Розділ 16. Водні сади

Вода, як і зелені насаждення, – одна із найбільш важливих умов приміського відпочинку населення, тим більше в семиарідній зоні України. Тому слід використовувати найменшу можливість для створення водойми, враховуючи всі водні ресурси – струмки, протоки, заболочені території тощо. Проте слід пам’ятати, що більшість водойм в степовій зоні характеризуються дещо більш високим рівнем вмісту водорозсинних сполук в воді, в першу чегу гідрокарбонатів, а потім вже сульфатів та карбонатів натрію, калію. Це значно підлужує воду, тому будуть існувати певні обмеження для певних видів рослин, або будуть існувати можливі додаткові витрати, повязані з нейтралізаці\ю діїї цих спорлук. У загальній композиції парку чи присадибної ділянки водойма має вирішальне значення, і майже завжди всі композиційні вузли парку розміщуються по берегах водойм.

Гідротехнічні споруди – плотини, дамби, водоспуски, шлюзи – при штучному облаштуванні водойми повинні бути пов’язаними з навколишнім ландшафтом, вливатися в загальну композицію парку, де вони будуть частиною ландшафту, а не просто гідротехнічними спорудами. При осушенні заболочених територій можна створити цікаву систему проток та каналів.

Рель’єф території значно визначає облаштування водойм. В ярах та балках можна влаштувати каскадні ставки. Прикладом подібних рішень є ставки, що створені на території Криворізького ботанічного саду Національної академії наук та в дендропарці «Софіївка». Велика різниця в відмітках рель’єфу окремих частин парку дозволяє влаштовувати водойми на різних рівнях з системою водоспадів, що використовують водоскиди, які перекидають воду з одного ставу в інший. При цьому моде бути використаний закон сполучених судин (відомий як закон Бернулі). Якщо з верхньої водойми частину водоскиду спрямувати до нижньої в спеціально звуженій трубі, а потім розмістивши кінець труби вертикально посеред водойми на кам’яній, або бетонній платформі, то можна отримати фонтан з достатньо високим рівнем струменю води. Плаский рель’єф території дозволяє влаштовувати великі водойми з широкими просторами водного плеса. В улаштуванні водойм велике значення мають їх контури. Прості контури в зоровому плані дещо скорочують площу водойми, проте створюють враження великих водних просторів, особливо якщо берег попередньо зроблений низьким. Розрізані контури берегів водойми та острови розчленовують великі простори води, створюють різні умови обзору та зорово збільшують водяну поверхню. Оглядоіві майданчики та підходи до водойм бажано робити по повздовжним вісям водойм, що відкривають найбільш глибокі краєвиди.

При обробці берегів зеленими насадженнями, поперед всього, враховується рель’єф. При пласкому рель’єфі, коли немає різкої межі між берегами та водою, краще використовувати низькі насадження – трав’янисті, чагарники, а лісові масиви, як було сказано впопередньому технічному розділі, трохи віддаляють від урізу води. Це створюєще більш спокійний та відкритий ландшафт. Для отримання враження темної, похмурої води насадження потрібно придвинути до берегу, краще до зривистого.

Водоспад – це гідротехнічна споруда, що являє собою потік, що зпадає з висоти іноді в декілка метрів. Для більшого естетичного ефекту умовою форми водоспаду є білша ширина по відношенню до висоти падіння води.. Водоспади влаштовують звісно на перепадах рель’єфу. Водоспад є фокусним домінуючим елементом композиції. Водоспад повинен бути природнім та добре влаштованим в пейзаж. Створюється водоспад також з стійкими загатам з каміння, дамбами. Береги та русло водоспаду оформлються каменем або валуном, деревними та трав’янистими рослинами, з природньо підведеними доріжками. Водоспад облаштовують малими архітектурними формами з використанням добротних оброблених матеріалів – граніту, мармуру, плитняку, туфу різного забарвлення. Розмірами та формою струй можна керувати за допомогою водостоків. Так, наприклад, потужний потік отримується, якщо пропускати великі обсяги води через вузькі стоки. При обмеженій подачі води її пускають по поверхні масивної кам’яної брили. Тонке зеркальне плесо отримується в тому випадку, якщо широкий рівний водостік обмежений з боків бордюрами, що спрямовують потік води. В місці падіння водоспаду можна впаштувати невелике озеро, об поверхню якого разбивається маса води, що падає, за умови відведення водиобмежуються уламками скель, в яких зникає потік. Під водоспадом можна влаштувати таємний грот.

