IV шлуночок, ventriculus quartus

Четвертий шлуночок є порожниною ромбоподібного мозку, він має вигляд намету, верхівка якого, впинається в мозочок. У бічних відділах є бічні закутки.

Дно IV шлуночка утворене ромбоподібною ямкою. Покрив шлуночка улаштований складніше. До нього належать такі утвори: верхній мозковий парус, натягнутий між верхніми ніжками мозочка; мозковий парус, розташований між ніжками клаптика.

Вгорі він прилягає до нижнього мозкового паруса, а внизу прикріплюється до довгастого мозку.

Рис. 14. Схема шлуночків мозку людини:

1 – кістки черепа; 2 – тверда мозкова оболонка; 3 – під павутинний простір;

4 – бічні шлуночки; 5 – ІІІ шлуночок; 6 – IV шлуночок.

СЕРЕДНІЙ МОЗОК, MESENCEPHALON

До середнього мозку належить чотиригорбкова пластинка, яка розташована дорсально і утворює покрив середнього мозку, та ніжки мозку, що розташовані вентрально.

Межею між ними є водопровід середнього мозку (Сільвіїв водопровід).

ВОДОПРОВІД СЕРЕДНЬОГО МОЗКУ, AQUEDUCTUS CEREBRI

Водопровід має вигляд вузького каналу (діаметром 1 мм), який сполучає порожнини III і IV шлуночків. Його довжина становить 1,5-2,0 см. Сільвіїв водопровід оточений центральною сірою речовиною, клітини

якої регулюють вегетативні функції.

Рис. 15. Середній мозок (поперечний розріз):

1 – дах середнього мозку; 2 – покрівля середнього мозку; 3 – основа ніжки мозку; 4 – червоне ядро; 5 – чорна речовина (субстанція); 6 – ядро окорухового нерва; 7 – додаткове ядро окорухового нерва; 8 – перехрещення покрівля; 9 – окоруховий нерв; 10 – лобно-мостовий шлях; 11 – кірковоядерний шлях; 12 – корково-спинномозковий шлях; 13 – потилично-тім'яно-мостовий шлях; 14 – медіальна петля; 15 – ручка нижнього горбка; 16 – ядро середнього шляху трійчастого нерва; 17 – верхній горбок; 18 – водопровід середнього мозку; 19 – центральна сіра речовина.

Чорна речовина (substantia nigrа), лежить на межі між основою іпокривом. Вона тягнеться на всьому протязі ніжки мозку від мосту допроміжного мозку. На фронтальному розрізі чорна речовина має півмісяцеву форму.

У нервових клітинах цієї речовини є чорний пігмент меланін. Чорна субстанція належитьдо підкіркових рухових ядер екстрапірамідної системи, яка забезпечує пластичний тонус м'язів. Нейрони substantia nigra зв'язаніз ядрами основи кінцевого мозку.

У них міститься медіатор дофамін, який необхідний для нормальної діяльності підкіркових рухових центрів. При недостатній кількості дофаміну виникає хвороба Паркінсона, для якої характерні такі симптоми, як мимовільне тремтіння рук, ригідність м'язів та інші порушення рухів.

Червоне ядро (nucleus ruber), одне з найбільших ядер стовбура мозку(довж. 15 мм, діам. 6 мм, об'єм – 136 мм³).

Червоне ядро є найважливішим центром екстра пірамідної системи. Воно зв'язане з мозочком, який посилає йому свої еферентні імпульси. Крім того, червоне ядро зв'язане з корою великого мозку, основними ядрами кінцевого мозку та іншими підкірковими ядрами і спинним мозком.

Червоні ядра регулюють тонус м'язів і контролюють точні автоматичні рухи.

ПРОМІЖНИЙ МОЗОК, DIENCEPHALON

До проміжного мозку належить таламус, який є його найбільшою частиною, а також епіталамус, метаталамус та гіпоталамус. Порожниною проміжного мозку є III шлуночок.

ТАЛАМУС, THALAMUS (ГОРБ)

Таламус являє собою парне об'ємне випинання яйцеподібної форми, яке утворилось внаслідок скупчення великої кількості сірої речовини. Він розташований попереду від пластинки покрівлі середнього мозку під склепінням та мозолистим тілом.

Таламус поділяють на дорсальний (верхній) та вентральний (нижній) відділи.

