічні засоби проектуються як такі, що забезпечують цю діяльність. Проект діяльності є основою вирішення всіх інших завдань проектування СЛМ, починаючи від розподілу функцій і закінчуючи вибором органу управління.

Кінцевою метою інженерно-психологічного проектування є забезпечення належної ефективності функціонування СЛМ і здоров'я людей завдяки оптимальному врахуванню можливостей людини і техніки вже на стадіях проектування цих систем. Самі стадії відображають особливості циклів проектування, які, своєю чергою, пов'язані з комплексом певних задач.

43. Структура інженерно-психологічного проектування систем "людина -машина".

Інженерно - психологічного проектування по­в'язане зі включенням людини до системи: створення проекту діяльності людини і «узгодження» його з техніч­ною частиною системи. Інженерно-психологічне проектування (ІПП) складається з ана­лізу проектної ситуації (збору й уточнення інформації), синтезу (пошуку) та оцінки проекту. Інженерно-психологічний проект складається з трьох основних частин: технічного, художнього та інженерно-психологічного. Тех­нічне проектування полягає в розробці технічної частини СОМС(Системи Оператор-Машина-Середовище). Художнє проек-тування в иконується з метою надання системі кра­си, естетичності, привабливості тощо. Інженерно-психологічне проектування (ІПП) полягає у вирішенні всіх питань, пов’язаних з включенням людини в систему, яка проектується. Розглянемо одну з можливих структур ІПП на прикладі Системи Оператор-Машина-Середовище керованого типу. Проектування починається з аналізу характеристик і задач, які повинна вирішувати система. Розглядаються статичні і динамічні характеристики системи, можливі потоки інформації, функції скла­дових частин СОМС, оцінюються в загальних рисах можливості людини та машини в ергатичній системі. Наступним етапом ІПП є розподіл функцій між людиною і ма­шиною, який передбачає: проведення аналізу можливостей людини і машини на підставі порівняльних (модальних) характеристик; ви­значення обмежувальних умов функціонування як системи в ціло­му, так і її складових, зокрема; визначення критерію ефективності системи, який може мати як частковий, так і узагальнений харак­тер. Після того, як розподілені функції між людиною та машиною, проводиться аналіз функцій операторів в системі. Іншими словами, – здійснюється проектування групової діяльності операторів у складі СОМС. На цьому етапі вирішують такі задачі: вибирають структуру групи; визначають кількість і типи робочих місць, а та­кож функції кожного робочого місця; визначають необхідні інфор­маційні зв’язки між окремими операторами. Проектування діяльності кожного з операторів здійснюється на наступному етапі ІПП системи. Визначаються структура й алгори­тми діяльності операторів в різних режимах і умовах функціону­вання СОМС, способи виконання діяльності, вимоги до психофізі­ологічних можливостей людини-оператора, допустимі норми для умов діяльності операторів, вимоги до рівня їхньої професійної пі­дготовки. Цей комплекс робіт є підґрунтям для розробки засобів відображення інформації, пристроїв керування, загального компо­нування робочих місць операторів. Останнім етапом проектування є інженерно-психологічна оцін­ка проекту та порівняння отриманих результатів з технічним за­вданням на систему.

44. Зміст роботи по обліку людського фактору на різних стадіях проектування СЛМ

На перших етапах створення простих технічних систем панував "традиційний" технічний підхід, який ураховував окремі властивості людини, зокрема антропометричні та біомеханічні характеристики. Це був період розробки окремих технічних пристроїв, знарядь праці. Наступний етап - етап системотехнічного проектування - характеризується поєднанням окремих пристроїв у цілісну систему з урахуванням особливостей їхнього взаємозв'язку. За цього підходу людина розглядалася як один із зовнішніх факторів, що впливає на роботу технічної системи, а сам процес проектування зводився до проектування елементів зв'язку людини і машини. Розроблялися певні засоби відображення інформації і органи управління, які мали б відповідати психофізіологічним можливостям людини. З розвитком та ускладненням техніки зростає значення людського фактора на виробництві. Функціонування технічних пристроїв і пов'язана з ними діяльність людини вже розглядались у взаємозв'язку, що викликало появу поняття системи "людина-машина". На зміну системотехнічному підходу прийшов комплексний підхід, що розглядав людину як найважливіший компонент системи, котрий визначає специфіку її функціонування. Проектування системи при комплексному підході складається з трьох основних частин: технічного проектування технічної частини системи: художнього проектування естетичного вигляду системи; інженерно-психологічного проектування (ІПП), що пов'язане зі включенням людини до системи: створення проекту діяльності людини і "узгодження" його з технічною частиною системи. Залежно від значення і ролі проекту діяльності людини-оператора в загальному проекті СЛМ існують два підходи до інженерно-психологічного проектування, які умовно були названі рівнокомпонентним і антропоцентричним. У межах рівнокомпонентного підходу людина і техніка розглядаються як рівні компоненти СЛМ, проектування яких здійснюється паралельно, одночасно, а інколи технічна система проектується раніше. Пізніше відбувається погодження цих окремих частин. Слід зауважити, що цей підхід досліджує людину-оператора за схемами, принципами і методами, розробленими для опису технічних систем. Реалізація рівнокомпонентного підходу привела до спрощення реальної діяльності людини, до формування принципу симпліфікації при узгодженні технічних систем з функціями людини-оператора.

Дата добавления: 2015-05-08