Правове регулювання робочого часу та часу відпочинку. 2 страница

76. Форми (джерела права): поняття, основні види. Форми (джерела) права — це офіційні способи вираження і закріплення змісту правових норм, за допомогою яких норми права набувають публічного характеру, стають загальнообов'язковими. Розрізняють нормативно-правовий акт, судовий (адміністративний) прецедент, правовий звичай, нормативний договір, юридичну доктрину, принципи права та ін. Норматнвно-нравовий акт — це загальнообов'язковий акт правотворчості, виданий органами законодавчої і виконавчої влади у спеціально встановленому порядку, що містить правила поведінки загального характеру. Судовий (адміністративний) прецедент — це таке рішення судового (адміністративного) органу, що приймається для вирішення конкретної юридичної справи вперше і береться за зразок при розгляді аналогічних справ у майбутньому. Правовий звичай — це правило поведінки, яке в результаті багаторазового повторення в часі й просторі набирає певної стійкості, закріплюється у практичному досвіді та психології людей, санкціоноване державою шляхом посилання на нього в нормі закону або використання його як основи судового рішення. Нормативний договір — це офіційна угода учасників публічно-правових відносин, яка встановлює розраховані на неви-значене коло суб'єктів загальнообов'язкові правила поведінки у сфері конституційного права (конституційний договір), міжнародного публічного (міжнародний договір) і трудового права (колективний трудовий договір), Правова доктрина — це літературні джерела права, наукові праці авторитетних учених-правознавців з питань права, на які здійснюється посилання при розгляді юридичної справи за відсутності необхідного закону, судового прецеденту чи звичаю.

77. Загальні засади спадкового права України. Спадкове право — сукупність цивільно-правових норм, які встановлюють порядок переходу прав та обов'язків померлої особи по праву спадкування. Власник, після смерті якого залишилось майно, називається спадкодавцем.Майно, що залишилось після смерті його власника, називається спадковим майном, або спадщиною. Слід зауважити, що спадщина складається з прав і обов'язків спадкодавця, тобто до складу спадщини входять і його борги, якщо вони у нього були на день смерті. Спадкоємець має право приймати таку спадщину чи відмовитися від неї.Спадкоємство за законом має місце в таких випадках, копи: заповіту немає; заповіт визнано недійсним; спадкоємці, призначені в заповіті, померли до відкриття спадщини або відмовились прийняти її.Спадкоємцями можуть бути громадяни, юридичні особи та держава.Спадкоємцям, які прийняли належну їм за заповітом чи законом спадщину, державна нотаріальна контора за місцем відкриття спадщини оформлює свідоцтво про право на спадщину, яке видає спадкоємцям після закінчення шестимісячного терміну від дня відкриття спадщини.

78. Система правової та громадянської світи в загальноосвітній школі. За останні роки в склалася певна система правової освіти. Вона спрямована на виконання Національної програми правової освіти населення, затвердженої Указом Президента України від 18 жовтня 2001 року, Національної програми «Діти України», реалізації змісту національної доктрини розвитку освіти, забезпечення дотримання конституційних положень, законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», програми «Столична освіта. 2001-2005 роки», інших нормативно-правових документів, що регламентують сучасну освіту.У деяких навчальних закладах уже є здобутки в системі викладання правознавчих дисциплін.У цих закладах, починаючи з початкової школи, у 5-6-х лласах вивчаються: курс «Права дитини»; «Практичне право»; «Основи правознавства»; «Права людини»; «Громадянська освіта».Головне завдання курсу «Права дитини» - виховання дітей з молодшого віку в дусі поваги до прав дитини і прав людини й основних свобод, піднесення культури прав дитини і прав людини, ствердження людської гідності та вартості особистості.У викладанні прав дитини відслідковується га ж послідовність, що характерна для засвоєння будь-яких понять. У цій послідовності виділяються три етапи: I - знання про існування прав;II - розуміння їх суп та змісту;III - прагнення втілювати ці права в дійсність. Особливістю нашого суспільства є те, що не лише діти, а й багато дорослих мало знають про існування Конвенції ООН про права дитини. Одночасно з вихованням почуття власної гідності надзвичайно важливо пояснити таку особливість реалізації прав людини, як рівноправність. Ця особливість у реальному житті може бути виражена формулою: права однієї людини закінчуються там, де починаються права іншої людини. Курс «Громадянська освіта» вивчається за рахунок варіативної складової. Громадянська освіта має сприяти розвиткові демократичної, політичної культури, формуванню громадянської компетентності, політико-правозих знань, гідності і відповідальності молодих людей, усвідомлення га визнання ними демократичних принципів життя та пріоритету прав людини. Громадянська освіта розглядається як: -комплекс інтегрованих знань; - процес розвитку й поширення цих знань як необхідного компонента громадянського суспільства.Щоби впровадити окремий курс «Громадянська освіта», треба мати науково-методичне забезпечення: посібники, навчальні програми, матеріали.Таким чином, система правової освіти учнів у загальноосвітніх навчальних закладах м. Києва значно поглиблює правовий світогляд учнів, формує активну життєву позицію, повагу до прав і свобод людини й громадянина.

