Система розпорядників бюджетних коштів і місце в ній системи органів прокуратури України

Методи здійснення публічних видатків і проблеми співвідношення постатейного (бюджетно-кошторисного) та програмно-цільового фінансування.

Поняття і склад публічних видатків, динаміка їх змін. Проблеми розмежуваня бюджетних видатків між окремими ланками бюджетної системи. Проблеми правового регулювання бюджетної класифікації. Захищені статті видатків бюджету.
Методи здійснення публічних видатків (фінансування, асигнування, кредитування, інвестування). Правові основи кошторисно-бюджетного фінансування, його напрями. Проблеми співвідношення постатейного (бюджетно-кошторисного) та програмно-цільового фінансування. Бюджетна програма: паспорт, порядок використання коштів за бюджетною програмою, виконавці, результативні показники та аудит її ефективності.
Система розпорядників бюджетних коштів. Співвідношення понять розпорядник та одержувач бюджетних коштів. Статус головного та нижчестоящих розпорядників бюджетних коштів. Система органів прокуратури як учасники бюджетного процесу. Правовий статус та види одержувачів бюджетних коштів. Проблеми та принципи формування мережі розпорядників бюджетних коштів. Єдиний реєстр розпорядників та одержувачів бюджетних коштів. Кошторис та план витрачання коштів як фінансово-планові документи.
Поняття та реєстрація бюджетних (небюджетних та фінансових бюджетних) зобов’язань. Підстави виникнення бюджетних зобов’язань. Проблеми публічно-правового та приватно-правого регулювання відносин, що відбуваються в ході виникнення бюджетного зобов’язання.

Проблеми державних закупівель і цільового витрачання бюджетних коштів.
Бюджетне кредитування: особливості правового регулювання статусу кредиторів, відбору позичальників, укладення договорів та їх змісту, особливості виконання, а також механізму погашення та стягнення боргу.

Розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення витрат бюджету (п. 47 ст. 2 БКУ)

бюджетні установи (ст.2 БКУ):

- органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації,

- створені ними у встановленому порядку,

- що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету;

- є неприбутковими;

- не мають права здійснювати запозичення у будь-якій формі (крім випадків, передбачених цією статтею) або надавати юридичним чи фізичним особам кредити з бюджету (якщо не встановлено відповідні бюджетні призначення на надання кредитів з бюджету) (ч. 4 ст.13 БКУ).

На сьогодні, відповідно до ч.1 ст.22 БКУ за обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на:

- головних розпорядників бюджетних коштів та

- розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, бюджетні асигнування яким надаються для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету.

- Головний розпорядник коштів

Державного бюджету України ->> Нижчестоящі розпорядники

бюджетних коштів (ІІ рівня)->>> Нижчестоящі розпорядники бюджетних

Коштів (ІІІ рівня)->>> Одержувачі бюджетних коштів

- Розпорядник бюджетних коштів може уповноважити одержувача бюджетних коштів на виконання заходів, передбачених бюджетною програмою, та надати йому кошти бюджету (на безповоротній чи поворотній основі) в межах відповідних бюджетних асигнувань.

- Одержувач бюджетних коштів використовує такі кошти на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі цього розпорядника бюджетних коштів.

- Засади системи розпорядників бюджетних коштів:

- 1. Кожен з головних розпорядників відповідного бюджету, що відноситься до бюджетної системи України, має власну мережу підпорядкованих бюджетних установ та інших організацій, що наділяються відповідно статусом розпорядників певного ступеня або одержувачів бюджетних коштів.

-

- 2. В даній системі керуючою ланкою виступає головний розпорядник бюджетних коштів, а керованою – підпорядковані розпорядники та одержувачі бюджетних коштів.

-

- 3. Загальна система розпорядників бюджетних коштів, які діють на території України розглядається як система організаційно одна одній не підпорядкованих, автономних (незалежних одна від одної), горизонтально (за головними розпорядниками бюджетних коштів) та вертикально (залежно від бюджету, за рахунок коштів якого утримуються) розташованих систем.

- 4. Відповідно до Бюджетного кодексу України „головний розпорядник бюджетних коштів не може бути включений до мережі іншого головного розпорядника в якості розпорядника коштів нижчого рівня”.

- Щодо даної системи вироблено ряд понять:

-

- щодо кола головних розпорядників бюджетних коштів застосовують поняття „перелік головних розпорядників бюджетних коштів відповідного бюджету” (визначається кожного року окремо в Законі про державний бюджет та рішеннях про бюджет, на основі Закону про державний бюджет затверджується міністром фінансів відомча класифікація бюджету);

- щодо кола розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, підпорядкованих безпосередньо головному розпоряднику бюджетних коштів застосовується поняття

- „ мережа головного розпорядника бюджетних коштів ”.

- щодо кола організацій, що зареєстровані як розпорядники чи одержувачі бюджетних коштів в Державному казначействі

- “єдиний реєстр розпорядників та одержувачів бюджетних коштів”

- Головні розпорядники бюджетних коштів - головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень (п. 18 ст. 2 БКУ).