Каскади, як було попередньо зазначено, утворюються невеликими перепадами висот (0,5–0,8 м) на шляху потоку води, що несеться по гірському руслу. Каскади можна створювати за допомогою штучних резервуарів, проте такі каскади сильно програють в порівнянні з природнімии перекатами з брил, які вкладаються на дно струмка. Між виступами верхні площадки каскаду можуть мати горизонтальне чи нахилене положення, що зменшує чи збільшує швидкість руху води. Паралельно з каскадом можливе влаштування східців з площадками обзору, на яких встановлюють декоративну скульптуру, квіткові модулі з гарноквітуючими рослинами. Каскад гарно поєднується з іншими водними пристроями – фонтанами, фонтанчиками, водометами тощо.

Пороги влаштовуються нагромадженням у руслі водостоку великого каміння на шляху основного потоку води, що розбивається об перепону, з шумом та піною обходячи її, рухається надалі за руслом.

Канали – це відкриті штучні водоводи, що слугують певній спортивній меті або є поєднанням водойм за найкоротшими відстанями. Призначення каналів визначає їх чітку геометричну форму, яка збагачує пейзаж лінійною перспективою. Глибина каналів – 2–4 м, а ширина залежить від встановлених правилами доріжок для змагань в водних видах спорту. Ширину водопровідних каналів встановлюють з розрахунку об’єму води, що рухається за одиницю часу. Береги каналів закріплюють сваями (банкетні ряди), відкоси закріплюють дерном, на всьому протязі влаштовують набережну з обладнанням для глядачів оглядових точок. Популярними є з’єднання берегів каналів декоративними дуговидними містками.

Струмки або протоки – це відкриті штучні водоводи, що слугують з’єднуючим ланцюгом між водоймами, що слугують для прогулянок лодками та водяними велосипедами. Струмок – це не дуже широкий потік води, що має звивисте русло, та наближений до природних аналогів. Перед початком проектування бажано обрати тип течії у відповідності до умов, що створені. На рівній горизонтальній поверхні звично влаштовують потік рівнинного типу, що має дуже звивисте русло, яке пробивається через вологолюбну рослинність. На ділянці з нахилом закладають гірський струмок з каменистим ложем, який спадає каскадом з невеликих уступів та переривається тихими заплавами. Зміна нахилів на шляху руху струмка є дуже эфективним шляхом наближення до природних аналогів, при цьому слід пам’ятати що, чим крутіше нахил, тим вужче русло та навпаки.

Протоки різні за шириною залежно від поворотів, відгалуджень у вигляді рукавів, заплав, островів та порогів. Дно та частина берега, що затоплюються повинні мати природний чи штучний водонепроникний прошарок з піщано-гравійним баластом. Береги проток в силу слабкої течії води кріплять в частині, що затоплюється камяною кладкою або розсипом, в тій, що не затоплюється – «трав’яною одежою», низькими чагарниками та багаторічними трав’янистими рослинами. В зв’язку з цим вони є улюбленим місцем для птахів.

Канави – це малі штучні відкриті водоводи, які слугують для тимчасового чи постійного скидання води. Вони можуть слугувати декоративним елементом при вдповідному оформленні стінок. Для оформленния використовують плитняк, бутовий камінь, кирпич, дерев’яна оброблена антисептиками решітка, плетені конструкції. По відкосам розміщують трав’янисті багаторічники.

Протипожежні водойми – це технічні споруди, що використовуються в умовах посушливого та жаркого клімату, та слугують для зрошення рослин та створення комфортних умов для відпочинку відвідувачів садово-паркового об’єкту. До водойм цього типу належать арики з разбризкуючими спорудами та водні занавіси пристрої з чисельними фонтанними струменям та підсвіткою їх в вечірній час.

Фонтани – штучні пристрої для вибивання струменів води з спеціального отвору, з тим, щоб вони лилися та падали з різної висоти, нахилом, взаєморозміщенням та шляхами розбризкування.

