Особливості корекційної роботи з підлітками в місцях позбавлення волі

Стаття присвячена питанню девіантної та делінквентної поведінки у підлітків. Представлена коротка статистика дитячої злочинності в нашій країні. Розглянуто взаємозв'язок девіантної поведінки з психічною депривацією у підлітків.

Представлені методи корекційної роботи з вихованцями в місцях позбавлення волі. Особливу увагу приділено методам казкотерапії. Представлені випадки з роботи із застосуванням казкотерапії. Виявлено ефективність використання даного методу в процесі діагностики і психологічної корекції особистості вихованців.

Ключові слова: вихованці, девіантні підлітки, депривація, психологічна корекція, казкотерапія, рефлексія.

Проблема підліткової злочинності залишається актуальною, і фахівці різних сфер шукають нові методи профілактики та корекції деструктивної поведінки особистості малолітнього злочинця.

За статистичними даними у 2012 році в Україні налічувалося близько 14 тис. підлітків, які вчинили злочин. Половина загальної кількості малолітніх злочинців мають середній вік 17 років. Та 14238 злочинів було скоєно підлітками, які не досягли 18 років [8].

«Протягом першого кварталу 2014 рівень злочинності серед неповнолітніх виріс на 57,1%», «Більше половини з 1,2 тисячі скоєних злочинів - тяжкі та особливо тяжкі. Близько 400 підлітків вчинили злочини повторно»[9].

Газета «Закон і бізнес» наводить думку Міністерства освіти і науки про причини дитячої злочинності: «недостатній життєвий досвід, схильність до наслідування дорослих, віра в безкарність, недостатній рівень самокритичного ставлення до власних вчинків, вживання спиртних напоїв або наркотичних речовин, а також безконтрольність з боку вихователів, недостатній рівень профілактичної роботи з неповнолітніми тощо»[9].

У більшості випадків підліткова злочинність вчиняється дітьми з «проблемних» сімей. Сімейне неблагополуччя є тим фактором, який сприяє розвитку деструктивного і делінквентної поведінки підлітка. Хочеться звернути увагу на сімейні конфлікти, які носять хронічний характер, що є причиною патохарактерологического розвитку дитини. Також «проблемність» означає і те, що інтереси і потреби дитини в родині задовольнялися в малому ступені, а також був відсутній емоційний контакт дитини і батьків, тобто дитина прибував в психічної депривації [4].

Психічна депривація провокує такі зміни в структурі особистості: зниження інтелектуальних здібностей, ослаблення вольових якостей, почуття власної неповноцінності, порушення прив'язаності.

Є. І. Рогов вважає, що депривація провокує девіантну поведінку. А вже на цей фактор накладаються інші, такі як: економічні, соціальні, культурні та ін. [5, с. 13-14, 21].

Емоційна депривація веде до порушень не тільки проявляється у соціумі, а й до спотворення Я-концепції, до психологічного переживання «плохости» власного Я, а, отже, спотворення самосвідомості. Важливу роль в даній ситуації грає наявність емоційного контакту дитини та батьків. Якщо дитина виховується в обстановці емоційного відкидання, це створює у нього відчуття власної провини, формує негативне ставлення до зовнішнього світу.

На думку Е. Еріксона мета розвитку особистості в підлітковому віці - набуття чи втрата власного Я, а також формування почуття ідентичності, або відчуження і невизнання [6, с. 32,33].

Досягаючи підліткового віку, дитина зазнає якісних змін. Відомо, що підлітковий вік є кризовим періодом, це так званий «місток» між «Я» -ребенком і «Я» - дорослим. І основна особливість цього віку - це набуття власного «Я». У цьому віці відбуваються метаморфози, як на фізичному, так і на психологічному рівнях. Підліток відчуває себе дорослим, але його неспроможність у багатьох сферах, говорить про зворотне. Зростає критичне судження щодо самого себе з одного боку і самообожаніе - з іншого. Тобто самооцінка стає плаваючою, нестабільною. Бажання бути незалежним від батьків, викликає конфлікт, як внутріособистісний, так і у відносинах з батьками. У цьому віці орієнтація спрямована на однолітків, які є тією референтною групою, законами якої підпорядковується підліток.

Г. Кеплан в своїх роботах досліджував взаємозв'язок між девіантною поведінкою і зниженим самоповагою. Підліток, бажаючи підняти рівень самоповаги приймає участь в антисоціальних діях, примикає до групи однолітків з такою ж спрямованістю, його метою є самоствердження і підвищення свого психологічного статусу. Простіше кажучи, для нього важливо знайти те визнання, яке він не отримав в родині. І, як правило, підлітки, що перебувають в місцях позбавлення волі, таким чином, підвищують власну самооцінку і набувають самоповагу. Також Г. Кеплан вказує на те, що підліток бажає відповідати вимогам суспільства, але в силу різних причин, будь то проблема ідентичності, соціальні умови, недолік матеріальних ресурсів, відсутність соціальної адаптації і т.д., він не в змозі це зробити [3, с. 252-254]. І тоді він шукає інші шляхи самореалізації.

У випадку з девіантними підлітками самоактуализація і соціалізація перекриті, внаслідок психічної депривації, яка також перешкоджає розвитку самосвідомості і рефлексії.

У своїй статті «Сучасні підходи до розуміння терміна «рефлексія» Безгіна Ю.Б. звертає увагу на те, що «у більшості досліджень рефлексія розуміється як процес осмислення і переосмислення людиною своїх відносин з предметно-соціальним світом. Вони проявляються в ході його спілкування з іншими людьми, активного освоєння норм і засобів різних діяльностей, що виражається, з одного боку, в побудові нових образів себе, а з іншого - у виробленні більш адекватних знань про світ з їх подальшому втіленням у вигляді конкретних дій» [1, с. 38]. Саме процес рефлексії у девіантних підлітків є проблемою, яка на сьогоднішній день мало вивчена, таким чином, є актуальним подальше вивчення методів розвитку рефлексивності вихованців колоній, в рамках пенітенціарної системи.

