Цінні папери у сфері господарювання: поняття, види та порядок обігу

Правовий режим, цінних паперів у складі майна суб'єкта господарювання. У складі обігових коштів особливе місце займають цінні папери, тобто документи встановленої форми, що підтверджують майнове (грошове) право й певні відносини між власником і суб'єктом («емітентом»), що випустив їх, і передбачають виконання зобов'язань відповідно до умов їх випуску, а також можливість передання іншим особам прав, які випливають з цих документів (ч. 7 ст. 139, ст. 163 ГК України).

Цінний папір як об'єкт права власності в господарському обігу специфічний тим, що сам по собі він як документ не має жодної цінності (окрім вартості чистого бланка). Цінують виключно права, які надано власникові цінного папера. Такі права слідують за папером. Власник цінного папера має деяку сукупність прав відносно емітента чи інших суб'єктів, наприклад, власник акцій має право брати участь у розподілі прибутку акціонерного товариства і формуванні його органів; власник векселя — вимагати сплати певної грошової суми від векселедавця або аваліста; власник застави — передати певну річ або товар тощо. Тому термін «право власності» на зобов'язання точніше описував би таку юридичну конструкцію, незважаючи на певну тавтологічність.

Господарське значення цінного папера полягає у виділенні з комплексних господарських правовідносин (операцій) окремого зобов'язання з правами кредитора і кореспондуючими обов'язками боржника, наприклад, з виконання роботи, видачі товару, виплати грошової суми тощо. Завдяки «типовому» змісту зобов'язання і стандартному оформленню (формі) цінного папера відносно легко можна міняти власників цінного папера (кредиторів у зобов'язанні), тоді як боржником залишається та ж сама особа, яка випустила такий папір у господарський обіг (емітент). Випуск цінних паперів, таким чином, дозволяє розширити коло контрагентів суб'єкта господарювання, через що такий суб'єкт отримує кращі умови фінансування своєї діяльності, що, у свою чергу, знижує собівартість готової продукції (товарів, робіт і послуг) і підвищує конкурентоспроможність емітента.

Як видно, при зміні володільця цінного папера (кредитора), в процес часто вступають ті, хто не знайомий безпосередньо з діяльністю емітента і його кредитоспроможністю. Тому законодавець зацікавлений у підтримці певного рівня довіри до боржників, які випускають ці папери. Для заохочення обігу цінного папера використовують різні юридичні конструкції: залучення третіх осіб як гарантів, порука, страхування ризиків. Крім того, застосовуються складні техніко-юридичні засоби закріплення зобов'язань і відповідальності емітента. До організації випуску цінних паперів (емісії) також можуть залучатися незалежні організації й індивіди — вони виступають як експерти за змістом зобов'язання, підтвердженого цінним папером, а також відповідають за власні дії — в господарському та господарсько-адміністративному порядку.

Закони України «Про цінні папери та фондовий ринок», «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» і «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів» встановлюють основні параметри правового режиму цінних паперів і їх обігу в Україні зокрема, види цінних паперів:

а) пайові (акції і інвестиційні сертифікати);

б) боргові (облігації суб'єктів господарювання, держави і місцевих цозик; казначейські зобов'язання; ощадні сертифікати і векселі);

в) іпотечні (іпотечні облігації, іпотечні сертифікати, застави і сертифікати фондів операцій з нерухомістю);

г) приватизаційні;

ґ) похідні (деривати); та

д) товаророзпорядчі (складські свідоцтва, коносаменти тощо). За визначеністю власника цінні папери поділяють на:

а) іменні — за якими право належить лише зазначеній на бланку особі;

б) на пред'явника реалізувати право може будь-який володар;

в) ордерні — за якими правовласник може вимагати виконання сам або через призначеного представника.

За формою випуску цінні папери можуть бути документарними і бездокументарними.

