Вступна частина (характеристика головних понять та категорий теми) 2 страница

Міністерствами, відомствами та відділами виконкомів органів місцевого самоврядування складаються фінансові плани з розрахунками та обгрунтуванням видатків, які на­зиваються кошторисами на централізовані заходи (такі, як проведення нарад, конференцій тощо).

Види кошторисів відрізняються між собою різним рівнем узагальнення інформації про видатки. Індивідуальний кош­торис відбиває вимоги у коштах кожної окремої бюджетної установи з урахуванням специфіки їх функціонування. Загальні кошториси складаються для видатків груп однотипо-вих установ.

Зведені кошториси вміщують всі видатки на утримання ус­танов, що підпорядковані одному міністерству чи відомству. Такі кошториси об'єднують всі індивідуальні, загальні кош­ториси та кошториси на централізовані заходи.

Індивідуальний кошторис витрат будь-якої бюджетної ус­танови складається з 4 частин: 1) загальні відомості; 2) ви­робничі показники, які необхідно знати для обрахування об­сягів витрат; 3) розрахунки по окремих видах витрат; 4) зве­дення витрат.

Кожна з статей кошторису витрат має однорідну групу витрат, передбачених бюджетною класифікацією. Наведемо основні статті кошторису витрат, які встановлені бюджет­ною класифікацією.

Стаття 1. Заробітна плата. В цю статтю зараховуються всі витрати: на оплату заробітної плати відповідно до посад, вста­новлених окладів і ставок як штатним працівникам, так і тим, що працюють за сумісництвом, а також на погодинну оплату праці викладачів, оплату консультантів у лікуваль­них закладах; на виплату за звання дійсним членам і чле­нам-кореспондентам академії; виплату премій і подання ма­теріальної допомоги працівникам органів державної влади і управління, правоохоронних органів, де ці затрати прово­дяться в межах фонду оплати праці; на оплату праці осіб, що не перебувають у штаті даної установи, залучених для виконання робіт на договірних засадах.

Стаття 2. Нарахування на заробітну плату. За цією статтею плануються і враховуються відрахування до Пенсійного фонду України та відрахування на соціальне страхування праців­ників з фонду заробітної плати згідно із статтею 1.

Стаття 3. Канцелярські та господарські витрати. На цю стат­тю відносяться такі видатки: придбання канцелярських то­варів, витрати по публікаціях, абонементна плата за телефо­ни й телетайпи тощо.

Стаття 4. Відрядження та службові поїздки. Витрати цієї статті складаються з оплати проїзду, добових і квартир­них при службових відрядженнях адміністративно-управ­лінського персоналу; витрат на придбання проїзних

квитків на внутрішньоміський транспорт для працівників, діяльність яких пов'язана з роз'їздами по місту. Але на цю статтю не відносяться видатки, пов'язані з оплатою відряджень на наукові конференції, семінари, симпозіу­ми та інші поїздки з науковою метою — вони будуть відне­сені на статтю 18.

Стаття 8. Стипендії. Визначення розміру асигнувань за да­ною статтею робиться окремо на виплату стипендій студен­там денних вузів, студентам-іноземцям, яких беруть на на­вчання за контрактною системою, а також студентам вечірніх та заочних відділень останніх курсів у розмірі місяч­ної стипендії в період перебування у відпустках без збере­ження утримання, на оплату стипендій аспірантам, ордина­торам, слухачам курсів іноземної мови, слухачам підготов­чих відділень.

Стаття 9. Витрати на харчування. За цією статтею роблять­ся витрати на харчування в лікувальних установах, дитячих будинках та школах-інтернатах, дитячих дошкільних уста­новах, в училищах.

Стаття 10. Придбання медикаментів та перев'язочних засобів. Як правило, витрати за цією статтею передбачаються лише в стаціонарах лікарень, поліклініках, медпунктах, жіночих консультаціях, будинках дитини.

