Ринок та умови його функціонування. Суть і структура національного ринку

Ринкова економіка чітко виявляє значення свободи, підприємництва і вибору. Споживачі вільні купляти те, що їм подобається; підприємства — виробляти і продавати те, що вони вважають доцільним; постачальники ресурсів можуть за власним вибором знаходити місце застосування матеріальних і людських ресурсів.

Складовою ринкової економіки є ринкова система.

Ринкова система — це система ринків, цін і конкуренції. Саме система ринків, цін і конкуренції забезпечує координуючі й організаційні механізми, що виключають капіталістичний хаос у ринковій економіці, який породжують свобода підприємництва і вибору.

Ринкова система, яку ми починаємо вивчати в цій темі, являє собою механізм, що виконує одночасно дві корисні функції:

по-перше, сповіщає споживачів, виробників і постачальників ресурсів про рішення, які кожен з них прийняв,

по-друге, синхронізує ці рішення, що забезпечує узгодження виробничих цілей.

Конкретними ланками ринкової системи є такі категорії, як попит,пропозиція,рівноважна ціна, конкуренція, ринок.

Ринкова економіка чітко виявляє значення свободи, підприємництва і вибору. Споживачі вільні купляти те, що їм подобається; підприємства — виробляти і продавати те, що вони вважають доцільним; постачальники ресурсів можуть за власним вибором знаходити місце застосування матеріальних і людських ресурсів.

Ринок — економічна категорія, яка протягом останніх 300 років є центральною в економічній науці. У міру розвитку самого ринку як економічної форми суспільства уточнюються та наповнюються новим змістом також теоретичні його трактування та формулювання. Різноманітні теорії і концепції, якими оперує економічна теорія сьогодні, акцентують увагу на окремих сторонах тлумачення ринку, що ускладнює сам процес опанування студентами всієї багатогранності прояву в реальній практиці цієї надзвичайно складної категорії. Кожний, хто прагне зрозуміти цікавий і постійно змінюваний світ економіки, повинен бути з самого початку готовим до сприйняття та самостійного критичного аналізу часто повторюваних протилежних поглядів на одне й те саме економічне явище. Це стосується і категорії «ринок».

Тезисний виклад сутності ринку та його складових не завжди дає позитивний результат для студента. Пригадується вислів А. Маршалла, що «…будь-який короткий виклад економічних питань сприяє помилкам». Мова йде про неможливість у стислій формі дати повну та достовірну характеристику відповідного економічного явища. Тому ми зупинимося лише на головному.

В економічній літературі наводиться безліч визначень категорії «ринок», що виражають ті чи інші сторони ринкових відносин. У підручнику «Економікс» ринок розглядається як «…інститут або механізм, який зводить покупців (представників попиту) і продавців (постачальників) окремих товарів та послуг» (див.: Кэмпбелл Р. Макконнелл, Брю С. Л. Экономикс. — М.: Республика, 1992. — Т.1. — С. 61). В іншому посібнику ринок визначається як «…обмін, який здійснюється за законами товарного виробництва і обігу» (див.: Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічних знань: Навч. посібник.— К., 1998. — С. 157). Одні економісти вважають ринок механізмом, за допомогою якого «…покупці і продавці взаємодіють, щоб визначити ціну і кількість товару» (див.: Семюелсон П. А., Нордгауз В. Мікроекономіка. — К., 1998. — С. 75), інші — що це «…набір взаємозв’язків або процес конкурентних торгів» (див.: Хейне Пол. Экономический образ мышления. — М.: Новости, 1991. — С. 204). Перелік визначень можна було б продовжити, але під час вивчення даної теми важливо зрозуміти складність і неоднозначність даної категорії, як і будь-якого економічного явища.

Тлумачення категорії «ринок» необхідно розмежовувати на різних рівнях. З погляду буденної свідомості, ринок — це місце, де можна придбати товар, тобто де зустрічаються покупець і продавець. Економічна наука розглядає ринок двояко, як сферу товарного обміну та як одну з форм економічної організації суспільства. У вузькому розумінні слова ринок — це сфера товарно-грошового обміну, в якій реалізуються відносини купівлі-продажу та здійснюється конкретна господарська діяльність щодо просування товарів та послуг від їх виробників до споживачів. Такий підхід відображає мікроекономічний рівень розуміння ринку. Основні складові ринку індивідуальних товарів — попит, пропозиція і ціна.

Найбільш типове і загальноприйняте визначення ринку таке: ринок — це обмін, що здійснюється відповідно до законів товарного виробництва і обміну.

