Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Підстави виникнення, зміни та припинення правовідносин




Співвідношення норми права і моралі.

У норамах моралі знаходять відображення загальнолюдські цінності. у співвідношенні моральних й правовиз нормважливою позитивною умовою є збіг вимог правової норми та моралі, саме у такому випадку підсилюється ефективність дії правових норм. Водночас дотримання правових норм є важливим аспектом людської моралі.

Проте, між цими нормами іногді можуть існувати і протиріччя, які слід вчасно виявити та ліквідувати, адже цее може призвести додо порушень закону (якщо приорітет надається моральним нормам) чи доморальних втрат (якщо на перший план ставиться законність діяння. Причиною появи таких розбіжностей є відносна стабільність моралі й більшої гнучкості динамічного права, яке швидше реагує на зміни в сус-ві і його потреби.

7. Структура норми права.

Гіпотеза - умови, обставини, з настанням яких можна чи необхідно здійснювати правило, що міститься в диспозиції.

Диспозиція - зазначає право або обов’язки суб’єктів, перед-бачає дозволену, обов’язкову і заборонену поведінку особи.

Санкція - в разі невиконання норми визначає заходи державного впливу, головним чином – у формі примусу.

8. Поняття та структура правовідносин.

Правовідносини – врегульовані нормами права суспільні відносини, учасники яких є носіями суб’єктивних прав і обов’язків. Виникають при настанні передбачених законом юр фактів.

Складові: 1) суб’єкт (учасники правовідносин, які мають суб’єкт права та виконують юр обов’язки); 2) об’єкт (особисте або соц. благо для здобуття і використання якого встановлюються взаємні права і обов’язки); 3) зміст (взаємні права і обов’язки учасників правовідносин).

Підставами виникнення, зміни чи припинення правовідносин є юр факти.

 

9. Джерела (форми) права. (2)

Джерела права – способ юр виразу права, його організація в належну юр оболонку. Д.п. є нормативно-правові акти і правові звичаї, судові прецеденти, а також міжнародні договори та внутрішньодержавні договори (договори нормативного змісту).

10. Галузі права та інститути права + 13(система)

Галузь права – це сукупність правових норм які є якісно однорідні і регулюють певну сферу сусп. відносин за допомогою тих чи інших методів.

§ конституційне

§ цивільне

§ господарське

§ трудове

§ сімейне

§ дміністративне

§ фінансове

§ кримінальне

§ цивільно-процесуальне

Інститут права – сукупністьюр норм, які регулюють однорідні сусп відносини і входять у відповідну галузь права. На відміну від галузі права Ін.п. об’єднують норми, що регулюють лише частину відносин певного виду. В деяких випадках Ін.п. можуть утворювати норми двох і більше галузей (конфіскація, представництво).

11. Реалізація правових норм.

Реалізація правових норм – процес втілення правових норм суб’єктами права. До форм реалізації П.н. відносять

Дотримання – це така форма їх реалізації, яка заключається в утриманні суб’єкта права від заборонених правом дій.

Виконання потребує активних дій суб’єкта права по втіленні покладених на нього обов'язків.

Використанн я - учасники правовідносин самі реалізують належні їм права.

Застосування норм реалізується державою в лиці своїх органів (винесення вироку судом)

12. Поняття, підстави та види юридичної відповідальності.

Юр відповідальність – встановлений законодавством і забезпечений державою юридичний обов’язок правопорушника зазнати позбавлення певних благ, належних йому цінностей (позбавлення волі, позбавлення права займати певну посаду, позбавлення майна шляхом його конфіскації, стягнення штрафів тощо).

Юр відповідальність – це форма впливу на порушників, реакція держави на порушення правових норм, на посягання на соц інтереси сусва, права особи.

Юр відповідальність: кримінальна, майнова, адміністративна, дисциплінарна, цивільно-правова

13. Система права + 10?

Система права – система усіх чинних юридичних норм певної держави. Структура системи права дістає вияв у єдності всіх юридичних норм та їх розподілі за галузями та інститутами права. Суть її в тому, що галузі поділяються на інститути. Наприклад, галузь цивільного права поділяється на інститути права власності, зобов'язувального права, авторського права тощо.

