Критеріями розподілу норм права за галузями є предмет та метод правового регулювання

Система права — це комплекс взаємопов'язаних і взаємодіючих чинних юридичних норм певної держави.

Система права та систематизація законодавства, їх співвідношення

Існує кілька класифікацій системи права:

1. за призначенням виділяють матеріальне і процесуальне право. Норми матеріального права безпосередньо регулюють суспільні відносини (наприклад, цивільне право, кримінальне право), тоді як норми процесуального права встановлюють порядок застосування норм матеріального права (наприклад, цивільно-процесуальне право, кримінально-процесуальне право).

2. за характером регульованих відносин — приватне і публічне право.

3. за формою права — звичаєве, прецедентне, договірне і статутне ( інша назва право законів, кодифіковане, декретне право) право.

Отже, структура системи права — це об'єктивно зумовлена внутрішня організація права певної держави, яка полягає в єдності й погодженості всіх юридичних норм держави та в їхньому розподілі за галузями та інститутами права.

Основними елементами структури системи права є 1) правові (юридичні) норми, 2) інститути права, 3) галузі права.

Поняття елементів системи права: галузь права та інститут права.

Предмет правового регулювання — це сукупність суспільних відносин, які регулюються конкретними юридичними нормами.

Сфера регульованих суспільних відносин є широкою і різноманітною: трудові, управлінські, земельні, сімейні тощо. Їм притаманні наступні ознаки: 1) це життєво необхідні для людини відносини; 2) це вольові, цілеспрямовані (розумні) відносини; 3) це стійкі, типові, повторювані відносини; 4) це відносини, що проявляються на зовні у формі поведінки (думки, бажання і мотиви не регулюються правом).

Метод правового регулювання — це специфічний спосіб владного впливу держави на суспільні відносини, здійснюваний за допомогою правових норм та інших юридичних засобів.

При регулювання суспільних відносин використовуються різноманітні методи: імперативний і диспозитивний, заохочення, автономії і рівності сторін, рекомендацій, переконання і примусу.

Імперативний метод — це метод владних приписів (наказів), який заснований на відносинах субординації (підпорядкування) одних суб’єктів іншим (застосовується в кримінальному, адміністративному та ін. галузях права).

Диспозитивний метод — це метод, який заснований на рівності сторін і дає можливість вибору альтернативних варіантів поведінки (застосовується в галузях приватного права: цивільному, сімейному тощо).

Поняття предмету правового регулювання дає знання про те, що саме регулюється правом, а поняття методу правового регулювання дає відповідь на питання, як (яким чином, способом) держава здійснює нормативний вплив на суспільні відносини. Зазначені чинники об’єднання юридичних норм у галузі права неоднозначні, нерівноцінні: визначальним серед них є предмет правового регулювання: як регулювати залежить від того, що регулювати. Суспільні відносини суттєво відрізняються за характером, змістом та іншими ознаками, тому їх не можливо врегулювати одним і тим самим методом.

Характеристика елементів структури системи права: галузь права та інститут права.

Галузь права — це система юридичних норм, які регулюють певну сферу суспільних відносин специфічним методом правового регулювання..

Основні галузі системи права України такі: конституційне (державне), адміністративне, фінансове, земельне, цивільне, сімейне, трудове, кримінальне, цивільно-процесуальне, кримінально-процесуальне, кримінально-виконавче право. Деякі вчені виділяють також кооперативне, сільськогосподарське, соціальнозабезпечувальне, адміністративно-процесуальне тощо.

Система права кожної держави, яка відображає характер і особливості суспільних відносин у ці державі, як і самі суспільні відносини є динамічною і постійно змінюється, розвивається, тобто якщо виникають нові суспільні відносини, які потребують правового регулювання, то це зумовлює виникнення нових правових норм, правових інститутів і навіть галузей права. Наприклад, не так давно виникло екологічне, космічне право. З цивільного права виділились такі галузі як господарське, житлове тощо. Оскільки окремі суспільні відносини можуть припинятися, то це зумовлює зникнення потреби в окремих правових інститутах або галузях права. Наприклад, зі зникненням колгоспів відпадає потреба в колгоспному праві.