Необхідно розрізняти обмін і ринок. Обмін — це лише акт здійснення купівлі-продажу, тоді як ринок — більш широке економічне поняття, що означає саморегульований механізм не тільки обміну, а й пропорцій відтворення суспільного продукту. Ринковий механізм регулювання економіки за допомогою конкуренції та системи цін забезпечує санацію неприбуткових підприємств та їх банкрутство, ефективне використання та розміщення ресурсів, галузеві пропорції тощо. Формування ринкового механізму здійснювалось упродовж багатьох віків під впливом поглиблення суспільного поділу праці, розвитку приватної власності та економічного відокремлення товаровиробників і споживачів.

У макроекономічному трактуванні категорія «ринок» наповнюється науковим змістом, що пояснює еволюцію та принципи функціонування економіки, класифікацію моделей економічного розвитку різних країн. У широкому розумінні ринок — це така форма економічного розвитку суспільства, за якої ринковим важелям відводиться визначальна роль у саморегулюванні економіки на основі використання цілої низки економічних законів товарного виробництва, а державі відводиться роль додаткового регулятора можливих негативних соціально-економічних наслідків.

Звернімо увагу на те, що наукове опанування сутності ринку відкриває шлях до розуміння більш складних економічних явищ, до яких необхідно віднести моделі ринків і ринкової економічної системи.

Таким чином, поняття ринку як економічного механізму необхідно розглядати через призму його складових, попиту та пропозиції, граничної корисності та суспільно-необхідних витрат, ціноутворення та монополізації тощо. Отже, ринок - це система соціально-економічних відносин між людьми, які виникають у процесі виробництва, розподілу, обміну, споживання і ґрунтуються на певних принципах, основними з яких є економічна доцільність і свобода діяльності.

Реально виконувати свої функції ринок може за таких умов:

- незалежності суб´єктів господарювання, наявності певних прав і свобод товаровиробників у поєднанні з їхньою економічною відповідальністю;

- права власності на засоби виробництва, створений продукт і дохід;

- права самостійно визначати ціни на виготовлені товари й послуги та ринок збуту продукції;

- свободи вибору господарської діяльності, джерел фінансування і ресурсів;

- розвиненої ринкової інфраструктури (фондові та товарні біржі, банки, страхові організації та ін.);

- стійкої фінансової і грошової системи;

- наявності певного економічного середовища і клімату, які сприяли б господарюванню в ринкових умовах. Йдеться про достовірну інформацію щодо ринку і його суб´єктів та правових гарантій вільного підприємництва.

Основна властивість економіки ринкового типу полягає в проникненні ринкових відносин у всі господарські сфери, галузі і регіони країни. Глибина проникнення ринкових відносин, широта охоплення ними соціально-економічних явищ і процесів у різних галузях і секторах економіки різна. Практично всі вони перебувають під впливом ринкових змін. Таким чином, уся економіка виступає як сукупність ринків.

Ринок	як специфічне економічне явище:	виступає як обмін товарів, організований за законами руху товарно-грошових відносин і водночас як важливий елемент господарського механізму
визначається як місце, де здійснюється купівля та продаж товарів, де взаємодіють продавці та покупці
як економічна категорія	виступає як сукупність відносин, що виникають у сфері обігу у зв'язку з продажем-купівлею товарів

При цьому ми виходимо з того, що під законами руху товарно-грошових відносин розуміються наступні:

Закон вартості	обмін товарів і послуг між виробниками та їх купівля на ринку здійснюються відповідно до суспільно необхідних витрат на їх виготовлення
сума цін товарів дорівнює сумі вартості всіх товарів
в товарному виробництві основу пропорцій товарів, що обмінюються, визначає ринкова вартість, величину якої в свою чергу визначають суспільно необхідні витрати праці
Закон грошового обігу	кількість грошей, необхідних для нормального обігу, повинна дорівнювати відношенню суми всіх товарів до швидкості обігу однойменних грошових одиниць.
Закон попиту	підвищення ринкової ціни при інших рівних умовах зменшує обсяг попиту, навпаки, зниження ринкової ціни збільшує величину попиту
Закон пропозиції	обсяг пропозиції товару збільшується при підвищенні ціни і зменшується при її зниженні
Закон конкуренції	Суттєві, повторювальні, стійкі причинно-наслідкові зв'язки між учасниками ринку в процесі їх суперництва і боротьби за виживання та економічне розцвітання

Ринкові відносини відображають значною мірою специфіку суспільного ладу.

Ринкові відносини являються певною мірою самостійними, внаслідок чого незалежно від форм власності впливають на кінцеві результати та ефективність виробництва

Більш повно суть ринку розкривають його функції.