14. П оняття та склад правопорушення.

Правопорушення – суспільно шлідливий, протиправний вчинок деліктоздатного суб'єкта, який тягне за собою юр. відповідальність.

Склад правопорушення становлять:

1) суб’єкт (деліктоздатна фіз. особа або делікт об’єднання, які вчинили правопорушення);

2) об’єкт (певні блага, на пошкодження, знищення чи позбавлення яких спрямовано винне протиправне діння);

3)об’єктивна сторона (зовн. прояв злочину, що означає яким чином здійснювалося правопорушення, якою була поведінка і її результат);

4) суб’єктивна сторона (психологічна діяльність особи. пояснюється через: вину, мотив, мету).

15. П равова держава та її ознаки.

Правова держава – така держава, в якій пануе право, де діяльність усіх її органів і пос осіб здійснюється на основі і в межав норм, визначених правом.

1) панування права як особливої соц. цінності;

2) непорушність закону, підпорядкованість самої держави, її органів, службових осіб і гром-н законам, які діють в країні;

3) непорушність прав і своб, їх охорона і гарантованість;

4) взаємна відповідальність держави і особи;

5) наявність механізму реалізації прийнятих законів та інших правових актів;

6) розподіл влади на законодавчу, виконавчу та судову.

7) принцип „уседозволеності” того, що не заборонено

15. Конституція Ук. Структура і характер.

Конституція – основний Закон держави, у якому закріп-люються засади суспільного і державного ла-ду, правовий статус людини і громадянина, основні принципи організації та діяльності держ. апарату, місцевого самоврядування, здійснення оборони країни, гарантування її безпеки.

Основні риси конституції:

1) основоположний хар-р – предмет регулювання конституції є найважливіші політико-правові суспільні відносини.

2) народний хар-р – конституція виражає інтереси народу та має служити йому.

3) реальний хар-р – відповідність фактично існуючим суспільним відносинам.

4) стабільність

Конституція України складається з преамбули (вступної частини) та 15 розділів (161 стаття)

16. Поняття, система та джерела конституційного права.

Конституційне право – галузь права, що являє собою сукупність норм, які ругулюють основи суспільного і державного устрою країни, основи взаємовідносин особи і держави, національно-державний і адміністр-тер устрій, систему і принципи діяльності держ органів.

Джерела конституційного права – це форми вираження держ-правових норм, за допомогою яких воля народу втілюється в конкретних пра-вових актах: Конституції, актах Верховної Ради народ-них депутатів, Президента України, органів державного управління, всенародних голосувань (референдумів), мі-сцевих Рад народних депутатів.

Система конст права – система інститутів і норм конст права

17. Загальні засади конституційного ладу України.

Розділ І Конституції України має назву “Загальні засади” і скл. з 20 ст. У ньому закріплено основні принципи конституційного ладу нашої держави, які є базою для конституційного регулювання найважливіших суспільних відносин. Ст.1 проголошує Україну суверенною, незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Ст.2 прого-лошує Укр. унітарною державою, тобто такою, в межах якої немає інших утворень, що мають ознаки суверенітету і право самостійно вступати у відносини з іншими державами, а також право виходу зі складу Ук. В Ук встанов-лено республіканську форму правління. Держ влада ділиться на закон, вик і судову. У ст. 8,9,19 закріплено основні принципи побудови та функціонування нац. правової системи (верховенство права, найвища юридична сила Конституції, визнання положень Конституції нормами прямої дії). Норми, визначені ст. 10 –12 Конституції покликані врегулювати основи нац. розвитку та міжнаціо-нальних відносин. Основні засади екон. відносин закріплено у ст. 13,14,16. Ст. У роділі І Конституції закріплено засади нац. безпеки та зовнішньоекономічної діяльності нашої держави..............................

18. Конституційні права, свободи та обов’язки людини і громадянина.

