Відповідальності

Звільнення від кримінальної

ОСНОВНІ ПИТАННЯ:

1. Звільнення від кримінальної відповідальності як окремий інститут кримінального права: юридична природа та основний кримінально-правовий зміст.

2. Правові підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності за законодавством України.

3. Проблеми систематизації окремих різновидів звільнення від кримінальної відповідальності в теорії кримінального права.

4. Особливості окремих різновидів звільнення від кримінальної відповідальності, передбачених Загальною частиною КК України.

5. Загальна характеристика окремих різновидів звільнення від кримінальної відповідальності, передбачених Особливою частиною КК України.

ЗАДАЧІ:

1. Федорченко прийшов на квартиру своєї колишньої дружини і запропонував знову жити разом. Дружина йому відмовила, після чого виникла сварка. У процесі сварки колишня дружина тяжко образила Федорченка. У нього виник стан сильного душевного хвилювання, в якому Федорченко наніс колишній дружині кілька ударів у голову та груди. Цими ударами їй було спричинено тяжке тілесне ушкодження. Була порушена кримінальна справа. У ході досудового слідства Федорченко щиро покаявся, помирився з колишньою дружиною, повністю оплатив витрати на її лікування.

Варіант. Федорченко у відповідь на образу, не перебуваючи в стані сильного душевного хвилювання, заподіяв колишній дружині умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Ознайомтеся зі статтями 122 і 123 КК.

Чи може бути Федорченко звільнений від кримінальної відповідальності на підставі статей 45, 46 КК? Якщо таке звільнення можливе, яка із зазначених статей повинна мати пріоритет у застосуванні?

2. Під час підготовки абітурієнта Покотила з англійської мови репетитор Коренюк повідомила його батька Степана про те, що вона добре знає секретаря приймальної комісії факультету іноземної філології педагогічного інституту, яка за 8000 грн. може посприяти вступу його сина на цей факультет. Степан Покотило погодився і передав 8000 грн. Коренюк. Остання гроші нікому не передавала, а привласнила. Син Покотила до інституту вступив, однак через півроку обман Коренюк розкрився. Степан Покотило звернувся до прокуратури. Була порушена кримінальна справа. У ході досудового слідства Коренюк дала правдиві показання, щиро покаялася, вибачилася перед Степаном Покотилом, повернула йому гроші. Слідчий направив справу до суду, кваліфікувавши дії Степана Покотила за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 369 КК, а дії Коренюк — за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 369; ч. 1 ст. 190 КК.

Варіант. Дії Коренюк були кваліфіковані за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 369; ч. 2 ст. 190 КК, оскільки з урахуванням матеріального становища Степана Покотила збитки на суму 8000 грн. становили для нього значну шкоду.

Чи можуть Степан Покотило і Коренюк бути звільнені від кримінальної відповідальності судом? Якщо таке звільнення можливе, який його різновид має бути застосований щодо кожної з цих осіб?

3. Проживаючи в одній комунальній квартирі, Губенко та Січкар часто сварились, ображали одна одну. Одного разу Губенко звинуватила Січкар у крадіжці її костюма. Та у відповідь образила сусідку, а потім кілька разів вдарила, спричинивши легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров’я. Потерпіла звернулася до суду, який порушив кримінальну справу за ч. 2 ст. 125 КК і призначив її до розгляду. У період судового розгляду Січкар придбала для Губенко дефіцитні ліки, а також передала їй 300 грн. за зниклий костюм, хоча і продовжувала наполягати, що вона костюм не брала. У зв’язку з цим між Губенко та Січкар відбулося примирення, про що вони заявили в суді.

Варіант. Січкар не придбавала ліки і не передавала Губенко 300 грн., а лише попросила вибачення у неї під час останнього слова підсудної. На запитання судді, чи вибачає вона Січкар, Губенко відповіла, що вибачає, оскільки, можливо, безпідстав-

но звинувачувала її у крадіжці костюма. За цих обставин у залі судового засідання відбулося примирення між потерпілою та підсудною.

Ознайомтеся зі ст. 27 КПК.

Чи може Січкар бути звільнена від кримінальної відповідальності? Як співвідносяться між собою передбачені ст. 46 КК та ч. 1 ст. 27 КПК різновиди звільнення від кримінальної відповідальності?

4. Сомов, перевищуючи межі необхідної оборони, застрелив з мисливської рушниці Хмілька та Шутькова, які вчинили не-закінчений замах на зґвалтування його неповнолітньої доньки. Була порушена кримінальна справа за ст. 118 КК. У ході досу-дового слідства Сомов давав правдиві показання стосовно фактичної сторони вчиненого, висловлював готовність матеріально допомогти сім’ям потерпілих, однак вину свою визнавав частково і у вчиненому не покаявся. Справа з обвинувальним висновком була направлена до суду. Одночасно до суду надійшло клопотання від автотранспортного підприємства, де Сомов працював водієм, з проханням передати його на поруки колективу. Під час судового розгляду Сомов зберіг позицію, яку він займав на досудовому слідстві, — вину свою визнавав частково і у вчиненому не покаявся.

Варіант. Після надходження клопотання від автотранспортного підприємства Сомов змінив позицію – в суді він свою вину визнав повністю та заявив, що щиро розкаюється у вчиненому.

Чи може Сомов бути звільнений від кримінальної відповідальності? Якщо таке звільнення можливе, який з передбачених у КК його різновидів має бути застосований до Сомова?