- Відповідно до ч. 2 ст. 22 БКУ Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно:

- 1) за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників;

- 2) за бюджетними призначеннями, визначеними рішенням про бюджет Автономної Республіки Крим, - уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників;

- 3) за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), головні управління, управління, відділи та інші самостійні структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

- Головні розпорядники затверджуються законом про Державний бюджет України (рішенням про бюджет) шляхом встановлення їм бюджетних призначень.

- Повноваження головних розпорядників бюджетних коштів ( ч. 5 ст. 22 БКУ):

- розробляє плани діяльності на плановий та наступні за плановим два бюджетні періоди (включаючи заходи щодо реалізації інвестиційних програм (проектів);

- 2) організовує та забезпечує на підставі плану діяльності та індикативних прогнозних показників бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди складання проекту кошторису та бюджетного запиту і подає їх Міністерству фінансів України (місцевому фінансовому органу);

- 3) отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань;

- 4) затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; 5) розробляє проекти порядків використання коштів державного бюджету за бюджетними програмами, передбаченими частиною сьомою статті 20 цього Кодексу;

- 6) розробляє та затверджує паспорти бюджетних програм і складає звіти про їх виконання, здійснює аналіз показників виконання бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільовогометоду у бюджетному процесі);

- 7) здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі;

- 8) здійснює контроль за своєчасним поверненням у повному обсязі до бюджету коштів, наданих за операціями з кредитування бюджету, а також кредитів (позик), отриманих державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста), та коштів, наданих під державні (місцеві) гарантії;

- 9) здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів;

- 10) забезпечує організацію та ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової і бюджетної звітності у порядку, встановленому законодавством;

- 11) забезпечує доступність інформації про бюджет відповідно до законодавства та цього Кодексу. Основні законодавчі засади формування системи розпорядників бюджетних коштів в Україні:

- в мережу відповідного розпорядника бюджетних коштів включаються лише юридичні особи;

- юридичні особи, які відповідно до укладених договорів виконали для бюджетної установи (організації) або одержувача відповідні роботи (надали послуги, поставили товари) власними силами, не включаються до мережі відповідного розпорядника

- відокремлені структурні підрозділи розпорядників бюджетних коштів, які не є юридичними особами, у тому числі розташовані на різних адміністративних територіях, можуть включатися до мережі але лише як головні розпорядники коштів бюджетів місцевого самоврядування;

- одержувачі бюджетних коштів включаються у мережу відповідного розпорядника;

- юридична особа, що включається до мережі, не може бути одночасно розпорядником бюджетних коштів та їх одержувачем;

- розпорядником бюджетних коштів може бути лише бюджетна установа;

- Бюджетна установа (організація) не може бути одночасно головним розпорядником та/або розпорядником бюджетних коштів різних бюджетів.

- Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня не може бути включений одночасно до мережі декількох головних розпорядників бюджетних коштів;

- установа (організація, підприємство) не може бути включена одночасно до мережі головного розпорядника та розпорядника нижчого рівня за одним кодом тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів;

- розпорядник коштів бюджету нижчого рівня тільки в тому разі може визнаватися нижчестоящим розпорядником, якщо він у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність його координується через нього.

- Основні підзаконні нормативно-правові акти, що регулюють статус розпорядників бюджетних коштів:

- Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ” від 28 лютого 2002 р. N 228

- Наказ Міністерства фінансів України від від 9 грудня 2008 року N 1467 «Про затвердження Порядку складання, затвердження та подання мережі розпорядників коштів місцевих бюджетів усіх рівнів і основні вимоги до неї”

- Наказ Мінфіну України вiд 22.12.2011 № 1691„Про затвердження Порядку формування Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів”

- одержувач бюджетних коштів - суб'єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету (п.38 ч.1 ст. 2 БКУ).

- Згідно з Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ” від 28 лютого 2002 р. N 228.

- Одержувачі бюджетних коштів (далі - одержувачі) - це підприємства і госпрозрахункові організації, громадські та інші організації, що не мають статусу бюджетної установи, які одержують безпосередньо через розпорядників кошти з бюджету як фінансову підтримку або уповноважені органами державної влади на виконання державних цільових програм та надання послуг (П.8)

- Одержувачі:

- включаються до єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів (ч. 3 ст. 10 БК Украни);

- можуть бути уповноважені розпорядниками на виконання заходів, передбачених бюджетною програмою, та одержати кошти бюджету (на безповоротній чи поворотній основі) в межах відповідних бюджетних асигнувань (ч. 6 ст. 22 БКУ);

- витрачають бюджетні кошти відповідно до плану використання бюджетних коштів (ч. 5 та 6 ст. 22 БКУ та п. 9 Порядку);

- плани використання бюджетних коштів одержувачами затверджуються їх керівниками за погодженням з розпорядниками, через яких вони одержують бюджетні кошти (П. 34).

