Система показників статистики науково-технічног прогресу

Wз

· загальний обсяг цих робіт.

Показник
Кмр визначають за видами робіт.

Коефіцієнт (рівень) механізації праці - співвідношення чисельності робітників, зайнятих на механізованих роботах та загальної чисельності робітників. Рівень механізації праці можна виміряти трудомісткістю процесу - співвідношенням трудомісткості механізованих операцій до загальної трудомісткості виробничого процесу за формулою

Кмп = Тм х 100: Тз,

де Кмп -рівень механізації праці;

Тм -трудомісткість механізованих операцій, люд-днів;

Тз - загальна трудомісткість процесу, людино-днів.

Показник
Кмп визначають по підприємству в цілому.

Реалізація науково-технічної політики в житлово-комунальному господарстві України

Основою реалізації науково-технічної політики в житлово-комунальному господарстві України є галузева науково-технічна програма “Наука”.

Програма складається з шести підпрограм: “Екологія”, “Ресурсозбереження”, “Енергозбереження”, “Автоматизація та механізація”, “Якість”, “Економіка та ринок”.

Враховуючи енергоємність продукції (послуг) ЖКГ, однією з провідних для всіх підгалузей житлово-комунального господарства є програма “Енергозбереження”. Основною метою програми енергозбереження є зменшення енергоресурсів на одиницю продукції та послуг і, в кінцевому підсумку, скорочення енергетичних витрат.

Підприємства житлово-комунального господарства і споживачі щорічно споживають близько 10 млрд. кВт-годин електроенергії і 8,5 млрд. кубічних метрів природного газу. Витрати енергоресурсів на одиницю виготовленої продукції та наданих комунальних послуг більше, ніж у 2-3 рази перевищують зарубіжні показники.

Для всіх підприємств галузі нагальною є проблема енергозбереження, економного витрачання ресурсів та обліку обсягу послуг, що надаються споживачам.

Найближчим часом треба розробити систему нормативно-методичних документів, що регламентують організацію виконання та реалізацію заходів з енергозбереження житлово-комунального господарства, яка повинна забезпечити:

· створення механізму стимулювання ощадливого споживання енергоносіїв;

· впровадження лізингових операцій як додаткового джерела фінансування заходів енергозбереження;

· спрямування частини коштів від штрафних санкцій за неефективне використання паливно-енергетичних ресурсів на встановлення будинкових засобів обліку та регулювання енергоресурсів;

· запровадження галузевого інноваційного фонду в житлово-комунальній сфері, кошти якого мають витрачатися на оснащення житла засобами регулювання та обліку енергоресурсів, модернізації підприємств.

На виконання прийнятих Урядом рішень щодо енергозберігаючої політики необхідно:

· щорічно передбачати кошти на впровадження засобів обліку води і теплової енергії в проектах Державного бюджету України та Програмі економічного і соціального розвитку України;

· Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, облдержадміністраціям, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям:

· встановити жорсткий контроль за виконанням Програми поетапного оснащення наявного житлового фонду засобами обліку та регулювання споживання води і теплової енергії, покласти особисту відповідальність за виконання Програми на керівників місцевих органів виконавчої влади;

· передбачити у проектах місцевих бюджетів кошти на фінансування робіт, пов’язаних з оснащенням наявного житлового фонду засобами обліку та регулювання споживання води і теплової енергії;

· залучати інші джерела фінансування, у тому числі кошти цільових фондів сприяння впровадженню засобів обліку та населення, кредитні кошти тощо;

· запровадити диференційовані тарифи на послуги з тепло - та водопостачання, що надаються за нормами або показниками засобів обліку;

· розширити мережу спеціалізованих підприємств з монтажу, сервісного обслуговування та ремонту приладів обліку та регулювання споживання холодної і гарячої води та теплової енергії;

· вжити заходи, щодо безумовного дотримання вимог Правил надання послуг населенню з тепло-, водопостачання та водовідведення усіма виробничими суб’єктами (виконавцями послуг), не допускати випадків проведення розрахунків за спожиті енергоносії за нормами при наявності засобів обліку, вносити пропозиції щодо притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб підприємств-виконавців послуг, які порушують вимоги цих Правил.

У статистичній оцінці використання основних засобів, як допоміжний найбільш часто використовують показник середньорічної вартості основних засобів, який, залежно від наявної інформації, можна обчислити кількома способами:

1) за середньою арифметичною простою:

2) за середньою хронологічною:

3) за середньою арифметичною зваженою:

де ОЗпоч - вартість основних засобів на початок періоду (року); ОЗкін - вартість основних засобів на кінець року; 03,, 03-... 03.2 - вартість основних засобів на початок місяця протягом року (за січень, лютий, грудень). 03Інаст у -вартість основних засобів на 01.01 наступного за звітним року; 03м ОЗвиб - вартість основних засобів, що надійшли та вибули протягом року; /. - час (кількість місяців) з місяця надходження чи вибуття до кінця року.