Стаття 12. Придбання устаткування й інвентаря. Виділення коштів з бюджету на придбання устаткування й інвентаря провадиться за встановленими економічними нормами, які розраховуються разом із статтею 16 в відсотковому розра­хунку від вартості основних фондів установи за даними ос­таннього річного звіту. Розмір процентів залежить від мож­ливостей бюджету, з якого фінансується установа.

Кошти ст. 12 і ст. 16 становлять фонд розвитку установи.

Стаття 14. Придбання м'якого інвентаря та спецодягу. За даною статтею кошти витрачаються на придбання постільної білизни для стаціонарів лікарень, гуртожитків учбових зак­ладів, спецодягу для персоналу та хворих у лікарнях.

Стаття 15. Державні капітальні вкладення. Кошти даної статті призначаються на оплату робіт по будівництву нових об'єктів, придбання й монтаж устаткування, реконструкції будинків, споруд і устаткування.

Стаття 16. Капітальний ремонт будинків і споруд. Капіталь­ний ремонт об'єктів у межах відпущених асигнувань (див. ст. 12) проводиться за наявності технічної документації — дефектних актів, що визначають обсяг та вартість ремонтів і актів виконаних робіт (форма № 2), які підтверджують фак­тичне виконання. Кошти даної статті можуть бути викорис­тані на поліпшення благоустрою та реконструкцію об'єктів.

Стаття 18. Інші витрати. Асигнування за цією статтею можна згрупувати в 4 основні групи:

1. Витрати на організацію і проведення заходів культурно-освітнього характеру.

2. Видатки учбові і на виробничу практику учнів.

3. Витрати на науково-дослідну роботу.

4. Витрати на придбання книг для бібліотек, вузів, техні­кумів, шкіл.

Процес складання кошторису має назву кошторисного про­цесу та включає декілька етапів: складання, затвердження, виконання. Ці етапи є юридичними діями. Кожен етап вре­гульовується Законом України “Про бюджетну систему Ук­раїни” та іншими нормативними актами. За аналогією з ви­значенням стадії бюджетного процесу, стадії кошторисного процесу можна визначити як відокремлено-самостійні закін­чені етапи діяльності державних органів (посадових осіб), в результаті проходження яких індивідуальний фінансовий план переходить з одного якісного стану в інший.

Кошториси витрат бюджетних установ складаються за фор­мами, які розробляє Міністерство фінансів України для ок­ремих типів установ (бюджетних закладів, підприємств, організацій). Кошторис вміщує лише видатки на поточне утримання, придбання обладнання та інвентаря, проведен­ня капітального ремонту. Капітальні вкладення, передбачені планами економічного та соціального розвитку, фінансуються на основі окремих самостійних кошторисів.

Розміри видатків за кожною статтею кошторису встанов­люються шляхом використання норм та нормативів: сітьо­вих показників, економічних нормативів, вартісних та нату­ральних технічних норм.

За своїми юридичними властивостями норми поділяються на обоє 'язкові та розрахункові (факультативні).

Обов'язкові норми встановлюються актами вищих органів державної влади та управління й не підлягають зміні (наприклад, ставки зар­плат). Нормативи, на відміну від розрахункових норм, не мають безпосереднього зв'язку з одиницею нормування, а встановлюються правовими актами. До них належать: став­ки заробітної плати, нарахування на заробітну плату (відра­хування до Пенсійного фонду України та на соціальне стра­хування, розміри стипендій тощо) та інші.

Розрахунковими нормами є середні витрати на розрахун­кову одиницю.

За змістом норми поділяються на натуральні (матеріальні) та грошові (фінансові). Натуральна норма — це кількісний набір продуктів або інших матеріальних цінностей на одну розрахункову одиницю.