Розділ ІІ, статті 21-68. + Декларація прав людини

Всі права, свободи та обов’язки можна поділ. на: політичні, соціальні,економічні, науково-культурні та екологічні.

Політичні – встановлюють участь громадян в управлінні державою та суспільством. (право обирати і бути обраним, право участі в референдумах, право на об’єднання в різні суспільні і політ. орг-ції, свобода слова, преси, демонстрацій)

Соціальні – соціальних захист громадян (право на працю, на освіту, медичне забезпеч., захист сім’ї).

Науково-культурні – захищають і виражають участь громад. в наук-техна. діяльності, культури (право на освіту, на користув. досягненнями науки і культури, прао творчості).

Економічні (свобода підприємн діяльності, наяв-ність різних форм власності, свобода само-управління комерц. підприємствати тощо).

Екологічні – забеспечення громадян чистим навкол. середов., водою, повітрям, забезпеч. безпеки від різних видів техн. діяльності тощо.

19. Громадянство України: порядок набуття та підс-тави припинення.

Громадянство – це усталений правовий зв’язок особи з державою, який виражається в су-купності їхніх взаємних прав, обов'язків і взаємної відповідальності.

Принципи гром-ва Ук:

єдине гром-во;

збереження гром-ва Ук в разі одруження чи розірвання шлюбу;

збереження гром-ва Ук особами, які прожива-ють за межами Ук;

захист державою гром-н, які прожив за корд; недопустимість видворення за межі Ук й видачі іншій державі.

Громадянство на-бувається:

1) за народженням;

2) за походженням;

3) че-рез прийняття до громадянства України;

4) через понов-лення в громадянстві України;

5) на підставах, передбач міжнар дог, згода на обов’язковість яких надається ВРУ.

6)Іноземців та осіб без гром-ва може бути прийнято за їхнім клопотанням в гром-во Ук. Умови набут-тя гром-ва:

ü визнання і виконання законів та Конст Ук;

ü неперебування в іноземному гром-ві;

ü безперервне проживання на законни хпідставах на території Ук протягом останніх 5 років (не поширюється на осіб, які народилися чи довели, що хоча б один з батьків дід чи баба нар. на території Укр);

ü володіння укр мовою в обсязі, достатньому для спілкування;

ü наявність законних джерел існування.

Гро-мадянство України припиняється:

внаслідок виходу з громадянства Ук;

внаслідок втрати громадянства Ук;

на підставах, передбачених міжнар договорами, згоду на обов’язковість яких надано ВРУ.

Громадянство України регулюється Конститкцією, ЗУ “Про громадянство України” та ухваленими до них ін-шими нормативно-правовими актами.

20. Форми народовладдя в Україні. Референдум: поняття і види.

Народовладдя в Україні реалізується на основі Конст через інститути безпосередньої (прямої) чи представницької (виборної) демократії.

До інститутів безпосередньої демократії, які забезпечують ухвалення державного рішення прямим волевиявленням народу, відносять: референдум; обговорення проектів нормативних актів; участь у виборах органів держ. влади; загальні збори (збір) громадян; звіти депутатів і вик органів перед населенням.

Референдум – голосування населення всієї держави (загально-державний референдум) або певної частини її населення (місцевий референдум) з метою вирішення найважливі-ших питань державного і суспільного життя. Види референдумів:

• імперативний (має загальнообо-в’язкове значення і не потребує ніякого затверження)

• консультативний (його результати юрид. сили не мають.);

• конституційний референдум (унаслідок якого змінюється, прийм або відхиляється конст)

законодавчий (щодо зміни, прийняття або відхилення певного закону);

• обов’язковий (це референдум, проведення якого є обов’язковим для вирішення визначених Конституцією пролем)

• факультативний (коли референдум визначається як один із можливих, але необов’язкових способів вирішення пев-них питань).

21. Виборче право та виборча система України.

Виборче право має два значення: 1) сукупність усіх норм законодавства, які ркгламентують порядок формування представницьких оргнів держави, 2) право громадян обирати (активне виборче право) і право бути обраним (пасивне виборче право).