Струмінь, стовп води, потоки або окремі краплі падаючої води створюють чисельну кількість варіантів фонтанів. Максимальна висота струменю води не повинна перевищувати половини диаметру чаші фонтану, так як при більшій висоті струменю води та сильному вітрі вода потрапляє на навколишній майданчик, що заважає відвідуванню фонтану. (Якщо діаметр чаші 10 м, то висота струменю – 4–5 м.) Витрати води в фонтанах садово-паркового об’єкту не повинен перевищувати 50–60 л/с. Фонтани можуть забеспечуватися водою із міської водомережі або із місцевого джерела водопостачання за допомогою насосу, а іноді – з водойми, де влаштований фонтан, за допомогою насосу. Для звільнення чаші фонтану від води на зимовий період його дно виконують з нахилом не менш 5 % до місця випуску. Фонтани з потужними струменями води та великою чашею встановлюють на великих алеях та вісях композиції та центральних алеях садово-паркового об’єкту як центрах композиції. Для оформлення фонтанів використовують кольоровий асфальт та бетон, керамічну плитку, чеканку. В ряді випадків біля паркових будівель розміщують пристінні фонтанчики з некількома водосбірними чашами. Різновидність фонтанів – фонтани без водозбірных чаш, коли вода використовується в вигляді завіс чи тонкої плівки. Конструкції таких фонтанів складаються з металічної пластини з трубою, по якій піднімається вода. Вода слабо фонтанує над поверхнею плити чи пластини, покриваючи ї тонкою плінкою та стікаючи по периметру, утворюючи водну завісу зі стоком водив добре дренований шар гальки. Іноді фонтани створюються, як бкло згадано, за рахунок перепаду висот або рівнів води між сусідніми водоймами. Вода із вищерозміщеної водойми подається по спеціальному водоводу до поверхні води нижчерозміщеної та за рахунок перепаду висот створюється додатковий тиск та струмінь фонтану.

Ставок – це обмежений водний простір, населений специфічною рослинністю та іншою біотою. Саме це відрізняє став від басейну. Існує кілька типів ставків:

– геометричні, яким надається правильна геометрична форма – округла, прямокутна, трапецієвидна тощо. Такі ставки по краю обгаптовуються плитняком із штучного або природного каменю. З точки зору сумісності їх бажано разміщувати біля будівель та майданчиків, що підкреслює їх прямі лінії;

– припідняті, як різновидність геометричних ставків. Їх розміщення над рівнем ґрунту дозволяє не рити котловину, вивозити ґрунт, полегшує догляд за ними;

– природні, які копіюють водойми в природі. Мають плавні обриси довільної форми, які по контуру звично засажуються специфічною болотною рослинністю, мають пологий спуск під воду, вистланий галечником або булижниками. Такі ставки розміщують в глибині саду, на межі газону.

Оптимальні розміри в ході закладання ставу, за яких є можливим цвітіння води, тобто її позеленіння внаслідок розмноження водоростей, складає не менше 3,5 м² для водної поверхні та не менше 0,5–0,7 метрів завглибшки. Для меньших водойм необхідно придбати пристрої для чищення води, найбільш ефективними серед яких є фільтри на основі ультрафіолетових ламп. Ефективним вирішенням проблеми є висадка рослин з плаваючим листям, яке закриває поверхню води (глечитки, латаття), а також рослин оксигенаторів, що збагачують воду киснем. Дія останніх заснована на конкуренції з водоростями за мінеральні солі та вуглекислий газ, розчинений в воді. Проте напровесні, коли ще відсутня водна рослинність, використовують альгіциди, які вибірково знищують водорості (на крайній випадок, що повязано з їх токсичністю).

Загати. Конструкції загат частіш за все є дворядними плетеними стінками з проміжками заповненими між ними трамбованою глиною, камінням або фашинами. Для цього фашини товщиною 20–30 см вкладають в 2–3 ряди та прикріплюють до дна яру вербовими кілками, що з часом вкорінюються та прростають. Камяні стінки сухого мощення та на розчині використовують тільки тоді, коли необхідна велика висота загати. Фундаменти таких стін заглиблюють в дно яру. За необхідності стінки можна влаштовувати з 3 рядів свай, забитих в шаховому порядку, та заповненим проміжком між ними.

Болота – утворюютьперехідну зону міжвласне ставком та газоном або луками. Використовується для посилення природності композиції.

