Поняття АПК. 3 страница

У Європейському співтоваристві допускається створення нової правової форми об'єднання — Європейського об'єднання економічних інтересів. Об'єднання створюється на підставі договору і має бути зареєстроване в тій країні ЄЄ, де має свою офіційну адресу.

Ціль Об'єднання — стимулювання чи розвиток ділової активності учасників, удосконалення чи підвищення результатів такої активності. Форма такого об'єднання може використовуватися:

♦ для створення спільного бюро закупівель;

Об'єднання збирає різні замовлення своїх учасників на аналогічні вироби і на основі об'єднаних замовлень прагне забезпечити гарну піну від постачальників.

♦ для створення спільного бюро продажів;

Виробники аналогічної продукції поєднуються для вивчення ринку і за необхідності приймають спільну торгову марку, під якою рекламуються товари і під який здійснюється пошук покупців. Замовлення розподіляються серед своїх учасників відповідно до установлених ними умов.

♦ для створення організації з надання спеціалізованих послуг.

Учасники Об'єднання, що бажають здійснювати певні ділові операції, важливі для них, доручають Об'єднанню виконання цих функцій від свого імені.

♦ для представлення учасників в індивідуальних угодах.

Учасники Об'єднання, зацікавлені в договорі, масштаб якого занадто великий для кожного з них, створюють Об'єднання для участі в аукціоні (торгах) від імені учасників.

Цілі Об'єднання повинні обумовлюватися в договорі про створення Об'єднання.

Об'єднанню не потрібний первісний капітал на відміну від компанії, і воно не залучає стороннього капіталу. Договір, яким оформляється Об'єднання, за необхідності може вимагати від його учасників певних внесків готівкою. Учасники несуть без обмежень солідарну відповідальність спільно чи роздільно за боргами Об'єднання, однак кредитори Об'єднання не можуть порушити справи в суді проти учасника об'єднання з виплати боргу Об'єднання без попереднього письмового повідомлення.

Спільне підприємство (СП) — відносно нова організаційно-соціальна форма міжнародного підприємництва.

Спільне підприємство — це така форма господарського і правового співробітництва з іноземним партнером, у межах якої створюється спільна власність на матеріальні і фінансові ресурси, використовувані для виконання виробничих, науково-технічних, зовнішньоторговельних та інших функцій.

Спільне підприємство може:

♦ мати форму ділового співробітництва між учасниками для конкретної мети: комерційної, фінансової чи технічної;

♦ мати одне чи кілька підприємств — учасників нерезидентів, а інші в його складі резиденти;

♦ мати різну правову форму;

♦ може бути створене як на тривалий, так і на обмежений термін.

Спільне підприємство можна розглядати як:

а) форму міжнародного бізнесу;

б) специфічний (новий) суб'єкт міжнародного бізнесу;

в) спосіб входження в закордонний ринок;

г) різновид прямого іноземного інвестування;

ґ) форму господарювання в країнах з перехідною економікою;

д) одну з різновидів стратегічних альянсів двох чи декількох фірм, що мають певні переваги за рахунок синергетичного ефекту взаємодії різнонаціональних партнерів.

Відповідно до Закону України "Про підприємництво" спільне підприємство — це суб'єкт підприємництва, заснований на об'єднанні майна різних власників. А в Законі України "Про іноземні інвестиції" термін "спільне підприємство" уже не використовується, тому що іноземні інвестори можуть створювати підприємства чи брати участь у їхньому створенні разом з українськими фізичними і юридичними особами, і такі суб'єкти господарювання одержали назву "підприємство з іноземними інвестиціями".

У науковій літературі та у документах ООН під спільним підприємством розуміють економічну форму зв'язків, яким притаманні такі ознаки: спільний капітал, спільне здійснення господарської діяльності і управління, розподіл прибутків і ризиків.

Розрізняють дві форми спільних підприємств:

♦ корпоративні спільні підприємства, що називаються також капіталізованими чи акціонерними;

♦ договірні спільні підприємства, які називають ще контрактними.

Характерною рисою корпоративного спільного підприємства є те, що спільна справа ведеться в корпоративній формі. Ця форма спільного підприємництва має бути якомога більш гнучкою. Найчастіше сторони обирають форму приватної компанії з обмеженою відповідальністю, і їхній інтерес у спільному підприємстві визначається пайовою участю в акціях.