Поквартальний розподіл бюджетних асигнувань за кошто­рисами повинен відповідати поквартальному розподілу ви­датків відповідного бюджету. При виконанні кошторису про­тягом року в нього можуть бути внесені зміни вищестоя­щою організацією, яка затверджувала кошторис. Порядок складання єдиного кошторису доходів і видатків бюджетної установи та організації регулюється Положенням, яке за­тверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1998 р. № 164. У відповідності до цього Положення, єдиний кошторис доходів і видатків бюджетної установи, організації є основним документом, який визначає загаль­ний обсяг, цільове надходження і поквартальний розподіл коштів установи і складається за встановленою Міністер­ством фінансів України формою.

Єдиний кошторис доходів і видатків складається усіма ус­тановами на календарний рік і затверджується, як правило, керівниками вищестоящих організацій не пізніше ніж через місяць після затвердження відповідного бюджету, з якого провадиться фінансування установи. Одночасно з коштори­сом на затвердження вищестоящою організацією подається штатний розпис установи, включаючи її структурні підроз­діли, які утримуються за рахунок спеціальних або інших по­забюджетних коштів.

Кошториси і штатні розписи установ, які не мають вище­стоящої галузевої організації (центральні, районні, центральні, міські лікарні тощо), затверджуються районними державни­ми адміністраціями або виконавчими органами відповідних місцевих Рад.

Фінансування установ без затвердженого у встановленому порядку кошторису забороняється. Кошториси доходів і видатків, штатні розписи окремих установ затверджуються:

а) міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київ­ської та Севастопольської міських Рад, обласних. Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій — Мінфіном України;

б) міністерств і відомств Автономної Республіки Крим, управлінь, відділів, інших підрозділів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, ра­йонних Рад, районних державних адміністрацій, міських (міст обласного підпорядкування) Рад та їх виконавчих органів — Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними ад­міністраціями після попередньої експертизи у Мінфіні Ав­тономної Республіки Крим, обласних, Київському та Сева­стопольському міських фінансових управліннях;

в) управлінь, відділів, інших підрозділів районних держав­них адміністрацій — районними державними адміністрація­ми після попередньої експертизи у районних фінансових відділах;

г) регіональних відділень (служб) державних цільових фондів — вищестоящими організаціями;

д) національних закладів освіти, що безпосередньо фінан­суються з державного бюджету, — керівниками цих закладів у межах доведених Мінфіном обсягів бюджетних асигнувань та середньорічної чисельності ставок працівників.

3. Порядок кошторисно-бюджетного фінансування

Асигнування, що передбачені кошторисами, надаються розпорядникам бюджетних коштів. Розпорядниками бюджет­них коштів, згідно з Законом України “Про бюджетну сис­тему України”, виступають керівники закладів, підприємств та організацій, яким надається право розпоряджатися за­твердженими для них бюджетними асигнуваннями. Найбіль­ша відповідальність за ефективне та цільове використання коштів покладається на головних розпорядників бюджетних коштів, які розподіляють і надають кошти розпорядникам нижчих ступенів.

Після отримання коштів із бюджету на рахунки підприємств головні розпорядники у встановленому порядку перерахо­вують кошти на поточні рахунки підвідомчих підприємств, організацій та закладів (тобто на рахунки розпорядників нижчого ступеня).

Фінансування з бюджетів міст районного підпорядкуван­ня, сільських та селищних бюджетів здійснюється відповід­ними виконавчими комітетами органів місцевого самовря­дування. Таким чином, у фінансуванні витрат з бюджету беруть участь всі ланки бюджетної системи України.

Кожне окреме бюджетне підприємство, організація або уста­нова отримує асигнування лише з одного бюджету. Розподіл установ на ті, що фінансуються з державного бюджету, і ті, що отримують асигнування з місцевих бюджетів, здійснюєть­ся в залежності від їх значущості та підпорядкування.