- Критерії визначення одержувача бюджетних коштів встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням напрямів, досвіду і результатів діяльності, фінансово-економічного обґрунтування виконання заходів бюджетної програми та застосування договірних умов (ч. 5 ст. 23 БКУ).

n Закон України „ Про державні цільові програми” вiд 18.03.2004 № 1621-IV. –

Державна цільова програма - це комплекс взаємопов'язаних завдань і заходів, які спрямовані на розв'язання найважливіших проблем розвитку держави, окремих галузей економіки або адміністративно-територіальних одиниць, здійснюються з використанням коштів Державного бюджету України та узгоджені за строками виконання, складом виконавців, ресурсним забезпеченням.

Ст. 11: Виконавцями державної цільової програми можуть бути підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що визначаються державним замовником для виконання заходів і завдань програми на конкурсних засадах.

Заходи, завдання та показники державних цільових програм враховуються під час складення проекту Державного бюджету України на відповідний рік шляхом визначення головними розпорядниками бюджетних коштів обсягів видатків на їх реалізацію у складі бюджетних програм та включення центральним органом виконавчої влади з питань фінансів відповідних бюджетних запитів до пропозицій проекту Державного бюджету України (ст. 4).

БКУ с. 2 ч.1 п.6:

n бюджетна програма - систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети та завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій;

n Організації одержують статус одержувача бюджетних коштів якщо вони надають послуги за Законом про „ Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб вiд 22.12.1995 № 493/95,

n а не відповідно до Законодавства про закупівлю. Закупівля здійснюється саме розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів коли вони реалізують своє право брати бюджетні зобов’язання, коли вони витрачають кошти, що вже до них надійшли згідно з наданими їм бюджетними асигнуваннями. Виконавцям договорів державної закупівля бюджетні асигнування не надаються, а надаються кошти надані РБК та ОБК на праві оперативного управління.

Право на набуття статусу одержувача передбачено і спеціальними законами:

n для казенних підприємств (ст.77 ч. 5 ГКУ: Джерелами формування майна казенного підприємства є:... цільові кошти, виділені з Державного бюджету України;)

n для громадських об’єднань (якщо є юр.особою ст. 112 ГКУ, Наприклад, спілок інвалідів (ст.. 10 ЗУ „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”)

n для наукових закладів (ст.. 14 Закону України „Про наукову і науково-технічну діяльність”);

n для навчальних закладів (ст.66 Закону України „Про вищу освіту”; ст.. 42 Закону України „Про професійно-технічну освіту”)

n для установ в сфері спорту (ст. 11 Закону України „Про фізичну культуру і спорт” 24.12.1993 р.)

n для установ в сфері охорони здоров’я (ст. 18 Закону України „Основи законодавства України про охорону здоров'я” від 19 листопада 1992 року № 2801-XII);

n для установ соціального характеру (ст..5 Закону України „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” від 05.02.1993 № 2998-XII).

n Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб: Закон України від 22 грудня 1995 року № 493/95-ВP

n ПОРЯДОК формування та розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням, Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 р. N 266 (редакція 2001 р.)

n Про затвердження Порядку формування і виконання замовлення на проведення фундаментальних наукових досліджень, прикладних наукових досліджень та виконання науково-технічних (експериментальних) розробок за рахунок коштів державного бюджету: Постанова Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. № 1084

n Про державне замовлення на закупівлю товарів, виконання робіт, надання послуг для державних потреб у 2011 році: Постанова Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. № 673

n Про затвердження Порядку використання Міністерством промислової політики у 2010 році коштів Стабілізаційного фонду для створення і модернізації озброєння та військової техніки за державним оборонним замовленням у національних виробників: Постанова КМУ від 3 листопада 2010 р. № 1003

n Питання закупівлі техніки за державним оборонним замовленням у національних виробників: Постанова КМУ від 11 лютого 2010 р. N 143

n Згідно ч. 1 ст. 14 Закону Законом України „Про Державний бюджет на 2011 рік” зі спеціального фонду Державного бюджету надається:

n а) фінансова підтримка Державному фонду сприяння молодіжному житловому будівництву (п. 21);

n б) державна підтримка заходів, спрямованих на зменшення обсягів викидів (збільшення абсорбції) парникових газів, у тому числі на утеплення приміщень закладів соціального забезпечення, розвиток міжнародного співробітництва з питань зміни клімату (п. 26);

n в) фінансова підтримка екологічно безпечного стану у зонах відчуження і безумовного (обов'язкового) відселення (за рахунок джерел, визначених пунктом 30 статті 4 цього Закону) (п. 29);

n г) державну підтримку заходів з енергозбереження через механізм здешевлення кредитів (п. 24);

n е) на підтримку впровадження у безпечному стані енергоблоків та об'єкта "Укриття" Чорнобильської АЕС (за рахунок джерел, визначених пунктом 30 статті 4 цього Закону) (п.30), інше.

n Отже, організації, які відповідно до законодавства отримують такі види державної допомоги, яка має цільовий характер, чітко визначену, як правило Кабінетом Міністрів України, форму та процедуру її надання, умови надання (безповоротно чи на поворотній основі) тощо, одержують статус одержувача бюджетних коштів.

Дата добавления: 2015-05-26