Права та обов’язки водокористувачів

Основні права водокористувачів:

• здійснювати загальне, спеціальне водокористування та користування водами для потреб гідроенергетики, водного, повітряного транспорту. Користуватися водними об'єктами місцевого значення на умовах оренди. Користуватися водами для задоволення питних, господарсько-побутових, сільськогосподарських, промислових та інших потреб. Вимагати від власника водного об'єкта або водопровідної мережі підтримання належної якості води за умовами водокористування. Споруджувати гідротехнічні та Інші водогосподарські об'єкти, здійснювати їх реконструкцію і ремонт.

Обов 'язки водокористувачів:

•економне використовувати водні ресурси, дбати про їх відтворення і поліпшення якості вод. Користування водними об'єктами відповідно до цілей і умов їх надання. Дотримуватися встановлених нормативів ГДС забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води. Здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню водних об'єктів • утримування в належному стані зони санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання. Здійснювати облік забору та використання вод. Своєчасно сплачувати платежі за спеціальне водокористування;

17.)Державнеуправління в галузівикористання і охорониводздійснюютьКабінетміністрівУкраїни, центральніорганивиконавчоївлади, РадаміністрівАвтономноїРеспублікиКрим, місцевідержавніадміністрації. Крім того, функціїуправління в ційсферіздійснюютьорганимісцевогосамоврядуваннявідповідно до законодавства.

Спеціальноуповноваженимицентральними органами виконавчоївлади з питаньвикористання та охорони вод є МінприродиУкраїни, ДержводгоспУкраїни.

На МінприродиУкраїнипокладаєтьсяздійснення комплексного управління в галузіохорониводнихресурсів, а такожіншихфункцій, пов'язанихізрегулюваннямдіяльності у сферівикористання і охорони вод та відтворенняводнихресурсів. КомпетенціяМінприродиУкраїни в ційгалузіуправліннявизначається ВК України (ст. 15) таположенням про цеміністерство.

До віданняДержводгоспуУкраїниналежитьдержавнеуправління в галузі водного господарства, здійсненняєдиноїтехнічноїполітики, впровадження у воднегосподарстводосягнень науки, техніки, новихтехнологій і передового досвіду, розробка і встановленнярежимівроботиводосховищ комплексного призначення, водогосподарських систем і каналів, затвердження правил їхексплуатації, а такожздійсненняіншихфункцій, пов'язанихіззабезпеченнямреалізаціїдержавноїполітики у ційсферісуспільнихвідносин. КомпетенціяДержводгоспуУкраїнивизначається ВК України (ст. 16) та положенням про цейкомітет.

Державнеуправління в галузівикористання і охорони вод та відтворенняводнихресурсівмаєздійснюватися за басейновим принципом. Цеобумовленотим, що, по-перше, постійнозростає роль водного фактора, відякогозалежатьрозвиток та розміщенняоб'єктіввиробництва на територіїрічковогобасейну; по-друге, в межах басейнузамикаютьсякругообігиречовин, і самеводніоб'єктипереважно є шляхами поширеннязабруднюючихречовин та їхакумуляції.

Басейновеуправліннямаєбазуватися на таких принципах:

— пріоритетністьекологічноїбезпекиприродокористування, узгодженість і збалансованістьекологічноїполітикисуб'єктівводокористування і водогосподарськоїдіяльності;

— економічнацілісністьбасейновоговодогосподарського

комплексу, самодостатність та самоокупністьводогосподарської і

водоохоронноїдіяльності;

—забезпеченнявзаємодіїтериторіальних та галузевихсуб'єктівуправлінняводнимгосподарствомнаосновіпрограмно-цільового методу;

—стандартизація процедур і процесівбасейновогоуправління і посиленнявідповідальностівсіхсуб'єктівводокористування і водогосподарськоїдіяльності за стан водногобасейну та якістьводнихресурсів;

— інформаційне та науковезабезпеченняуправлінськихрішень,

участь громадськості у вирішенніводогосподарських та екологічних

проблем басейну.