5. Гродко, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, передав керування своїм автомобілем «Форд Скорпіо» Білашу, який прав на керування транспортним засобом не мав. Останній під час проїзду перехрестя виїхав на смугу зустрічного руху і зіткнувся з автомобілем «Шкода Октавіа». У результаті зіткнення обидва автомобілі були серйозно пошкоджені, а водій «Шкоди Октавії» Смирнов і пасажир Ясько одержали середньої тяжкості тілесні ушкодження. Була порушена кримінальна справа: щодо Білаша — за ч. 1 ст. 286 КК; щодо Гродка — за ст. 287 КК. У процесі досудового слідства Гродко та Білаш щиро покаялися,

давали правдиві показання, оплатили витрати на лікування Смирнова та Яська, повністю відшкодували їм матеріальні та моральні збитки. У зв’язку з цим Смирнов та Ясько написали заяву на ім’я слідчого, в якій вказали, що претензій до Гродка та Білаша не мають і між ними досягнуто повне примирення. Коли справа була передана до суду, туди ж надійшло клопотання від колективу фірми, де працювали Білаш і Гродко, з проханням передати їх на поруки.

Варіант. У результаті зіткнення автомобілів Ясько одержав тяжке тілесне ушкодження, у зв’язку з чим щодо Білаша була порушена кримінальна справа за ч. 2 ст. 286 КК.

Чи можуть бути Гродко та Білаш звільнені від кримінальної відповідальності? Якщо таке звільнення можливе, який його різновид має бути застосований за наведених обставин?

6. Швачко придбав у невстановленої слідством особи пістолет «ТТ» з набоями і зберігав його у себе вдома в шухляді письмового столу, яку іноді забував зачиняти на ключ. Шукаючи журнал, на пістолет натрапив 15-річний син Швачка Ігор. Він кілька разів брав пістолет з шухляди, роздивлявся його, а потім клав на місце. Одного разу до Ігоря прийшов однокласник Довгий. Ігор дістав пістолет з шухляди і почав демонструвати його однокласнику. Потім Ігор витяг з пістолета обойму з набоями і, вважаючи, що пістолет розряджений, навів його на Довгого і натиснув на спусковий гачок. Оскільки один набій залишився в стволі, стався постріл. Куля влучила у Довгого і йому було спричинене тяжке тілесне ушкодження. Ігор викликав по телефону швидку допомогу і батька. Швачко, в свою чергу, викликав міліцію і добровільно здав пістолет та набої. Щодо Швачка була порушена кримінальна справа за ч. 1 ст. 263 та ст. 264 КК. Під час досудового слідства Швачко щиро покаявся, давав правдиві показання, повністю оплатив витрати на лікування Довгого, відшкодував йому та його батькам моральні збитки. Крім того, на ім’я слідчого надійшло клопотання від колективу автопарку, в якому Швачко працював таксистом, з проханням передати його на поруки. Додавши клопотання до справи, слідчий передав її до суду.

Чи є підстави для звільнення Швачка від кримінальної відповідальності? Якщо таке звільнення можливе, які його різновиди мають (можуть) бути застосовані в цьому випадку?

7. Сітало за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК, був звільнений від кримінальної відповідальності з передачею його на поруки колективу житлово-експлуатаційної контори (ЖЕК) № 307 Дарницького району м. Києва, де він працював слюсарем-сантехніком. Протягом перших 6 місяців з дня передачі на поруки він поводив себе належним чином, але потім кілька разів з’являвся на роботу в стані сп’яніння, допустив прогул, а за 2 місяці до закінчення річного строку поручительства вчинив ще одну крадіжку.

У зв’язку з цим колектив ЖЕКу прийняв рішення про відмову від поручительства за Сітало і направив це рішення до відповідного суду.

Яке рішення щодо Сітало має прийняти суд? Чи може вчинена ним друга крадіжка розглядатись як повторна?

8. Борисенко в ніч перед відправленням його до місця строкової військової служби у Збройних Силах України напав на 20-річну Кислицьку і, застосувавши фізичне насильство, вчинив з нею кілька статевих актів. Була порушена кримінальна справа за ч. 1 ст. 152 КК і проведене досудове слідство. Воно через 2 місяці було зупинене, оскільки не було встановлено особу, яка вчинила злочин.

Через 10 місяців після цього у короткотермінову відпустку до Києва приїхав Борисенко, який проходив службу в прикордонних військах. Під час випадкової зустрічі він був впізнаний Кислицькою і затриманий. Досудове слідство було відновлене. У ході досудового слідства було встановлено, що на військовій службі Борисенко зарекомендував себе з позитивної сторони: є відмінником бойової підготовки, користується авторитетом у товаришів по службі, особисто затримав 12 порушників кордону. До закінчення досудового слідства він відшкодував Кис-лицькій моральні збитки, і вона написала заяву на ім’я слідчого, що не заперечує проти звільнення Борисенка від кримінальної відповідальності. Додавши заяву до матеріалів кримінальної справи, слідчий направив її до суду.

Варіант 1. Кислицькій на момент зґвалтування не виповнилося 18 років, тому кримінальна справа була порушена за ч. 3 ст. 152 КК.

Варіант 2. Борисенко не лише зґвалтував Кислицьку, а і задовольнив статеву пристрасть неприродним способом.

Ознайомтеся зі статтями 152 і 153 КК.

Чи може суд звільнити Борисенка від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК?

9. Зарубу було затримано за вчинення шахрайства, і щодо нього була порушена кримінальна справа за ч. 1 ст. 190 КК. У ході досудового слідства було встановлено, що за 4 роки до вчинення останнього злочину Заруба також вчинив шахрайство, але тоді йому вдалося втекти від працівників міліції та потерпілого, які намагалися затримати його на місці злочину.

Варіант. За 4 роки до вчинення шахрайства Заруба вчинив кишенькову крадіжку без обтяжуючих обставин.

