Користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). 7 страница

Клієнтом, у свою чергу, є споживач послуг експедитора (юри­дична або фізична особа), який за договором транспортного експе­дирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, в тому числі плату експедитору.

Слід розмежовувати учасників договору транспортного експе­дирування та учасників транспортно-експедиторської діяльності. До перших, тобто осіб, між якими укладається договір тран­спортного експедирування, належать клієнт і експедитор, коло других набагато ширше — окрім клієнтів та експедиторів, до них належать перевізники, транспортні агенти, порти, залізничні стан­ції, об'єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіацій­ного, автомобільного, річкового та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) гіри перевезенні вантажів.

Договір транспортного експедирування є оплатним.

Згідно із ч. 8 ст. 9 Закону "Про транспортно-експедиційну діяль­ність" платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експе­дирування. За ст. 931 ЦК розмір плати експедиторові встановлю­ється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або орга­нами влади.

^Договір транспортного експедирування укладається у письмо­вій формі і є конеенсуальним.

Істотними умовами договору транспортного експедирування є:; «відомості про сторони договору:

дчя юридичних осіб — резидентів України: найменування, місце­знаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України;

дія юридичних осіб — нерезидентів України: найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу;

дая фізичних осіб громадян України: прізвище, ім'я, по бать­кові, адресу місця проживання та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів;

дія фізичних осіб — іноземців, осіб без громадянства: прізви­ще, ім'я, по батькові (за наявності), адресу місця проживання за межами України;

• вид послуги експедитора;

і • вид та найменування вантажу; ч • права: Обов'язки сторін;

• відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок"дії непереборної сили;

• розмір плати експедитору; ■ • порядок розрахунків;

• пункти відправлення та призначення вантажу;

• порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта;

" • строк (термін) виконання договору;

' • а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Зовнішньоекономічні договори (контракти) транспортного експедирування повинні відповідати вимогам законодавства про зовнішньоекономічну діяльність (див., зокрема, Закон "Про зовнішньоекономічну діяльність", а також Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затв. наказом Мі­ністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 6 вересня 2001 р. № 201).

Для систематичного надання послуг експедитора можуть уклада­тися довгострокові (генеральні) договори транспортного експеди­рування.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортни­ми документами, складеними мовою міжнародного спілкування за­лежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Такими документами можуть бути:'

• авіаційна вантажна накладна (Air Waybill);

• міжнародна автомобільна накладна (CMR);

• накладна СМГС (накладна УМ ВС);

• коносамент (Bill of Lading);

• накладна ЦІМ (СІМ);

• вантажна відомість (Cargo Manifest);

• інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджу­ється "єдиним транспортним документом або комплектом докумен­тів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносамен­тів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення (ст. 9 Закону "Про трауспортно-експедиційну діяльність").

J3 Як клієнт, так і експедитор мають право відмовитися від дого­вору транспортного експедирування, попередивши про це другу сто­рону в розумний строк (ст. 935 ЦК). Сторона, яка заявила про таку відмову, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки, завдані їй у зв'язку із розірванням договору.

§ 4. Договір зберігання

Договору зберігання присвячено гл. 66 ЦК. Додатково зберіган­ня у товарному складі регулюється ст. 294 ГК, а також Законом України від 23 грудня 2004 р. "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва". Іншими законодавчими актами визначається специфіка зберігання окремих речей, з огляду на їх особливі властивості - наприклад, Законом "Про зерно та ринок зерна в Україні" встановлюються, відповідно, умови зберіган­ня зерна. Митний кодекс (МК) України регламентує тимчасове зберігання товарів та транспортних засобів у Спеціалізованих складах. Законом України від 24 січня 1997 р. "Про державний матеріальний резерв" визначаються умови та порядок зберігання відповідних матеріальних цінностей.

Поняття договору зберігання.

Згідно зі ст. 936 LI К за договором зберігання одна сторона (збе­рігай) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Характеристика договору зберігання.

ф Сторонами договору зберігання є зберігач і поклажодавець.

Як випливає зі змісту термінів, зберігачем є особа, шо здійснює зберігання речі. Поклажодавцем вважається особа, яка, відповідно, передає річ за договором зберігання.

За загальними положеннями ЦК як зберігачем, так і поклажо­давцем можуть бути як фізичні, так і юридичні особи незалежно від наявності у, них статусу суб'єкта підприємницької, діяльності Обов'язкова наявність такого статусу обумовлюється природою, власне зберігання — якщо діяльність зі зберігання має ознаки під­приємницької діяльності, відповідно, необхідним є і статус суб'єк­та підприємницької діяльності у зберігача; якщо зберігання здій­снюється у зв'язку з підприємницькою діяльністю поклажодавця, це обумовлює наявність статусу суб'єкта підприємницької діяль­ності і у нього.