воднихресурсів на відповіднихтериторіях. Система нормативів у ційсферіскладається з: нормативівекологічноїбезпекиводокористування; екологічнихнормативівякості води воднихоб'єктів, якімістятьнауковообґрунтованізначенняконцентраційзабруднюючихречовин та показниківякості води (загальнофізичні, біологічні, хімічні, радіаційні);нормативівграничнодопустимогоскиданнязабруднюючихречовин, щовстановлюються з метою поетапногодосягненняекологічного нормативу якості води воднихоб'єктів; галузевихтехнологічнихнормативівутворенняречовин, щоскидаються у водніоб'єкти (нормативиграничнодопустимихконцентраційречовин у стічних водах, щоутворюються в процесівиробництва одного виду продукції при використаннітієїсамоїсировини), яківстановлюються для оцінкиекологічноїбезпекивиробництва; технологічнінорматививикористання води);

18.)Правовізаходиохоронивод

Під правовою охороною вод розуміютьзакріплену в законодавстві систему державних та суспільнихзаходів, спрямовану на запобіганнязабрудненню, засміченню, вичерпанню вод та організаціюраціональноговикористанняводнихресурсів для задоволення потреб народного господарства і забезпеченняматеріальних, екологічних і культурно-оздоровчихінтересівнаселення, а також на ліквідаціюнегативнихявищ і поліпшення стану вод.

Перелікосновнихводоохороннихзаходівміститься у Водному кодексіУкраїни (розділIV), якийміститьусіосновні заходи, щовиправдали себе на практиці. Деякіохоронні заходи є і в іншихправовихприписах ВК України. До основнихводоохороннихзаходіввіднесені: утворенняводоохоронних зон (ст. 87 ВК України), прибережнихзахиснихсмуг, зон санітарноїохорони, смугвідведення, береговихсмугводнихшляхівтощо (так, водоохороннізониутворюються для найбільшсприятливого режиму воднихоб'єктів, а такожзменшенняколивань стоку вздовжрік, морів, навколо озер, водосховищ та іншихводойм); обмеженнягосподарськоїдіяльності в прибережнихзахиснихсмугахнавколоводойом та на островах. На охоронуводнихресурсівспрямовані і деякізаборонніприписи — заборона введення в діюпідприємств, споруд та іншихоб'єктів, щоможутьвпливати на стан води; заборона скидання у водніоб'єктивідходів і сміття; заборона підприємствам і громадянамзабруднювати, засмічуватиповерхніводозаборів, льодовогопокривуводойм, а такожморів, їх заток, лиманіввиробничими, побутовими та іншимивідходами, сміттям, нафтовими, хімічними та іншимизабруднюючимиречовинами та ін.Правові заходи охоронивод.Під правовою охороною вод розуміютьзакріплену в законодавстві систему державних та суспільнихзаходів, спрямовану на запобіганнязабрудненню, засміченню, вичерпанню вод та організаціюраціональноговикористанняводнихресурсів для задоволення потреб народного господарства і забезпеченняматеріальних, екологічних і культурно-оздоровчихінтересівнаселення, а також на ліквідаціюнегативнихявищ і поліпшення стану вод.Перелікосновнихводоохороннихзаходівміститься у Водному кодексіУкраїни (розділ IV), якийміститьусіосновні заходи, щовиправдали себе на практиці. Деякіохоронні заходи є і в іншихправовихприписах ВК України. До основнихводоохороннихзаходіввіднесені: утворенняводоохоронних зон (ст. 87 ВК України), прибережнихзахиснихсмуг, зон санітарноїохорони, смугвідведення, береговихсмугводнихшляхівтощо (так, водоохороннізониутворюються для найбільшсприятливого режиму воднихоб'єктів, а такожзменшенняколивань стоку вздовжрік, морів, навколо озер, водосховищ та іншихводойм); обмеженнягосподарськоїдіяльності в прибережнихзахиснихсмугахнавколоводойом та на островах. На охоронуводнихресурсівспрямовані і деякізаборонніприписи — заборона введення в діюпідприємств, споруд та іншихоб'єктів, щоможутьвпливати на стан води; заборона скидання у водніоб'єктивідходів і сміття; заборона підприємствам і громадянамзабруднювати, засмічуватиповерхніводозаборів, льодовогопокривуводойм, а такожморів, їх заток, лиманіввиробничими, побутовими та іншимивідходами, сміттям, нафтовими, хімічними та іншимизабруднюючимиречовинами та ін.

19. Ліс як об’єкт використання та правової охорони. Поняття та склад лісового фонду.

