Шдгорецький парк

На даний час в Україні виявлено 134 парки – пам’ятки садово-паркового мистецтва. З них 24 досліджені та описані в літературі, 39 пам’яток зафіксовано, по 10 ведуться дослідницькі, реконструктивні та реставраційні роботи.

* * *

Будівництво парків та садів на Україні має понад 300-річну історію. Перші з них виникли на Правобережній Україні ще на поч. XVII ст., на замовлення польської шляхти переважно в регулярному стилі під впливом французької школи,

На Лівобережжі, зокрема на Слобожанщині і Полтавщині, багато великих декоративних садів та парків були побудовані у XVIII ст. російським та українським дворянством. Парки цього періоду будуються в пейзажному стилі.

Проте, перш ніж розглянути найвидатніші садиби-комплекси слід зробити невеликий екскурс в історію. Пов’язано це з тим, що культура розведення садів, естетичне впорядкування довколишнього простору сягає вглиб віків. Нажаль найдавніша епоха зберегла для нас мізерну кількість писемних свідчень відносно освітлюваного питання, Найбільш важливим та, ймовірним з них є повідомлення Геродота (484-425 рр. до н.е.), що відвідав північне узбережжя Понта Евксинського (Чорного моря) та географа Страбона в його “ Географії ” І ст. н.е.

У своїй історії Геродот пише: “ Земля їх (скіфів), являючи собою рівнину, багата на траву і добре зрошена; по ній течуть ріки, які за кількістю лише небагато поступаються перед каналами Єгипту”. Щодо внутрішнього побуту та занять осілих скіфів орачів-землеробів Геродот відмічає, що вони “... займаються обробітком землі, сіють хліб та мають сади ”. Це твердження Геродота є найбільш певним свідченням того, що вже за пів тисячі років до нашої ери наші предки проявляють інтерес до садівництва. Очевидно, що сади скіфів були переважно плодовими й призначались насамперед для задоволення чисто утилітарних потреб. 3 іншого боку, якщо згадати про язичництво наших предків, стає очевидним, що при їхньому обожнюванні природи, при проведення містерій на її лоні, священні гаї та галявини вимагали певного догляду.

Перші свідчення літописів за християнської доби стосовно садів знаходимо вже у ХІ ст. Величезний вклад у їх поширення внесли монастирі. З “Повісті временних літ” дізнаємося, наприклад, що у 1051 р. в Києві був добре відомий яблуневий сад Києво-Печерської лаври. Сади були також при Софійському соборі та при Кирилівському монастирі. В кінці ХІ ст. в Києві стають відомими не лише монастирські, а й сади приміських князівських дворів. З XIII по XVI ст. сади продовжують існувати при Києво-Печерській лаврі, що видно з докладного опису, виданого Опанасом Каліфорнійським у 1638 р. Подальший розвиток садівництва характерний др. пол. XVI - пп. XVII. ст. При цьому, як і в минулому, домінуючим є вирощування плодових культур. Згадки у літописах є також про сади багатьох стародавніх замків-фортець.

Таким чином розведення та культивація деревних порід на Україні впродовж такого тривалого часу призвела до виникнення декоративного саду. Перший документально засвідчений, був великий сад Києво-Печерської лаври у “ Голосіївській пустині ”, заснований за митрополита Петра Могили у 1631 р. 3алишки цього саду у вигляді могутніх 300-400-річних дубів-велетів, багатовікових лип, руїн старих штучних терас збереглись до 60-х рр. ХХ ст.

У XVII ст. відбувається значне поширення садів, збільшення нових порід, що вирощувались в них. 3астовуються перші аптекарські, або медичні сади, виникає ряд відомих приватних садиб з великими декоративними садами і парками, Цікаві відомості про них подає Павло Алепський. Про сади, які він зустрів на шляху з Василькова до Києва, Алепський пише у щоденнику: “ Ми їхали серед численних садів, де були незліченні тисячі шовковиць та горіхових дерев і безліч виноградних лоз. У кожному саду знаходиться житло його власника; всього біля 4-5 тис. будинків з 4-5-ма тисячами садів. Потім ми прибули до великого міста, зі стіною і ровом... в цьому місті... при кожному будинку, як і при палацах, є великий сад, з усіма плодовими деревами які тільки у них ростуть. Серед чудових огіркових грядок вони сіють дуже багато крокусу, рути і гвоздики різних кольорів”.

