Юридична особа вважається створеною з моменту її державної реєстрації

Стаття 89 ЦК встановлює, що юридична особа підлягає держав­ній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до Єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.

Значення державної реєстрації юридичних осіб, ведення Єдиного реєстру юридичних осіб полягає в тому, що така реєстрація забез­печує можливість отримання необхідної інформації господарюючи­ми суб'єктами. Така інформація є важливою при вирішенні питань укладення договорів, розвитку господарських зв'язків, викорис­товується для ведення торгових операцій, а, відтак, стабільності економічних відносин. Юридична особа вважається створеною з моменту реєстрації і внесення запису до Єдиного державного реєстру і з цього моменту набуває правоздатності.

Для окремих видів юридичних осіб може бути передбачений спеціальний порядок державної реєстрації. Наприклад реєстрація всеукраїнських та міжнародних благодійних організацій, відділень (філій, представництв) всеукраїнських міжнародних благодійних організацій здійснюється відповідними місцевими органами ви­конавчої влади (ст. 8 Закону "Про благодійництво та благодійні організації"). Рішення про реєстрацію такої благодійної організа­ції приймається відповідним органом виконавчої влади за місцем знаходження благодійної організації.

Порушення встановленого законом порядку створення юри­дичної особи або невідповідність її установчих документів за­кону є підставою для відмови у державній реєстрації юридичної особи. Відмова у державній реєстрації з інших мотивів (наприклад, недоцільність) не допускається. Відмова у державній реєстрації, а також зволікання з її проведенням можуть бути оскаржені до суду.

До Єдиного державного реєстру вносяться відомості про органі­заційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезна­ходження, органи управління, філії та представництва, мету уста­нови, а також інші відомості, встановлені законом.

Відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є від­критими і загальнодоступними, за винятком відомостей про фізичних осіб, які мають конфіденційний зміст.

Безпідставна відмова у наданні відомостей, які містяться в реєстрі, не допускається і може бути оскаржена до суду.

Установчі документи змінюються в порядку, передбаченому законом і самими документами. Рішення про зміну статуту приймаються, як правило, вищим органом юридичної особи або засновниками.

Зміни реєструються тим же органом і в тому ж порядку, що і самі юридичні особи і набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації, а у випадках, встановлених законом, — з моменту повідомлення органу, що здійснює державну реєстрацію, про такі зміни. Юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність державної реєстрації таких змін у відно­синах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.

У випадках, встановлених законом, юридична особа може бути створена шляхом примусового поділу (виділу).

Припинення юридичних осіб можливе за рішенням органів, вка­заних в законі, а також в установчих документах юридичної особи, шляхом реорганізації або ліквідації.

Реорганізація можлива шляхом злиття, приєднання, поділу, виділу, перетворення юридичних осіб. Злиття означає, шо замість кількох юридичних осіб утворюється одна нова. Приєднання полягає у поглинанні однієї юридичної особи іншою. В резуль­таті поділу замість однієї юридичної особи виникає кілька нових. При виділі зберігається первісна юридична особа, але від неї ві­докремлюється одна або кілька нових. Перетворення полягає у зміні організаційно-правової форми юридичної особи (наприк­лад, колективне сільськогосподарське підприємство перетворено на акціонерне товариство).

При реорганізації всі права і обов'язки юридичної особи, що реорганізується, або їх частина, переходять до інших суб'єктів права, тобто має місце універсальне правонаступництво.

Ліквідація юридичної особи можлива:

— за рішенням власника майна, уповноваженого ним органу, а іакож за рішенням органу, уповноваженого на те установчими до­кументами юридичної особи;

— за рішенням суду у разі банкрутства (неспроможності), або у разі систематичного здійснення юридичною особою діяльності:

1) без належного дозволу (ліцензії);

2) забороненої законодавчими актами;

3) з неодноразовим або грубим порушенням законодавства.

Юридична особа може бути також ліквідована у зв'язку із закін­ченням строку, на який вона створена, або з досягненням мети, заради якої вона створена.

Ліквідація юридичної особи, вирішення питань, що виникають при цьому, розгляд фінансових претензій тощо проводиться ліквіда­ційною комісією, яка призначається органом, що прийняв рішення про ліквідацію.

Додаткова література:

1. Венедиктов A.B. Правовая природа государственных пред­приятий // Венедиктов A.B. Избранные труды по гражданскому праву. - В 2-х т. - Т. I. - М., 2004. - С. 217-393.

2. Винар Л.В. Правоздатність юридичних осіб, заснованих дер­жавою // Вісник Хмельницького інституту регіонального управ­ління та права. - 2003. - № 3-4. - С. 145—149.

3. Грешников И. П. Субъекты гражданского права: юридическое лицо в праве и законодательстве. — СПб., 2002 (331 е.).

4. Кравчук В.М. Корпоративне право. — К., 2005 (720 е.).

5. Кравчук О. Майновий аспект правового статусу юридичних осіб за новим Цивільним кодексом України // Право України. — 2003. - № 12. - С. 86-88.

6. Фролов В.Д. Правові аспекти реалізації правосуб'єктності юридичної особи // Вісник господарського судочинства. — 2004. — № 2. - С. 219-225.

7. Фролов В.Д. Гіравочиноздатність юридичної особи та її здій­снення за цивільним законодавством України (цивілістичний аспект). Автореф. дис.... канд. юрид. наук. — Одеса, 2004 (20 с.).

8. Хохлов Е.Б., Бородин B.B. Понятие юридического лица: история и современная трактовка // Государство и право. — 1993. — № 9. — С. 155-156.

9. Черепахин Б. Б. Органы и представители юридического лица // В кн.: Черепахин Б.Б. Труды по гражданскому праву. — М., 2001 (479 с.).

10. Якушев B.C. Институт юридического лица в теории, зако­нодательстве и на практике // Антология уральской цивилистики. 1925 - 1989: Сборник статей. — М., 2001. - С. 390-413.

Глава 9

Участь держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у цивільних відносинах

§ 1. Загальні засади участі держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у цивільних відносинах.

§ 2. Цивільна правоздатність держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у цивільних відносинах.

§ 3. Реалізація цивільної дієздатності держави, Автономної Рес­публіки Крим, територіальних громад у цивільних відносинах.

§ 4. Відповідальність за зобов'язаннями держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад.

Дата добавления: 2015-05-31