Укладення, зміна та розірвання договорів 3 страница

§ 2. Договір роздрібної купівлі-продажу

Інститут роздрібної купівлі-продажу регулюється ст.ст. 698—711 ЦК, Законом "Про захист прав споживачів" та іншими норматив­ними актами залежно від того, який товар є предметом договору.

Специфіка договору роздрібної купівлі-продажу обумовлена спе­цифікою, власне, роздрібної торгівлі, відносини у сфері якої він опосередковує. За визначенням роздрібної торгівлі, наведеним у листі Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 25 лютого 2002 р. № 56-38/87 "Щодо тлумачення термінів "оптова торгівля" та "роздрібна торгівля", нею вважається сфера підприємницької діяльності з продажу товарів або послуг на основі усного або письмового договорів купівлі-продажу безпосередньо кінцевим споживачам для їх власного некомерційного використання. Тобто, договір роздрібної купівлі-продажу укладається суб'єктом підприємницької діяльності із кінцевим споживачем з приводу товару, який буде використовуватись споживачем з некомерційною метою.

Поняття договору роздрібної купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 698 ЦК за договором роздрібної купівлі-продажу про­давець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його.

На договір роздрібної купівлі-продажу поширюються загальні положення про договір купівлі-продажу, розглянуті вище, якщо ті не суперечать спеціальним положенням, властивим суто договору роздрібної купівлі-продажу, і які розглядаються у цьому параграфі.

Характеристика договору роздрібної купівлі-продажу.

1. Сторонами договору роздрібної купівлі-продажу є продавець і покупець. Продавцем може бути як юридична, так і фізична особа, проте, на відміну від розглянутого вище договору купівлі-продажу, у продавця наявність статусу суб'єкта підприємницької діяльності є обов'язковою. Відповідно, договір роздрібної купівлі-продажу укладається такою особою в межах своєї підприємницької діяль­ності — самостійно, ініціативно, систематично, на власний ризик, і метою досягнення економічних і соціальних результатів та одер­жання прибутку (ст. 42 ГК). Стосовно продавців — фізичних осіб діють, зокрема, загальні вимоги щодо їх права на здійснення під­приємницької діяльності; стосовно юридичних осіб — вимоги щодо дотримання ними правил спеціальної дієздатності — можливість укладення договорів роздрібної купівлі-продажу повинна бути передбачена їх засновницькими документами.

Згідно з ч. 2 ст. 698 ЦК договір роздрібної купівлі-продажу є публічним договором, що накладає певні обов'язки на продавця.

Так, за положеннями ст. 633 ЦК публічним є договір, в якому одна сторона — підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться. При цьому умови публічного договору встанов­люються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги, а підприємець не має права надавати пере­ваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом, а також не має пра­ва відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів.

Покупцем може бути як юридична так і фізична особа незалежно від наявності у неї статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Важливою є саме мета придбання товару — для особистого, домашнього або іншого використання, а не для здійснення під­приємницької діяльності, про що йдеться далі.

2. Продавець передає покупцеві товар, що звичайно признача­ється для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю. Якшо покупець прид­бає товар для подальшого здійснення підприємницької діяльності з його використанням, такі відносини не можуть бути оформлені договором роздрібної купівлі-продажу.

Призначення товару, що купується, можна з деякою вірогідністю визначити, виходячи як з кількості товару (якщо, наприклад, товар купується в одиничному екземплярі, то, ймовірно, він буде вико­ристовуватися з метою, безпосередньо не пов'язаною зі здійсненням підприємницької діяльності покупцем), так і, власне, з самої природи товару, що купується (якщо предметом договору купівлі- продажу є промислове обладнання, то, навіть придбане в одинич­ному екземплярі, воно не буде предметом договору роздрібної купівлі-продажу). Проте мета здійснення чи не здійснення за допо­могою товару підприємницької діяльності не може бути заздалегідь достовірно визначена сторонами.