Всі видатки бюджетних установ, що фінансуються у кош­торисно-бюджетному порядку, поділяються на дві частини: капіталовкладення (видатки розвитку) та поточні видатки. Поточні видатки, в свою чергу, поділяються На адміністра­тивно-господарські та операційні. \

Адміністративно-господарські видатки — видатки на утри­мання апарату управління, господарського (та обслуговую­чого персоналу, на відрядження, придбання інвентаря тощо. Операційні видатки — видатки, що пов'язані з характером діяльності установи: учбові видатки, фонд заробітної плати викладачів, на харчування тощо.

4. Порядок фінансування соціально-культурних заходів в умовах переходу до ринку

Найбільшим підрозділом кошторисно-бюджетного фінан­сування є соціально-культурні заходи. До соціально-куль­турних видатків держави належать видатки на соціальний захист населення, освіту, науку, культуру і засоби масової інформації, охорону здоров'я, фізичну культуру та спорт, заходи в сфері молодіжної політики. Фінансування зазначе­них видатків відіграє велику соціальну та політичну роль, формуючи в суспільстві відчуття “благополуччя й задово­лення” або “розчарування” тими процесами, що відбуваються у країні. В той же час, в умовах існування бюджетного дефі­циту, соціально-культурна сфера є найбільш вразливою, тому що велика кількість цих видатків фінансується за “залишко­вим принципом”, тобто в останню чергу або ж за дуже ско­роченими нормативами та нормами.

В умовах існування бюджетного дефіциту забезпечення фінансування соціальних виплат населенню повинно бути пріоритетним завданням уряду держави. Кабінет Міністрів України своєю Постановою від 31 серпня 1996 року № 1033 прийняв рішення про вжиття заходів щодо залучення додат­кових надходжень до бюджету та підвищення ефективності витрачання бюджетних коштів для забезпечення фінансу­вання соціальних виплат населенню. Для використання позабюджетних коштів бюджетних установ останні зобов'язу­ються забезпечити ефективне використання приміщень, що перебувають на їх балансі, передбачивши здачу в оренду вільних приміщень. Доходи від оренди приміщень, які за­лишаються в розпорядженні бюджетних установ, повинні спрямовуватися на погашення заборгованості по заробітній платі працівників цих установ і закладів, а при відсутності заборгованості по заробітній платі — на оплату за житлово-комунальні послуги.

5. Порядок фінансування охорони здоров'я та фізичної культури

Обсяг фінансування за державним та місцевими бюджета­ми на утримання лікарень визначається за економічними нормами та нормативами, виходячи з чисельності розгорну­тих ліжок за профілем захворювань (терапевтичних, хірур­гічних, онкології, гінекології тощо). За цими нормативами визначається необхідна кількість лікарів, середнього та мо­лодшого обслуговуючого персоналу, фонди заробітної пла­ти, витрати на медикаменти і на харчування. У поліклініках кількість медичного персоналу встановлюється на основі даних про чисельність населення на території, яка обслуго­вується, у сільській місцевості — на кожен населений пункт.

Поряд з органами охорони здоров'я, що утримуються за рахунок бюджетного фінансування, дедалі більше розвивається мережа організацій на госпрозрахунковій, платній основі, які базуються як на державній, так і на недержавній формі власності. Бюджетні заклади охорони здоров'я теж отримали дозвіл надавати платні послуги населенню, яке не підпадає під їх юрисдикцію. Широкого застосування також набуває медичне страхування з проведенням профілактичних заходів за рахунок коштів підприємств, організацій, об'єднань.

Із зміцненням здоров'я громадян країни тісно пов'язане фізичне виховання дітей, підлітків, дорослого населення. Цей вид бюджетних витрат за функціональною структурою по­діляється на фінансування здійснення заходів з фізичної куль­тури та спорту і державну підтримку громадських органі­зацій фізкультурно-спортивної спрямованості.