Деякі вчені виділяють також такий необов’язковий (факультативний — вони є не у всіх галузях) елемент системи права, як підгалузь права — це частина певної галузі права, що об’єднує правові норми та інститути, які регулюють суспільні відносини, що мають самостійне значення. Наприклад, цивільне право складається з підгалузей права власності, зобов’язального, спадкового, авторського права, фінансове — з банківського і податкового права і так далі.

Інститут права — це система юридичних норм, які регулюють певну групу однорідних суспільних відносин.

Інститути права поділяються на галузеві, які регулюють певні відносини в межах однієї галузі права (наприклад, в межах конституційного права можна виділити інститут президента, Верховної Ради тощо), та міжгалузеві, які регулюють відносини, що є предметом різних галузей права (наприклад, інститут власності, норми якого містяться в конституційному, цивільному, кримінальному, земельному та ін. галузях права, інститут відшкодування шкоди тощо).

Поняття системи законодавства і її співвідношення з системою права.

Система законодавства — це система всіх упорядкованих певним чином нормативно-правових актів даної держави.

Структура системи законодавства — це комплекс взаємопов'язаних і взаємодіючих чинних нормативно-правових приписів, що вміщені в нормативно-правових актах, який виражається в їхній єдності й узгодженості, а також у розподілі за галузями, інститутами та іншими групами законодавства.

Структура системи законодавства має два основних різновиди:

1. горизонтальна, тобто галузева (розподіл НПА за предметом правового регулювання);

2. вертикальна, тобто субординаційна або ієрархічна (розподіл НПА за певними групами залежно від юридичної сили (закони і підзаконні НПА).

Крім того, у федеративних державах система законодавства структурується на законодавство суб’єктів федерації та федеральне законодавство.

Cистема права і система законодавства співвідносяться, як зміст і форма його виразу.

Право і законодавство тісно взаємопов'язані, але не тотожні правові явища. Відмінність між системою права і системою законодавства полягає:

1. Первинним елементом системи права є правова норма, а системи законодавства — нормативно-правовий припис.

2. Система права формується об'єктивно, а система законодавства є результатом цілеспрямованої діяльності певних суб'єктів і тому залежить також від інтересів держави, потреб юридичної практики, рівня розвитку юридичної науки, законодавчої техніки.

3. Система права має тільки галузеву структуру, а система законодавства крім галузевої ще й ієрархічну, а у федеративних державах і федеративну структуру.

4. Галузі законодавства не завжди співпадають з галузями права. Можливі три варіанти: 1) галузь права є, а галузі законодавства немає (фінансове право, право соціального забезпечення). Такі галузі не кодифіковані, а діючі у цій сфері нормативний матеріал розкиданий по різних НПА, що потребує систематизації. 2) галузь законодавства існує без галузі права (митне законодавство). 3) ідеальний варіант, коли галузь законодавства співпадає з галуззю права (трудове, цивільне, кримінальне право).

5. Норми галузі права відрізняються високим ступенем однорідності, оскільки розподіляються за предметом і методом правового регулювання. Галузі законодавства виділяються тільки за предметом правового регулювання і не мають єдиного методу.

4. Поняття та види систематизації законодавства.

Наявність значної кількості нормативно-правових актів, які складають систему законодавства, розбіжність у часі їхнього прийняття та суб'єктах, що приймають їх, обумовлюють необхідність діяльності з їхнього впорядкування, погодження, усунення протиріч, тобто систематизації.

Систематизація законодавства — це діяльність з впорядкування чинних нормативно-правових актів у єдину узгоджену систему, з метою забезпечення ефективного правового регулювання.

Систематизація спрямована на: 1) досягнення внутрішньої єдності юридичних норм, тобто на усунення колізій і прогалин, в результаті чого підвищується ефективність законодавства; 2) впорядкування правового матеріалу, розміщення його за певними розділами і рубриками, тобто класифікацію, що забезпечує зручність користування законодавчим масивом.

Дата добавления: 2015-05-26