79. Правореалізація: поняття, основні форми. Правореалізація — це втілення норм права у діяльність суб'єктів права шляхом дотримання заборон, використання суб'єктивних права і виконання юридичних обов'язків. Форми безпосередньої правореалізації Дотримання — це реалізація забороняючих юридичних норм, яка полягає у пасивній поведінці суб'єктів, утриманні від заборонених діянь.Використання — це реалізація уповноважуючих юридичних норм, яка полягає у пасивній чи активній діяльності суб'єктів, що здійснюється ними за їх власним бажанням (наприклад, реалізація законодавства про право на медичне обслуговування).Виконання — це реалізація юридичних норм, яка полягає у активній поведінці суб'єктів, що здійснюється незалежно від їх бажання (наприклад, сплата податків.Особлива форма правореалізації Правозастосування — державно-владна, організаційна діяльність компетентних органів держави і посадових осіб по реалізації правових норм стосовно конкретних життєвих ситуацій шляхом винесення індивідуально-правових рішень.Якщо додержання, виконання і використання пов'язані з діями громадян, громадських організацій, комерційних об'єднань (корпорацій), то застосування норм права здійснюється державними органами і посадовими особами, і тільки у певних ситуаціях — громадськими організаціями. Громадяни не можуть бути суб'єктами застосування норм права. У разі, якщо державний орган передає частину своїх повноважень окремим фізичним особам, то в процесі реалізації норм права вони виступають не як фізичні особи, а як представники цього державного органу.Застосування норм права має місце там, де адресати правових норм не можуть реалізувати свої, передбачені законом права і обов'язки без посередництва компетентних органів. Можна сказати, що на певному етапі правозастосування підключається до способів безпосередньої реалізації — додержання, виконання, використання.

80. Особливості законодавчого просесу в Україні. Стаття 93Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутатам України та Кабінету Міністрів України. Законопроекти, визначені Президентом України як невідкладні, розглядаються Верховною Радою України позачергово.Стаття 94 Закон підписує Голова Верховної Ради України і невідкладно направляє його Президентові України. Президент України протягом п'ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду. У разі якщо Президент України протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений. Якщо під час повторного розгляду закон буде знову прийнятий Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу, Президент Ук­раїни зобов'язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів. У разі якщо Президент України не підписав такий закон, він невідкладно офіційно оприлюднюється Головою Верховної Ради України і опубліковується за його підписом. Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

81. Використання між предметних Зв'язків на уроках правознавства. Для того, щоб уроки були змістовними і цікавими, можна урізноманітнити їх дидактичним матеріалом шляхом встановлення раціональних міжпредметних зв'язків. Поєднувати різноманітні форми позаурочної роботи з класною: диспути, вікторини, конкурси. Зустрічі з представниками юридичних професій - суддями, працівниками прокуратури, міліції, адвокатами. Активно співпрацювати з батьками. Такі заходи якнайкраще сприятимуть підготовці учнів із ЗПР до життя, їх життєвій компетенції через знання своїх громадянських обов'язків та уміння користуватись своїм правилами.