Як має бути вирішене питання щодо кримінальної відповідальності Заруби за перший злочин? Який вплив буде мати факт вчинення першого злочину на кваліфікацію другого злочину?

10. Книш брав участь у груповій хуліганській бійці, але затриманий за цей злочин не був. Через 3 роки він на ґрунті особистих неприязних стосунків заподіяв умисне легке тілесне ушкодження своєму сусідові Бабенку. Останній з цього приводу пройшов освідування, але заяву до суду не подав. Через 1 рік 10 місяців після вчинення другого злочину Книш знову побив Бабенка, заподіявши на цей раз умисне легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров’я.

З приводу двох останніх злочинів Бабенко звернувся до суду в порядку ч. 1 ст. 27 КПК. Була порушена кримінальна справа за ч. 1 ст. 125 та ч. 2 ст. 125 КК. Під час судового розгляду був також встановлений факт участі Книша у груповому хуліганстві. У зв’язку з цим щодо нього була порушена окрема (друга) кримінальна справа за ч. 2 ст. 296 КК.

Кримінальна справа щодо Бабенка, порушена за ч. 1 ст. 125 та ч. 2 ст. 125 КК, слухалась судом 3 місяці; досудове слідство у кримінальній справі, порушеній за ч. 2 ст. 296 КК, тривало 2 місяці.

Варіант. Через 3 роки після вчинення першого злочину Книш заподіяв Бабенку умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження. У зв’язку з цим друга кримінальна справа щодо нього була порушена за ч. 2 ст. 296; ч. 1 ст. 122 КК.

Ознайомтеся зі статтями 122, 125, 296 КК та ч. 1 ст. 27 КПК.

Яке рішення має прийняти суд у кожній кримінальній справі?

11. У 17-річному віці Брязкун вчинив незакінчений замах на умисне вбивство з ревнощів. Про цей злочин правоохоронні органи не дізналися. Через 12 років Брязкун вчинив умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони, але і цього разу затриманий не був. Через 2 роки 6 місяців Брязкун був затриманий за носіння фінського ножа без відповідного дозволу. В ході досудового слідства стало відомо про перші два злочини, вчинені Брязкуном. У зв’язку з цим строки досудового слідства неодноразово продовжувались, і справа була передана до суду через 1 рік 6 місяців після затримання Брязкуна за вчинення останнього злочину.

Варіант 1. Брязкун вчинив незакінчений замах на умисне вбивство з ревнощів у 19-річному віці.

Варіант 2. У 19-річному віці Брязкун вчинив незакінчений замах на умисне вбивство з корисливих мотивів.

Варіант 3. Через 12 років після незакінченого замаху на умисне вбивство з ревнощів Брязкун вчинив злочин, передбачений ст. 116 КК.

Ознайомтеся зі статтями 115, 116, 118 та ч. 2 ст. 263 КК.

Яке рішення щодо перших двох злочинів має (може) прийняти суд?

12. Через 1 рік 9 місяців після вчинення Поліщуком злочину, передбаченого ч. 1 ст. 225 КК, щодо нього була порушена кримінальна справа. У ході досудового слідства було встановлено, що за рік до вчинення цього злочину Поліщук при одержанні квартири здійснив підроблення документа та його використання, а також дав хабара начальнику відділу райдержадмі-ністрації. Водночас було встановлено, що з боку останнього мало місце вимагання хабара, а за підроблення документа та його використання Поліщук підлягав звільненню від кримінальної відповідальності на підставі закону України про амністію, який набув чинності через два місяці після вчинення цих злочинів.

Ознайомтеся зі статтями 358 і 369 КК.

Як має бути вирішене питання про кримінальну відповідальність

Поліщука за вчинені ним злочини, якщо досудове слідство тривало 3 місяці?

Глава 17 Покарання та його види

ОСНОВНІ ПИТАННЯ:

1. Поняття та ознаки покарання за КК України.

2. Мета покарання за КК України. Проблеми цілей покарання в теорії кримінального права.

3. Система видів покарання за КК України.

4. Основні покарання за КК України.

5. Додаткові покарання за КК України.

6. Покарання, які згідно з КК України можуть застосовуватися і як основні, і як додаткові.

ЗАДАЧІ:

1. Суддею місцевого суду Печерського району м. Києва за дрібне розкрадання державного майна Пронька піддано штрафу на суму 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Через два місяці в Солом’янському районі м. Києва його було затримано за таємне викрадення гаманця у Сокальської. За це Пронька було засуджено до штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ознайомтеся зі ст. 51 КАП та ст. 185 КК і визначте юридичну природу штрафу у кожному з цих випадків.

2. Шумський, керуючи в нетверезому стані автомашиною «Москвич», що належала Рукавишникову, порушив правила дорожнього руху, внаслідок чого машина перекинулася. Рукавишникову заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження. За ч. 1 ст. 286 КК Шумський

засуджений до 1 року виправних робіт з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки.

Розглянувши справу в апеляційному порядку, апеляційний суд вирок місцевого суду в частині позбавлення права керувати транспортними засобами скасував. При цьому він послався на те, що півроку тому Шумського за керування транспортними засобами в стані сп’яніння уже позбавлено такого права строком на два роки і тому призначати покарання такого ж виду необхідності не було.

Чи правильно вирішив справу апеляційний суд?

3. За крадіжку державного майна Борецького було засуджено за ч. 1 ст. 81 КК 1960 р. до 1 року 6 місяців виправних робіт з відбуванням їх за місцем роботи. Через 4 місяці, визнавши, що він злісно ухиляється від відбування покарання, суд змінив йому невідбутий строк виправних робіт на позбавлення волі.