Зберігач, що здійснює діяльність на засадах підприємницької діяльності, є професійним зберігачем (ч. 2 ст. 936 ЦК). Такими збері- гачами є, наприклад, товарні склади (§ 2 гл. 66 ЦК), інші власники складських приміщень або територій, на яких можуть зберігатися речі (наприклад, автостоянок), суб'єкти охоронної діяльності тощо, тобто особи, для яких зберігання є основною діяльністю. Якщо особа, для якої підприємницька діяльність зі зберігання не є основ­ною, має спеціалізовані приміщення (устаткування) для здійснення зберігання, вона також вважається професійним зберігачем (наприк­лад, організації транспорту, які зберігають речі у камерах схову). Відповідно, не є професійними зберігачами особи, які приймають речі на зберігання не у зв'язку зі здійсненням ними підприємниць­кої діяльності (наприклад, гардероби, нотаріуси, які приймають у депозит грошові суми та цінні папери, та інші особи).

Особливі властивості речей, шо передаються па зберігання, зумовлюють, зокрема, особливі вимоги шодо організаційної струк­тури зберігача. Так, наприклад, згідно зі ст. 24 Закону "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Зерновим складом, в свою чергу, згідно з п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону є винятково юридична особа, шо має на праві власності зерносховище та сертифікат на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки. За змістом Закону "Про дер­жавний матеріальний резерв" розміщення матеріальних цінностей державного резерву здійснюється на базі юридичних осіб, спеціально призначеній дія такого зберігання.

(7} За договором зберігання передається річ.

Згідно зі ст. 179 ЦК річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. Таким чином, на зберігання передаються лише матеріальні активи; водночас не­матеріальні блага не можуть бути об'єктом відносин зберігання.

Речі, що передаються на зберігання, можуть бути визначені як індивідуальними, так і родовими ознаками. У першому випадку по­верненню підлягає саме та річ, що пере,запалась, оскільки за змістом ст. 184 ЦК вона є незамінною. У разі передання замінної речі, визначеної родовими ознаками, за ст. 941 ЦК за згодою поклажо­давця зберігач має право змішати речі одного роду та однієї якості, які передані на зберігання. Відповідно, поверненню підлягає не та сама річ, яка передавалася, а інша річ, проте того ж роду та якості, як і річ, що передавалася.

Зберігання як індивідуально визначеного майна, так і майна, визначеного родовими ознаками, може набути характеру "відпові- дального" -— див. п. 1.24 ст. 1 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств") — поверненню підлягають саме ті матеріальні активи, ікі передавалися, без зміни їх якісних і кількісних характеристик; крім того, збе^ігач не мас можливості користуватися переданим майном.

ЦК не зазначає, які саме речі можуть передаватися на зберігання. Це означає, що на зберігання можугь передаватися будь-які речі, іалежно від можливості зберігача забезпечити належне їх утриман­ня та інших чинників. Саме право та можливість зберігача взяти на зберігання річ є визначальним чинником при укладенні договору зберігання.

3. Зберігач зобов'язується зберігати річ, що передана йому поклажодавцем.

Словосполучення "річ, що передана... поклажодавцем" за бук­вального його тлумачення означає, що для чинності договору збе­рігання необхідне реальне передання речі зберігачу. Проте, згідно з ч. 2 ст. 936 ЦК договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що^дщснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (про­фесійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Іншими словами, за договором зберігання річ може передаватися як під час, так і після його укладення — у разі, якщо зберігання такої речі здійснюється в межах підприємницької діяльності зберігача.

Згідно з ч. З ст. 936 ЦК договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяль- ності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування. Зважаючи на це, ст. 940 Кодексу встановлює обов'язок професійного зберігача, який зберігає речі на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування, прийняти річ на зберігання за наявності у нього такої можливості. Зберігач звільняється від обов'язку прий­няти річ на зберігання, якщо у зв'язку з обставинами, які мають істотне значення, він не може забезпечити її схоронності. Також, якщо річ мала бути передана на зберігання в майбутньому, зберігач звільняється від обов'язку її приймати, якщо у зв'язку з обста­винами, які мають істотне значення, він не може забезпечити її схоронності.

Зберігач, який зобов'язався прийняти в майбутньому річ на зберігання, не має права вимагати її передання на зберігання. Поклажодавець, який не передав річ на зберігання, зобов'язаний підпїкодуїіаі и зберігачеві збитки, завдані йому в зв'язку з іїпц що зберТгапня не відбулося, якщо він в розумний строк не попередив зберігача про відмову від договору зберігання.

Зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених дого­вором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для за­безпечення схоронності речі.

Зберігач зобов'язаний виконувати свої обов'язки за договором іберїгання особисто. Він має право передати річ на зберігання іншій

особі у разі, якщо він вимушений це зробити в інтересах поклажо­давця і не має можливості отримати його згоду. Про иередання речі на зберігання іншій особі зберігач зобов'язаний своєчасно повідомити поклажодавця. У такому разі умовйТШговору зберіган­ня є чинними, і первісний зберігач відповідає за дії особи, якій він передав річ на зберігання.

Зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у корис­тування іншій особі.

У разі необхідності зміни умов зберігання речі, зберігач зо­бов'язаний негайно повідомити поклажодавця про це і отримати його відповідь. У разі небезпеки втрати, нестачі або пошкодження речі зберігач зобов'язаний змінити спосіб, місце та інші умови її зберігання, не чекаючи відповіді поклажодавця.

Якщо річ пошкоджена або виникли реальна загроза ЇЇ по­шкодження чи інші обставини, шо не дають змоги забезпечити її схоронність, а вжиття заходів з боку поклажодавця очікувати немож­ливо, зберігач має право продати річ або її частину. Якщо зазначені обставини виникли з причин, за які зберігач не відповідає, він має право відшкодувати свої витрати з суми виторгу, одержаної від про­дажу речі. Наявність зазначених обставин доводиться зберігачем.

(рЗберігач зобов'язується повернути річ поклажодавцю у схорон­ності. Цьому кореспондує обов'язок поклажодавця, шо передбаче­ний ст. 948 ЦК, а саме — забрати річ у зберігача після закінчення строку договору зберігання. У"" Згідно зі ст. 949 ЦК зберігач зобов'язаний повернути поклажо- і давцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість \ речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повер- / нена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на } зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей. Зберігач (також зобов'язаний передати плоди та доходи, які були ним одержані \ВІД речі.

Тотожність речі, яка була прийнята на зберігання, і речі, яка була повернута поклажодавцеві, може підтверджуватися свідченням свідків.

О) Згідно зі ст. 937 ЦК договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених ст. 208 Кодексу. До таких належать випадки:

• укладення договору зберігання між юридичними особами;

• укладення договору зберігання між фізичною та юридичною особою, крім випадків, коли договір зберігання повністю викону­ється сторонами у момент вчинення (здача речей в гардероб);

• укладення договору зберігання між фізичними особами на суму, що перевищує у 20 і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім тих договорів, що повністю вико­нуються сторонами у момент їх укладення.

Договір зберігання, за яким зберігай зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Прийняття речі на зберігання при пожежі, повені, раптовому захворюванні або за інших надзвичайних обставин може підтвер­джуватися показанням свідків.

Прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.

^о)ЦК не вважає строк істотною умовою договору зберігання. У ст. 938 він містить зобов'язання зберігача зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'яв­лення поклажодавцем вимоги про ЇЇ повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичай­ного за цих обставим строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Згідно зі ст. 953 ЦК зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

^. Зберігання може здійснюватися як на платних засадах, так і безоплатно. Відповідно до ст. 946 ЦК плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якшо збері­гання припинилося достроково через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину плати. Якшо покла- жодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її збе­рігання.

Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'яза­ний піклуватися про річ як про свою власну (ч. 2 ст. 942 Кодексу).

ВІД плати за зберігання слід відрізняти витрати на зберігання. Згідно зі ст. 947 ЦК витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання. Витрати, які сторони не могли передбачити При укладенні договору зберігання (надзвичайні витра­ти), відшкодовуються понад плату, яка належить зберігачеві. При безоплатнгшу зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

ІК містить заходи відповідальності, що можуть бути застосо­вані до зберігача та поклажодавця.

Так, ст. 950 ЦК встановлює, що за втрату (нестачу) або по­шкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сплй, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.

Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкод­женням речі, відшкодовуються зберігачем:

• у разі втрати (нестачі) речі — у розмірі її вартості;

• у разі пошкодження речі — у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, шо вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігана відшкодування її вартості (ст. 951 ЦК).

Поклажодавець, в свою чергу, зобов'язаний відшкодувати збері- гачеві збитки, завдані властивостями речі, переданої на зберігання, якщо зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати про ці властивості.

(^9) Договір зберігання за загальними положеннями є реальним і вважається укладеним з моменту передання речі поклажодавцем; проте, згідно з ч. 2 ст. 936 ЦК договори зберігання, у яких зберігач є професійним, можуть укладатися з умовою передання товару на зберігання у майбутньому, тому такі договори зберігання є кон- сенсуальними.