При договірному типі спільних підприємств корпоративна структура не використовується як основа, і сторони спираються тільки на свої договірні зобов'язання.

СП мають ряд безперечних переваг порівняно з іншими формами економічного співробітництва. Діяльність таких підприємств дозволяє комплексно вирішувати цілий ряд економічних завдань, серед яких можливість одержання передових технологій і досвіду управління, прискорення створення і випуску нових видів продукції, зниження рівня ризику й економія на капіталовкладеннях.

Створення СП часто стає єдиним засобом виходу наших підприємств на закордонний ринок з його твердим конкурентним середовищем. Спільна підприємницька діяльність може здійснюватися при створенні юридичної особи — підприємства з іноземними інвестиціями і без створення юридичної особи, на основі інвестиційного (інноваційного) договору.

Залежно від ступеня зрілості національних економік, рівня їх інтегрованості у світове господарство формується мотивація і політика щодо спільних підприємств. Мотиви об'єднання можуть бути різними, але в їхній основі практично лежить одна з чотирьох стратегій, що обумовили виникнення спільного підприємництва.

44. Інтеграція України у світову економіку.

УЧАСТЬ УКРАЇНИ У МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЯХ. Ставши учасником міжнародного поділу праці, Україна прагне зайняти в ньому гідне місце, розвивати з іншими країнами взаємовигідні партнерські стосунки, активніше інтегруватися у світове господарство. Одним з основних завдань зовнішньоекономічної діяльності країни є входження у глобальні та регіональні валютно-фінансові й торговельно-економічнІ організації. Україна вже на початку свого незалежного існування стала членом Міжнародного валютного фонду, Світового банку, Європейського банку реконструкції та розвитку, Світової організації торгівлі (СОТ). Входження нашої країни в СОТ було тривалим і складним процесом, який гальмувався нерозвинутістю ринкових механізмів української економіки. Протягом цього часу проводилися переговори з іншими учасниками СОТ і було прийнято низку урядових постанов і законів, спрямованих на приведення українських правил зовнішньої торгівлі до світових. У 2008 р. Україна стала нарешті учасником СОТ. Участь у цій організації дає можливість бути рівноправним партнером на світових ринках товарів і послуг. У даний час членами СОТ є понад 150 країн світу, в її рамках проходить понад 95% усієї світової торгівлі. Серед країн-сусідів України учасниками СОТ є Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія і Молдова. Росія і Білорусь також прагнуть ввійти в цю організацію.

МІЖДЕРЖАВНЕ РЕГІОНАЛЬНЕ ЕКОНОМІЧНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО.

Міждержавні торговельно-економічні об'єднання в регіонах створюються для активізації зовнішньоекономічних зв'язків між їх учасниками. Це відбувається в результаті зняття митних перешкод на шляху руху товарів і послуг, формування зон вільної торгівлі тощо.

Перспективними напрямами регіонального економічного співробіт­ництва України є східний (країни колишнього СРСР), південний (країни Причорноморського регіону) і західний (країни Центральної і Західної Європи).

Після розпаду СРСР усі колишні радянські республіки, крім Естонії, Латвії та Литви, сформували Співдружність Незалежних Держав (СНД). У її рамках країни намагалися відновити втрачені і налагодити нові економічні зв'язки, однак на принципово новій, рівноправній, основі. З цією метою у 1993 р. низка держав підписали угоду про Економічний союз країн СНД, відповідно до якої пропонувалося формування єдиного економічного простору, де б міждержавні відносини будувалися на ринкових засадах. Однак через численні протиріччя в економічних інтересах різних країн СНД створення такого простору загальмувалося.

Окремі країни на території колишнього СРСР об'єднуються в менші регіональні угруповання, як, наприклад, Євразійський економічний союз (ЄврАзЕС) – митний союз п'яти країн: Росії, Білорусі, Казахстану, Киргизстану, Таджикистану). ГУАМ – організація, до якої входять Грузія, Україна, Азербайджан і Молдова, офіційно створена в 2001 р. Економічне й науково-технічне співробітництво між країнами, заради якого створювалось дане угруповання, ще не набуло належного рівня. Одним із перспективних завдань ГУАМ є також спільні дії щодо створення Євразійського транспортного коридору, в тому числі й для перекачу­вання нафти із Прикаспійського регіону в країни Європи.

