Недійсність міжнародних договорів

В міжнародному праві існує презумпція дійсності договорів, згідно ' нкою кожний чинний договір є обов’язковим для учасників, поки Інше не встановлено на основі міжнародного права. Таким чином, ненин 11 ість договору має бути встановлена, після чого кожен учасник має нр.іно вимагати, щоб в межах можливого було відновлене положення, іміпсне в результаті виконання договору.

І Іедійсність договору може бути відносною і абсолютною. Відносна 11 < дійсність робить договір оскаржуваним, її підставами є помилка, об-

f..її ідкуп представника держави,укладення договору з порушенням

ііо/н >жень внутрішнього права,які стосуються компетенції укладати до- і от іри. Абсолютна недійсність означає нікчемність договору із самого

Її підставами є примус представника держави, примус держави

мімихом погрози силою або її застосування, протиріччя імперативній їй ірмі загального міжнародного права (jus cogens).

Я кщо договір визнано недійсним, можливо декілька варіантів: його учасники звільняються від зобов’язання виконувати договір у подаль-

му; усуваються підстави, які стали причиною недійсності договору;

ІІІ її одою учасників переглядається весь договір або його частина.

40Поняття і джерела права міжнародних організацій

Міжнародні організації в їх сучасному розумінні виникли напри- мм ці XIX - початку XX ст.ст. Так, в 1874 р. був створений Всесвітній

товий союз, в 1919 р. - Міжнародна організація праці і т.д. Першою

м і /іч і іародною політичною організацією універсального характеру була Мп а І Іацій, заснована в 1919 р. відповідно до положень Версальської

* ні теми і що формально проіснувала до 1946 р.

11 раво міжнародних організацій є сукупністю норм, що регулюють процес утворення, діяльності та припинення діяльності організації, и ні модії з іншими суб’єктами міжнародного права та міжнародних МІДНОСИН.

І Іраво міжнародних організацій як самостійна галузь міжнародно-

рана складається з двох груп міжнародних норм, утворюючих: по-

Ні рі і іе, «внутрішнє право» організації (норми, що регулюють структуру і ірі м 11 і іації, компетенцію її органів і порядок роботи, статус персоналу, 111111 і 11 равовідносини) і, по-друге, «зовнішнє право» організації (норми диткорів організації з державами і іншими міжнародними організа- ціими).

І Іорми права міжнародних організацій переважно є договірними мі >| імами, тому право організацій - одна з самих кодифікованих галузей мі * народного права. Джерелами цієї галузі є засновницькі документи МІ ж народних організацій, Віденська конвенція про представництво Держав в їх відносинах з міжнародними організаціями універсального характеру 1975 р., Віденська конвенція про право договорів між державами і міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями 1986 р., угоди про привілеї і імунітети міжнародних організацій та ін.41.

Поняття, характерні риси та види міжнародних організацій

Міжнародна організація - заснована міжнародним договором організація, що покликана на постійній основі координувати дії держав- членів відповідно до наданих їй повноважень.

Характерні риси організації:

- створення шляхом укладення особливого договору, що є засно­вницьким актом;

- система постійно діючих органів;

- автономний статус і відповідні функції.

Для класифікації міжнародних організацій можуть бути застосо­вані різні критерії.

За характером членства міжнародні організації поділяються на міжурядові та неурядові. Останні, хоча і відіграють значну роль на міжнародній арені, не розглядаються як суб’єкти міжнародного права, оскільки створюються не державами, а юридичними та фізичними особами різних держав.

За колом учасників міжнародні міжурядові організації поділя­ються на універсальні, відкриті для участі всіх держав світу (ООН, її спеціалізовані установи), і регіональні, членами яких можуть бути держави одного регіону (Африканський Союз, Організація американ­ських держав).

Міжурядові організації поділяються також на організації загальної і спеціальної компетенції. Діяльність організацій загальної компетенції стосується всіх сфер відносин між державами-членами: політичної, економічної, соціальної, культурної і ін. (наприклад, ООН, СНД, ОАД). Організації спеціальної компетенції обмежуються співпрацею в одній спеціальній області (наприклад, Міжнародна організація праці) і за предметом діяльності можуть поділятися на політичні, економічні, соціальні, культурні, наукові, релігійні і т.д.

За порядком вступу організації поділяються на відкриті (будь-яка держава може стати членом) і закриті (прийом в члени проводиться за згодою первинних засновників).

42.Функції міжнародних організацій

Виділяють три основні функцій міжнародних організацій: контрольну, оперативну, регулятивну.

Контрольна функція полягає в здійсненні контролю за відпо-відністю поведінки держав нормам міжнародного права. Для цього організація має право збирати і аналізувати відповідну інформацію, обговорювати її та висловлювати свою думку в резолюціях. У багатьох випадках держави зобов’язані регулярно представляти доповіді про виконання ними норм міжнародного права і актів організації у відповідній області, особливо в області прав людини.

Оперативна функція полягає в досягненні цілей організації шляхом безпосередньої діяльності, власними засобами організації. Організації надають економічну, науково-технічну і іншу допомогу, консультаційні послуги. Значний розвиток в цьому аспекті отримали операції ООН з підтримки миру.

Регулятивна функція є сьогодні найважливішою. Вона полягає в ухваленні рішень, що визначають цілі, принципи, правила поведінки держав-членів. Такого роду рішення мають лише морально-політичну обов’язкову силу. Проте їх вплив на міждержавні відносини і на міжнародне право не можна недооцінювати.

Дата добавления: 2015-05-31