Особливості зберігання на товарному складі.

Поняття договору складського зберігання.

Згідно зі ст. 957 ЦК за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Характеристика договору складського зберігання.

ТТі За договором складського зберігання зберігачем є товарний склад.

Згідно зч. 1 ст. 956 ЦК товарним складом є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов'язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності.

Від поняття "товарний склад" слід відрізняти поняття "склад" та його похідні (наприклад — митний ліцензійний склад), який є приміщенням, що спеціально призначене для зберігання майна або використовується для такого зберігання. За визначенням "товарний склад" є юридичною особою, що самостійно здійснює підприємниць­ку діяльність зі зберігання відповідного майна у певних приміщен­нях або території. Власниками "складу", в свою чергу, можуть бути к суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні та фізичні особи), так і особи, що такого статусу не мають, і саме вони, а не склад", беруть участь у відносинах зі зберігання речей.

На товарні склади поширюється дія як § 2 гл. 66 ЦК, так і Закону Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва" та інші нормативно-правові акти; натомість на діяль­ність складів-приміщень ці акти не поширюються.

Товарні Склади можуть бути складами загального користування (відкритого типу), що можуть використовуватися для зберігання товарів будь-якою особою, так і закритого типу, призначеними для зберігання товарів, що належать власнику складу. Договір склад­ського зберігання, укладений складом загального користування, є публічним договором (ч. 2 ст. 957 ЦК), а, відтак, він зобов'язаний приймати на зберігання товари від будь-якої особи.

'2. Товарний склад зберігає товар.

На відміну від загального визначення договору зберігання, на­веденого у ст. 936 ЦК, об'єктом зберігання на товарному складі є не будь-який об'єкт матеріального світу (річ), а £)іч, іцо мас ознаки товару. За визначенням поняття "товар", що наводиться у ст. І Зако­ну "Про зовнішньоекономічну діяльність", ним є будь-яка про­дукція, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу (оплатної передачі); в контексті договору складського зберігання товаром є винятково продукція (об'єкти матеріального світу), яка призначена для про­дажу (оплатної передачі). Саме ознака призначення для продажу або іншої оплатної передачі відрізняє товари, що зберігаються на товарному складі, від речей, що передаються за іншими договора­ми зберігання, і вказує на те, зокрема, що поклажодавець не є їх кінцевим споживачем.

ЦК не встановлює, які саме товари можуть бути об'єктом збе­рігання на товарному складі; натомість Закон "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва" перера­ховує у ч. 4 ст. 13 випадки, коли товар не може бути прийнятий товарним складом на зберігання: " ' ——»

• якщо за результатами проведення незалежної оцінки якісні та/або вартісні характеристики товару виявилися гіршими від тих, що заявлені;

• якщо зберігання товару потребує спеціальних умов, які серти- фікований склад не в змозі забезпечити;

• якщо товар має властивості, що становлять небезпеку для оточення;

• якщо документи, що засвідчують якісні характеристики товару, відсутні.

Проте це не означає, що товари, які зазначені вище, не можуть зберігатися в інших, ніж товарні склади, місцях. Наприклад, товари, які мають "властивості, що становлять небезпеку для оточення", повинні зберігатися у спеціально облаштованих місцях, май­данчиках, складських приміщеннях та спорудах (див., наприклад, ст. 1 Закону України від 6 квітня 2000 р. "Про перевезення небез­печних вантажів"). Товари, які не пропущені під час ввезення на митну територію України внаслідок установлених законом заборон чи обмежень на їх ввезення в Україну або транзит через територію України і не вивезені з території України в день їх ввезення, збері­гаються на складах митного органу (ст. 166 МК_).

Речі, що мають ознаки товару, не обов'язково повинні зберіга­тися саме на товарному складі. Покдажодавень за бажанням може розмістити свої товари і в іншому місці, наприклад, на звичайному складі. Проте законодавство, що регулює зберігання на товарному складі, дає поклажодавцю більше можливостей для розпорядження своїм товаром, про шо докладніше йдеться далі.

(Д Товар передається поклажодавцем на зберігання.

За ст. 959 ЦК при прийнятті товару на зберігання товарний склад зобов'язаний за свій рахунок оглянути товар для визначення його кількості та зовнішнього стану. Товарний склад зобов'язаний на­давати покдажодавцеві можливість оглянути товар або його зразки протягом усього часу зберігання, а якщо предметом зберігання є речі, визначені родовими ознаками, — взяти проби та вжити захо­дів, необхідних для забезпечення його схоронності.