Наводячи докладний опис Києво-Печерської лаври він зазначає: “ Знай, що навкруг цього монастиря є 23 церкви, з них ті, що призначені для мирян, знаходяться серед садів... З боку монастиря до вулиці є два чудових сади, сповнені квітів, чагарників і вишуканих рослин та трав. Нас потім водили у сад архімандрита. В ньому багато плодових дерев і чагарників, живоплоту з аґрусу. В цьому саду є абрикосові дерева і дуже багато шовковиці. Кажуть, що колишній митрополит козаків (мається на увазі Петро Могила) розводив на них шовковичних червів з метою забезпечення сировиною виробництва шовку високої якості. Є сила горіхових дерев і ще більше виноградних лоз; вино з нього темно-червоне, його розвозять з цього монастиря по всім церквах козаків”.

Зі свідчень Алепського ми, таким чином, бачимо, що на Україні в період національно-визвольної війни з панською Польщею, сади були всюди.

Найстаріші сади і парки на Правобережній Україні виникли ще з сер. XVII ст. На Поділлі, Волині, в Галичині за свідченнями сучасників не було жодного більш-менш великого маєтку, який не мав би парку чи садка. Для закладання парків та палаців польська знать запрошувала, звичайно, французьких та італійських майстрів і зодчих. Внаслідок цього планування парків мало ознаки регулярного чи французького стилю з прямими алеями, терасами та стриженою зеленню, якій надавалося часом самого химерного вигляду.

До однієї з найбільш ранніх галицьких пам'яток цього періоду відноситься ансамбль замку в с. Підгір’я Львівської області споруджений 1635-1940 рр. для коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського. Він включає: палац, оточений системою ровів та валів, гетьманський заїзд, костел і парк. Побудований арх. Андреа дель Аква при участі інженера Гі де Боплана. В др. пол. XVIII ст. він був прикрашений цінними колекціями образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва. В 1865р. відреставрований, а в 1956р. відновлений. Костел, побудований у 1752-66 рр. арх. Ц. Романусом знаходиться в 300м. від палацу і замикає собою перспективу головної алеї перед замкового парку регулярного планування зі шпалерами вздовж алей і стриженими бордюрами. З північного боку палацу - терасований італійський сад XVII ст., добудований та впорядкований на початку XVIII ст. Три його тераси знижуються до півночі і з'єднуються сходами. Висока підпірна стіна першої тераси являла собою аркаду (зараз закриту), за якою розмішена велика (5х40м). галерея. Друга тераса, на 6м. нижче першої, оточена двома цегляними павільйонами XVIII ст. зі сходами, під якими розміщено гроти. На ній було вісім великих партерів з фонтаном в центрі і скульптурою. Третя тераса (нижча на 4 м.) - регулярний гай, планування та насадження якого збереглись. Нижче на схилі гори, спланованої у вигляді невеликих терас, було насаджено декор, композиції з чагарників та винограду. Основні породи дерев - липа, граб, горіх, акація. Ансамбль, прикрашений гротами, фонтанами, каскадами, басейнами, скульптурами, квітковими партерами та грабованими боскетами, вражає своєю красою очевидців. Зараз прийнято рішення про реставрацію палацу та організацію в ньому музею філіалу Львівської картинної галереї.

Окрім Підгорецького комплексу кращими на Україні садами та парками регулярного стилю є Печорський парк графа Потоцького на Вінниччині, що виник у к. XVII ст., садиба князя К. Розумовського у с. Почеп на Чернігівщині, що виник у др. пол. XVIII ст., та парк с. Ляличі на Чернігівщині, що належав графу Завадовському, заснований у к. XVIII ст.

Дата добавления: 2015-05-26