Визнання чи не визнання договору купівлі-продажу роздрібним впливає на визначення положень нормативних актів, що регулю­ють відповідні відносини між сторонами. Наприклад, за ч. З ст. 698 ЦК до відносин за договором роздрібної купівлі-продажу за участю покупця-фізичної особи, не врегульованих Кодексом, застосову­ється законодавство про захист прав споживачів. Відповідно, у випад­ку, якщо покупцем є юридична особа, незалежно від того, вважається чи ні продаж роздрібною, законодавство про захист прав спожива­чів не застосовується. Воно також не застосовується (а, власне, договір не вважається таким, що вчинений з приводу здійснення роздрібної купівлі-продажу) у разі, якщо фізична особа, яка має статус суб'єкта підприємницької діяльності, придбала товар для подальшого здійснення з його використанням підприємницької діяльності.

3. Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар за ціною, оголошеною продавцем у момент укладення договору, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті зобов'язання. Особ­ливості оплати товару, придбаного за дог овором роздрібної купівлі- продажу на умовах попередньої оплати та в кредит, зазначені в ст. 706 ЦК.

Якщо договором встановлено попередню оплату товару, простро­чення покупцем оплати товару є відмовою покупця від договору, якщо інше не встановлено договором.

У разі, якщо товар за договором роздрібної купівлі-продажу придбаний у кредит, у тому числі з розстроченням платежу, а покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму не нара­ховуються проценти відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 694 ЦК.

4. Договір роздрібної купівлі-продажу характеризується наяв­ністю у продавця та покупця специфічних прав та обов'язків.

Так, згідно зі ст. 700 ЦК продавець зобов'язаний надати покуп­цеві необхідну і достовірну інформацію про товар, що пропонується до продажу. Відповідно, покупець має право до укладання договору купівлі-продажу оглянути товар, вимагати проведення в його при­сутності перевірки властивостей товару або демонстрації користу­вання товаром, якщо це не виключено характером товару і не суперечить правилам роздрібної торгівлі. Продавець, який не надав покупцеві можливості одержати повну і достовірну інформацію про товар, несе відповідальність за недоліки товару, які виникли після передання його покупцеві, якщо покупець доведе, що вони виникли у зв'язку з відсутністю у нього такої інформації.

Покупцю належить право протягом 14 днів з моменту передання йому непродовольчого товару належної якості, якщо триваліший строк не оголошений продавцем, обміняти його у місці купівлі або інших місцях, оголошених продавцем, на аналогічний товар інших розміру, форми, габариту, фасону, комплектації тощо. Така вимо­га покупця про обмін або повернення товару підлягає задоволен­ню, якщо товар не був у споживанні, збережено його товарний вид, споживчі властивості та за наявності доказів придбання товару у цього продавця. Якщо у продавця немає необхідного для обміну товару, покупець має право повернути придбаний товар продавцеві та одержати сплачену за нього грошову суму.

Згідно зі ст. 708 ЦК у разі виявлення покупцем протягом гаран- і иного або інших строків, встановлених обов'язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, дбо фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором:

1) вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунен­ня недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем чи третьою особою, на їх виправлення;

2) вимагати від продавця або виготовлювача заміни товару на діалогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні;

3) вимагати від продавця або виготовлювача відповідного змен­шення ціни;

4) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за ювар грошової суми.

Продавець або виготовлювач (чи уповноважені ними представ­ники) зобов'язані прийняти товар неналежної якості від покупця і іадовольнити його вимоги про заміну товару або усунення недоліків. Іоставка товару продавцеві та його повернення покупцеві здій­снюються продавцем або виготовлювачем, а в разі невиконання ними цього обов'язку або відсутності продавця чи виготовлювача за місцезнаходженням покупця повернення товару може бути здій­снене покупцем за їхній рахунок.

Шкода, завдана майну покупця, та шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю у зв'язку з придбанням товару неналежної якості, відшкодовується продавцем або виго- ювлювачем товару.

