Структура цивільного права

У літературі з цивільного права при характеристиці внутрішньої побудови (розміщення норм) цієї галузі найчастіше йдеться про систему або структуру цивільного права.

Відомо, що може бути використаний як той, так і інший термін. Однак при цьому необхідно мати на увазі, що "система" тлумачиться також як цілісна сукупність норм, що має характерні властивос-^Ті (наприклад, "система приватного права", "правові системи сучас-

ності" тощо). З цих міркувань для характеристики взаемоузгодже-ного розташування цивільно-правових норм точнішим видається вживати термін "структура цивільного права".

У найпростішому вигляді структуру (систему) цивільного права можна визначити як сукупність норм, що об'єднані у правові інститути або існують самостійно і знаходяться у певному ієрархічному взаємозв'язку.

Однак на сучасному етапі розвитку цивільного права його структура ускладнюється. У зв'язку з цим деякі вчені, наприклад, О.А. Пушкін, звертали увагу на необхідність враховувати існування не тільки інститутів, а й підгалузей цивільного права.

Такий підхід вважається виправданим. При цьому, однак, слід враховувати, що замість терміна "підгалузь" можна використовувати таке поняття, як "розділ цивільного права" тощо.

З урахуванням зазначеного структура цивільного права — це систематизована сукупність його елементів (цивільно-правових норм, інститутів, підгалузей або розділів), розташованих у послідовності та ієрархії, що визначаються внутрішньою логікою цієї галузі.

Норма цивільного права — це правило поведінки приватних осіб у сфері цивільного обігу, встановлене їх угодою, корпоративним рішенням, актом законодавства або таке, що випливає з приписів природного права.

Інститут цивільного права може бути визначений як сукупність норм, що регулюють певні групи суспільних відносин у сфері цивільного обігу (наприклад, інститут купівлі-продажу, інститут опіки та піклування тощо).

Підгалузь (розділ) цивільного права — це сукупність інститутів і окремих норм, що охоплюють своїм регулюванням цілісну групу відносин у сфері цивільного обігу (наприклад, право власності, зобов'язальне право, спадкове право тощо).

Перевага цієї позиції полягає в тому, що вона дозволяє уникнути непорозумінь, які можуть виникнути внаслідок вживання однакових термінів (наприклад, "інститут зобов'язань" та "інститут договору", "інститут спадкування" та "інститут заповідального відказу" тощо).

Відповідно, це впливає на визначення структури цивільного права.

Традиційним для приватного (цивільного) права Європи було існування двох основних систем його побудови (структури) — інс-титуційної та пандектної.

Інституційна система побудови (структура цивільного права) ₍включає такі інститути: особи, речі, способи придбання речей.

її перевагами є простота й логічність. Але, з іншого боку, надмірна спрощеність структури не дає можливості точно встанови взаємозв'язок і взаємодію норм, у неї не вписуються багато нора*] та Інститутів сучасного цивільного права.

Пандектна система складається з таких частин: загальні поле ження, речове право, зобов'язальне право, сімейне право, спадке ве право.

її перевагами є виокремлення загальної частини, що дозволяє уникнути повторювань при характеристиці окремих інститутів, чіткий поділ на розділи (підгалузі) тощо. Водночас, на відміну від інс-титуційної системи, цивільно-правове становище особи тут ніби відступає на другий план, що не відповідає сучасним тенденціям розвитку цивільного права.

Однак слід мати на увазі, що тепер ні тієї, ні іншої системи в чистому вигляді не існує.

Хоч деякі цивільні кодекси й побудовані за інституційною (Цивільний кодекс Франції) або пандектною (Німецький цивільний кодекс) системами, але структура цивільного права як галузі нині складніша.

Зокрема вона охоплює:

1. Загальні положення.

2. Правове становище особи.

3. Речові права (права на речі).

4. Права інтелектуальної власності.

5. Договори (договірні зобов'язання).

6. Недоговірні зобов'язання.

7. Спадкове право.

8. Сімейне право. В Україні останнє поки що традиційно тлумачиться багатьма юристами як самостійна галузь, але по суті належить до предмета і сфери дії цивільного права.

Щодо структури цивільного права слід зазначити, що викликає заперечення поділ цієї галузі на загальну і спеціальну частини¹.

Такий поділ недоцільний, оскільки у цивільному праві універсальної "загальної частини" не існує. Натомість "загальна частина" складається начебто з двох рівнів: є положення, загальні для всього цивільного права, і є загальна частина зобов'язального права. Понад те, можливий і третій рівень — загальна частина договірного права, загальна частина недоговірних зобов'язань, загальні питання спадкового права тощо. Тому виокремити "загальну частину" як таку практично неможливо.

У зв'язку з цим виправданим видається вести мову не про загальну і спеціальну частини, а про окремі розділи цивільного права. При цьому перший розділ цивільного права охоплює його загальні положення. Наступні розділи, як правило, адекватні відповідним підгалузям цивільного права І до того ж у кожному з них є своя загальна і спеціальна частини.

Дата добавления: 2015-05-31