Чи можна вважати в цьому випадку позбавлення волі кримінальним покаранням, що призначається за злісне ухилення від відбування виправних робіт? У чому полягає відмінність між положеннями ч. 2 ст. 30 КК 1960 р. і ч. 2 ст. 389 КК 2001 р.?

4. Колесника, що працював заступником декана одного з факультетів медичного інституту, визнано винним у одержанні хабара, вчиненому повторно. За ч. 2 ст. 368 КК його засуджено до позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виховними функціями, на строк 3 роки. Одночасно за вироком суду його позбавлено звання капітана медичної служби запасу, вченого звання доцента та наукового ступеня кандидата медичних наук.

Дайте оцінку рішенню суду щодо позбавлення Колесника військового звання, вченого звання та наукового ступеня.

5. Заступника начальника райвідділу внутрішніх справ Покотила засуджено за перевищення влади, що супроводжувалося насильством, за ч. 2 ст. 365 КК до позбавлення волі на строк 5 років. Крім того, суд позбавив Покотила спеціального звання «майор міліції», а також вніс подання про позбавлення його державних нагород.

Варіант. Покотила засуджено за заподіяння умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження колишній дружині за ч. 2 ст. 122 КК.

Яка юридична природа позбавлення спеціального звання і державних нагород? Чи можна вважати, що суд правильно призначив Покотилу додаткове покарання?

6. Свирид, керуючи власним автомобілем «Жигули-21013», на ґрунті особистих неприязних стосунків умисно збив та переїхав Козлова, який від одержаних ушкоджень помер на місці події. За ч. 1 ст. 115 КК його було засуджено до позбавлення волі на строк 10 років. У вироку суду також зазначено, що автомобіль як знаряддя злочину підлягає конфіскації. Вважаючи

вирок суду неправильним, Свирид подав апеляцію, в якій просив змінити вирок, виключивши з нього припис щодо конфіскації автомобіля, оскільки за умисне вбивство без обтяжуючих обставин конфіскація майна законом не передбачена. Чи підлягає апеляція задоволенню?

7. Вироком місцевого суду Вовченка було засуджено за не-надання допомоги особі, яка перебувала в небезпечному для життя стані, до штрафу у розмірі 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. На цей вирок Вовченко подав апеляцію, в якій просив замінити штраф арештом на мінімальний строк, оскільки останній також передбачений в санкції ч. 1 ст. 135 КК, а для нього ця міра покарання є більш прийнятною.

Чи може бути задоволена апеляція Вовченка?

8. Лікар-терапевт Писарчук на прохання своєї знайомої Злот-ник зробила у неї на квартирі кримінальний аборт Кутовій. За ч. 1 ст. 134 КК її було засуджено місцевим судом до обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права займатися медичною практикою на 3 роки. В апеляції Писарчук просила замінити обмеження волі штрафом і не застосовувати до неї додаткове покарання у виді позбавлення права займатися медичною практикою, оскільки останнє не передбачене санкцією ч. 1 ст. 134 КК.

Дайте оцінку рішенню місцевого суду і доводам апеляції.

9. Кривенко була засуджена за крадіжку без обтяжуючих обставин до виправних робіт на строк 1 рік 6 місяців з відрахуванням у доход держави 20% заробітку. Через 2 місяці після початку відбування цього покарання вона самовільно залишила місце роботи, виїхала за межі України і повернулася назад через півроку.

Як має бути вирішене питання про відповідальність Кривенко?

10. Інваліда ІІІ групи Дем’яненка було засуджено за ч. 1 ст. 122 КК до виправних робіт на строк 1 рік 6 місяців. В апеляції він просив замінити виправні роботи на штраф, посилаючись на інвалідність. Потерпіла Зубенко у запереченні на апеляцію просила залишити вирок без змін, зазначивши, що Дем’яненко фактично працює і його інвалідність не може перешкодити відбуванню покарання даного виду.

Варіант. Дем’яненко став інвалідом ІІ групи через місяць після постановлення вироку. Як має бути вирішена справа?

11. Зайцеву засуджено за ч. 4 ст. 191 КК до позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права обіймати будь-які посади в сфері торгівлі на строк 3 роки.

На цей вирок прокурор подав апеляцію, в якій вказав, що оскільки суд призначив додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати «будь-які посади в сфері торгівлі» з порушенням закону, то воно має бути виключене з вироку.

Як має бути вирішена справа апеляційним судом?

12. Кравчук, не маючи права на керування транспортними засобами, в нетверезому стані керував мотоциклом. На повороті він не впорався з керуванням і наїхав на залізобетонну опору, що призвело до загибелі пасажира Іщенка. За цей злочин його було засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Вважаючи, що додаткове покарання призначене йому безпідставно, оскільки він і так не мав права на керування транспортними засобами, Кравчук подав апеляцію, в якій просив апеляційний суд виключити з вироку додаткове покарання.

Чи підлягає апеляція задоволенню?

13. Старший бухгалтер одного з цехів кондитерської фабрики Федченко, маючи вільний доступ до готової продукції і сировини, викрав з цеху 0,5 л коньяку, 0,5 л спирту, 1 кг 400 г цукерок та інших кондитерських виробів на суму 186 грн. Судом його засуджено за ч. 1 ст. 185 КК до штрафу у розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з контролем за матеріальними та грошовими цінностями, у тому числі посаду бухгалтера, на строк 3 роки.

Прокурор подав апеляцію, вважаючи, що додаткове покарання призначене Федченку з порушенням вимог ст. 55 КК. Чи підлягає апеляція задоволенню?

14. Федорчук засуджена за ч. 1 ст. 140 КК до обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права займатися медичною практикою на строк 3 роки.