Слід врахувати, що серед усіх передбачених законом видів цінних паперів (18 або 19 видів), векселі підлягають спеціальному регулюванню, оскільки використовуються переважно як засіб для розрахунків, зокрема міжнародних. У зв'язку з цим до обігу векселів не застосовують положення, які є обов'язковими для всіх інших цінних паперів, і навпаки, спеціальні правові інструменти міжнародного і національного характеру про векселі не можуть аналогічно застосовуватися до решти цінних паперів. У зв'язку з цим обіг векселів розглянуто окремо в розділі про грошові зобов'язання та розрахунки цього підручника.

Цінні папери здебільшого належать правовому регулюванню в межах однієї держави і не можуть перебувати в обігу в декількох державах. Законодавство окремих держав (особливо невеликих) і міждержавних об'єднань, таких як Європейський Союз може не обмежувати розміщення цінних паперів всіх інших або окремих держав на своїй території. Разом з тим, держава Україна використовує дозвільний порядок для розміщення цінних паперів українських емітентів за кордоном і для розміщення цінних паперів іноземних емітентів в Україні.

Цикл існування цінного папера включає декілька етапів: а) випуск; б) розміщення; в) обіг; і г) погашення.

Випуск цінного папера поєднує внутрішньогосподарські і господарсько-організаційні відносини.

Оскільки акції підтверджують право власності на частку капіталу і право участі в управлінні господарським товариством, їх пра вий режим є одним з найскладніших видів цінних паперів. Порядок випуску акцій регулюється зазначеними вище законами, а також Законом України «Про акціонерні товариства». Крім законів слід також брати до уваги низку нормативно-правових, розпорядчих та індивідуальних актів ДКЦПФР, зокрема, Положення про порядок реєстрації випуску акцій, Норми і правила обліку цінних паперів в Національній депозитарній системі, Положення про депозитарну діяльність, Положення про розрахунково-клірингову діяльність за договорами щодо цінних паперів, Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів. З квітня 2011 року всі акції будуть випускатися виключно в електронній (бездокументарній) формі, у зв'язку з чим функція реєстраторів прав власності на цінні папери (див. нижче) втратить самостійне значення в акціонерних відносинах.

Цінні папери, які належать суб'єктові господарювання на праві власності, за загальним правилом повинні обліковуватися серед оборотних активів. Цінні папери в бездокументарній формі можуть зберігатися тільки у ліцензованих хранителів. Кожному з хранителів, у свою чергу, депозитарій відкриває власні рахунки. Депозитарій — суб'єкт господарювання, утворений не менше, ніж 10 хранителями, який здійснює виключно депозитарну діяльність. Крім того, право власності на акції акціонерних товариств може обліковувати сам емітент або ліцензований реєстратор. Кандидатура реєстратора і умови договору з ним затверджують загальні збори акціонерів. Відсутність особи в реєстрі акціонерів позбавляє його можливості користуватися правами акціонера, хоча й не позбавляє права власності.

Закон встановлює спеціальні правила для обігу цінних паперів в Україні. Обіг цінних паперів може здійснюватися через фондову біржу або поза біржею, але завжди за участю ліцензованих торговців цінними паперами (брокерів, дилерів), які мають статус суб'єкта господарювання, — професійного учасника ринку цінних паперів. При цьому розрахунки в бездокументарних цінних паперах можуть проводитися виключно хранителем або депозитарієм.

Цінні папери, випущені в Україні, можуть отримувати іноземні суб'єкти господарювання, проте для переміщення таких паперів через митний кордон України необхідно отримати спеціальний дозвіл Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку України (ДКЦПФР) та НБУ. Придбання суб'єктами господарювання України цінних паперів, випущених за кордоном» дорівнює зарубіжній інвестиції, при цьому оплата цінних паперів і корпоративних прав грошовими коштами підлягає ліцензуванню НВУ, а на оплату інвестицій іншим майном ліцензії видає Мінекономіки У країни. Суб'єкт господарювання може випустити цінні папери і закордоном (тобто, їх оборот буде призначений, перш за все, для зарубіжного ринку). Такий випуск, проте, повинен бути зареєстрований у ДКЦПФР України і можливий лише у випадку, якщо цінні папери цього емітента вже випускалися в Україні.

Дата добавления: 2015-05-31