Під лісом потрібно розуміти тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Всі землі, що знаходяться в межах території України складають єдиний земельний фонд. В залежності від цільового призначення єдиний земельний фонд країни підрозділяють на сім категорій земель. Класифікація земель в залежності від їх цільового призначення дозволяє диференційований підхід до правового регулювання земельних відносин в рамках правового режиму земельного фонду. Під цільовим призначенням земель розуміють встановлений правовий режим, умови і межі використання земель для конкретних цілей.

20. Поділ лісів на категорії та їх правовий режим.

Громадський контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів здійснюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища.

Повноваження громадських інспекторів визначаються положенням, що затверджується Міністерством охорони навколишнього природного середовища України.

21) Згідно зі ст. 7 ЛК України, ліси, які ростуть в межах території України, є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених КУ. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

У державній власності знаходяться всі ліси України, крім тих, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі КМ України, Ради міністрів АРК, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що знаходяться у державній або приватній власності. Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через створені ними органи місцевого самоврядування.

Ліси в Україні можуть перебувати також у приватній власності. Суб'єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України. Вони можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 га. Документом, що посвідчує право приватної власності на ліси, є державний акт на право власності на землю, виданий на відповідну земельну ділянку. Це право підлягає державній реєстрації згідно із ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень". Іншими словами, в Україні існує правило - власник приватної землі є власником приватного лісу.

22) Право користування лісами в Україні здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування.

Інститут оренди лісів в Україні відсутній. Це пояснюється тим, що навіть теоретично оренда земельної ділянки лісового фонду "для ведення лісового господарства" - це нонсенс з точки зору строків та цільового використання лісів. Максимальний строк дії договору оренди землі, як відомо із ЗУ "Про оренду землі", визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Отже, ми розглядаємо два види лісокористування - постійне та тимчасове. Постійне розділяється на дві категорії. Це обумовлено тим, що ліси можуть розташовуватися на землях державної або комунальної власності і відповідно підпорядковуватися їхньому правовому режиму. Тому і право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Фізичні особи не можуть отримати у постійне лісокористування лісові ділянки, як не можуть і отримати земельну ділянку на праві постійного лісокористування.

Об'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності.

Тимчасове користування лісами може бути довгостроковим (строком від одного до п'ятдесяти років) і короткостроковим (строком до одного року). Тимчасовий лісокористувач не має права передавати лісові ділянки в тимчасове користування іншим особам.

23. Державне управління у сфері використання та охорони лісів є формою здійснення функцій, які випливають зі змісту права власності держави на ліси. Воно поділяється на загальне та спеціальне.

Відповідно до статей 23, 24 Лісового кодексу загальне державне управління в галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів здійснюють Президент України, Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та деякі інші органи відповідно до законодавства.

Спеціальне державне управління в цій сфері здійснює Держкомлісгосп України. Компетенція цього комітету та його органів визначається ст. 32 Лісового кодексу України та Положенням про міністерство, затвердженим Указом Президента України від 14 серпня 2000 р.

Основними функціями управління у галузі використання, відтворення, захисту та охорони лісів є: ведення державного обліку лісів і державного лісового кадастру; лісовпорядкування; розподіл і перерозподіл лісів; відновлення лісів і лісорозведення; державний контроль за станом, використанням, відтворенням, охороною та захистом лісів; вирішення спорів у галузі використання, відтворення, охорони та захисту лісів видача дозволів на спеціальне використання лісових ресурсів, надання земельних ділянок лісового фонду в постійне та тимчасове користування для спеціального використання лісових ресурсів, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт.

Управління в сфері охорони та використання рослинного світу являє собою діяльність центральних органів державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, громадських об’єднань, спрямовану на забезпечення раціонального використання природних рослинних ресурсів, їх охорону, дотримання вимог екологічного законодавства юридичними та фізичними особами, запобігання екологічним правопорушенням та захист екологічних прав громадян у даній сфері.

24. Важливе значення для забезпечення підвищення продуктивності лісів, поліпшення їх корисних властивостей, задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах мають відтворення, охорона та захист лісів.

Відтворення лісів, що проводиться у формі їх відновлення та лісорозведення, являє собою здійснення лісових та агротехнічних заходів відповідно до природоохоронних вимог з метою створення нових лісонасаджень.