5. ЦК виділяє декілька видів договорів роздрібної купівлі-продажу іалежно від їх умов, а також способу укладення та інших ознак:

1) договір купівлі-продажу з умовою про прийняття покупцем товару в установлений договором строк, протягом якого товар не може бути проданий продавцем іншому покупцеві (ст. 701 ЦК). Якщо покупець не з'явився або не вчинив інших необхідних дій для прийняття товару у встановлений строк, вважається, що покупець відмовився від договору, якщо інше не встановлено договором;

2) договір купівлі-продажу товару за зразками (ст. 702 ЦК). Договір купівлі-продажу товару за зразком є виконаним з моменту доставки товару у місце, встановлене договором, а якщо місце лередання товару не встановлене договором, — з моменту доставки товару за місцем проживання фізичної особи-покупця або місцезна­ходженням юридичної особи-покупця, якщо інше не встановлено договором або законом;

3) договір купівлі-продажу з використанням автоматів (ст. 703 1ДК). Цей договір є укладеним з моменту вчинення покупцем дій, необхідних для одержання товару;

4) договір з умовою про доставку товару покупцеві (ст. 704 ЦК). За цим договором продавець зобов'язаний у встановлений догово­ром строк доставити товар за місцем, указаним покупцем, а якщо місце передання товару покупцем не вказане, — за місцем прожи­вання фізичної особи-покупця або місцезнаходженням юридичної особи-покупця. Договір вважається виконаним з моменту вручен­ня товару покупцеві, а у разі його відсутності — особі, яка пред'явила квитанцію або інший документ, що засвідчує укладення договору або оформлення доставки товару, якщо інше не встановлено дого­вором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання;

5) договір найму-продажу, відповідно до якого до переходу до покупця права власності на переданий йому продавцем товар поку­пець є наймачем (орендарем) цього товару. Покупець стає власником товару, переданого йому за договором найму-продажу, з моменту оплати товару, якщо інше не встановлено договором (ст. 705 ЦК).

6. Договір роздрібної купівлі-продажу належить до консенсу- альних, двосторонніх, оплатних договорів і вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди за всіма його істотними умовами.

§ 3. Договір поставки

Поняття та загальні положення щодо порядку укладання та ви­конання договору поставки визначено в § 3 гл. 54 ЦК, § І гл. 30 ГК. Проте вже ч. 2 ст. 264 останнього акцентує на можливості встанов­лення спеціальними актами особливостей поставки окремих видів продукції виробничо-технічного призначення або виробів народ­ного споживання, а також особливого порядку здійснення поставки продукції для державних потреб.

Поставки продукції виробничо-технічного призначення та то­варів народного споживання додатково врегульовані відповідними положеннями, затв. постановою Ради Міністрів СРСР від 25 липня 1988 р. № 888, які діють у частині, що не суперечать законодавству України. Поставки продукції для державних потреб, окрім загальних положень з питань поставок, врегульовані законами "Про держав­не замовлення для задоволення пріоритетних державних погреб", "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", а також Порядком формування та розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконан­ням, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 р. № 266 (в редакції постанови від 13 грудня 2001 р. № 1650).

Порядок приймання продукції, що була поставлена, регулюється Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічно- го призначення і товарів народного споживання за кількістю, затв. постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 р. № П-6, та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживан­ня за якістю, затв. постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 р. № П-7.

Питання кооперованих поставок врегульовано Положенням про і»рядок поставок і митного оформлення продукції за виробничою ' ноперацією підприємств і галузей держав — учасниць СНД, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 1994 р. № 323. визначення договорів поставки складних технічних виробів містить- я в Порядку віднесення операцій резидентів у разі провадження • ціМИ зовнішньоекономічної діяльності до договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного сі фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і юварів спеціального призначення, затв. постановою Кабінету Мі­ністрів України від ЗО березня 2002 р. № 445.

До нормативних актів, що регулюють відносини поставок, належать і акти судової влади, зокрема роз'яснення Президії Ви­щого арбітражного суду України від 12 жовтня 1993 р. № 01-6/1106 Про деякі питання практики вирішення господарських спорів, пов'язаних з прийомкою продукції і товарів за кількістю та якістю", під 12 листопада 1993 р. № 01-6/1205 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з поставкою продукції і товарів неналежної якості та некомплектних" та від 30 березня 1995 р. N° 02-5/218 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'яза­них з відшкодуванням збитків, завданих невиконанням або неналеж­ним виконанням зобов'язань за договором поставки". 12 березня 1996 р. Вищий арбітражний суд України видав лист № 01-8/110 "Про їакон України "Про поставки продукції для державних потреб".

Поняття договору поставки.

Згідно зі ст. 712 ЦК за договором поставки продавець (постачаль­ник), який здійснює підприємницьку дішьність, зобов'язується пере­гати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним ви­користанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити ш нього певну грошову суму. У визначенні закцентовано, зокрема, па статусі суб'єкта підприємницької діяльності постачальника, а і акож на використанні товару, що поставляється, в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням покупцем.