Виборча система – передбачений законодав-ством порядок формувння представницких органів влади.

Головні принципи виборчого права:

1)принцип загального, рівного, прямого 2)виборчого права та таємного голосування

3)вільне і рівноправне висунення претендентів і кандидатів;

4) гласність;

5) безпристрасність до кандидатів з боку державних органів, органів місцевого і регіонального самоврядування;

6) рівність можливостей для всіх кандидатів;

7) свобода агітації;

8) контроль за джерелами фінансування та виборами на виборчу кампанію. В Ук ісує змі-шана мажоритарно(система більшості)-пропор-ційна (представництво політичних партій) виборча система.

Право голосу мають всі громадяни Ук, яким на момент голосування вже виповнилося 18 р

Право бути обраним нapoдним дeпyтaтoм Ук мoжe мати гpoмaдянин Ук, який мaє пpaвo гoлocy, нa дeнь вибopiв дocяг 21-piчнoго вікy i пocтiйнo пpoживaє нa тep Ук пpoтягoм ocтaннix п'яти poкіiв.

Пpeзидeнтoм Укpaїни мoжe бyти обpaний гpoм-н Ук, який дocяг 35-piчнoгo вiкy, мaє пpaвo гoлocy, пpoживaє в Укpaїнi пpoтягoм 10 ocтaннix пepeд днeм вибopiв poкiв i вoлoдiє дepж мoвoю.

Дeпyтaтoм місцевої paди нapдeпiв мoжe бyти oбpaний гpoм-н Ук, який нa дeнь roлocyaaння дocяг 18-piчнoгo вiкy, мaє вибopчi пpaвa i пocтiйнo пpoживae aбo пpaцює нa тep вiдпoвiднoї paди.

23. Система державних органів України.

Державна влада в Україні поділяється на:

законодавчу (вищій орган - ВРУ),

виконавчу (вищій орган - КМУ)

судову(Конст суд Ук та суди заг юрисдикції).

президент України не належить до жодної з гілок влади.

ВРУ розглядає та вирі-шує питання державного і суспільного життя, що потребують урегулювання ЗУ, а також здійснює установчі та контрольні ф-ії, передбачені Конституцією. Вона приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених Конституцією.

Президент України є главою держави і виступає від її імені. Він є гарантом державного суве-ренітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадяни-на.

КМУ – вищий орган у системі органів виконавчої влади – відповідальний перед Президентом України, пі-дконтрольний і підзвітний ВРУ. КМУ у своїй діяльності керується Конституцією та ЗУ. Міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади (коміте-ти, управління) України здійснюють керівництво дорученими сферами суспільного життя, несуть відповідаль-ність за їх розвиток і в межах своїх повноважень вида-ють акти, організовують і контролюють їх виконання.

Судові органи різняться за компетенцією та юрисдикцією, але всі мають одне призначення – захист прав і свобод гро-мадян, конституційного ладу, національної безпеки, те-риторіальної цілісності, дотримання законів й справед-ливості в суспільстві.

24. Конституційний статус Верховної Ради України.

Верховна Рада України – єдиний огран законодавчої влади в Україні і вона є загальнонаціональним представницьким органом державної влади і виступає від імені всього народу..

ВР носить колегіальних характер. Складається з 450 нар депутатів, які обираються на основі загально-го, рівного і прямого виборчого права таємним голосуванням строком на 4 роки. Рішення приймаються на її пленарних засіданнях шляхом голосування. Закони та ін. акти ВР приймає більшістю від її конст. складу (2/3), крім випадків, передбач. Конституцією

Формується шляхом виборів народних депутатів.

Є однопалатним парламентом.