Флора водойм. Оформлення водойм за допомогою рослин може проводитись різними шляхами. Якщо дно водойми було ізольоване за допомогою плівок та має спеціально передбачені тераси, то рослини розміщуються переважно в спеціальних контейнерах з ґрунтовим чи мулистим субстратом. У випадку, якщо поверх гідроізолюючих бентонітових матів був насипаний ґрунтовий субстрат, то висаджуються в нього переважно рослини з невеликою кореневою системою або розміщуються плаваючі види. Якщо ж дно водойми є пртироднім, або заізольоване потужним шаром глинозему, то висаджуються будь які рослини, що характеризуються декоративністю. Все набагато простіше з оформленням берегів водойм. головним тут є те, щоб рослини не мали надто агресивну кореневу систему та не пошкоджували гідроізоляцію з зовнішнього боку. В водоймах з природним дном можна висаджувати навіть великі рослини з потужною кореневою системою.

Усі рослини природних водойм розподіляються за призначеннчм та життєвими формами на наступні групи:

– ті, що вкорінені в ґрунтовому субстраті на різних глибинах, та листя мають на поверхні. Прикладом їх є різні види, гібриди та сорти латаття (Nymphaea). У вітчизняних водоймах найчастіше зустрічаються латаття біле (Nymphaea alba L.) та латаття сніжно-біле (Nymphaea candida L.). Проте в останній час активно використовують гібридні види та сорти – Nymphaea x hybrida, що мають різні розміри. На великих глибинах висаджують наступні сорти: ′Charles de Meurville′, ′Escarboucle′, ′Gladstoneana′, ′Marliacea Carnea′, ′Richardsonii′. На менших глибинах висаджують: ′Arc-en-ciel′, ′Gloire de Temple-sur-Lot′, ′Lames Brydon′, ′Marliacea Albida′, ′Marliacea Chromatella′, ′ Rose Arey′. На найбільш мілких місцезростаннях висаджють карликові сорти: ′Graziella′, ′Hermine′, ′Pygmaea Alba′, ′Pygmaea Helvola′, ′William Falconer′, ′Pygmaea Rubra′, ′ Pygmaea Rubis′. На великих глибинах також висаджують глечики жовті (Nuphar lutea (L.) Sm.) та американські (N. advena (Aiton) W. T. Aiton). Серед інших глибинних рослин цікавими з позиції декративності є апоногетон двоколосковий (Aponogeton distachyos L. f.), плавун щитолистий (Nymphoides peltata (S. G. Gmel.) Kuntze) та оронтіум водяний (Orontium aquaticum L.);

– рослини, що плавають та занурені в воду. Цікавими є наступні види: водокарас звичайний (Hydrocharis morsus-ranae L.), тілоріз звичайний (Stratiotes aloides L.), водяний горіх (Trapa natans L.), водяний гіацинт (Eichhornia crassipes (Mart.) Solms), пухирчатка звичайна (Urticularia vulgaris L.), уруть різностороння (Myrisophyllum aquaticum (Vell.)Verds.), пісція (Pistia stratiotes L.), лагаросифон великий (Lagarosiphon major Ridl. Moss. ex Wager), турча болотна (Hottonia palustris L.), жовтець водяний (Ranunculus aquatilis L.). Окремо слід відмітити водяні плавючі папороті: азолла (Azolla filiculoides Lam.), сальвінія (Salvinia natans (L.) All.), марсілея чотирилиста (Marsilea quadrifolia L.), пілюльниця куленосна (Pilularia globulifera L.). Для достатньо великих водойм можна використовувати і інші плаваючі види: кушир занурений (Ceratophullum demersum L.), к. підводний (C. submersum L.), водяний лактук (Pistia stratiotes L.), елодею канадську (Elodea canadensis Michx.), ряску тридольну (Lemna trisulca L.), р. горбату (L. gibba L.), р. маленьку (L. minor L.), спіроделу багатокореневу (Spirodella (L.) Schleid.), вольфію безкореневу (Wolffia arrhiza (L.) Horkel ex Wimmer), рдесник кучерявий (Potamogeton crispus L.), р. Фріса (P. friesii Rupr.), р. Бертхольда (P. berchtoldii Fieber), р. стиснутий (P. compresus L.), з. злаколистий (P. gramineus L.), з. пронизанолистий (P. perfoliatus L.), р. блискучий (P. lutens L.), р. плаваючий (P. natans L.), р. вузлуватий (P. nodosus Poir.), р. гребінчастий (P. pectinatus L.), р. волосовидний (P. trichoides Cham. et Schlecht.);