Договір поставки є різновидом договору купівлі-продажу, на що вказують ч. 2 ст. 712 ЦК і ч. 6 ст. 265 ГК, відповідно до яких до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю- продаж в частині, не врегульованій спеціальним законодавством. Договір поставки має спільну з договором купівлі-продажу економіч­ну природу (платна передача товару від одного суб'єкта до іншого), проте відрізняється рядом особливостей, які розглядаються нижче.

Характеристика договору поставки.

1. Предметом договору поставки, за визначенням, є товар. Стат­ья 266 ГК уточнює, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стлндар тах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейс­курантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Визначення поняття "продукція" дається в Законі України від 14 січня 2000 р. "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції". Згідно зі ст. 2 цього Закону продукцією вважається будь- яка продукція (товари) вітчизняного виробництва або імпортована на митну територію України, призначена для споживання та (або) виробництва іншої продукції, у тому числі напівфабрикати і сирови­на, а також матеріали, які використовуються у процесі її виробни­цтва, зберігання, транспортування, реалізації, пакування та маркування. Більш розгорнуте тлумачення поняття "продукції" міститься в Законі "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за дер­жавні кошти", за ст. 1 якого до неї належить продукція будь-якого виду та призначення, у тому числі сировина, вироби, устаткування, технології, предмети у твердому, рідкому, газоподібному стані, включаючи електроенергію, а також послуги, пов'язані з поставкою товарів, якщо їх вартість не перевищує вартості самих товарів.

На відміну від договору купівлі-продажу, предметом поставки є товар, призначений для ведення підприємницької діяльності чи іншої діяльності, яка не пов'язана з особистим споживанням. Від­повідно до своєї природи предметом поставки не можуть бути цінні папери (хоча ч. 2 ст. 5 Закону України від 10 грудня 1997 р. "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" вже передбачає таку можливість), грошові кошти та майнові права.

2. Згідно зі ст. 712 ЦК відповідна продукція передається "у влас­ність". Проте зважаючи на те, що майно може набуватися держав­ними або комунальними підприємствами, зокрема, за договорами поставки, воно може передаватися їм не у власність, а в повне госпо­дарське відання або оперативне управління.

3. Сторонами договору поставки є постачальник і покупець. Згідно із ч. З ст. 265 ГК ними можуть бути господарські організації, а також фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності (пун­кти 1—2 ч. 2 ст. 55 ГК). Договір купівлі-продажу, в свою чергу, може бути укладений між будь-якими суб'єктами — як між юридичними особами^[69], так і між або за участю громадян.

Постачальником товару може бути як його виготовлювач, так і посередницька організація, яка реалізує товари. Покупцем висту­пає суб'єкт, який одержує товар для виробничого споживання чи для наступної реалізації громадянам — споживачам'.

4. Постачальник передає замовникові продукцію в зумовлені гроки.

Строк є істотною умовою договору поставки. Згідно зі ст. 267 ГК договір поставки може бути укладений на 1 рік, на строк більше 1 року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений горонами. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважа- гться укладеним на 1 рік.

Особливістю договору поставки є також те, що укладення дого­вору і передача товару не збігаються в часі; остання, як правило, має відбуватися пізніше. Товар, що його належить поставити, до часу оформлення договору може бути відсутнім у натурі^[70].

Якщо в довгостроковому договорі кількість поставки визначено піше на рік або менший строк, у договорі повинен бути передбаче­ний порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору. Якщо такий порядок не передбачений, договір вважається укладеним на 1 рік (ч. З ст. 267 ЦК).

5. Покупець зобов'язаний прийняти продукцію, що була постав- іена. Проте ГК, загальні положення ЦК, а також положення про поставки передбачають підстави відмови покупця від прийняття продукції. Наприклад, ч. 5 ст. 268 ГК передбачено право покупця підмовитися від прийняття і оплати товарів у разі, якщо вони більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), а якщо товари уже оплачені покупцем, — вимагати повернення сплаченої суми. Проте якщо продукція виявиться такою, що не відповідає умовам договору, покупець має право відмовитися від неї на підставі загальних положень ч. 2 СТ. 678 ЦК.