Повноваження ВРУ:

- внесення змін до Конст Ук

- призначення всеук реф-му;

- прийняття законів;

- визначення засад внутр та зовнї політики;

- призначеня виборів президента Ук

- заслуховування щорічних і позачергових послань през-та про внутр і зовн становище Ук;

- усунення президента з поста в порядку імпічменту;

- надання згоди про признач през-том Прем’єр-міністра Ук;

- здійснення контролю за діяльністю КМУ

ВРУ працює сесійно. Вона є повноваженою за умови обрання не менш як 2/3 від її конст. складу. ВРУ збирається на першу сесію не пізніше ніж на 30-й день після офіційного оголошення результатів виборів. Перше засідання ВРУ відкриває найстарший за віком депутат. Чергові сесії ВРУ починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року. Засідання ВРУ проводяться відкрито. Закрите засідання проводиться за рішенням більшості від конст складу ВРУ. Закони підписуються Головою ВРУ і невідкладно надсилаються Президентові України.

25. Конституційний статус Президента України.

Президент України є главою держави і виступає від її імені. Він є гарантом державного суверенітету, терито-ріальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Обирається громадянами таємним голосуванням на 5 років не більше, ніж два строки поспіль, новообраний Президент вступає на пост не пізніше як через 30 днів після офіційного оголошення результатів виборів, із моменту складення присяги народові на урочистому засіданні ВРУ. За законом „Про вибори през-та Ук” та Конституцією Ук

Повноваження:

- забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави;

- звертається з посланням до народу та із щорічними й позачер посланнями до ВРУ про внутр і зовн станов Ук;

- приймає рішення про визнання іноземних держав;

- призначає позачергові вибори до ВРУ у строки, встановлені Конст; припиняє повноваження ВРУ, якщо про-тягом 30 днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися;

- призначає, за згодою ВРУ, Прем’єр-міністра Ук;

- припиняє повноваження Прем’єр-міністра Ук,

- приймає указ про його відставку та ін.

- користується правом недоторканості на час викон пов-жнь. - очолює Раду нац безпеки і оборони Ук

- президент виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента

Достроково повноваження припиняються

в разі його відставки,

неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я,

усунення з поста в порядку імпічмента та смерті.

26. Конституційний статус Кабінету Міністрів Украї-ни. КМУ – вищий орган у системі органів виконавчої влади – відповідальний перед Президентом України, підконтроль-ний і підзвітний ВРУ.

До складу КМУ входять:

· Прем’єр-міністр (признач президентом за згодою ВРУ, він формує склад кабміну і подає на згоду през-ту),

· Перший віце-прем’єр-міністр,

· три віце-прем’єр-міністри, міністри (контролюють певні галузі держ гос-ва).

· Міністри (35-50 штук)

КМУ:

- забезпечує держ суверенітет та ек самостійність Ук

- здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави

- виконання Конст та ЗУ, актів Президента;

- вживає заходи щодо забезпеч прав і свобод людни і гром-на

- забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової... політики

- КМУ у межах своєї компетенції ви-дає постанови й розпорядження, що є обов’язковими до виконання. Акти КМУ підписує Прем’єр-міністр Укр.

27. Місцеве самоврядування в Україні.

Місцеве самоврядування – пpaвo тep гpoмaди caмocтiйнo виpiшyвaти питaння мicцeвoгo знaчeння в мeжax Koнcт тa ЗУ. Boнo мoжe здiйcнювaтиcя тep гpoмaдoю як бeзпocepeд-ньo, тaк i чepeз opгaни мicцeвoгo caмoвpядyвaння.

Органами місцевого самоврядування є районі та обласні ради. Територіальні громади обирає населення відповідної території на основі загального, рівного і прямого виборчого права таємним голосуванням на чотири роки, ті в свою чергу обтрають відповідно сільського, селищного та міськ голову, який очолює виконавчий орган ради та головує на її засіданнях.

Усі передбачені Конституцією та законодавством Ук органи самоврядування й самоорганізації мають власну матер та фін основу, на яку поширюється їхня компетенція.

ЗУ “Про місцеве самоврядування” від 21 травня 1997 р. проголошує, що місцеве самоврядування – це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади само-стійно або під відповідальність органів і посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та ЗУ.