Дорсальний таламус – підкірковий центр чутливості. До ядер таламуса підходять волокна, які проводять імпульси больової, температурної, тактильної, пропріоцептивної та інтероцептивної чутливості, а також зорові та нюхові волокна.

Таламус є станцією обробки чутливої інформації, кінцевим контрольно-пропускним пунктом на шляху до кори великих півкуль.

Дорсальний таламус є центром примітивних емоцій та афектів, на рівні таламуса виникає відчуття болю. При його ураженні втрачається чутливість,

виникає нестерпний біль, підвищена афективність (силуваний сміх і плач), з'являється відчуття тривоги і страху.

Вентральний таламус, або субталамус (нижній), розташований між гіпоталамічною борозною і гіпоталамусом.

ЗАТАЛАМІЧНА ДІЛЯНКА, METATHALAMUS

Заталамічна ділянка (метаталамус) включає до себе медіальне колінчасте тіло, латеральне колінчасте тіло, його ядро є підкірковимцентром зору. До нього підходить і тут закінчується більша частина волокон зорового

шляху.

ЕПІТАЛАМУС, EPITHALAMUS

До епіталамусу належать такі утвори:

• шишкоподібна залоза, являє собою непарну залозу внутрішньої секреції(епіфіз) овальної форми, якаміститься між верхніми горбками пластинки покрівлі середнього мозку;

ГІПОТАЛАМУС, HYPOTHALAMUS

Ця ділянка лежить вентрально від таламуса під III шлуночком, утворюючи його дно.

Сюди належать такі утвори:

• зорове перехрестя, утворене волокнами зорових нервів, лежить попередувід сірого горба;

• зоровий шлях – це волокна, які відходять від зорового перехрестя.

непарний порожнистий виступ нижньої стінки III шлуночка.

з'єднується та ін..

Рис. 16. Проміжний мозок. Вигляд зі сторони порожнини

ІІІ шлуночку мозку

(сагітальний розріз стовбура мозку):

1 – склепіння; 2 – міжшлуночковий отвір; 3 – міжталамічне зрощення; 4 – таламус; 5 – судинні сплетення III шлуночка; 6 – гіпоталамічна борозна; 7 – повідцевий трикутник; 8 – шишкоподібне поглиблення; 9 – валик мозолистого тіла; 10 – шишкоподібна залоза; 11 - дах середнього мозку; 12 – водопровід середнього мозку; 13 – верхній мозковий парус; 14 – IV шлуночок; 15 – мозочок; 16 – нижній мозковий парус; 17 – довгастий мозок; 18 – задня спайка (епіталамічна спайка); 19 – міст; 20 – корінець окорухового нерва; 21 – задня продірявлена речовина; 22 – соскоподібне тіло; 23 – поглиблення лійки; 24 – гіпофіз; 25 – лійка; 26 – перехрещення зорових нервів; 27 – супрооптичне поглиблення; 28 – термінальна пластинка; 29 – передня спайка; 30 – коліно мозолистого тіла; 31 – дзьоб мозолистого тіла; 32 – прозора перегородка: 33 – стовбур мозолистого тіла.

Ядра гіпоталамуса. У межах гіпоталамуса є багатоядер (понад 30).Нервові клітини деяких ядер гіпоталамуса мають здатність виробляти гормони. Цей процес називають нейросекрецією.

Гіпоталамус – вищий центр регуляції вегетативних функцій. Ядра цієї ділянки регулюють різні види обміну речовин (водний, сольовий, вуглеводний, білковий, жировий) і забезпечують сталість внутрішнього середовища організму.

Тут розташовані центри кровообігу, дихання, травлення, сексуальності, терморегуляції та ін. Приелектричному подразненні ядер гіпоталамуса в експерименті можнавикликати відчуття голоду, насичення, спраги, статевого збудження,зміни настрою, відчуття сну або бадьорості.

На рівні гіпоталамуса відбувається зв'язок між зовнішнім і внутрішнім середовищем. Тут сигнали із зовнішнього і внутрішнього середовищ перетворюються в реакції ендокринної системи, звідси забезпечується і нервова регуляція діяльності внутрішніх органів.

Отже, гіпоталамус є наочним прикладом єдності нервової і гуморальної регуляції.

Дата добавления: 2015-05-26