У своїй апеляції адвокат засудженої просив виключити з вироку покарання у виді позбавлення права займатися певною діяльністю (медичною практикою), оскільки поряд з обмеженням волі воно передбачене в санкції ч. 1 ст. 140 КК як альтернативне основне покарання і суд не мав права призначати за один злочин обидва покарання одночасно.

Чи підлягає апеляція задоволенню?

15. Ковтун було засуджено за ч. 1 ст. 226 КК до громадських робіт на строк 160 годин з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з безпосереднім обслуговуванням грошових або товарних цінностей, на строк 3 роки. Розглянувши справу за апеляцією засудженої, апеляційний суд вирок місцевого суду в частині призначеного їй покарання змінив: замість громадських робіт призначив штраф у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і виключив з вироку покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов’язані з безпосереднім обслуговуванням грошових або товарних цінностей.

Чи мав право прийняти таке рішення апеляційний суд?

16. За привласнення чужого майна в особливо великих розмірах Горобця засуджено до позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. Серед майна був жилий будинок у сільській місцевості, в якому Горобець та його сім’я постійно проживали.

Вважаючи, що жилий будинок не підлягає конфіскації, Горобець подав апеляцію на вирок місцевого суду в цій частині. Чи підлягає апеляція задоволенню?

17. Доценка було засуджено за ч. 3 ст. 301 КК за збут відео-продукції порнографічного характеру, вчинений повторно, до позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією порнографічної відеопродукції та з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю на строк 3 роки. Крім того, у нього був конфіскований як знаряддя злочину автомобіль «Форд Скор-піо». Доценко подав апеляцію, в якій просив змінити кваліфікацію його дій та пом’якшити покарання.

Розглянувши справу, апеляційний суд скаргу задовольнив: кваліфікував дії Донченка за ч. 2 ст. 301 КК без інкримінування

обтяжуючої обставини «повторно», знизив основне покарання до 3 років позбавлення волі і виключив з вироку припис щодо призначення додаткового покарання у виді позбавлення права займатися підприємницькою діяльністю. Він також скасував рішення місцевого суду щодо конфіскації автомобіля, оскільки у справі не доведено, що автомобіль використовувався як знаряддя для збуту порнографічних відеокасет. Дайте оцінку рішенню апеляційного суду.

18. Вироком місцевого суду Гребеня засуджено за ч. 3 ст. 289 КК до позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. На вирок суду адвокат засудженого подав апеляцію, в якій просив апеляційний суд змінити вирок місцевого суду і не призначати додаткового покарання – конфіскації майна. Основний довід апеляції: Гребінь незаконно заволодів транспортним засобом (автомобілем «Опель–Омега») не з корисливою метою, а для того, щоб доїхати до іншого міста; таке заволодіння не може розглядатись як корисливий злочин, а тому відповідно до ч. 2 ст. 59 КК не повинно тягти за собою покарання у виді конфіскації майна.

На апеляцію адвоката прокурор подав заперечення, в яких зазначив, що конфіскація майна призначена Гребеню у повній відповідності з законом, оскільки санкція ч. 3 ст. 289 КК передбачає це додаткове покарання як обов’язкове. Яке рішення має прийняти апеляційний суд?

19. Військовим судом гарнізону старшого лейтенанта Гри-цюка засуджено за ч. 1 ст. 424 КК до обмеження волі на строк 3 роки. У своїй апеляції він просив військовий суд регіону врахувати конкретні обставини, за яких він допустив перевищення влади, позитивні дані про його особу, і призначити замість обмеження волі службові обмеження для військовослужбовців.

Чи може військовий суд регіону задовольнити апеляцію Гри-цюка без застосування ст. 69 КК?

20. Після святкування свого дня народження Колотовкін, якому в цей день виповнилося 18 років, узяв участь у груповій хуліганській бійці. Під час бійки Колотовкін наніс два удари ножем в груди Федюку і один удар в живіт Шпарику. Федюк помер у лікарні наступного дня, а Шпарик — за п’ять днів.

Колотовкіну пред’явлено обвинувачення за п.п. 1, 7 ч. 2 ст. 115 КК.

Чи може суд у разі визнання Колотовкіна винним за пред’явленим звинуваченням призначити йому покарання у виді довічного позбавлення волі?

21. Безуглий, керуючи власним автомобілем, перевищив дозволену швидкість і вчинив наїзд на пішохода. Внаслідок наїзду пішохід дістав середньої тяжкості тілесне ушкодження. За ч. 1 ст. 286 КК Безуглого засуджено до арешту на строк 6 місяців.

В апеляції Безуглий просив призначити замість арешту виправні роботи, оскільки, хоча йому виповнилось 62 роки, він продовжує працювати слюсарем-сантехніком, позитивно характеризується як за місцем роботи, так і за місцем проживання.

Яке рішення за апеляцією Безуглого має прийняти апеляційний суд?

Глава 18 Призначення покарання

ОСНОВНІ ПИТАННЯ:

1. Загальні засади призначення покарання за КК України.

2. Обставини, які пом’якшують і обтяжують покарання.

3. Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті.

4. Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом.

5. Призначення покарання за сукупністю злочинів.

6. Призначення покарання за сукупністю вироків.

7. Правила складання покарань, зарахування строку попереднього ув’язнення та обчислення строків покарання.