Особливістю курсу є застосування інтерактивних методів роботи: мозкового штурму, дискусії, групового та індивідуального аналізу правових ситуацій, взаємо навчання; імітації спрощення судових засідань, навчальної мозаїки, рольових ігор, моделювання тощо. Кожний з уроків передбачає різні види пізнавальної, розумової та навчальної активності учнів.Програма не містить великого обсягу матеріалу, залишаючи час для використання різноманітних активних методів засвоєння знань. Потребує розширення розмаїття використовуваногс матеріалу - словники, біографічні дані, фрагменти документів, додаткова інформація, зразки юридичних документів тощо. За умови такого викладання через систему загальноосвітніх навчальних закладів не тільки учні можуть отримати необхідні знання, уміння і цінності, але й дорослі - батьки, викладачі залучаються до процесу навчання шляхом організації вчителем активної позакласної діяльності.Особливий наголос в програмі зроблено на навчально-інтелектуальні і творчі пізнавальні вміння, а також уміння учня розв'язувати правові ситуації, спираючись на відповідні знання, давати правову оцінку власним вчинкам і поведінці, а також вчинкам і поведінці однолітків. Основним завданням учителя - надати цим знанням і умінням практичної спрямованості побачити їх відбиток у позитивних проявах правомірної поведінки учнів та їх оцінних судженнях і оцінках. Оцінювання процесу та результатів навчання предмету правознавства вимагає використання традиційних методів - усне опитування, тестування, так і альтернативних -самооцінювання, ззаємооцінювання з процесі діяльності Це можуть бути учні відповіді і письмові роботи, завдання та виявлення операційних умінь моделювання життєвих ситуацій, участь дискусіях, рольових іграх, підготовка виставки та ін.

82. Право інтелектуальної власності. Право інтелектуальної власності – це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом. інтелектуальна власність — це власність (тобто ставлення як до своїх власних) на такі результати інтелектуальної діяльності, яким відповідно до закону надається правова охорона.ІДодо поділу інтелектуальної власності на види існують деякі розбіжності.Так, відповідно до міжнародних угод (конвенцій) результати інтелектуальної діяльності поділяють на дві основні групи люді ляють на дві основні групи: 1)літературно-художня власність;2) промислова власність.Право інтелектуальної власності як вид речового праваВизначаючи поняття "право інтелектуальної власності", слід враховувати, що воно може вживатися у суб'єктивному та ад'єктивному розумінніПраво інтелектуальної власності в об'єктивному сенсі є сукупністю правових норм, які регулюють відносини, що складаються у процесі створення, легітимації, використання та охорони результату інтелектуальної, творчої діяльності.Право інтелектуальної власності в суб'єктивному сенсі визначається як право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної ласності,визначений цим Кодексом та іншим законодавством.Отже, і право інтелектуальної власності є правом творця на одержаний ним результат інтелектуальної, творчоїдіяльносп, який законом визнаєгься об'єктом правового регулювання і охорони., Дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної масності, як правило,; проводиться шляхом видачі ліцензії. Умови; видачі такої ліцензії можуть бути визначені ліцензійним договором.

