Нагромадження та процес його здійснення в ринковій економіці

Розширене відтворення передбачає виділення у національному доході
не тільки фонду споживання, а й фонду нагромадження, за рахунок якого
відбуваються виробниче і невиробниче нагромадження, створення резервів і
страхових фондів.

Виробниче нагромадження – збільшення або створення нових
додаткових засобів виробництва (будівництво нових підприємств, залізниць,
електростанцій, машин, обладнання тощо) і покращення їх якості.

Невиробниче нагромадження – збільшення предметів особистого і
суспільного вжитку для нових робітників (будівництво житла, установ
освіти, охорони здоров’я, культури).

Створення резервів і страхових фондів – додаткові засоби виробництва
і предметів споживання, які призначені для забезпечення безперервності
виробництва за різних непередбачуваних обставин.

Масштаби нагромадження пов’язані з пропорціями розподілу
національного доходу на частки, що споживаються і нагромаджуються. Чим
більше виділяється засобів на розширення виробництва, тим вища міра
нагромадження, і навпаки. Частка засобів, які виділені на нагромадження в
загальному обсязі національного доходу, називається нормою
нагромадження (НН). Вона визначається співвідношенням фонду
нагромадження (ФН) до національного доходу (НД) і виражається у
відсотках:

НН = ФН / НД × 100%

В господарській практиці обчислюється також норма виробничого
нагромадження, яка безпосередньо визначає економічний розвиток країни.
Норма виробничого нагромадження (НВН) визначається як відношення
фонду виробничого нагромадження (ФВН) до національного доходу:

НВН = ФВН / НД

Чим вища норма нагромадження, тим швидші темпи економічного
зростання, і навпаки. Це - загальна закономірність. Але це не означає, що
треба механічно збільшувати частку нагромадження в національному доході.
Існують об’єктивні межі норми нагромадження, які примушують знаходити
оптимальний, найбільш прийнятний варіант співвідношення між
споживанням і нагромадженням національного доходу. З одного боку,
надмірно великий фонд споживання, тобто низька форма нагромадження, не
дає можливості здійснювати розширене відтворення, підвищувати рівень
життя населення. З іншого боку, надмірне нагромадження частки створеного
національного доходу, тобто висока норма нагромадження, стримує
споживання людей. При обмеженні споживання підриваються стимули до
праці, формується тип економіки, яка не орієнтується на задоволення потреб
та інтересів людей, виникають негативні процеси.

В різних країнах світу по-різному вирішується проблема оптимального
співвідношення між споживанням і нагромадженням національного доходу.
В залежності від завдань і мети інвестиційної політики це співвідношення
може відхилятися на користь тієї чи іншої частки національного доходу.
З приводу встановлення оптимальної норми нагромадження більшість
економістів, посилаючись на історичний досвід, вказують на 5-30%. Але при
цьому зауважують, що звичайно норма нагромадження знаходиться в межах
10-20%.

При встановленні тієї чи іншої норми нагромадження враховуються
багато чинників, зокрема: де знаходиться економіка у довготривалому циклі -
в стадії підвищення чи пониження; яка необхідність структурних
перетворень в народному господарстві тощо.

Процес нагромадження здійснюється через інвестиції.
Інвестиції – усі види засобів (активів), які вкладаються в господарську
діяльність з метою отримання доходу. Вони можуть здійснюватися у вигляді
грошових засобів, банківських вкладів, паїв, акцій та інших цінних паперів,
вкладів у рухоме і нерухоме майно, інтелектуальну власність, майнові права
та інші цінності.

Інвестиції в процес відтворення основного капіталу і пов’язані з цим
вкладення на розвиток обігового капіталу називаються капіталовкладеннями.
До капітальних вкладень відносяться витрати на створення нових і
реконструкцію діючих підприємств тощо.

Дата добавления: 2015-05-26