ЗАДАЧІ:

1. Несолоний, перебуваючи у стані сп’яніння, зустрів дев’ятирічного Толю Лісогора, який кілька днів тому образив його сина, і почав бити його армійським ременем. При цьому один удар він наніс пряжкою по голові, що призвело до перелому потиличної кістки черепа і струсу мозку ІІІ ступеня. Це за висновком судово-медичної експертизи є тяжким тілесним ушкодженням, небезпечним для життя в момент заподіяння. У результаті одержаних ушкоджень Лісогор на довгий час втратив свідомість, близько місяця лежав у лікарні. Внаслідок травми голови у нього виникли дефекти мови, нетримання сечі, кровотеча з носа, судоми ніг.

Вироком місцевого суду за ч. 1 ст. 121 КК Несолоного було засуджено до позбавлення волі на строк 5 років. На цей вирок прокурор подав апеляцію, в якій поставив питання про невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Чи підлягає апеляція задоволенню? Які обставини справи повинні бути враховані судом при призначенні покарання Несолоному?

2. Раніше судимий за крадіжку Тютюнник, перебуваючи у стані сп’яніння, знову здійснив крадіжку. За ч. 2 ст. 185 КК його

було засуджено до обмеження волі на строк 2 роки. Призначаючи це покарання, суд послався на сумлінне ставлення Тютюнника до праці, позитивну характеристику за місцем роботи і проживання.

На вирок місцевого суду прокурор подав апеляцію, поставивши питання про скасування вироку у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, оскільки Тютюнник раніше судимий за такий самий злочин, на шлях виправлення не став, злочин вчинив за обтяжуючих обставин.

Варіант. Тютюнник вчинив крадіжку, що завдала значної шкоди потерпілому, і був засуджений за ч. 3 ст. 185 КК до позбавлення волі на строк 3 роки.

Чи обґрунтовані доводи апеляції? Які обставини з тих, що наведені в умовах задачі, мав урахувати суд при призначенні покарання Тютюннику?

3. Стадник, перевозячи будівельні матеріали на автомобілі «КамАЗ», рухався зі швидкістю, що перевищувала дозволену, посередині дороги. Це призвело до зіткнення із зустрічним автомобілем «Москвич-412», водій якого Мірошниченко та його п’ятирічний син одержали тяжкі ушкодження, від яких того ж дня померли в лікарні.

За ч. 3 ст. 286 КК Стадника було засуджено до позбавлення волі на строк 10 років. Призначаючи це покарання, суд визнав такими, що обтяжують покарання, такі обставини: а) злочином заподіяно тяжкі наслідки; б) його вчинено щодо малолітнього.

В апеляції адвокат засудженого вказав: при призначенні покарання суд не врахував те, що а) потерпілий Мірошниченко також значно перевищив дозволену швидкість; б) Стадник раніше судимим не був, за місцем роботи і проживання характеризується позитивно, порушення правил безпеки дорожнього руху допустив уперше, брав участь у наданні допомоги потерпілим. Крім того, на думку адвоката, суд не повинен був ураховувати вказані ним обставини як такі, що обтяжують покарання.

Дайте оцінку рішенню суду і доводам апеляції.

4. Брати Плоткіни, Микола та Михайло, працюючи комбайнерами в сільськогосподарському кооперативі, в період збиран-

ня врожаю щодня після закінчення роботи залишали в бункері комбайна пшеницю та ячмінь, приганяли на ніч комбайн додому, а зерно забирали собі. Так було викрадено 1160 кг пшениці і 210 кг ячменю на загальну суму 1248 грн. Суд засудив Плоткі-них за ч. 2 ст. 185 КК — за крадіжку, вчинену за попередньою змовою групою осіб, — до обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців кожного.

Подаючи апеляцію на вирок суду у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засуджених, прокурор послався на те, що суд урахував лише обставини, що пом’якшують покарання (визнання вини, сімейний стан, вчинення злочину вперше), але не взяв до уваги те, що злочин було вчинено за попередньою змовою групою осіб і що Плоткіни викрали значну кількість зерна.

Наскільки обґрунтовані доводи прокурора?

5. За погрозу вбивством працівникові правоохоронного органу Травкіна засуджено за ч. 1 ст. 345 КК до позбавлення волі на строк 3 роки. Обґрунтовуючи необхідність призначення Травкі-ну покарання, пов’язаного з позбавленням волі, суд вказав, що раніше він уже притягувався до кримінальної відповідальності, злочин вчинив у стані сп’яніння, його дії були спрямовані проти працівників міліції. Крім того, суд урахував, що Травкін не визнав своєї вини і не покаявся у вчиненому.

В апеляції адвокат засудженого просив змінити вирок і призначити Травкіну покарання у виді виправних робіт. При цьому він послався на те, що за місцем роботи той характеризується позитивно, в колективі користується повагою, судимість за злочин, який Травкін вчинив ще неповнолітнім, уже погашена, а невизнання вини і те, що він не розкаявся у вчиненому, не можуть визнаватись обставинами, які обтяжують покарання. Крім того, на думку адвоката, суду слід було б врахувати, що працівники міліції частково самі винні в тому, що сталося, оскільки не зважили на прохання Травкіна не затримувати його товариша, якого він сам доведе додому.

Дайте оцінку аргументам, викладеним у вироку, і доводам апеляції.

6. Борецький здійснив закінчений замах на крадіжку в особливо великих розмірах, вчинену з проникненням у житло за

попередньою змовою групою осіб. За ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 185 КК його засуджено до позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю Борецького. Призначаючи таке покарання, суд зазначив у вироку, що він враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, його стадію, щире каяття Борецького, а також його особу – Борецький вчинив злочин уперше, позитивно характеризується за місцем проживання.