83. Шлюб: поняття, порядок укладання, припинення. У ст. 21 СК України вперше дається законодавче поняття шлюбу, у якому лаконічно сформульовані основні ознаки шлюбу. Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану (далі РАЦС). Необхідною ознакою шлюбу є його реєстрація державним органом РАЦС, тому що без такої реєстрації шлюбу як правової категорії немає. Так знаний „цивільний шлюб" - це побутова категорія, яка віддзеркалює наявність лише однієї ознаки шлюбу - сімейного союзу жінки та чоловіка, які у цьому союзі мають статус сім'ї, але не мають статусу подружжя. Умовами укладання шлюбу є:1) досягнення особами на день реєстрації шлюбу шлюбного віку. Законодавець з урахуванням статевої зрілості, завершення фізичного розвитку організму, стану психічного, розумового, морального та соціального розвитку людини шлюбний вік для жінки встановив у сімнадцять, а для чоловіка - у вісімнадцять років.Ст. 23 СК України встановлює можливість вступу до шлюбу особи, яка досягла 14 років. Заява про надання права на шлюб має розглядатися судом за правилами окремого провадження. Якщо шлюбного віку не досягли і він, і вона, то кожному з них належить подати до суду окремі заяви.2) взаємна вільна згода осіб, які одружуються. Термін „вільна згода" охоплює не лише волю до шлюбу з певною особою, а й знання про неї як про особу, яка також діє вільно, не є одруженою, не є родичем, досягла шлюбного віку та має відповідний стан здоров'я. Під припиненням шлюбу розуміється припинення правовідносин між подружжям, що викликані настанням певних юридичних фактів.Чинним законодавством передбачені наступні підстави для припинення шлюбу:1) внаслідок смерті або оголошення в судовому порядку померлим одного з подружжя;2) внаслідок розірвання шлюбу.Шлюб може розриватися в судовому порядку або через органи РАЦСу. Органи РАЦС розривають шлюб у таких випадках:1) за спільною заявою подружжя, яке не має дітей;2) за заявою одного із подружжя, якщо другий із подружжя:- визнаний безвісно відсутнім;- визнаний недієздатним;- засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менш як три роки. Суд розриває шлюб у таких випадках: 1) за спільною заявою подружжя, яке має дітей. До заяви має бути поданий письмовий договір про те, з ким із них будуть проживати діти і як у їх утриманні та вихованні братиме участь той із батьків, хто буде проживати окремо;2) за позовом одного з подружжя. Не може бути поданий позов про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини. Шлюб розривається лише у тому разі, якщо суд дійде до висновку про неможливість подальшого спільного проживання подружжя. Ст. 115 СК України передбачує обов'язковість державної реєстрації розірвання шлюбу, здійсненого судом.

85. Система конституційного права. Конституция складається з 15 розділів, 161 ст. Розділ І ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ; Розділ ІІ ПРАВА СВОБОДИ ТА ОБОВ'ЯЗКИ ЛЮДИНИ ГРОМАДЯНИНА; Розділ ІІІ ВИБОРИ. РЕФЕРЕНДУМ; Розділ IV ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ; Розділ V ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ; Розділ VI КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ.ІНШІ ОРГАНИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ; Розділ VI ПРОКУРАТУРА; Розділ VIII ПРАВОСУДДЯ; Розділ IX ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНИ; Розділ X АВТОНОМНА РЕСПУБЛІКА. КРИМ; Розділ XI МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ; РозділXII КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ; Розділ XIII ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ; Розділ XIV ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ; Розділ XV ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ. Конституційне право України — елемент правової системи держави. У свою чергу, воно є складною системою, що формується з багатьох взаємодіючих частин і елементів, які характеризують внутрішню структуру конституційного права і вирізняють його серед інших галузей права. Система галузі конституційного права України складається з найважливіших конститупійно-правових інститутів, до яких насамперед належать інститути: основ конституційного ладу; основ правового статусу людини і громадянина; територіального устрою; основ організації і функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування; безпосередньої демократії (вибори, референдум).Характеристика системи конституційного права України зумовлює необхідність складових частин не лише всієї галузі права, а й кожного конституційно-правового інституту в його системі. В основі співвідношення цих інститутів і їх взаємодії — реальне співвідношення і взаємодія тих сфер суспільних відносин, які є предметом конституційного регулювання.