До функцій ринку прийнято відносити наступні:

1. Ринок виступає важливою фазою суспільного відтворення, що забезпечує його безперервність та опосередковує зв'язок між виробництвом та споживанням. (

2. Ринкові відносини разом з іншими економічними відносинами пов'язують економічну систему суспільства в єдине ціле, у тому числі на світовому рівні.

3. За допомогою ринку здійснюється контроль споживачів над виробництвом.

4. Ринок справляє стимулюючий вплив на економіку.

5. Ринок має регулюючий вплив на економіку.

Нагадаємо, що під відтворенням – згідно з економічною теорією розуміють процес виробництва, взятий в динаміці його безперервного відновлення.

Ринок відіграє важливу роль у забезпеченні життєдіяльності сучасної економічної системи, виступає важливим елементом організації її господарського механізму, забезпечує практичну перевірку економічних рішень, дає оцінку результатів господарювання.

Доречно нагадати, що відповідно до курсу економічної теорії:

економічна система
історично виникла чи встановлена, діюча в країні сукупність принципів, правил, законодавчо закріплених норм, що визначають форму і зміст основних економічних відносин, виникаючих в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання економічного продукту;	Система суспільного виробництва, сукупність продуктивних сил та виробничих відносин, яка охоплює процеси виробництва, обміну, розподілу і споживання.
Господарський механізм —
це сукупність організаційних структур і конкретних форм господарювання, методів управління та правових норм, за допомогою яких суспільство (держава) додержується об’єктивних вимог економічних законів з урахуванням конкретної ситуації в народному господарстві.

Реальний стан ринку визначається умовами його функціонування, а вони, в свою чергу, специфікою економічної системи країни.

Умови функціонування ринку:

1. Рівноправність усіх форм власності та господарювання, економічна незалежність господарюючих суб'єктів, їх економічна свобода та рівність з усіх питань господарювання;

2. Наявність і доступність ймовірної інформації про ринок;

3. Здатність контрагентів ринкових відносин впливати на рівень цін;

4. Наявність достатньої кількості продавців на ринку товарів, можливість вибору для контрагентів і конкуренції між ними;

5. Існуванні розвинутої системи підприємництва.

Ринкова економіка виробляє різні товари і послуги, використовуючи для цього фактори виробництва, власники яких отримують доходи, що визначаються граничним продуктом фактора в грошовому виразі. При цьому доходи одних суб'єктів ринкової економіки являються видатками інших суб'єктів. В кругообігу реальних благ і грошових потоків у відкритій економіці приймають участь домашні господарства, бізнес, держава та зовнішній світ.

Ринок представляє собою саморегульований механізм розміщення ресурсів, виробництва, розподілу і обміну благ, ґрунтується на взаємодії попиту та пропозиції в конкурентному середовищі опосередковано відповідно до цінового сигналу.

Ринковий механізм має ряд переваг у порівнянні з механізмом централізованого виробництва і розподілу в командно-адміністративній системі:

- в децентралізованій економіці завдяки гнучкості цін і конкуренції пропозиція підбудовується під перемінний попит, роблячи неможливим довготривалий хронічний дефіцит, низьку якість та вузький асортимент продукції – атрибути централізованої економіки з адміністративно фіксованими цінами.

В ринковій економіці ефективність розподілу, виробництва і рівень суспільного добробуту об'єктивно вище, ніж в альтернативних економічних системах.

Однак ринковий механізм максимально розкриває свої переваги тільки в чисто конкурентному середовищі виробництва приватних товарів і послуг та при відсутності трансакційних витрат. (Трансакційні витрати — усі витрати, пов'язані з обміном та захистом правочинностей.)

Невиконання цих умов може суттєво погіршити роботу ринку. Тоді з'являються проблеми, які ринок не може вирішити ефективно. Зростаюча складність економічних систем робить надзвичайно актуальною проблему ринкової рівноваги.

Ринкова рівновага – це збалансованість ринку, тобто рівність між попитом і пропозицією.

Слід зважити на те, що дотримуватися усіх умов збалансованості ринку дуже складно, оскільки під ними (умовами) прийнято розуміти в їх єдності наступні:

1. Рівновага за Вальрасу встановлюється під тиском надлишкового попиту чи надлишкової пропозиції на ціни. Зростання чи зниження цін викликає кількісну підбудову величин попиту та пропозиції одну під одну майже до досягнення рівноваги між ними.