Покупець також має право відмовитися від прийняття товару у разі неукомплектування продукції, що виявилася некомплектною, в установлений за погодженням сторін строк (ч. З ст. 270 ГК); у разі поставки продукції в асортименті, що не відповідає умовам договору поставки (ч. 1 ст. 672 ЦК); у разі передання продукції без і ари та (або) упаковки чи в неналежних тарі та (або) упаковці (ст. 686 ЦК) тощо.

Порядок приймання продукції за кількістю визначено Інструк­цією пр® порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю.

Приймання продукції, що поставляється без тари, у відкритій гарі а також приймання за вагою брутто і кількістю місць продукції, що поставляється в тарі, провадиться на складі одержувача — при чоставці продукції постачальником; на складі постачальника — при вивезенні продукції одержувачем; у місці розкриття опломбованих чи в місці розвантаження неопломбованих транспортних засобів і контейнерів чи на складі органу транспорту — при доставці і видачі продукції органом залізничного, водного, повітряного чи автомо­більного транспорту.

Приймання продукції, що надійшла без тари, у відкритій й ушкодженііі тарі здійснюється в момент одержання її від поста­чальника чи зі складу органу транспорту або в момент розкриття опломбованих і розвантаження неопломбованих транспортних засобів і контейнерів, але не пізніше термінів, установлених для їх розвантаження. Приймання продукції, що надійшла в справній тарі, за вагою брутто і кількістю місць, здійснюється в ті ж терміни; за вагою нетто і кількістю товарних одиниць у кожному місці — одночасно з розкриттям тари, але не пізніше 10 днів, а продукції, що швидко псується, — не пізніше 24 годин з моменту одержання продукції — при доставці продукції постачальником чи при вивезенні її одержувачем: зі складу постачальника, з моменту видачі вантажу органом транспорту — у всіх інших випадках.

Приймання продукції провадиться особами, уповноваженими на те керівником чи заступником керівника підприємства-одержувача.

Приймання продукції за кількістю провадиться за транспорт­ними і супровідними документами (рахунком-фактурою, специфіка­цією, описом, лакувальними ярликами та ін.) відправника (виго­товлювача).

Якщо при прийманні продукції буде виявлена нестача, одержу­вач зобов'язаний призупинити подальше приймання, забезпечити схоронність продукції, а також ужити заходів до запобігання її змішування з іншою однорідною продукцією.

Про виявлену нестачу продукції складається акт за підписами осіб, що здійснювали приймання продукції.

Одночасно з призупиненням приймання одержувач зобов'яза­ний викликати для участі в продовженні приймання продукції і складання двостороннього акта представника відправника, а якщо продукція отримана в оригінальному упакуванні або в непорушеній тарі виготовлювача — представника виготовлювача.

При неявці представника відправника (виготовлювача) на виклик одержувача, а також у випадках, коли виклик представника іногород­нього відправника (виготовлювача) не є обов'язковим, приймання продукції за кількістю і складання акта про нестачу провадиться:

а) за участю представника іншого підприємства (організації), виділеного керівником чи заступником керівника цього підприєм­ства (організації), або

б) за участю представника громадськості підприємства- одержувача, призначеного керівником чи заступником керівника підприємства з числа осіб, затверджених рішенням заводського, фабричного чи місцевого комітету профспілки цього підприємства, або

в) односторонньо лідприємством-одержувачем, якщо відправ­ник (виготовлювач) дав згоду на одностороннє приймання продукції.

Якщо при прийманні продукції за участю представника буде ви­явлена нестача продукції проти даних, зазначених у транспортних і супровідних документах (рахунку-фактурі, специфікації, описі, у пакувальних ярликах та ін.), результати приймання продукції за кількістю оформляються актом. Акт повинний бути складений у той же день, коли було виявлено нестачу, і підписаний всіма особами, що брали участь у прийманні продукції за кількістю.

Порядок приймання продукції за якістю встановлено Інструк­цією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю.

Продукція, що надійшла в справній тарі, приймається за якістю і комплектністю, як правило, на складі кінцевого одержувача.