6. Порядок фінансування видатків на національну оборону

Відповідно до Постанови Президії Верховної Ради Украї­ни від 22 листопада 1991 р. “Про заяву Президії Верховної Ради України про Збройні сили України” для забезпечення свого суверенітету, конституційного ладу і захисту громадян України, Україна формує власні збройні сили. Функціональна структура видатків на національну оборону включає: утри­мання Збройних сил України; закупівлю озброєння та військової техніки; капітальне будівництво; фінансування науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт та інших видатків галузі.

З державного бюджету за розділом бюджетної класифікації фінансуються видатки на:

— Збройні сили України;

— прикордонні війська;

— Національну гвардію;

— навчальні організації Товариства сприяння обороні Ук­раїни;

— штаби і війська цивільної оборони та ін. Для керівництва військовими формуваннями, дислокова­ними на території України, Законом про оборону утворено Міністерство оборони, яке входить до складу виконавчої влади України. Україна має також прикордонні війська Ук­раїни, що несуть службу на кордонах України.

На базі внутрішніх військ, покликаних захищати сувере­нітет України, її територіальну цілісність, життя і гідність громадян та їх конституційні права, створено Національну гвардію України.

Крім бюджетних коштів у військових частинах Національ­ної гвардії за рахунок господарської діяльності утворюються спеціальні (позабюджетні) кошти, які витрачаються на по­треби, зумовлені наказами командуючого Національною гвардією та кошторисами доходів/і витрат.

Фінансування Міністерства оборони і Прикордонних військ здійснюється також на підставі кошторисів витрат, які за­тверджує Кабінет Міністрів України, виходячи з видатків, запланованих у державному бюджеті.

7. Правове регулювання видатків на утримання законодавчої, виконавчої влади та правоохоронних органів

З державного бюджету України проводиться і фінансу­вання витрат по утриманню апарату Верховної Ради України, Президента України (його адміністрації), Кабінету Міністрів України та місце­вих державних адміністрацій. Асигнування виділяються згідно з складеними та затвердженими штатними розкла­дами та кошторисами витрат на утримання апарату Прези­дента, Кабінету Міністрів України та місцевих державних адміністрацій.

Витрати на утримання судової влади також проводяться за рахунок державного бюджету у відповідності з правилами кошторисно-бюджетного фінансування. Обсяг видатків по утриманню прокуратури України, органів безпеки та органів внутрішніх справ також визначається штатними розкладами й кошторисами витрат цих органів. Діяльність органів місце­вого самоврядування та їх виконавчих комітетів фінансуєть­ся за рахунок місцевих бюджетів, окрім виконання тих функцій, які делегуються їм з загальнодержавного рівня, — у відповідності до статті 143 Конституції України, органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом ок­ремі повноваження органів виконавчої влади. У таких ви­падках держава фінансує здійснення цих повноважень у пов­ному обсязі за рахунок коштів державного бюджету абе^для-хом віднесення до місцевого бюджету у встановленому за-~ коном порядку окремих загальнодержавних податків, пере­дає органам місцевого самоврядування відповідні об'єкти державної власності. Витрати органів місцевого самовряду­вання, що виникли внаслідок рішень органів державної вла­ди, також компенсуються з державного бюджету.

Органи місцевого самоврядування у межах своїх повнова­жень затверджують плани й програми економічного та соці­ального розвитку відповідної території, місцевих екологіч­них програм, планів приватизації об'єктів комунальної влас­ності. Витрати на утримання апарату органів місцевого са­моврядування та їх виконавчих органів визначаються відпо­відними кошторисами витрат.

Діюче законодавство прагне забезпечити чітке керівницт­во та суворий контроль за видатками на утримання апарату законодавчої та виконавчої влади.

Питання для осмислення:

1. Поняття кошторисно-бюджетного фінансування, принципи, об'єкти фінансування

2. Кошторис як індивідуально-плановий акт. Порядок складання та затвердження кошторисів.

