Циклічність як загальна закономірність ринкової економіки

Характеристика економічних відносин.

Економічні відносини — відносини, що об'єктивно складаються між людьми, що беруть участь в суспільному виробництві з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання засобів та результатів праці.

Циклічність як об'єктивна закономірність економічного розвитку виявляє себе в різних формах. її можна класифікувати за такими ознаками: періодичність або довготривалість та рушійні сили, які визначають механізм перебігу циклу.

З урахуванням терміну тривалості цикли класифікують на:

великі (періодичністю 40—60 років);

середні (7—11 років);

малі — короткострокові коливання ділової активності, які можуть повторюватися кожні три-чотири роки.

Довгострокові циклічні коливання в економіці були відкриті у другій половині XIX ст. Англійський економіст Уільям Джевонс (1835—1882) у 1879 р. опублікував статистичний аналіз, в якому обґрунтував існування поряд із середніми та короткостроковими циклами довгострокових коливань ділової активності. Наукову теорію довгих хвиль розробив російський вчений Микола Кондратьев (1892—1938), який на початку 20-х років XX ст. опублікував важливі теоретичні дослідження з цієї проблеми. Суть теорії Кондратьева полягає в тому, що довгострокові цикли обумовлені ендогенними (внутрішніми) факторами економічного зростання. Вони прямо пов'язані з циклічністю розвитку продуктивних сил, передусім засобів праці.
Від першої промислової революції (кінець XVIII — перша третина Х\Х ст.) і до середини XX ст. було три довгих цикли. З розгортанням сучасної науково-технічної революції розпочався четвертий цикл, який триває і тепер.
Матеріальною основою теорії довгих хвиль є структурне оновлення технологічного способу виробництва. Відбувається воно еволюційно, коли поліпшуються і удосконалюються існуючі технології, або революційно, коли відбуваються якісні зміни матеріалізації наукових знань.

Ці два методи доповнюють і замінюють один одного. Еволюційний дає змогу використати потенціал існуючих технологій. Технічні революції означають перехід до нових технологічних принципів, які потім поширюються еволюційно.

У структурі довгострокових циклів виділяють два етапи розвитку, відповідно цикл утворюють дві фази:

низхідна фаза — період зміни базисних технологій та технологічних структур виробничої системи суспільства, триває 20—25 років;

висхідна фаза — період тривалого піднесення економічного та науково-технічного розвитку суспільства, триває 25—ЗО років.

Найвідчутніше впливають на процес відтворення середні цикли. В економічній теорії їх вважають базовими. За змістом середньострокові цикли є економічними циклами всього відтворювального процесу, оскільки відображають циклічність розвитку не лише виробництва, а й розподілу, обміну та споживання.

Матеріальною основою середніх циклів є фізичне оновлення основних засобів виробництва, насамперед їх найактивнішої частини — знарядь праці. Економічні цикли середньої тривалості мають чотири послідовні фази: кризу, депресію, пожвавлення, піднесення. Основними фазами є криза та піднесення.

Дата добавления: 2015-05-26