На підтвердження прийняття товару товарний склад видає один із такйх складських документів:

• складську.,квитанцію;

• просте складське свідоцтво;

• подвійне складське свідоцтво (ст. 961 ЦК).

Складська квитанція — це документ, що підтверджує прийняття товару на зберігання. Володільцю квитанції надається право забрати товар зі складу. У свою чергу, складські свідоцтва є товаророзпоряд- чими складськими документами, що посвідчують право власності на товар, який зберігається на сертифікованому складі (ст. 1 Закону "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва"). Природа складських свідоцтв дозволяє за їх допомогою здійснювати розпорядження товаром — так, на підставі ч. 2 ст. 961 ЦК товар, прийнятий на зберігання за простим або подвійним складським свідоцтвом, може бути предметом застави протягом строку зберігання товару на підставі застави цього свідоцтва.

Просте складське свідоцтво видається на пред'явника і має форму єдиного документа. Натомість подвійне складське свідоцтво є іменним і складається з двох частин — складського свідоцтва та заставного свідоцтва, які можуть бути відокремлені одна від іншої.

Просте або подвійне складське свідоцтво видається власнику товару чи уповноваженій ним особі сертифікованим складом після прийняття товару на зберігання. Складське свідоцтво видається окремо на кожний вид товару, визначений родовими або індиві­дуальними ознаками. Воно може бути видано на кожну погоджену між власником товару та сертифікованим складом кількість товару ter. 6 Закону "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва").

Володілець складського та заставного свідоцтва має право роз­поряджатися товаром, що зберігається на товарному складі. Воло­ділець лише складського свідоцтва має право розпоряджатися това­ром, але цей товар не може бути взятий зі складу до погашення кредиту, виданого за заставним свідоцтвом. Володілець лише застав­ного свідоцтва має право застави на товар на суму відповідно до суми кредиту та процентів за користування ним. У разі застави товару відмітка про це робиться на складському свідоцтві.

Складське та заставне свідоцтва можуть передаватися разом або окремо за передавальними написами.

Товарний склад видає товари володільцеві складського та застав­ного свідоцтва (подвійного складського свідоцтва) лише в обмін на обидва свідоцтва разом. Володільцеві складського свідоцтва, який не має заставного свідоцтва, але сплатив суму боргу за ним, склад кидає товар лише в обмін на складське свідоцтво та за умови надання рддом з ним квитанції про сплату всієї суми боргу за заставним свідоцтвом. Товарний склад, що видав товар володільцеві склад­ського свідоцтва, який не має заставного свідоцтва та не сплатив t > му боргу за ним, відповідає перед володільцем заставного сві- юптва за платіж усієї суми, забезпеченої за ним.

Володілець складського та заставного свідоцтва має право ви­магати видачі товару частинами. При цьому в обмін на первісні і підошва йому видаються нові свідоцтва на товар, що залишився і ід складі.

4. Товар передається на зберігання на платних засадах.

Плата за зберігання товару, строки та порядок її внесення визна­чаються договором складського зберігання. Якщо володілець складського свідоцтва після закінчення строку дії договору склад­ського зберігання не забрав товар, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час його зберігання в обсягах та порядку, визна­чених договором (ст. 12 Закону "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва").

5. Товарний склад зобов'язується повернути товар у схоронності.

Товарний склад або поклажодавець при поверненні товару має

право вимагати його огляду та перевірки якості. Якщо при повер­ненні товару він не був спільно оглянутий або перевірений товар­ним складом та поклажодавцем, поклажодавець має заявити про нестачу або пошкодження товару у письмовій формі одночасно з його одержанням, а щодо нестачі та пошкодження, які не могли бути виявлені при звичайному способі прийняття товару, — протягом З^шц^після його одержання. У разі відсутності заяви поклажодавця вважається, що товарний склад повернув товар відповідно до умов договору.

Якщо для забезпечення схоронності товару потрібна негайна зміна умов його зберігання, товарний склад зобов'язаний самос­тійно вжити відповідних невідкладних заходів та повідомити про них іюклажодавия. У разі виявлення пошкоджень товару склад зо­бов'язаний негайно скласти акт і того ж дня повідомити про це поклажодавця.

Інші види зберігання.

До спеціальних видів зберігання належать, зокрема:

• зберігання речі у ломбарді;

• зберігання цінностей у банку;

• надання індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

• зберігання речей у камерах схов у організацій, підприємств тран­спорту;

• зберігання речей у гардеробі організації;

• зберігання речей пасажира під час його перевезення;

• зберігання речей у готелі;

Дата добавления: 2015-05-31