На вирок суду прокурор подав апеляцію з проханням скасувати вирок у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. На думку прокурора, суд не врахував те, що Борецький вчинив особливо тяжкий злочин, повністю здійснив злочинний намір щодо заволодіння майном, заподіяв майнову шкоду потерпілому у великих розмірах. Крім того, він вчинив злочин у складі групи за попередньою змовою, з проникненням до житла, був одним із двох його співвиконав-ців. За таких обставин йому не повинна була призначатися мінімальна міра покарання, передбачена санкцією ч. 5 ст. 185 КК.

Дайте оцінку рішенню суду та доводам, викладеним в апеляції.

7. Віщун замовив Глушку умисне вбивство своєї дружини за 50 тисяч гривень. Глушко здійснив посягання на життя потерпілої, але злочин до кінця не довів – дружині було спричинено тяжке тілесне ушкодження. За ч. 3 ст. 15, п.п. 6, 11 ч. 2 ст. 115 КК Глушка засуджено до позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. За ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 15, п.п. 6, 11 ч. 2 ст. 115 КК Віщуна засуджено до позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На вирок суду в частині призначення покарання Віщуну прокурор подав апеляцію. У ній він зазначив, що суд не врахував ряд обставин вчинення злочину, зокрема: злочин є особливо тяжким, він вчинений з корисливих мотивів, Віщун був його ініціатором (замовником). Як замовник Віщун виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, злочином завдані тяжкі наслідки, в діях Віщуна мають місце дві обтяжуючі обставини, передбачені ч. 2 ст. 115 КК. За таких обставин, на думку прокурора, Віщуну не могла бути призначена мінімальна міра покарання, передбачена ч. 2 ст. 115 КК.

Наскільки обґрунтовані доводи прокурора?

8. Потокіна було визнано винним у привласненні чужого майна, вчиненому організованою групою, в особливо великих розмірах, і засуджено за ч. 5 ст. 191 КК до позбавлення волі на строк 5 років. Призначаючи більш м’яке покарання, ніж передбачено законом, суд послався на те, що Потокін визнав вину, щиро розкаявся, раніше не судимий, позитивно характеризується, вживав заходів щодо відшкодування збитків, має на утриманні малолітню дитину.

На вирок суду прокурор подав апеляцію, в якій вказав: По-токін вчинив особливо тяжкий злочин у складі організованої групи, привласнення здійснювалося систематично протягом 2 років, заподіяло тяжкі наслідки у вигляді особливо великої майнової шкоди (214 620 грн.). Оскільки ці обставини не були належним чином враховані судом, прокурор просив апеляційний суд скасувати вирок у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Чи підлягає задоволенню апеляція прокурора?

9. Протягом двох днів, перебуваючи у стані сп’яніння, Петренко вчинив злочини, передбачені ч. 3 ст. 296, ч. 4 ст. 296 КК, щодо своєї дружини та її родичів (усього у справі п’ять потерпілих, серед них одна малолітня дитина). Призначаючи покарання за ці злочини, суд врахував такі обставини, як сумлінне ставлення Петренка до праці, наявність на утриманні тяжко хворої дитини, а також поведінку його дружини, яка, на думку суду, сприяла виникненню ненормальних відносин у сім’ї. Розцінивши вказані обставини як пом’якшуючі та врахувавши особу Петренка, суд призначив йому більш м’яке покарання, ніж передбачено законом: за ч. 3 ст. 296 КК — 1 рік 6 місяців виправних робіт з відрахуванням із заробітку засудженого 20%; за ч. 4 ст. 296 КК — 2 роки виправних робіт з відрахуванням із заробітку засудженого 20%. Остаточне покарання за сукупністю злочинів: 2 роки виправних робіт з відрахуванням із заробітку засудженого 20%.

Варіант. З урахуванням наведених у вироку обставин Петренко був засуджений за ч. 3 ст. 296 КК до 1 року 6 місяців позбавлення волі, за ч. 4 ст. 296 КК — до 2 років 6 місяців позбавлення волі, а за сукупністю злочинів — до 3 років позбавлення волі.

Дайте оцінку рішенню суду.

10. Лісовська визнана винною у викраденні та збуті наркотичних засобів у великих розмірах. За ч. 2 ст. 308 КК її засуджено до 5 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 307 КК — до 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її власністю.

Варіант. За ч. 2 ст. 308 КК Лісовську засуджено до 8 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 307 КК — до 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її власністю.

В яких межах може бути визначене остаточне покарання Лісовській?

11. Працівник міліції Швець під час сварки з дружиною заподіяв їй умисне тяжке тілесне ушкодження, а сусідці Огневій, яка намагалася сховати дружину у своїй квартирі, — умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я. За ч. 1 ст. 121 КК його засуджено до 5 років 6 місяців позбавлення волі, за ч. 2 ст. 125 КК — до 2 років обмеження волі.

Остаточне покарання: позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням Швеця спеціального звання — капітан міліції. Дайте оцінку рішенню суду.

12. За ч. 3 ст. 296 КК Прескач засуджений до 3 років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 342 КК — до 3 років позбавлення волі. Остаточне покарання за сукупністю злочинів: 3 роки позбавлення волі.

Варіант. За кожний із вчинених злочинів і за їх сукупністю Прескач був засуджений до 5 років позбавлення волі. Чи правильно призначене остаточне покарання?

13. Гордієнка визнано винним у вчиненні трьох злочинів і засуджено: за ч. 1 ст. 185 КК — до штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за ч. 2 ст. 186 КК — до 5 років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 187 КК — до 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Який порядок призначення остаточного покарання за сукупністю трьох і більше злочинів? В яких межах може бути призначене остаточне покарання Гордієнку?

