Поняття та ознаки що характеризують норму права. Структура правової норми

Право як особливий вид соціальних норм

Соціальні норми - це загальні правила поведінки людей у сусп-ві, що зумовлені об'єктивними закономірностями, є результатом свідомої вольової діяльності певної частини чи всього суспільства і забезпечуються різноманітними засобами соціального впливу.

Залежно від способу їх утворення і забезпечення соціальні норми класифікують на юридичні, моральні, корпоративні, звичаї чи традиції.

Юридичні норми - це загальнообов'язкові, формально визначені правила поведінки, встановлені (санкціоновані) д-вою, охорон., захищаються і гарантуються нею та містяться в нормативно-правових актах.

Моральні норми - це правила поведінки, що базуються на моральних поглядах суспільства на добро і зло, справедливе й несправедливе, а забезпечуються внутрішньою переконаністю та силою громадської думки.

Корпоративні норми - це правила поведінки, що встановлюються й забезпечуються політ. партіями, громадськими організаціями та ін. об'єднаннями людей.

Звичаї чи традиції - це правила поведінки, що історично склались і перетворились у звичку людей.

Звичаї і традиції відрізняються одне від одного ступенем і загальності правила поведінки. Традиції вважаються більш загальними правилами, ніж звичаї. Аби показати, що право є особливим видом соціальних норм, слід порівняти ознаки правових та інших соціальних норм.

Правові норми, що у своїй сукупності утворюють право:

- виникають разом із виникненням д-ви;

- встановлюються чи санкціонуються д-вою;

- виражають волю керівної частини сусп-ва;

- існують у сусп-ві як одна система норм;

- формулюють правила поведінки у вигляді прав і обов'язків;

- мають точно визначені межі дії;

- забезпечуються держ. примусом та ін. засобами.

Інші соціальні норми, що утворюють систему соціального регулювання:

- існують у будь-якому сусп-ві;

- встановлюються чи санкціонуються ін. суб'єктами;

- виражають волю різних частин населення;

- існують у кількох самостійних систем нормативного регулювання;

- виражаються не тільки через права та обов'язки, а й через загальні цілі тощо;

- зазвичай позбавлені формальної визначеності;

- не завжди мають точно визначені межі дії;

- забезпечуються звичкою, внутр. переконанням, моральним, громад. впливом та ін. позадержавними засобами.

Отже, право як особливий вид соціальних норм відрізняється від інших соціальних норм взаємозв'язком із державою, напрямками впливу на суспільні відносини.

Право формується у державно організованому суспільстві як основний нормативний регулятор суспільних відносин. Звичаї, моральні та релігійні норми додержавного суспільства мають другорядне значення, перевага надається правовому регулюванню суспільних відносин.

У сучасній юридичній науці термін "право" використовується у декількох значеннях:

— природне право — можливості людей, націй, цілого людства. Ці можливості належать їх носіям від природи, незалежно від державної волі, та є загальними й рівними для всіх однойменних суб'єктів (право людини на здоров'я, право нації на самовизначення);

— юридичне право в об'єктивному розумінні (система юридичних норм). Право є об'єктивним, оскільки державні загальнообов'язкові правила поведінки існують незалежно від волі та свідомості окремих суб'єктів (учасників суспільного життя);

— юридичне право в суб'єктивному розумінні характеризує певні можливості, які належать суб'єктам і залежать від їхньої волі та свідомості (право громадян на працю, відпочинок тощо, право власності організацій).

Визначаючи ознаки права як державного регулятора суспільних відносин, ми характеризуємо саме юридичне право в об'єктивному розумінні. Отже:

— норми права встановлюються або санкціонуються державою;

— норми права охороняються і забезпечуються, окрім інших засобів, державним примусом;

— право є єдиною системою норм, котра є обов'язковою для всього населення, що проживає на території певної держави;

— право — це система загальнообов'язкових правил, норм, зміст яких чітко визначено у тексті правового документа;

— право виражає загальну волю громадян держави.

Право — це система загальнообов'язкових правил поведінки (правових норм), котрі встановлюються і охороняються державою, виражають загальні інтереси населення держави, спрямовані на регулювання суспільних відносин та задоволення загально-соціальних потреб.

Основні напрями впливу права на людину і суспільство окреслюють поняттям функції права. Виділяють такі види функцій права:

— регулятивну (спрямовану на позитивний правовий вплив із метою упорядкування суспільних відносин шляхом встановлення заборон, дозволів тощо);

— охоронну (здійснюється органами держави, які приймають індивідуально-владні рішення, виконання яких гарантується державним примусом);

— виховну (виховання поваги до права за допомогою якості законів, їх справедливого змісту);

інформаційну (право інформує людей про волю законодавця);

— оцінювальну (право виступає як критерій правомірності чи неправомірності дій).

Дата добавления: 2015-05-26