Периодизация ИППУ. 3 страница

Право мирного вирішення міжнародних спорів - галузь між­народного права, норми та принципи якої встановлюють порядок Иреіулювання спорів між суб’єктами міжнародного права мирними їй«обами.

Виникнення спорів між суб’єктами міжнародного права є мі мід і мним елементом міжнародних відносин. Оскільки повне виклю­чити спорів з життя міжнародного співтовариства є неможливим,слід її' '* мети максимальних зусиль для їх запобігання або справедливого ЙИріїмсння. Саме цим обумовлюється значення цієї галузі, оскільки без Мі и.ніізму мирного вирішення спорів система міжнародних відносин фу ні ціонувати нормально не може.

І Іравовим фундаментом даної галузі виступає один з основних Принципів міжнародного права - принцип мирного вирішення між- ии|" '.ці і их спорів, згідно з яким держави «вирішують свої міжнародні І ч мирними засобами таким чином, щоб не піддавати загрозі між­народний мир та безпеку і справедливість» (п. З ст. 2 Статуту ООН). Ці й припис є категоричним і не допускає жодних виключень. Він є

. І" > гною стороною такої ж категоричної заборони звернення до війни

\ міф народних відносинах. Спеціальним принципом галузі є принцип ні 'і мкіго вибору засобів мирного вирішення спорів відповідно до Де- про принципи міжнародного права 1970 р.

! Іасоби мирного вирішення спорів, що були напрацьовані в про- И" і ".ігатовікової практики міжнародного спілкування, вперше було Нормативно закріплено в Гаазьких конвенціях 1899 р. та 1907 р. про мирне вирішення міжнародних зіткнень,які передбачали серед таких і.к шин добрі послуги та посередництво, міжнародні слідчі комісії, мі.ннародний третейський суд. Статутом Ліги Націй було засновано перший судовий орган - Постійну Палату Міжнародного Правосуддя. Прийнятий Лігою Націй в 1928 р. Загальний акт про мирне вирішення спорів встановлював обов’язкову юрисдикцію Постійної Палати Між­народного Правосуддя, якщо міжнародний спір не було врегульовано шляхом переговорів.

Положення про мирне вирішення міжнародних спорів було за­фіксовано у Статуті ООН (п. З ст. 2) і в подальшому було повторено, зокрема, у Декларації про принципи міжнародного права 1970 р., За­ключному Акті РБСЄ 1975 р., а також у Манільській декларації про мирне вирішення міжнародних спорів 1982 р. Положення Статуту ООН, що відносяться до мирного вирішення міжнародних спорів, стосуються не тільки держав-членів ООН, але також держав, які не є членами ООН. Мирне вирішення міжнародних спорів є, таким чином, принципом загального міжнародного права, обов’язковим для всіх держав світу.

Поняття і значення права мирного вирішення міжнародних спорів

Право мирного вирішення міжнародних спорів - галузь між­народного права, норми та принципи якої встановлюють порядок Иреіулювання спорів між суб’єктами міжнародного права мирними їй«обами.

Виникнення спорів між суб’єктами міжнародного права є мі мід і мним елементом міжнародних відносин. Оскільки повне виклю­чити спорів з життя міжнародного співтовариства є неможливим,слід її' '* мети максимальних зусиль для їх запобігання або справедливого ЙИріїмсння. Саме цим обумовлюється значення цієї галузі, оскільки без Мі и.ніізму мирного вирішення спорів система міжнародних відносин фу ні ціонувати нормально не може.

І Іравовим фундаментом даної галузі виступає один з основних Принципів міжнародного права - принцип мирного вирішення між- ии|" '.ці і их спорів, згідно з яким держави «вирішують свої міжнародні І ч мирними засобами таким чином, щоб не піддавати загрозі між­народний мир та безпеку і справедливість» (п. З ст. 2 Статуту ООН). Ці й припис є категоричним і не допускає жодних виключень. Він є

. І" > гною стороною такої ж категоричної заборони звернення до війни

\ міф народних відносинах. Спеціальним принципом галузі є принцип ні 'і мкіго вибору засобів мирного вирішення спорів відповідно до Де- про принципи міжнародного права 1970 р.