3. Порядок кошторисно-бюджетного фінансування

4. Порядок фінансування соціально-культурних заходів в умовах переходу до ринку

5. Порядок фінансування охорони здоров'я та фізичної культури

6. Порядок фінансування видатків на національну оборону

7. Правове регулювання видатків на утримання законодавчої, виконавчої влади та правоохоронних органів

Література з предмету “Фінансове право України”

Конституція України. К., 1996.

Закон України “Про Державну контрольно-ревізійну служ­бу України” від 26 січня 1993 року.

Закон України “Про Державну по­даткову службу України”.

Закон Украї­ни “Про бюджетну систему Української РСР” від 5 грудня 1990 року в редакції Закону України “Про бюджетну систе­му України” від 28 квітня 1995 р. // “Відомості Верховної Ради України”. — 1995. — № 26. Ст. 195.

Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 р.

Закону України “Про приватизацію майна держав­них підприємств” від 4 березня 1992 р

Закону України “Про приватизацію державно­го житлового фонду” від 23 червня 1992 р.

Закону “Про джерела фінансування шляхового господарства України” від 18 вересня 1991 р.

Законом України “Про цінні папери і фондову біржу” від 1991 року

Законі “Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991 року (зі змінами і доповненнями).

Закон України “Про внесення змін у статтю 21 Декре­ту Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”, інструкцію “Про прибутковий податок з громадян”, затверджену наказом ГДПІ від 16 жовтня 1996р.

Законом України від 13 лютого 1998 року “Про внесення змін у Декрет Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”

Закон України “Про оподаткування прибутків підприємств” в редакції від 22 травня 1997 року зі змінами, внесеними Законами України від 19 вересня 1997 року, 4 листопада 1997 року, 18 листопада 1997 року і ЗО грудня 1997 року, Постановами Кабінету Міністрів України від 10 лютого 1998 р., 16 лютого 1998 р. № 162, 19 березня 1998р. № 335, від 27 липня 1998р. № 1137.

Закон України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року зі змінами, внесени­ми Законами України від 27.06.97 р., 16.07.97 р., 26.09.97 р., 15.10.97 р., 19.11.97 р., 23.12.97 р., 30.12.97 р., введений з 1 жовтня 1997 р., та 28.03.98 р.. Указом Президента України від 7 серпня 1998 р.

Зако­н України “Про банки і банківську діяльність” та “Про зовнішньоекономічну діяльність”.

ЗаконУкраїни “Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорого­цінного каміння та контроль за операціями з ними” № 637/ 97-ВР від 18 листопада 1997

Закон України від 15 вересня 1995 року “Про акцизний збір на алкогольні напої і тютюнові вироби”, а та­кож Закон України від 16 лютого 1995 року “Про ставки акцизного збору і ввізне мито на спирт етиловий і алкогольні напої” зі змінами від 12 червня 1997 року і від 12 лютого 1998 ро­ку;

Закон України від 24 травня 1996 року “Про ставки ак­цизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби і шини для них”;

Закон України від 11 липня 1996 року “Про ставки акцизного збору і ввізне мито на деякі товари (продук­цію)”;

Декре­т Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”

Постанова Верховної Ради України “Про струк­туру бюджетної класифікації України” від 12 липня 1996 року та наказом МФ №265 від 3 грудня 1997 року “Про запровад­ження нової бюджетної класифікації” чинна бюджетна кла­сифікація України введена в дію з 1 січня 1998 року

Постанова Кабінету Міністрів України та Національного банку Україн” “Про касове виконання Дер­жавного бюджету України” від 3.04.96 р. (з доповненнями від 3.12.96 р., 18.03.97 р., 21.03.97 р. та 16.04.97 р.)

Декрет Кабінету Міністрів України № 15—93 “Про систему валютного регу­лювання і валютного контролю” від 19 лютого 1993 р.

Поста­нова Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. № 118 “Про створення Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України”

Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. “Про прибутковий Податок з громадян” з наступними змінами і доповненнями.