Слід відрізняти відновлення лісів, яке здійснюється на землях, що були вкриті лісовою рослинністю (зруби, згарища тощо), від лісорозведення, яке здійснюється на землях, не вкритих лісовою рослинністю (яри, крутосхили, піски, пустища тощо). Відтворення лісів здійснюється постійними лісокористувачами.

Відповідно до Правил відновлення лісів і лісорозведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 1996 року, відтворення лісів має забезпечувати:

— раціональне використання лісового фонду;

— поліпшення якісного складу лісів, підвищення їх продуктивності й біологічної стійкості;

— підвищення водоохоронних, ґрунтозахисних, санітарно-гігієнічних, інших корисних властивостей лісів і захисних лісових насаджень;

— досягнення оптимальної лісистості шляхом створення в максимально короткі терміни нових насаджень найбільш економічно доцільними способами і технологіями.

Лісорозведення повинно передбачати цільове вирощування:

— насаджень загального призначення для забезпечення народного господарства деревиною та іншими продуктами лісу;

— плантаційних лісових культур для одержання окремих асортиментів деревини в максимально короткі терміни;

— водоохоронних насаджень на берегах річок, навколо озер, водоймищ, у зонах відводу каналів;

— ґрунтозахисних насаджень на ярах, балках, крутосхилах, пісках, інших непридатних для сільськогосподарського використання землях, а також полезахисних лісових смуг;

— захисних лісових насаджень у смугах відводу залізниць, автомобільних доріг тощо;

— санітарно-гігієнічних та оздоровчих лісів у зелених зонах міст, селищ, промислових об'єктів та в місцях масового відпочинку і оздоровлення людей.

Для охорони лісів від пожеж лісове законодавство передбачає заходи, які повинні здійснюватися органами місцевого самоврядування. До них належать: щорічна організація розробки і здійснення лісокористувачами заходів протипожежної профілактики у лісах; залучення до гасіння лісових пожеж населення, протипожежної техніки і транспортних засобів підприємств, установ та організацій у встановленому порядку; забезпечення осіб, залучених до гасіння лісових пожеж, харчуванням та медичним обслуговуванням; сприяння будівництву об'єктів протипожежного призначення, роботі повітряних суден авіаохорони; організація через засоби масової інформації пропаганди правил протипожежної безпеки, висвітлення проблем збереження лісів; забезпечення координації заходів, спрямованих на охорону лісів від пожеж.

Великого значення для охорони лісів набуває ведення Зеленої книги України. Відповідно до Положення про Зелену книгу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року, вона є державним документом, в якому зведені відомості про сучасний стан рідкісних, тих, що зникають, і типових природних рослинних угруповань України, які потребують охорони і мають важливе значення як складова частина біологічної різноманітності.

Охорона природних рослинних угруповань, внесених до Зеленої книги України, здійснюється шляхом:

— встановлення особливого правового статусу природних рослинних угруповань, що потребують охорони;

— створення на територіях, де наявні відповідні угруповання, природно-заповідних об'єктів або оголошення їх природно-заповідними територіями;

— врахування спеціальних вимог щодо охорони цих угруповань у разі вилучення і надання земельних ділянок, розроблення проектної документації та проведення екологічної експертизи;

— встановлення кримінальної та адміністративної відповідальності за пошкодження природних рослинних угруповань та місць їх зростання;

— ратифікації міжнародних конвенцій, угод стосовно охорони навколишнього середовища;

— проведення виховної роботи серед населення;

— проведення моніторингу за станом змін рослинних угруповань та необхідних досліджень з метою розробки наукових основ їх охорони, відновлення та невиснажливого використання.

Охорону і захист лісів в Україні здійснюють:

— лісова охорона спеціально уповноважених державних органів лісового господарства (державна лісова охорона);