86. Трудовий договір: Поняття, порядок укладання, види припинення. Трудовий договір - угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа, яка наймає працівників, зобов'язується виплачувати працівникові заробітну платню і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.У письмовій формі також укладається трудовий договір з працівниками, діяльність яких пов'язана з державною таємницею. Виділяються наступні основні етапи оформлення трудового договору: 1) подача працівником заяви про прийом на роботу з представленням всіх необхідних документів; 2) візи певних посадових осіб і резолюція власника або посадової особи, що має право прийому на роботу; 3) видання власником або уповноваженим ним органом наказу про зарахування працівника на роботу на основі досягнутої угоди; 4) пред'явлення наказу працівнику під розписку; 5) внесення в трудову книжку запису про прийом на роботу, шо містить всі необхідні елементи оформлення трудової книжки працівникам, що поступають на роботу уперше, видача робітникам, а також службовцям, праця яких оплачується відрядно, розрахункових книжок; 6) ознайомлення власником або уповноваженим ним органом працівника з записом у трудовій книжці під розписку з особистій картці. При укладенні трудового договору сторонами може бути зумовлене випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Термін випробування не може перевищувати 3 місяців, а в окремих випадках, передбачених законодавством, за узгодженням з профкомом - 6 місяців; для робітників - 1 місяця. Трудовий договір може бути припинено за ініціативою працівника чи власника, настання певної події (наприклад, закінчення строку договору, смерть працівника), на вимоги органу, шо не є стороною трудового договору так званої третьої особи (наприклад, на вимогу профспілкового комітету, коли набрав чинності судовий вирок). Основними підставами припинення трудового договору є: угода сторін; закінчення строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення; призов або вступ працівника на військову службу; розірвання трудового договору з ініціативи працівника, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу; переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду; відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці; набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи; підстави, передбачені контрактом.

87. Особливості роботи з нормативними актами на уроках Робота з документом – один з видів діяльності вчителя й учнів у процесі навчання історії. Мета цього виду діяльності полягає у: - привертанні уваги учнів до прав факту, підвищенню емоційності навчання. - ознайомленні учнів із нормат актами.- формуванні в учнів вміння самостійної роботи з норм актами: визначення, аналіз, критика,співставлення з іншими, використання при доведенні. Розрізняють кілька варіантів самостійної роботи учнів з документом:Документація (ілюстрація) використання документа як засобу підкріплення основних положень підручника. Доповнення - виявлення в документі нових фактів, зв'язків, які доповнюють вже отримані учнем знання. Дослідження (лабораторно-практична робота) використання, аналіз документа як основного джерела інформації, як правило відібраних вчителем. Широке дослідження -самостійний добір джерел, їх критика, аналіз, узагальнення за самостійно висунутою метою відповідно до обраної теми. 1.Перед початком роботи над текстом документа ставиться пробл-пізнав завдання. 2.Якщо роб з док провод-ся вперше, учням пропонується одна з раціон-их форм роботи над текстом: за вказівкою вчителя впродовж уроку підкреслити олівцем окремі місця документа, що в кінцевому резул-ті буде являти собою короткий конспект. 3. У більш підготовленому класі вчитель пропонує учням скласти тези або план док-та.При цьому зазначається, що тези-це коротко сформул-ні полож-ня док-та, що розкривають його осн логічний стрижень, а пункти плану-це логічно закінчені частини док-та, гол думка яких стисло оформлена у вигляді заголовку. 4. Приступаючи до роб, вчитель рекомендує поділити аркуш зошита на 2 частини. Ліворуч буде записуватися попередній варіант відп-ді, правор-тези або план у завершеному вигляді. Вчитель може обрати і свій варіант роботи із зошитом. 5. Під час роботи над док-ом доцільно застосувати метод пояснювального читання з елемент-ми бесіди. До цієї роб залучаються учні. При цьому треба уникати монотонного читання з помилками, може це привести до негативного результату. 6 На закріплення вчитель пропонує учням відповісти на логічне питання і зачитати свої варіанти.