Декрет Кабінету Міністрів України “Про податок на промисел” від 13 верес­ня 1996 р.,

Указ Президента України від 7 серпня 1998 року “Про деякі зміни в оподаткуванні”)

Декре­т Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року “Про акцизний збір* Положення “Про виробництво, зберігання і продаж ма­рок акцизного збору”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 1996 року і Постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 1997 року № 666 “Про заходи щодо введення марок акцизного збору на алко­гольні напої вітчизняного виробництва”.

Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валют­ного регулювання і валютного контролю” № 15-93 від 19 лютого 1993 р.

Фінансове право. (под ред. Н.И. Химичевой). М. 1995

Фінансове право. — Харків: “Консулі”, 1998.

Контрольні запитання

1. Поняття фінансового права

2. Місце фінансового права в системі права держави

3. Система та джерела фінансового права

4. Наука фінансового права і фінансове право

5. Фінансово-правові норми, їх види, особливості та зміст

6. Фінансово-правові відносини, їх зміст і особливості

7. Органи та організація фінансового контролю

8. Види і методи фінансового контролю

9. Поняття і суспільне значення бюджету

10. Поняття бюджетного права і бюджетно-правового регулювання

11. Поняття бюджетної системи і бюджетного устрою України

12. Правові основи складу доходів бюджетів і їх розподіл між окремими ланками бюджетної системи України

13. Правові основи складу видатків бюджетів і їх розподіл між окремими ланками бюджетної системи України

14. Поняття і зміст бюджетного процесу

15. Порядок складання проекту бюджету

16. Звітність про виконання бюджета

17. Правове регулювання місцевіх фінансів

18. Поняття і види доходів

19. Система доходів державного та місцевих бюджетів

20. Поняття податків та їх правова природа

21. Податкове право і характерні особливості податкових правовідносин

22. Прибутковий податок з громадян

23. Податок на промисел

24. Податок з прибутку підприємств

25. Непрямі податки

26. Поняття податкового правопорушення

27. Види відповідальності за податкові правопорушення

28. Банківська система України та роль у ній Національного банку України

29. Національний банк України.

30. Правова природа взаємовідносин комерційного банку і клієнта

31. Банківськи правовідносини

32. Поняття валюти та валютних цінностей

33. Правовий режим валютних операцій

34. Валютний контроль

35. Відповідальність за порушення валютного законодавства

36.Поняття державного кредиту

37. Законодавче та нормативно-правове забезпечення відносин в сфері державного кредиту

38 Поняття і функції страхування

39. Основні галузі і види страхування

40. Організація страхування в Україні і відносини, що регулюються в ньому фінансовим правом

41. Поняття державних видатків, особливості відносин у галузі видатків в період перехідної економіки.

42. Принципи фінансування

43. Поняття кошторисно-бюджетного фінансування, принципи, об'єкти фінансування

44. Кошторис як індивідуально-плановий акт. Порядок складання та затвердження кошторисів.

45. Порядок кошторисно-бюджетного фінансування

46. Порядок фінансування соціально-культурних заходів в умовах переходу до ринку

47. Порядок фінансування охорони здоров'я та фізичної культури

48. Порядок фінансування видатків на національну оборону

49. Правове регулювання видатків на утримання законодавчої, виконавчої влади та правоохоронних органів

Література

Конституція України. К., 1996.

України “Про бюджетну систе­му України” від 28 квітня 1995 р. // “Відомості Верховної Ради України”. — 1995. — № 26.

Финансовое право. (под ред. Н.И. Химичевой). М. 1995

Фінансове право. — Харків: “Консулі”, 1998.

Семінарськи заняття

Семінар 1

ПРЕДМЕТ, МЕТОД І СИСТЕМА ФІНАНСОВОГО ПРАВА ФІНАНСОВО-ПРАВОВІ НОРМИ ТА ФІНАНСОВО-ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ

БЮДЖЕТНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНИ

2). Контрольни запитання:

Дата добавления: 2015-05-10