— лісова охорона інших постійних лісокористувачів

25)Значення тваринного світу для будь-якої сучасної держави, у тому числі і дляУкраїни, важко переоцінити, оскільки він є невід'ємним компонентом навколишнього природного середовища, національним багатством, джерелом духовного та естетичного збагачення і виховання людей, об'єктом наукових досліджень, а також важливою базою для одержання промислової і лікарської сировини, харчових продуктів та інших матеріальних цінностей. Інакше кажучи, тваринний світ є елементом системи національної безпеки України,від рівня охорони якого залежить стабільність економічної т асоціальної ситуації в країні. Також до переліку проблем віднесеноведеннямисливськогогосподарствапереважноекстенсивним шляхом та зниженнязагальноговиловуриби. Лише побічно, в контекстіаналізу причин, щопризвели до виникнення проблем у веденнімисливськогогосподарства, наголошено, що вони є наслідком у тому числіскороченняобсягів штучного розведення та випуску в природу мисливськоїфауни.Привизначенніпитаньподальшогорозвиткуекологічногозаконодавства, кодифікаціїйогоперспективнихактівбулопередбачено "розроблення та затвердження нормативно-правовихактівМінекобезпеки, а саме: Правил вилученняоб'єктівтваринногосвіту в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичнихціляхіз природного середовища; Правил використаннятварин з метою одержанняпродуктівїхжиттєдіяльності; Правил утримання, розведення, використання та охорони диких тварин у неволічинапівневільнихумовах; Правил добуваннярідкісних і таких, щоперебуваютьпідзагрозоюзникнення, видівтварин для розведення в спеціальностворенихумовах та у науково-досліднихцілях; Правил ввезення в Україну і вивезення за їїмежіоб'єктівтваринногосвіту; Правил вилучення і реалізації незаконно добутих диких тварин; Правил відшкодуваннязбитків, завданихпорушеннямзаконодавства про охоронунавколишнього природного середовища, іншихактіввідповідно до законодавстваУкраїни".Таким чином, навіть в умовахнезначноїакцентованостізазначеноївище постанови на вирішення проблем у фауністичнійсфері з семи нормативно-правовихактів, якінеобхіднобулоприйняти на рівні центрального органу виконавчоївлади з питаньохоронинавколишнього природного середовища, шістьбезпосередньостосувалисьоб'єктівтваринногосвіту.Фактично не зміниласьситуація і з прийняттямОсновних засад (стратегії) державноїекологічноїполітикиУкраїни на період до 2020 року. Так, уЗаконілишеконстатується, що, займаючименше 6 відсотківплощіЄвропи, Українаволодієблизько 35 відсоткамиїїбіорізноманіття. БіосфераУкраїнинараховуєбільше 70 тисячвидівфлори і фауни, зокрема, флори - більше 27 тисячвидів, фауни - більше 45 тисячвидів. Протягомостанніхроківспостерігаєтьсязбільшеннякількостівидіврослин і тварин, занесених до Червоної книги України.Українарозташована на перетиніміграційнихшляхівбагатьохвидівфауни, через їїтериторіюпроходять два основніглобальнімаршрутиміграції диких птахів, а деякімісцягніздуваннямаютьміжнароднезначення. Більше 100 видівперелітнихптахівохороняютьсявідповідно до міжнароднихзобов'язань.Основноюзагрозою для біорізноманіття є діяльністьлюдини та знищення природного середовищаіснуванняфлори і фауни. Спостерігаєтьсякатастрофічнезменшенняплощітериторій водно-болотнихугідь, степовихекосистем, природнихлісів. Знищеннянавколишнього природного середовищавідбуваєтьсявнаслідокрозорювання земель, вирубуваннялісів з подальшоюзміноюцільовогопризначення земель, осушенняабообводненнятериторійпромислового, житлового та дачного будівництватощо.Поширеннянеаборигеннихвидів у природнихекосистемахвикликаєзначний дисбаланс убіоценозах. Управліннязбереженнямбіорізноманіттяпрісноводних та морськихекосистемрозвивається не так швидко, як для екосистемсуші, що негативно впливає на обсягрибнихзапасів та середовищеіснуванняводнихживихресурсів.

26) Використанняоб'єктівтваринногосвіту за чиннимзаконодавствомздійснюється у двохправових формах: на правівласності та на правікористування.Право використаннятваринногосвітукласифікується на види за різнимикритеріями. Зокрема, за цільовимвикористаннямтваринногосвітувиділяютьсукупність норм, якимирегулюються:

-мисливство;

-рибальство, включаючидобуванняводнихбезхребетнихтварин і морськихссавців; використанняоб'єктівтваринногосвіту в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичнихцілях;

-використаннякориснихвластивостейжиттєдіяльностітварин - природнихсанітарівсередовища, запилювачіврослинтощо;

-використання диких тварин з метою отриманняпродуктівїхжиттєдіяльності; добування (придбання) диких тварин з метою їхутримання і розведення в напіввільнихумовахчиневолі та інші.

Дата добавления: 2015-05-31