Характеристика форм державного устрою та політичного правління

Форма держави - це порядок (спосіб) організації та здійснення державної влади в країні. Традиційно форму держави розуміють як триєдине поняття таких складових: форми державного правління, форми державного устрою, форми державного режиму.

Умовно ці три поняття можна визначити в такий спосіб:

1) форма державного правління - "хто здійснює владу";

2) форма державного устрою - "де здійснюється влада";

3) форма державного режиму - "як здійснюється влада".

Форма державного правління - це законодавчо визначений порядок утворення і діяльності вищих органів держави. Форма правління будь-якої держави визначається правовим статусом глави держави. Главою держави у монархії є монарх, у республіці - президент.

Крім того, главою держави може бути колегіальний орган, хунта, вождь племені тощо:

а) колегіальний глава держави є в Швейцарії. У ст. 95 Конституції Швейцарії 1999 року зазначено, що "вища розпорядча і виконавча влада здійснюється Федеральною Радою, до складу якої входить сім осіб". Головує у Федеральній Раді Президент і його заступник віце-президент Федеральної Ради, які призначаються парламентом. Отже, Федеральна Рада за Конституцією Швейцарії є не лише виконавчим органом влади, а й виконує функції глави держави;

б) хунта - це одноособовий або колегіальний глава держави, який приходить до влади незаконно, найчастіше через військовий переворот, наприклад, у Чилі (1973 p.);

в) вождь племені - найоригінальніший легітимний глава держави, наприклад, у Західному Самоа функції глави держави довічно виконує вождь Маметоа Танумафілі II.

Видова множинність глав держав не впливає на кількість форм державного правління, оскільки їх є тільки дві: монархія і республіка. Понад 150 країн світу мають республіканську форму державного правління, решта - монархічну. Історія знає нетрадиційні республіки, які за організацією державної влади наближені до монархій. Це суперпрезидентські, президентсько-мілітаристські, теократичні республіки.

За формою державного правління Україна є республікою, що визначено у ч. 1 ст. 5 Конституції України.

Республіка (від лат. respublica - суспільна справа) - це форма державного правління, де вища державна влада здійснюється загальнонаціональним представницьким колегіальним органом державної влади - парламентом, обраним громадянами держави на певний строк. В Україні таким органом є Верховна Рада України.

Главою Української держави є Президент України.

Ознаки республіканської форми державного правління:

1) главою держави є президент;

2) народ є єдиним джерелом влади у державі, який здійснює управління державними і суспільними справами як безпосередньо, так і через своїх уповноважених представників - парламент, главу держави, самоврядні органи;

3) державна влада здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову;

4) функціонування законодавчо закріпленої системи стримувань і противаг між різними гілками влади;

5) можливість притягнення до юридичної відповідальності представників державної влади, у тому числі й глави держави;

6) наявність державно-владних повноважень у всіх без винятку органів державної влади;

7) загальнообов'язковість рішень законодавчої влади для всіх інших державних органів і громадян.

Традиційно розрізняють три види республіки: президентську, парламентську і змішану (президентсько-парламентську і парламентсько-президентську). Вид і назва республіки залежить від того, у кого із вищих органів державної влади більше повноважень.

Президентська республіка - це форма державного правління, за якої глава держави (президент) наділений значним обсягом повноважень.

Значення політичного режиму

Історії відомі найрізноманітніші політичні режими: деспотичний, теократичний-монархічний, аристократичний (олігархічний), демократичний, абсолютистський, клерикально-феодальний, мілітаристсько-поліцейський, «освіченого абсолютизму», бонапартистський, військово-поліцейський, фашистський, фашізмоподобний, маріонетковий, авторитарний, тоталітарний та ряд інших.

Проте в науковому обігу категорія «політичний режим» з'явилася порівняно недавно - в 60-і рр.. нинішнього сторіччя. В даний час в політології дана категорія використовується в трьох значеннях.

У першому значенні політичний режим повністю ототожнюється з формою держави, є її синонімом і з цієї точки зору включає в себе форму правління і форму державного устрою.

У другому значенні політичний режим розглядається не тільки і не стільки як государствоведческое поняття, скільки як явище багато в чому зумовлює особливості функціонування політичної системи суспільства в цілому.

У третьому значенні політичний режим використовується для характеристики різних способів, прийомів і методів здійснення державної влади в суспільстві. Це вузьке значення даної категорії, в якому вона використовується, насамперед, в юриспруденції в якості особливого третього елемента, що характеризує форму держави, поряд з формою правління і формою державного устрою.