88. Міжнародні та національні механізми захисту прав людини. Механізм забезпечення прав і свобод людини — система засобів і чинників, що забезпечують необхідні умови поваги до всіх основних прав і свобод людини, які є похідними від її гідності.Завдання механізму соціально-юридичного забезпечення прав людини — охорона, захист, відновлення порушених прав, а також формування загальної і правової культури населення.Основні підсистеми механізму соціально-правового забезпечення прав і свобод людини:- механізм реалізації;- механізм охорони;- механізм захисту.Механізм реалізації прав людини включає заходи, спроможні створити умови для реалізації прав і свобод людини.Механізм охорони прав людини включає заходи з профілактики правопорушень для утвердження правомірної поведінки особи. Механізм захисту прав людини включає заходи, що призводять до відновлення порушених прав неправомірними діями і відповідальності особи, яка вчинила ці правопорушення.Права людини регулюються як внутрішньодержавним, так і міжнародним правом. Стаття 55. Конституції України говорить:«Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів європейських і міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна».Міжнародний захист прав людини набуває, особливо останнім часом, великого значення Організаційна структура європейської системи захисту прав людини:

1 Європейська комісія з прав людини (складається з 43 чоловік, що обираються строком на 3 роки).2. Європейський суд з прав людини — єдиний юрисдикційний орган, який працює на постійній основі — всього 39 суддів;3. Комітет міністрів Ради Європи — функції обмежуються лише наглядом за виконанням остаточних постанов Європейського суду

89. Правові основи забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків в Україні. Українське законодавство щодо забезпечення тендерної рівності грунтується на міжнародних правових документах, зокрема, Загальної декларації прав людини, Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації шодо жінок, Декларації про викорінювання насильства щодо жінок тощо. Відповідно до статті 3 Конституції України «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю». Стаття 24 Конституції України гарантує свободу від всіх форм дискримінації, включаючи дискримінацію за ознакою статі. Відповідно до цієї статті «Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров'я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям». Державна політика щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків спрямована на. утвердження тендерної рівності; недопущення дискримінації за ознакою статі; застосування позитивних дій; забезпечення рівної участі жінок і чоловіків у прийнятті суспільно важливих рішень; забезпечення рівних можливостей жінкам і чоловікам щодо поєднання професійних та сімейних обов'язків; підтримку сім'ї, формування відповідального материнства і батьківства; виховання і пропаганду серед населення України культури тендерної рівності, поширення просвітницької діяльності у цій сфері; захист суспільства від інформації, спрямованої на дискримінацію за ознакою статі. Дискримінація за ознакою статі забороняється. Особа, яка вважає, що стосовно неї було застосовано дискримінацію за ознакою статі чи вона стала об'єктом сексуальних домагань, мас право звернутися зі скаргою до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, уповноважених осіб (координаторів) з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування, правоохоронних органів держави та суду. Іншим» важливими нормативними актами стосовно тендерної рівності в Україні є закон «Про попередження насильства в сім'ї», Кримінальний кодекс, Сімейний кодекс, Указ Президента України «Про вдосконалення роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловікіь», Державна програма з утвердження тендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року, Державна програма підтримки сім'ї на період до 2010 року, затверджені КМУ тощо.

90. Методика проведення тренінгу з правової тематики. Тренінг сьогодні є незамінним елементом системи навчання і розвитку персоналу в будь-якій організації Адже тренінг - це насамперед навчання, що опирається на досвід людини, а також допускає, що присутні на тренінгу люди, крім отримання нової інформації, мають можливість відразу ж використовувати її на практиці, виробляючи нові навички Тренінгова форма навчання базується на партисипаторному підході - тобто на методиці участі. Це означає, що вся група є активною учасницею процесу навчання, тому люди можуть поділитися й обмінятися між собою своїми знаннями і проблемами, а також разом шукати оптимальне рішення Суттєвою перевагою методики є те, що вона дає унікальну можливість вивчити складні або емоційно значимі питання в безпечній обстановці тренінгу, а не в реальному житті із його загрозами та ризиком. Тренінг дозволяє вчитися без переживання про неприємні наслідки, які можуть виникнути у випадку неправильного рішення.

Дата добавления: 2015-05-31