Виникнення міжнародного права та періодизація його історії

Сфера дії міжнародного права. Суб’єктна і об’єктна сфери дії міжнародного права. Просторова сфера дії міжнародного права

Сфера дії міжнародного права - це межі застосування міжнародно- правових норм. Відповідно, можна виділити суб’єктну, об’єктну і про­сторову сфери дії міжнародного права.

Суб’єктна сфера дії міжнародного права охоплює держави, між­народні міжурядові організації, нації та народи, що борються за наці­ональне визволення, та державоподібні утворення. Інколи специфічну міжнародну правосуб’єктність визнають за фізичними особами, які виступають суб’єктами деяких міжнародних правовідносин (напри­клад, вони можуть звернутися зі скаргою до Європейського Суду з прав людини, можуть нести кримінальну відповідальність за міжнародним правом). Те ж саме стосується й правосуб’єктності транснаціональних компаній та деяких міжнародних неурядових організацій.

Що стосується об’єктної сфери міжнародного права, то вона включає коло міжнародних (міждержавних) відносин, що підпадають під його регулювання. Міжнародне право регулює не всі відносини, а лише ті, які зачіпають істотні інтереси держав або міжнародного співтовариства в цілому. Об’єктна сфера міжнародного права постійно розширюється, оскільки з’являються нові відносини, не урегульовані ним (правовий статус космічних об’єктів, питання міжнародної без­пеки, запобігання глобальним екологічним катастрофам), або ж вза­ємодія держав призводить до необхідності урегулювання відносин, що традиційно були сферою регулювання внутрішньодержавного права (наприклад, захист прав людини).

За простором міжнародне право діє всюди, де є міждержавні від­носини. Однак сфера дії договору не обмежується територією учасників цього договору, а може стосуватись й інших просторів. Наприклад, заборона ядерних випробувань стосується дій суб’єкта на будь-якій території. Норми міжнародного права не поширюються на територію держави автоматично нарівні з нормами внутрішньодержавного пра­ва, однак зобов’язують державу забезпечити виконання норм на своїй території.

Питання про походження міжнародного права та його періодиза­цію є одним з найбільш спірних в науці міжнародного права.

Існує декілька точок зору щодо моменту виникнення міжнародного права. Згідно з однією із них, міжнародне право виникло за первісного ладу. Дійсно, з утворенням крупних і стійких племен між ними встанов- л ювалися певні відносини, укладалися угоди про мир, спільні військові дії, розмежування володінь, визнавалася певна недоторканність пред­ставників племен тощо. Без договору про мир кожне плем’я вважало себе таким, що знаходиться у стані війни з іншими племенами.

Все це свідчить про те, що навіть на ранніх стадіях становлення сус- 11 ільства відносини між окремими утвореннями вимагали регулювання. 11 роте не всяке нормативне регулювання є правовим. Міжплемінні і юрми були необхідними для співіснування племен елементарними правилами поведінки, що складалися в їх практиці. Ці мононорми не нідповідали основним характеристикам права.

Друга, більш поширена точка зору, полягає в тому, що міжнародне право,як і право внутрішнє, з’являється одночасно з державою. Такий підхід є типовим для вітчизняної доктрини. Левін Д.Б. дійшов висно- ику, що міжнародне право виникає там і тоді, де і коли виникає класове суспільство і держава.

Що ж до міжнародного права, то воно могло виникнути лише годі, коли система міждержавних відносин досягла достатньо високого рівня розвитку. Зростаюча взаємозалежність держав спонукала їх усві­домити, що заради своїх національних і інтернаціональних інтересів необхідно підпорядковуватися у своїх стосунках нормам, що мають юридичну силу.

Обґрунтовуючи тезу про виникнення міжнародного права одно­часно з державою, посилаються на те, що держави укладали договори, направляли одна до одної представників, за якими визнавалися деякі і іривілеї, і т.п. Проте договори були особистими зобов’язаннями прави­телів. Підтвердженням тому можуть служити договори про династичні шлюби, що мали важливе політичне значення. Договори скріплялися релігійними клятвами, а їх обов’язкова сила спиралася на релігійну мораль. Свою дію вони припиняли разом із зміною голови держави.

Лукашук І.І. вказує, що для створення норми міжнародного права, крім згоди суб’єктів щодо змісту норми, необхідна ще і згода надати їй юридичну силу. Цей другий елемент і був відсутній на початковій стадії розвитку держав. Учасники не допускали самої можливості існування міжнародного права. Цей факт визнають і автори, що стверджують, ніби міжнародне право виникло одночасно з державою.

Історичні факти свідчать, що міжнародне право як юридичний засіб регулювання міждержавних відносин знаходить визнання в практиці держав лише наприкінці Середньовіччя. Проте, підґрунтя для цього складного соціального явища готувалося впродовж попередньої історії, в ході якої накопичувався досвід регулювання міждержавних відносин, вироблялися відповідні форми, створювалися передумови для формування міжнародно-правової свідомості. З урахуванням цього можна виділити наступні періоди історії міжнародного права:

- передісторія міжнародного права (із Стародавніх часів до кінця Середньовіччя);

- класичне міжнародне право (з Вестфальського миру 1648 р. до прийняття Статуту Ліги Націй 1919 р.);

- перехід від класичного до сучасного міжнародного права (від прийняття Статуту Ліги Націй до прийняття Статуту ООН 1945 р.);

- сучасне міжнародне право - право Статуту ООН.

Дата добавления: 2015-05-31