2. Рівновага за Маршаллом досягається при ціновому тиску на величину попиту і пропозиції. В процесі зближення ціни покупця і ціни продавця обсяг угоди буде змінюватись і до того часу, поки покупець і продавець не прийдуть до єдиної взаємовигідної ціни, при якій і буде досягнута рівновага.

3. Межова рівновага виникає або при нульовій ціні, або при нульових попиті та пропозиції.

4. Павутинообразна модель ринку, запропонована класичною школою, показує, що конкурентний ринок може автоматично приходити до рівноваги і здатен до саморегулювання. Це відбувається при затухаючих цінових коливаннях, коли попит більш чуткий до змін ціни, ніж пропозиція.

5. Часткова рівновага встановлюється на окремому ринку конкретного товару. Загальна рівновага відображає ситуацію одно часового досягнення рівноваги на всіх ринках. Рух до загальної рівноваги ґрунтується на прямому і опосередкованому взаємозв'язках ринків між собою через ефект оберненого зв'язку.

6. Важливою перевагою ринку являється відсутність у економічних агентів у довгостроковому плані стимулів до викривлення інформації. Бізнес заради мінімізації збитків і максимізації прибутків прямує до повноти інформації, до зниження трансакційних витрат на її отримання і обробку.

7. Конкурентна рівновага припускає досягнення ефективного за Парето розподілу благ чи ресурсів.

8. Теорія економіки добробуту займається пошуком відповіді на питання, як оптимізувати добробут суспільства, балансуючи між економічною ефективністю і справедливістю розподілу.

9. Найкращий розподіл, який ідеально оптимізує добробут всього суспільства, досягається при умові рівноваги норми технологічного заміщення факторів виробництва, що відображає ефективне розміщення ресурсів серед виробників, і граничної норми заміщення, відповідної оптимальним угодам серед споживачів.

10. Зовнішні ефекти визначаються перенесенням результатів приватної угоди на третіх осіб. Теорема Коуза визначає умови, за якими в рамках приватних угод можна вирішити проблему зовнішніх ефектів і відновити ефективність ринкового розподілу ресурсів.

11. У разі нечіткого визначення прав власності, чи завелика кількість учасників переговорів, то проблемою видалення зовнішніх ефектів займається держава.

12. Ринок не може виробляти суспільні блага. Тому надає суспільні блага держава.

13. При порушенні умов досконалої конкуренції, з розвитком монополізму посилюється асиметричність ринкової інформації. Держава сприяє вирішенню цієї проблеми, акумулюючи і надаючи ринкову інформацію через інформаційні центри, та законодавчо захищає право на отримання повної інформацію.

14. Ринок та держава доповнюють один одного і вирішують ті проблеми, на які краще розраховані їх механізми.

15. Національно-економічні інтереси та визначення національної економічної політики.

Відсутність збалансованості та посилення нерівноваги зумовлюють виникнення економічних криз, галопуючої інфляції, диспропорційності економіки, розрив господарських зв'язків тощо.

Вивчення структури ринку дає комплексне уявлення про ринкову економіку як єдність взаємопов´язаних і взаємодіючих ринків.

До основних елементів сучасного регульованого ринку належать: ринок предметів споживання;

ринок засобів виробництва;

ринок платних послуг;

ринок робочої сили;

ринок капіталів;

ринок валюти,

грошей і цінних паперів;

ринок науково-технічних розробок та інформації;

ринок нерухомості.

Ці ринки є окремими частинами сукупного внутрішнього (або національного) ринку, його своєрідними сегментними ринками.

Так, наприклад, у межах ринку предметів споживання виділяються ринок виробів легкої, харчової промисловості тощо. До ринку цінних паперів належать різні види акцій, облігацій та ін..

Водночас деякі з названих основних структурних елементів ринку можуть бути об'єднані у більші підсистеми.

Наприклад, ринок предметів споживання та ринок послуг формують споживчий ринок.

Останній разом з ринком засобів виробництва, а також науково-технічних розробок та інформації утворюють товарний ринок.

До складу фінансового ринку можна віднести ринок капіталів, цінних паперів, грошей, валюти, кредитів.

Кожний з цих структурних елементів додатково поділяється на ряд складових частин. Кожен із сегментних ринків тісно пов'язаний і взаємодіє з іншим і національним ринком в цілому (як частина з цілим).

Наприклад, ринок предметів споживання перебуває в органічному взаємозв'язку з ринком капіталів, або, інакше кажучи, залежить від інвестицій у виробництво товарів широкого вжитку.

Ринок засобів виробництва тісно взаємодіє з ринком робочої сили і т. п.

Дата добавления: 2015-05-26