На базі Курязької виховної колонії ми проводимо корекційну роботу з вихованцями, тобто з підлітками з деструктивними формами поведінки.

В роботі використовуються методи діагностики, профілактики та психокорекції. До методів психокорекції ми відносимо особисті бесіди і консультації, а також різні види психотерапії. Детальніше ми розглянемо такий напрямок роботи, як сказкотерпія, який є прекрасним інструментом. Казкотерапія може бути як діагностичним методом, так и корекційним, вона сприяє розвитку самосвідомості та рефлексії у вихованців.

Ще на стадії діагностики особистості вихованців ми обговорюємо отримані результати безпосередньо з ними, якщо це не несе загрози їх психічному здоров'ю. Наведу приклад, коли використовуємо рисунковий метод «неіснуюче тварина», ми розмовляємо про цю тварину, питаємо, про його друзів, улюблену їжу. Питання можуть бути дуже різноманітними. Уже на цьому етапі можна визначити, наскільки підліток рефлексивний. Малюнок може носити агресивний характер, підвищену тривожність, страх, а в характеристиці «тварини», вихованець нічого подібно не зазначив. Звичайно, це може бути пов'язано і з небажанням в даний момент відкриватися, в силу несформованого відчуття довіри до психолога, бо на це потрібен деякий час, але можу сказати, що більшість з підлітків не усвідомлюють, в якому емоційному стані вони знаходяться. І це стосується не тільки емоційної складової, а й самосвідомості в цілому. І для вихованців іноді стає відкриттям, те, що вони про себе дізнаються від психолога.

Метод, який, на мій погляд, дозволяє працювати ефективно, це казкотерапія. Вона розвиває пізнавальні процеси, прищеплює морально-етичні цінності, та сприяє формуванню самосвідомості і рефлексії підлітка.

Привабливість цього методу в тому, що його можна використовувати не тільки висококваліфікованим фахівцям, а й тим, хто тільки починає свою професійну діяльність, як психолог. Завдяки казці створюється контекст, в якому відбувається перенос внутрішнього світу підлітка на сюжет казки. Завдяки чому вмикаються процеси, спрямовані на активізацію потенційних особистісних структур.

К. Бремс зазначає, що розповідання історій дуже терапевтично впливає на дітей [2]. Підбирати потрібно казки, щоб вони відповідали культурній приналежності особистості дитини, її історичного коріння.

Підліткам складно говорити, про свої проблеми відкрито. У казці все просто. Історія не чіпляє особисто. Вона знімає захист та створює атмосферу довіри між підлітком та психологом. Виникає зона безпеки, яка сприяє активації пізнавальної активності та включення в процес. Цікаво слухати і спостерігати, як хлопці діляться своїми інтерпретаціями однієї і тієї ж казки.

Наведу приклад роботи з вихованцями. Завдання полягало в тому що потрібно було придумати казку на будь-яку тему, з будь-якими героями.

Основною умовою завдання, це придумати уныкальний текст казки. Хлопці чудово впоралися із завданням. Вони по черзі читали казки і ми разом їх обговорювали, висловлювався кожен. Один з хлопців написав казку про муху, яка була марною і самотньою, але одного разу вона познайомилася з бджолою, яка займалася добуванням меду і муха відчула себе ще більш марною. Коли я запитала, а чому муха почувається самотньою, вихованець відповів, бо вона зелена і у неї нікого немає. В цьому епізоді ми бачимо проективний механізм, коли особистий досвід і самовідчуття проектуються на сюжет казки. В даному випадку казка була використана як для діагностики так і для терапевтичного впливу.

Ще один приклад роботи з прибулими вихованцями. Етап складався з двох підлітків, які не досягли повноліття. При особистій бесіді один з хлопців сказав, що він сирота - маму позбавили батьківських прав, за зловживання алкогольних напоїв, бабуся, яка придивлялася за хлопцем, померла в 2013 році, судили його за крадіжку, пояснив, що стипендії не вистачало, тому скоїв злочин. Другий хлопець - з сім'ї, в якій батьки розлучилися, і через деякий час з'явився вітчим; є брат, з двома вищими освітами. Отже, під час проведення казкотерапії перший вихованець сказав, що сенс казки в дружній сім'ї і матеріальному благополуччі, для другого - сенс в невловимому прагненні до досконалості. Коли я запитала, а на що схожа ця досконалість, він відповів: «на брата!».

Навіть з цього маленького епізоду ми бачимо, що такі культурні цінності як повноцінна сім'я, економічна стабільність, прагнення до саморозвитку важливі для вихованців, незважаючи на те, що вони «просякнуті» кримінальної культурою і тими поняттями, які вона пропонує. Стосовно цієї ситуації, ми бачимо, на які цінності ми можемо орієнтуватися, здійснюючи корекцію особистості.

Я часто звертаю увагу вихованців, на ті вислови, які вони вимовляють, інтерпретуючи казку, я повторюю їх слова, при цьому перепитую, чи правильно я їх зрозуміла. Для того щоб їх висловлювання набували свідомості, і це сприяло розвитку рефлексії.

Таким чином, розвиток процесу рефлексії у девіантних підлітків може впливати на зниження рецидивів злочинів, завдяки розширенню знань про світ, про себе і про інших, відкриттю і засвоєнню моральних законів, усвідомленню причин та наслідків певних подій і власної поведінки.

Дата добавления: 2015-05-31