Система норм мп

Розгляд судами кримінальних справ

Судовий розгляд цивільних справ

Цивільне судочинство – порядок розгляду справ і спорів, що виникають із цивільних, сімейних, трудових правовідносин, справ, що виникають з адміністративно-правових відносин, і справ окремого провадження.

Справи окремого провадження пов`язані з захистом не субєктивних прав, а інтересів, що охороняються законом. Цивільне судочинство здійснюється в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.

Кримінальне судочинство – це діяльність органів дізнання, слідчого, прокурора, судді й суду з порушення, розслідування і судового розгляду кримінальних справ, а також із вирішення суддею питань, повязаних із виконанням вироку.

Має такі стадії:

порушення кримінальної справи;

попереднє розслідування;

віддання обвинуваченого до суду;

судовий розгляд;

касаційне провадження;

виконання вироку;

провдження в порядку нагляду;

відновлення справи за нововиявленими обставинами. Порядок здійснення кримінальноо судочинства визначається Кримінально-процесуальним кодексом України.

1.Поняття та роль мп.

Сучасне мп піщло від римського (jus gentium) – охоплювало м/н приватні та публ відносини.в 16 ст. вперше вжито в сучасному розумінні -(jus inter gentium). 1946р-прийняття статуту ООН- сучасний етап розвитку мп.

МП- це система юридичних норм, які регулюють м/н відносини з метою забезпечення миру, прав людини і співробітництва між державами.

Предмет мп- м/н відносини. Об‘єкт регулювання –все те, з приводу чого суб‘єкти мп вступають у правовідн на основі норм і принципів мп. Це можуть бути матер-ні чі нематер-ні блага, дії, утримання від дій.

Інші погляди на мп:

Позитивіська школа:система норм-основний компонент мп, держава-осн-й суб‘єкт, осн-на ф-ція- регулювання міждержавних відн-н, осн-на мета- мир і безпека між народами. Природно-правова школа:осн-й компонент мп-біологічні норми, центральний суб‘єкт-фіз.особа. радянська школа: консенсуальна теорія(узгодження воль держав)

під нормою мп розуміють правило поведінки, яке визнається державами та ін суб‘єктами мп в якості юр обов‘язкового. Норма мп є основою системи МП. Норми виконують регулятивну роль у взаємовідн-х суб‘єктів мп. Єдиним способом створення м/н норм є угода суб‘єктів мп. Тільки суб‘єкти мп надають тим чи іншим правилам поведінки якість юр-обов‘язкових.види норм мп:

за змістом і місцем в сис-мі мп: -цілі, -принципи, -норми. Норми поділ-ся на основні та підлеглі (піднорми основних норм та вторинні норми). За способом створення та формою існування: договірні та звичаєві. За сферою дії: універсальні; партикулярні (регіональні та локальні). За змістом правил поведінки: матеріальні, процесуальні. За юр силою та сопобом регулювання: імперати-вні (jus cogens- норма мп яка прийм-ся і признається державами в цілому, відхилення від неї недопустиме, може бути змінена лише нормою такої ж сили) і диспозитивні. За роллю в механізмі м-правового регулювання: регулятивні, охоронні.

Поняття суб’єкта МП. Суб’єкти МП-учасники між. відносин, які володіють правами і обов’язками, які виходять з між-го правопоbmрядку. Суб’єкти беруть участь у становленні та підтримці між. правопорядка; в їх виняткову компетенцію входять створення і реалізація норм МП, а також здійснення заходів по притягненню до виконання норм різних форм між-пр. від-ті. В між. відносинах від імені суб’єктів МП виступають представницькі органи чи спеціально уповноважені посадові особи. С. МП в залежності від своєї пр. природи та походження поділ-ся на 2 категорії: первинні і вторинні. Первинні с.-держави, народи і нації, які самос-но беруть участь у між-х від-х і еволюц-ть у напрямку отримання первинної форми власної державності. Первинні с.-самостійні і самоврядувальні утворення, які самим фактом свого існування стають носіями між. прав і обов’язків. Вторинні суб’єкти МП-утворення, джерелом правосуб’єктності яких, є угоди чи ін. домовленості первинних суб’єктів МП, в першу чергу держав. Вторинні суб’єкти МП-в основному неурядові орг-ції. Всі вони діють в межах компетенції, що передбачена відповідними статутними документами-статутами тощо. Правосуб’єктність має конститутивний х-р і може перерватися(змінитися) одночасно з припиненням чи зміною статутного документа.

Дата добавления: 2015-05-31