Приклад 6.1. У табл. 6.4 наведено основні показники для оцінки та аналізу стану, руху і використання основних засобів, сформовані на основі фінансової та статистичної звітності ПрАТ "Троянда" та розраховані відповідно до методики, поданої у табл. 6.3

Таблиця 6.4. Основні показники стану, руху і використання основних засобів ПрАТ "Троянда"

У статистичному вивченні динаміки капіталовіддачі, крім порівняння значень цього показника за декілька періодів або з аналогічними на інших підприємствах у межах галузевої чи іншої сукупності підприємств, широко застосовують методи і моделі факторного аналізу.

Наприклад, для окремого підприємства розраховують індивідуальні індекси капіталовіддачі:

де К°в - капіталовіддача у звітному та базовому періодах відповідно.

Для групи підприємств або для галузі динаміку капіталовіддачі вивчають за допомогою індексів змінного, постійного складу та структурних зрушень. Методика побудови зазначених індексів дає змогу оцінити вплив на динаміку середнього рівня капіталовіддачі групи підприємств двох факторів:

- змін у рівні капіталовіддачі на окремих підприємствах сукупності;

- змін у структурі підприємств сукупності за вартістю основних засобів.

Індекс змінного складу показує, як змінилась середня капіталовіддача групи підприємств за досліджуваний період під впливом обох чинників:

де К'р К°в - капіталовіддача основних засобів підприємства; 03і, 03° - середньорічна вартість основних засобів у звітному та базовому періодах; сі1, а40 - частка вартості основних засобів окремих підприємств у загальній сумі, відповідно, у звітному та базовому періодах.

Індекс постійного (фіксованого) складу оцінює вплив на динаміку середньої капіталовіддачі зміни капіталовіддачі окремих підприємств;

Індекс структурних зрушень характеризує вплив структурних зрушень у вартості основних засобів окремих підприємств на динаміку середньої капіталовіддачі сукупності досліджуваних підприємств;

В економічному аналізі прийнято також оцінювати вплив динаміки вартості основних засобів і рівня їх капіталовіддачі на зміну обсягу виробництва продукції на основі факторних моделей такого виду:

де КАВ - капіталовіддача активної частини основних виробничих засобів підприємства; сіа - частка вартості активної частини виробничих основних засобів у їх загальній вартості; ВЩРЇЇ) - вироблена (реалізована) продукція.

Приклад 6.2. Відомі такі дані про капіталовіддачу на трьох підприємствах:

Таблиця 6.5. Вартість основних засобів та їх капіталовіддача на підприємствах

Обчислимо індекс капіталовіддачі змінного складу:

Висновки: середня капіталовіддача основних засобів по сукупності підприємств зменшилась на 6,45% (93,55-100), у тому числі за рахунок зміни капіталовіддачі на окремих підприємствах - на 5,84% і за рахунок змін у структурі основних засобів сукупності підприємств - на 0,65%.

Науково-технічний прогрес як багатогранний процес зачіпає всі сфери народного господарства, тому статистично може бути відображений не одним або декількома показниками, а багатопозиційною системою показників. Ця система показників повинна задовольняти як вимогам статистичної методології, так і самої економічної та соціальної сутності досліджуваного явища.

Показники, входять у систему, повинні охарактеризувати перш за все рівень науково-технічного прогресу та особливості його розвитку, результат від впровадження відповідних заходів та його ефективність. Система повинна включати як загальні показники, що дають зведену характеристику досліджуваного процесу, так та приватні;

відображають його окремі сторони. У відповідності з уявленнями економічної теорії статистика визначає показники науково-технічного прогресу з його основним напрямками, в розрізі класифікації галузей народного господарства, а також по основним етапам технічного прогресу і елементам виробничого процесу.

До узагальнюючих можна віднести показники, що характеризують обсяг виробництва на нових підприємствах сучасних галузей промисловості (атомне машинобудування, електронна, мікробіологічна промисловість, виробництво штучних алмазів, нових синтетичних матеріалів і т.д.), на досконалих в технічному відношенні підприємствах усіх галузей народного господарства, а також його частку в загальному виробництві. До цієї групи можна віднести показники, що виражають інтеграцію науки з виробництвом, як, наприклад, число діючих на звітну дату і новостворених у звітному періоді науково-виробничих об'єднань, обсяг створеної ними продукції і її частка в сукупному суспільному продукті. Узагальнюючими можна вважати і показники озброєності праці нової технікою (в одиницях потужності або вартісному вираженні на одного робітника), озброєності виробництва (наприклад, у сільському господарстві величина енергетичних потужностей в цілому і за видами на 100 га посівної площі).

Поглиблюючи уявлення про стан науково-технічного прогресу, статистика визначає цілий ряд приватних показників за його окремими напрямками та етапам здійснення.

Важливим напрямком науково-технічного прогресу є електрифікація всіх галузей народного господарства.

Дата добавления: 2015-05-08