Місцеве самоврядування в Україні здійснюється на засадах: народовладдя, законності, гласності; колегіаль-ності; поєднання місц і держ інтересів; виборності; правової; організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах власних повноважень та ін.

28. Судова система України.

Судова система України – це сукупність усіх судів, що діють на території, мають загальні завдання, організовані і функціонують на єдиних демокр принципах, пов’язаних

між собою відносинами із здійснення правосуддя.

Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, які виникли у державі. Судочинство в Ук здійснюється Конституцій-ним Судом і судами загальної юрисдикції.

Система судів загальної юрисдикції будується за принципами територіальності і спеціалізації, і її складають:

Верховний Суд Ук, який здійснює нагляд за судовою діяльністю судів республіки, Верховний Суд АРК, обласні, Київський і Севаст-кий міські суди, міжобласний районний (міський), міжрайонний (окружний) суд та військові суди регіонів, Військово-морських сил і гарнізонів, а також господарські суди (Вищий господарський суд Ук, Господарський суд АРК, обласні, Київський і Севаст-кий міські господарські суди)

Закони „про судоустрій”, „Про господарські суди”, „Про статус судів”.... Конст Ук

29. Прокуратура України: конституційно-правовий статус та повноваження.

Прокуратура – єдина централізована система державних органів, які від імені Ук-ни здійснюють нагляд за точним виконанням та єдиним застосуванням законів через своєчасне виявлення правопорушень, вжиття заходів щодо їх усунення і притягнення винних до відповідальності.

Діяльність органів прокуратури спрямована на утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку

Повноваження прокуратури:

· підтримання держ. обвинувачення в суді;

· представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, визначених законом;

· нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

· нагляд за додержанням законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах, а також у разі вживання інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Працівники прокуратури не можуть належати до будьяких політичних партій чи рухів.

Вимоги прокурора, які відповідають чинному законодавству, є обов’язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян.

Cтaтyc пpoкypaтypи в Ук визнaчaeтьcя cтaттями Koнcтитyцiї Укpaїни тa Зaкoнoм Укpaїнu "Пpo пpoкypaтуpy" вiд 5 лиcтoпaдa 1991p

30. Поняття, система та джерела адміністративного права.

Адміністративне право – сукупність правових ворм, що регулюють процес організації та діяльності органів вик влади і правоохоронну діяльність держави.Адмін право обслуговує державу

Система адм. права скл. з:

1) публічного адм. права – норми, які регулюють усі сусп. віднос. між юр особами і державою.

2) приватне – норми, що регулюють відносини між громадянами і державою.

Джерела адміністративного права – нормативні акти органу держ влади чи управління, що криють в собі

адмін-правові норми, що регулюють держ-управлінську діяльність, це зовнішні форми відображення адміністр-правових норм

Різноманітність адміністративно-правових норм

передбачає і різні джерела адміністр права Ук.

Джерела права поділяються на:

загальнодержавні (обов’язкові для виконання всіма органами управління незалежно від їх підпорядкування.)

галузеві і локальні ( пошир тільки на конкретно

визначені підвідомчі органи).

Залежно від територіального устрою держави джерела поділяються на державні, обласні, міські, районні.

Щодо прикладів, то їх дуже багато: Конст Ук, Кодекс про адмін. правовідносини, законодавчі акти ВРУ (“Про об’єднання громадян”, “Про державну службу”, “Про місцеве самоврядування”), Постанови ВРУ, Укази й розпорядження Президента Нормативні постанови й розпорядження...

31. Адміністративно-правові відносини.

Адміністративно-правові відносини – правові відносини, що складаються під впливом адм-правовихнорм, учасники яких є носіями прав та обов'язків у сфері держ.

Адм-праові відносини є об'єктом адм права

Зміст адм-правових відносин – права і обов’язки учасників (суб’єктів) адм-правових відносин

Суб’єкти адм-правових відносин – окремі фіз та юр особи, які у відповідності з адм-правовими нормами наділені повним обсягом прав та обов’язків у сфері адм-правового регулювання управлінських відносин.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-31; Просмотров: 765; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.119 сек.