– прибережні рослини. До цієї групи належать види рогозу (Typha minima funck ex Hoppe, T. angustifolia L., T. latifolia L.), сусак зонтичний, оситняг (Butomus umbellatus L.), види осок (Carex pendula Huds., C. riparia Curtis, C. hyrta L., C. distachia Huds, C. echinata Murray), куга Табернемонтана (Schoenaplectus tabernaemontanii (C. C. Gmel.) Palla), снить довга (Cyperus longus L.), ситник розвісистий (Juncus effusus L.), алісма подорожникова (Alisma plantago-aquatica L.), види лепехи (Acorus calamus L., A. gramineus Sol. ex Aiton), дармера (Darmera peltata (Torr. ex Benth.) Voss.), гравілат річковий (Geum rivale L.), череда трироздільна (Bidens tripartita L.), м’ята болотна (Mentha aquatica L.), лізіхітон американський (Lysichiton americanum Hulten & H. St. John), види гірчаку (Persicaria hydropiper (L.) Delabre, P. amphibia (L.) A. Gray), їжача голівка вузьколиста (Sparganium angustifolium Michx);

– квітуючі болотні рослини. Особливо ефектними є: зантедекія ефіопська (Zantedeschia aethiopica (L.) Spreng.), жовтець язичковий (Ranunculus lingua L.), авран лікарський (Gratiola officinalis L.), види орхідей (Dactylorhiza fuchsii druce ex Soo, D. maculata (L.) Soo, D. majalis (Rchb.) P.F. Hunt & Summerh., D. incarnata (L.) Soo, D. praetermissa W. & NW., Orchis mascula (L.) L., O. punctata Stev. ex Lindl.), лобелія кардинала (Lobelia cardinalis L.), кардамін лучний (Cardamine pratensis L.), види первоцвітів (Primula japonica A. Gray, P. denticulata Sm.), види півників (Iris tenuifolia Pall., I. japonica Thunb.), бобівник трилистий (Menyanthes trifoliata L.), білокрильник болотний (Calla palustris L.), калюжниця болотна, види вербозілля, незабудка болотяна (Myosotis scorpioides L.), понтедерія серцелиста (Pontederia cordata L.), вероніка струмкова (Veronica beccabunda L.), види плакуну (Lythrum salicaria L., L. hyssopifolia L., L. intermedium Fisch. ex Colla, L. virgatum L.), зніту (Epilobium hirsutum L., E. palustre L., E. parviflorus Schreb. E. roseum Schreb. E. tetragonum L.), щебрику (Peplis alternifolia M. Bieb. P. portula L.), губастик (Mimulus ringens L.) білозір болотний (Parnassia palustris L.);

– декоративнолистяні рослини. До цієї групи належать всі види гост, ревінь тангутський (Rheum palmatum L.), види білокопитнику, язичнику, папоротей (Onoclea sensibilis l., Osmunda regalis L.,Thelipteris palustris Schott.), хвощ болотний (Equisetum palustre L.). Цікавими є також види перстачу, серед яких є як і водні (Potentilla palustris (L.) Scop.), так і прибережні лучні види (P. anserina L., P. reptans L., P. supina L.), з декоративним листям.

Таким чином, поєднуючи представнків усіх перерахованих груп рослин, можливим є створення рослинного оточення водойм.

Тваринне населення. З часом у воді з’явиться різноманітне тваринне населення. В першу чергу це представники світу комах (види стрекоз, комарів, водяних клопів-гребляків, водомірок, гладунів, жуки-плавунці, водолюби тощо), равликів (котушки, ставковики, калюжниці тощо). Невдовзі зявляться види жаб, тритони. Але не завжди екосистема штучного ставу буде перебувати в рівновазі, особливо в невеликих водоймах. Невеликі ставочки будуть промерзати, тому в них не зможе жити риба, а багато капризних рослин (німфеї, пістія, водяний гіацинт тощо), прийдеться прибирати на зиму в підвали та інші приміщення. Для того щоб запустити в водому японських коропіов, глибина його повинна бути ніяк не менше 80 см – тоді риби зможуть перезимувати. Чим більше водойма, тим краще для її жителів: в воді більше кисню, швидше встановлюється біологічна рівновага, легкіше догляд. Водні рослини в період росту потребують спеціальних добрив, а риба протягом року – регулярної підгодівлі. Обпадаюче листя верб може внаслідок свого розкладання можуть загрожувати здоров’ю ставу. Крім того, вербове листя містить таніни, шкідливі для вожної фауни. В результаті необхідна додаткова чистка. Таким чином, людина вцьому випадку повинна весь час корегувати стан біоти ставу. Проте чим більше став, тим догляд буде менший, і навпаки.

Дата добавления: 2015-05-26