Україна стала також одним з ініціаторів формування Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС), до якого входять 11 країн Причорномор'я і прилеглих регіонів (Росія, Грузія, Вірменія, Туреччина, Греція, Болгарія, Румунія, Молдова та ін.). Створюється спільний банк країн ОЧЕС, однак поки що вагомих проектів регіонального співробітництва в рамках даної організації не було.

Надзвичайно важливе значення для України має західний (євро­пейський) напрям зовнішньоекономічної діяльності. Тут існує най­більш розвинуте міждержавне інтеграційне угруповання світу — Європейський Союз (ЄС), який об'єднує 27 країн Західної і Центральної Європи. Його учасниками нещодавно стали колишні соціалістичні країни, що досягли найбільших успіхів у ринковому реформуванні економіки, в тому числі й сусіди України (Польща, Угорщина, Словаччина, Румунія) та країни Балтії.

Україна зацікавлена у зміцненні зв'язків з ЄС і у вступі до нього, однак — це віддалена в часі перспектива. Наразі Україна спів­працює з ЄС на основі спеціальних угод про парт­нерство і зону вільної торгівлі.

МІЖДЕРЖАВНЕ ПРИКОРДОННЕ СПІВРОБІТНИЦТВО. Значного поширення в Європі набуває прикордонне співробітницт­во. Країни ЄС набули великого досвіду у формуванні так званих єврорегіонів — відносно невеликих територій, де активно взаємодіють адмініст­ративно-територіальні одиниці двох-трьох суміжних країн. Країни Цен­трально-Східної Європи, в т. ч. Україна, також прагнуть використати вигоди сусідського положення для встановлення тісних зв’язків між населенням і господарськими об’єктами прикордонних територій. Окремі області та райони України залучені в єврорегіони "Карпатський" (спільно з адміністра­тивно-територіальними одиницями Польщі, Угорщини, Румунії та Сло­ваччини), "Буг" (спільно з білоруськими і польськими територіями), "Нижній Дунай" і "Верхній Прут" (разом з прилеглими районами Молдови і Румунії), "Слобожанщина" і "Дніпро" (разом з прикордон­ними територіями Росії, а в другому випадку — також Білорусі). Спільно з прикордонними регіонами Росії розроблено також проекти єврорегіонів “Ярославна”, “Донбас”, “Меотида” (в останньому, який має охоплювати узбережжя і акваторію Азовського моря, зацікавлена брати участь також Греція). Однак діяльність зазначених єврорегіонів зосереджена здебільшого на розробці проектів співробітництва, а не на їх реалізації.

Таким чином, національне господарство України поки що недоста­тньо залучене до регіонального економічного співробітництва. Зовні­шньоекономічна діяльність України базується на двосторонніх між­державних угодах і договорах, укладених як із сусідніми, так і з більш віддаленими країнами.

45. Економіко-географічне положення та його господарська оцінка.

Україна об'єктивно має сприятливе економіко-географічне положення. За тисячі років до нашої ери виникла на українській землі найдавніша на планеті трипільська цивілізація. її розвиток, а пізніше й виникнення української держави Київська Русь були пов'язані з вигідним географічним положенням України. Наша держава лежить на півдні Східної Європи на межі західних і східних народів і культур, різних моделей соціально-економічного розвитку. Україна може мати великі економічні вигоди від особливостей свого географічного положення, через її територію проходять шляхи, які з'єднують Європу з Азією, північ з півднем. Наша країна розміщена так, що її ніяк не можна обминути підчас прокладання нових європейських комунікацій або ж експлуатації вже діючих. За рахунок плати за транзит щороку можна одержувати великі прибутки валютою чи в поставках нафтою, газом та ін. Велику користь держава може мати і від використання іншими країнами українських портів на Чорному й Азовському морях та на Дунаї.

Україна має широкий, понад 2590-кіломет-ровий вихід до країн Центральної і Західної Європи, які стабільно розвивають свою економіку. Розширення економічного співробітництва із цими країнами дозволить нашій державі ввійти до Європейського Союзу, умовна столиця якого знаходиться у Страсбурзі (Франція). Віддаль до неї не перевищує 2000 км.

Україна розташована на ділянці планети, де перехрещуються шляхи між різними країнами. Як свідчить історія, в таких місцях виникають нові осередки економічного і культурного розвитку людства.

46. Поняття про економічні проблеми та їх прояв на території України.

Дата добавления: 2015-05-08