! Іасоби мирного вирішення спорів, що були напрацьовані в про- И" і ".ігатовікової практики міжнародного спілкування, вперше було Нормативно закріплено в Гаазьких конвенціях 1899 р. та 1907 р. про мирне вирішення міжнародних зіткнень,які передбачали серед таких і.к шин добрі послуги та посередництво, міжнародні слідчі комісії, мі.ннародний третейський суд. Статутом Ліги Націй було засновано перший судовий орган - Постійну Палату Міжнародного Правосуддя. Прийнятий Лігою Націй в 1928 р. Загальний акт про мирне вирішення спорів встановлював обов’язкову юрисдикцію Постійної Палати Між­народного Правосуддя, якщо міжнародний спір не було врегульовано шляхом переговорів.

Положення про мирне вирішення міжнародних спорів було за­фіксовано у Статуті ООН (п. З ст. 2) і в подальшому було повторено, зокрема, у Декларації про принципи міжнародного права 1970 р., За­ключному Акті РБСЄ 1975 р., а також у Манільській декларації про мирне вирішення міжнародних спорів 1982 р. Положення Статуту ООН, що відносяться до мирного вирішення міжнародних спорів, стосуються не тільки держав-членів ООН, але також держав, які не є членами ООН. Мирне вирішення міжнародних спорів є, таким чином, принципом загального міжнародного права, обов’язковим для всіх держав світу.

Историческая периодизация:

3 периода:

· Древний мир- заканчивается в конце 5 в. н.э. (XXв до н.э.-5в.н.э.) делится на:Древний Восток и Античность

С появлением философии в Древнем Риме 6в до н.э. теоритический и философский тип мировоззрения.

Конец - древнего мира падение Рима.

· Средние века начинается с III в. н.э. до конца XV века н.э.

Раннее средневековье

Высокое Средневековье XI-XIII

Позднее XIII-XIV:

ü Теокритические концепции конец V-до середины XI века

ü Теория Разделения власти церкви и государства с конца 11 века- до XV

· новое время с конца XV века до середины XX века

Рубежные события, Вторая мировая война разделяет модерн от пост модерн

ü Начинается с Возрождение XVI века реформация

ü Раннее новое время –Просвещение XVII-XVIII

ü Новое Новое Время после Французской Революции 1799 и до середины XX (в 60-е гг.)

Мифологическое сознание. Первая форма сознания. Базовая.

Отвечает на вопрос что является первым бытие или сознания, когда появляются представления о государстве и праве:

1. После возникновения государства и права(Если вопрос решается в пользу бытия- Нельзя иметь представление о том, что не существует)

2. До возникновения государства и права (складываются вначале предложения о том, что такое, а потом воплощается)

3. Представления возникают вместе с возникновением государства и права

Мифологические сознание базируется на мифе, миф–образ, идеальная картина мира. Креоцонистский миф- откуда появилось человечество

1. Совпадение природного, социального и божественного мира. Совпадение идеалов и действительности. Обожествление властей и носителей власти.

2. Присущая патриархальная концепция государства

Государство как семья разросшаяся и правитель отец (демократии не может быть). Власть отца по наследству.

Все что совершает правитель, все во благо, никто не может противоречить правитель.

Патриархальная концепция- самый устойчивый элемент.

3. Характерна идея неравенства

Стабильность древних обществ поддерживал идея неравенств

4. Почитание законов и обычаев. Законы имеют божественное происхождение. Законы даются богами.

Мифологическое сознание консервативно, но оно обеспечивало стабильность древних обществ.

Играло большую роль, выполняло регулятивную роль, источник политических знаний.

Древний Восток.

Особенности политико-правовых учений древнего востока.

1. Были сугубо прикладные. Главные вопросы касались искусства управления. В доктринах учитывались вопросы техники и методов отправления власти.

Внимание мыслителей сосредоточено на том как эффективно управлять государством.

Тактат Архашастра написан Рахманом Каутильи для царя Чандрагупты.

2. Не отделяли нормы права и морали

Этико-политические доктрины. Искусство управления связано с нравственным воспитанием государя.

Платон уверен только добродетельный правитель, может управлять государство.

(До начала 16 века Макиавелли отделил политику от морали)

Дата добавления: 2015-05-31