Приймання продукції за якістю і комплектністю здійснюється на складі одержувача при іногородньому постачанні — не пізніше 20 днів, а продукції, що швидко псується — не пізніше 24 годин після видачі продукції органом транспорту чи надходження її на склад одержувача при доставці продукції постачальником чи при вивезенні продукції одержувачем; при одноміському постачанні — не пізніше 10 днів, а продукції, що швидко псується — 24 годин після надходження продукції на склад одержувача.

Перевірка якості і комплектності продукції, що надійшла в тарі, провадиться при розкритті тари, але не пізніше зазначених вище термінів, якщо інші терміни не передбачені в договорі.

Акт про приховані недоліки продукції повинний бути складений протягом 5 днів після виявлення недоліків, однак не пізніше 4 міся­ців із дня надходження продукції на склад одержувача, що знайшов приховані недоліки, якщо інші терміни не встановлені обов'язко­вими для сторін правилами. Прихованими визнаються такі недоліки, що не могли бути виявлені при звичайній для цього виду продукції перевірці і виявлені лише в процесі обробки, підготовки до монтажу, у процесі монтажу⁷, перевірки використання і збереження продукції.

Одночасно з прийманням продукції за якістю провадиться пере­вірка комплектності продукції, а також відповідності тари, упаку­вання, маркування вимогам стандартів, технічних умов, особливих умов, інших обов'язкових правил для сторін чи правил договору, кресленням, зразкам (еталонам).

Приймання продукції провадиться уповноваженими на те керів­ником одержувача чи його заступником.

Приймання продукції за якістю та комплектністю провадиться за супровідними документами, що засвідчують якість і комплект­ність продукції, що поставляється, (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення якості, рахунок-фактура, специфікація тощо).

При виявленні невідповідності якості, комплектності, марку­вання продукції, що надійшла, чи тари, упакування вимогам стан­дартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам) договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції, одержувач припиняє подальше прий­мання продукції і складає акт, у якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів.

Одержувач також зобов'язаний викликати для участі в продов­женні приймання продукції і складання двостороннього акта пред­ставника виготовлювача (відправника).

При неявці представника виготовлювача (відправника) на виклик одержувача (покупця) і у випадках, коли виклик представника іногороднього виготовлювача (відправника) не є обов'язковим, пере­вірка якості продукції провадиться представником відповідної галу­зевої інспекції з якості продукції, а перевірка якості товарів — експертом бюро товарних експертиз або представником відповід­ної інспекції з якості.

За відсутності відповідної інспекції з якості чи бюро товарних експертиз у місці перебування одержувача (покупця), завідмови їх виділити представника чи неявки його за викликом одержувача (по­купця) перевірка провадиться:

а) за участю компетентного представника іншого підприємства (організації), виділеного керівником чи заступником керівника цього підприємства (організації), або

б) за участю компетентного представника громадськості підпри- ємства-одержувача, призначеного керівником чи заступником керівника підприємства з числа осіб, затверджених рішенням фабричного, заводського чи місцевого комітету профспілки цього підприємства, або

в) односторонньо підприємством-одержувачем, якщо виготов­лювач (відправник) дав згоду на одностороннє приймання продукції.

За результатами приймання продукції за якістю і комплектніс­тю за участю представників складається акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції. Акт повинний бути складений у день закінчення приймання продукції за якістю і комплектністю і підписаний всіма особами, що брали участь у перевірці якості і комплектності продукції.

6. Замовник зобов'язаний оплатити продукцію за встановлени­ми договором цінами.

За змістом п. 2.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затв. постановою правління На­ціонального банку України від 15 грудня 2004 р. № 637, підприємства (підприємці), які відкрили поточні рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти на договірних умовах, здійснюють роз­рахунки за своїми грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, пріоритетно у безготівковій формі (за допомогою розрахункових документів у паперовому або електрон­ному вигляді, в тому числі платіжними картками), а також у го­тівковій формі (з дотриманням діючих обмежень) у порядку, встановленому законодавством України, в тому числі нормативно- правовими актами Національного банку України. Розрахунки готів­кою підприємств між собою та з підприємцями і фізичними особами проводяться як за рахунок коштів, одержаних з кас банків, так і за рахунок готівкової виручки і здійснюються через касу підприємств і веденням касової книги встановленої форми.

Дата добавления: 2015-05-31