Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Теорія трудової вартості та граничної корисності




Суть конкуренції, умови її виникнення.

Конкуре́нція — економічний процес взаємодії і боротьби товаровиробників за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів, за отримання найбільших прибутків. Водночас — механізм стихійного регулювання виробництва в умовах вільних ринкових відносин.

Конкуренція — важливий елемент механізму саморегулювання ринкової економіки і водночас конкретна форма її функціонування. У перекладі з латинської це слово означає «сходитися», «стикатися». Конкуренція — це суперництво між суб’єктами ринкової економіки за найкращі умови виробництва, вигідну позицію на ринку тощо. Вона є тією ринковою силою, що забезпечує взаємодію попиту і пропозиції, яка урівноважує ринкові ціни.

Конкуренція відбиває зв’язок між виробництвом і реалізацією продукту. Цей зв’язок є причинно-наслідковим, суттєвим, необхідним і повторюваним, тобто об’єктивним економічним законом. Закон конкуренції відображує причинно-наслідковий зв’язок між можливостями створити продукт, потрібний споживачам, і можливостями реалізувати його з вигодою насамперед для покупця, а потім уже для виробника.

Змагання підприємців, коли їхні самостійні дії обмежують можливості кожного з них впливати на загальні умови реалізації товарів на ринку і стимулюють виробництво тих товарів, яких потребує споживач.

Зокрема, розрізняють такі види конкуренції:

цінова — конкуренція, що здійснюється через зниження цін;

нецінова — конкуренція, здійснювана через підвищення якості товарів, їх надійності, збільшення термінів служби, підвищення продуктивності, поліпшення умов реалізації за незмінних цін;

чиста (ідеальна, досконала) — конкуренція, на ринку з багатьма продавцями та покупцями тотожного, взаємозамінного товару, коли жоден із продавців чи покупців не здатний відчутно вплинути на ціну чи обсяги продажу;

недосконала — конкуренція, коли ринок не здатний виконувати свої функції, внаслідок чого, наприклад, окремі виробники мають змогу контролювати ціни й обсяги продажу продукції, яку вони виробляють;

монополістична — конкуренція, яка має місце на ринку з багатьма продавцями і покупцями та значною кількістю товарів, що реалізуються за різними цінами;

олігополістична (грец. oligos — мало) — конкуренція, на ринку з небагатьма великими продавцями товарів, здатними суттєво впливати на ціни реалізації цих товарів; модель ринкової структури, за якої небагато великих фірм монополізують виробництво і реалізацію основної маси товарів.

В цій теорії за основу вартості приймається кількість витраченої праці. її засновниками були У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо. В подальшому її розробляв К. Маркс у праці "Капітал", який вважав, що вартість можна визначити тільки на підставі кількості праці, затраченої на виробництво товару. Він застосовував такий підхід при визначенні кількості праці.

По-перше, К. Маркс визначав двоякий характер праці: вона може бути конкретною та абстрактною. Конкретна — корисна праця, яка не залежить від економічного устрою суспільства і є природно необхідною; визначається метою, предметом, засобами, характером дій, які виконуються, кінцевими результатами. Результатами є конкретно вироблені товари або предмети. Абстрактна — праця без визначення корисності та доцільності; визначається як затрати робочої сили людини у фізіологічному розумінні.

По-друге, на підставі двоякості праці К. Маркс виводить поняття суспільно необхідної праці, тобто середні затрати часу в певний період за середньої продуктивності та інтенсивності праці робітника. Згідно з цією теорією кількість затрат праці є основою при визначенні вартості товару, а ціна — вторинною щодо неї. Цю теорію можна застосовувати також для ринкової економіки, хоча і проголошувалося, що попит і пропозиція можуть впливати на рівень ціни. Звідси висновок: в основі вартості товару лежить тільки один чинник — праця найманих робітників, а всі вироблені товари та продукти є результатом діяльності людини, і при цьому вимірником праці є суспільно необхідні витрати.

Теорія граничної корисності — це третя теорія вартості, головним у якій е те, що основою цінностей є ступінь корисності, яку приносить той чи інший товар споживачу. В основі теорії лежить висновок про те, що споживання кожної наступної частини будь-якого блага приносить споживачу меншу користь, і якщо корисність його дорівнює нулю, то і його ціна також дорівнює нулю, тобто такий товар стає безкорисним. Засновниками цієї теорії були У. Джевонс, К. Менгер, Ф. Візер, Є. Бем-Баверк, Д. Кларк, М.І. Туган-Барановський, Є.Є. Слуцький та ін.

На відміну від теорії трудової вартості, сутність цієї теорії полягає в тому, що врахування у вартості блага тільки витрат праці не дає можливості у повному обсязі врахувати корисність товару. Це характерно у випадках, коли благо є у великій кількості і сукупна корисність його велика (наприклад, повітря, вода). Але за умови, що сукупна корисність усіх наявних благ обмежена (наприклад, вироби з золота або інших дорогоцінних металів), то їх обмежена кількість робить корисність більшою і ціна при цьому буде збільшуватись. Цей висновок підтверджується таким явищем, як дефіцит. Навіть якщо блага мають однакові затрати суспільної праці, але різні співвідношення між попитом та пропозицією, то й цінність їх буде різною. Цю теорію можна поєднати з теорією попиту та пропозиції, й у деяких випадках вона вважається продовженням останньої.

У сучасних умовах розвитку економіки з'являються нові теорії, як, наприклад, теорія чинників виробництва. Згідно з нею вартість формується на підставі трьох чинників — землі, капіталу та праці, причому головним є земля як природний фактор. Першими, хто виклав суть цієї теорії, були французькі економісти Ж. -Б. Сей і Бастіа. Згідно з цією теорією в утворенні вартості беруть участь, причому в рівних частинах, усі три чинники виробництва. Така теорія переважно використовується під час розрахунку ціни на продукцію сільського господарства.

У цілому потрібно зазначити, що всі теорії постійно вдосконалюються і їх не можна протиставляти одна одній, оскільки кожна відображає різні сторони економічної життєдіяльності в різних умовах господарювання.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-26; Просмотров: 627; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.01 сек.