14. Власенка було засуджено за ч. 1 ст. 185 КК до виправних робіт на строк 2 роки з відрахуванням 20% із заробітку в доход держави. Під час відбування покарання (через рік) стало відо-

мо, що після вчинення крадіжки, але до постановлення вироку за неї Власенко брав участь у грабежі, вчиненому за попередньою змовою групою осіб. За ч. 2 ст. 186 КК його засуджено до 5 років позбавлення волі. Остаточне покарання, яке реально має відбувати Власенко за сукупністю вчинених ним злочинів, визначено у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Чи правильно суд призначив Власенку остаточне покарання?

15. За ч. 2 ст. 185 КК Найденка було засуджено за крадіжку, вчинену за попередньою змовою групою осіб, до 4 років позбавлення волі. Під час відбування покарання встановлено, що після першої крадіжки, але до постановлення вироку за неї він вчинив крадіжку, якою потерпілому було завдано значної шкоди. За ч. 3 ст. 185 КК Найденка засуджено до 5 років позбавлення волі. На момент винесення другого вироку Найденко відбув половину строку, призначеного за першим вироком.

Якими правилами слід керуватися при призначенні покарання Найденку у другому вироку? Сформулюйте фрагмент резолютивної частини другого вироку, обравши при визначенні остаточного покарання найбільш суворий з можливих його варіантів.

16. За ч. 1 ст. 122 КК Мацепурка було засуджено до 3 років обмеження волі. Через 1 рік після відбуття покарання встановлено, що до постановлення вироку він вчинив крадіжку з проникненням до приміщення і шахрайство.

Розглянувши справу, суд засудив Мацепурка за ч. 3 ст. 185 КК до 5 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 190 КК до штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і з урахуванням попереднього вироку остаточно визначив Маце-пурку до відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

Чи правильно призначено покарання Мацепурку?

17. Через 2 місяці після того, як засуджений за ч. 4 ст. 296 КК Решетняк відбув покарання (4 роки позбавлення волі), стало відомо, що за 2 місяці до вчинення цього злочину він брав участь у розбої, вчиненому за попередньою змовою групою осіб. За ч. 2 ст. 187 КК Решетняка було засуджено до 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. За су-

купністю вчинених злочинів Решетняка остаточно визначено до відбуття покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Чи правильно суд призначив остаточне покарання?

18. Мироненка було засуджено за ч. 2 ст. 187 КК до 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. Відбуваючи покарання, він через 3 роки заподіяв іншому засудженому Славському умисне тяжке тілесне ушкодження способом, що мав характер особливого мучення. За ч. 2 ст. 121 КК його засуджено до 10 років позбавлення волі. До цього покарання суд повністю приєднав невідбуту частину покарання за попереднім вироком і визначив остаточне покарання — 17 років позбавлення волі.

Варіант. Попереднім вироком Мироненко був засуджений до 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 3 ст. 187 КК.

Чи правильно суд призначив Мироненку остаточне покарання?

19. Лісняк засуджений за ч. 1 ст. 185 КК до виправних робіт на строк 2 роки з відрахуванням 20% із заробітку в доход держави. Відбуваючи це покарання, Лісняк через півроку вчинив грабіж, поєднаний з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, та вимагання. За ч. 2 ст. 186 КК його було засуджено до 4 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 189 КК — до 5 років позбавлення волі, а за сукупністю вироків — до 9 років 6 місяців позбавлення волі.

Чи міг суд визначити такий строк позбавлення волі як остаточне покарання за сукупністю вироків?

20. Неодноразово судимого до позбавлення волі Лісовсько-го за ч. 4 ст. 296 КК було засуджено до 7 років позбавлення волі. Після проголошення вироку він, невдоволений обраною мірою покарання, висловив погрозу вбивством судді та прокурору. За вчинення цих злочинів Лісовського було засуджено: за ч. 1 ст. 377 КК — до 3 років позбавлення волі; за ч. 1 ст. 345 КК — до 3 років позбавлення волі.

Як слід призначати Лісовському остаточне покарання? Яке максимальне покарання може бути йому призначене?

21. Гавриша засуджено за умисне вбивство за обтяжуючих обставин до довічного позбавлення волі. Це покарання в порядку помилування замінено йому на 25 років позбавлення волі. Відбуваючи покарання, Гавриш через 2 роки на ґрунті особистих неприязних стосунків заподіяв іншому засудженому Павлову умисне тяжке тілесне ушкодження. За цей злочин його засуджено до 6 років позбавлення волі.

Варіант. Гавриш заподіяв Павлову умисне тяжке тілесне ушкодження під час відбування покарання у виді довічного позбавлення волі.

Яким чином можна визначити остаточне покарання Гавришу?

22. Петрова було засуджено за ч. 2 ст. 296 КК до 5 років обмеження волі. Під час відбування покарання він вчинив напад на наглядача, заподіявши йому тяжке тілесне ушкодження. У процесі розслідування було встановлено, що після вчинення хуліганства, але до постановлення вироку за нього Петров зґвалтував Ящук, а також під загрозою застосування ножа відібрав у неї каблучку і сережки.

У процесі судового розгляду звинувачення Петрова в усіх цих злочинах було підтверджено. Його засуджено: за ч. 1 ст. 152 КК – до позбавлення волі на строк 4 роки; за ч. 1 ст. 187 КК — до позбавлення волі на строк 5 років; за ст. 392 КК — до позбавлення волі на строк 6 років; за ч. 3 ст. 345 КК — до позбавлення волі на строк 7 років. Строк, відбутий Петровим за першим вироком, становив 2 роки.

Який порядок призначення покарання за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків одній і тій самій особі? Сформулюйте фрагмент резолютивної частини другого вироку, обравши при визначенні остаточного покарання найбільш суворий з можливих його варіантів.

Глава 19

Дата добавления: 2015-05-31