Особливість даної форми держави полягає в тому, що вона має певну самостійність і напряму не залежить від інших форм. Так, у державах з монархічною (крім абсолютної монархії) і республіканською формою правління може існувати один і той же політичний режим. Більш того, в цілому ряді сучасних обмежених монархій існує значно більш демократичний режим, ніж в окремих сучасних республіках. Ще меншою мірою політичний режим детермінований тією або іншою формою державного устрою.

Можна з упевненістю стверджувати, що ні в одній державі світу не існує і не існувало абсолютно ідентичних політичних режимів. Кожен з них має свої особливості, свою специфіку, що обумовлюються впливом величезної кількості соціально-економічних, суспільно-політичних, класових, релігійних, моральних та інших чинників. Слід звернути увагу і на те, що відносна стабільність зазначених чинників призводить до відносної стабільності політичного режиму конкретної держави в конкретний історичний період часу. І навпаки, їх зміни призводять до тих чи інших модифікацій даної форми держави.

Види політичних режимів

У навчальній літературі з теорії держави і права політичні режими зазвичай поділяють на дві основні різновиди: демократичні і антидемократичні.

Демократичному політичному режиму притаманні: наявність в державі демократії, тобто такої форми влади, яка заснована на визнанні народу в якості джерела влади; виборність і змінюваність вищих органів державної влади, їх підзвітність виборцям; поділ державної влади на законодавчу, виконавчу і судову; конституційне визнання, закріплення і реальне гарантування основних особистих, економічних, політичних і інших прав і свобод людини і громадянина, (обмеження прав і свобод допускається лише на підставі та відповідно до закону); захищеність особистості від свавілля і беззаконня, можливість реально захищати свої права, свободи і законні інтереси від будь-яких зазіхань, у тому числі державних органів та посадових осіб; існування низки політичних, в тому числі опозиційних, партій; невтручання держави в приватне життя громадян; гласність у діяльності держави 5.

Антидемократичний режим є протилежністю демократичного і характеризується зворотним набором ознак. Особливе значення має підрозділ даного різновиду політичного режиму на власне антидемократичні та псевдодемократичні. Для останніх характерно формальне визнання і конституційне закріплення найбільш значущих демократичних інститутів і цінностей, з одного боку, і їх повне або часткове ігнорування - з іншого. Типовими прикладами псевдодемократичних режимів є режими, що існували в колишньому СРСР і ряді інших країн соціалістичної співдружності. В даний час подібні режими існують в Корейській Народно-Демократичній Республіці та на Кубі.

Залежно від ступеня обмеження демократії антидемократичні режими поділяються на авторитарні, тоталітарні і фашистські.

Авторитарний режим характеризується порушенням принципу поділу влади, обмеженням ролі виборних державних органів і посиленням ролі виконавчих органів, концентрацією величезних владних повноважень в руках глави держави чи уряду, зведенням ролі парламенту та інших органів державної влади до положення суто формальних інститутів і як наслідок - незаконним обмеженням прав і свобод громадян, можливістю заборони політичних партій та інших організацій.

Тоталітарний режим відрізняється повним (тотальним) контролем держави над усіма сферами життя суспільства, одержавленням громадських організацій, втручанням держави в приватне життя громадян, пануванням однієї політичної партії або руху, забороною або істотним обмеженням діяльності опозиційних партій, наявністю однієї «офіційної» ідеології, переслідуванням за інакомислення, значним обмеженням прав, свобод і законних інтересів особистості.

Фашистський режим - це тоталітаризм у його найбільш відвертій формі. Апарат державної влади досягає величезних розмірів і створюється за типом піраміди, на вершині якої стоїть одноосібний правитель, що володіє необмеженими повноваженнями. Фашистський режим повністю ліквідує демократичні права і свободи, знищує всі опозиційні організації та установи, спирається в своїй діяльності на масовий ідеологічний і фізичний терор. Фашизм - це явище XX ст. Вперше він виник в 1919 р. в Італії, де після захоплення влади в 1922 р. фашистами встановилася відповідна диктатура, яка проіснувала до 40-х років. У 1920 р. в Німеччині була організована національно-соціалістична робоча партія на чолі з А. Гітлером, яка в 1933 р. перемогла на загальних виборах, тобто отримала владу демократичним шляхом і після цього встановила режим кривавої фашистської диктатури. В даний час відверто фашистських режимів але існує, але це аж ніяк не означає, що вони не можуть виникнути.

Дата добавления: 2015-05-26