Форми господарсько-торговельної діяльності 2 страница

Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. Так, Положенням "Про регулювання відносин на оптовому ринку електричної енергії України" від 19.07.2000 р. закріплено, що всі підприємства та організації повинні робити розрахунки за спожиту електричну і теплову енергію тільки в грошовій формі. Розрахунки здійснюються через розподільчі рахунки, які відкриваються в установах уповноважених банків усім енергопостачальникам, що забезпечують енергопостачання на закріпленій території. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що проводиться за фактично відпущену енергію.

Згідно зі ст. 277 ГК України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Так, зокрема, постановами Кабінету Міністрів України: від 21.07.2005 р. № 630 були затверджені Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, від 26.07.1999 р. № 1357 - Правила користування електричною енергією для населення, від 09.12.1999 р. № 2246 - Правила надання населенню послуг з газопостачання (постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2004 р. № 476 були викладені в новій редакції). Правила користування електричною енергією, затверджено Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики № 28 від 31.07.1996 р. (зареєстр. у Міністерстві юстиції України 02.08.1996р. за № 417/1442) тощо.

Однією з форм господарсько-торговельної діяльності є комерційне посередництво у здійсненні торговельної діяльності та інша допоміжна діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу (ст. 263 ГК України). Законодавство України та ділова практика виділяють дві групи посередництва: економічне посередництво, посередництво у правовому значенні. Основними критеріями розподілу цих груп посередництва є такі: за рахунок кого діє посередник; в інтересах кого діє посередник. Економічне посередництво набуло значного розвитку в господарсько-торговельній діяльності, зокрема в зовнішньоекономічній діяльності. Економічне посередництво опосередковується договорами, за якими посередник має можливість діяти у відносинах із третіми особами від власного імені у зв'язку з набуттям права власності на майно: дилерський договір1; дистриб'юторський договір. Економічний посередник придбаває майно (товари, продукцію), як правило, у виробника чи його представника і, вже від свого імені, відчужуючи ці товари або продукцію, здійснює своєрідне посередництво між виробником та споживачами.

Посередництво у господарсько-торговельній діяльності у правовому значенні опосередковується договорами: за якими посередник, укладаючи договори, діє у відносинах із третіми особами від імені суб'єкта, якого він представляє: договір доручення, агентський договір; договори, за якими посередник, укладаючи договори, діє у відносинах із третіми особами від власного імені, однак, не набуває права власності на майно, що відчужує або придбаває суб'єкт, якого він представляє: договір комісії, договір управління майном; договори, за якими посередник надає послуги, пов'язані з укладанням суб'єктом, якого він представляє, договорів із третіми особами, при цьому сам посередник договорів із третіми особами не укладає взагалі: договір з надання послуг, агентський договір.

Інститут комерційного посередництва є новим у сфері господарювання, що урегульований гл. 31 ГК України. Комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє (ч. 1 ст. 295 ГК України).

Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво (ч. 2 ст. 295 ГК України).

Відносини, що виникають при здійсненні комерційного посередництва (агентської діяльності) у сфері господарювання, регулюються ГК України (гл. ЗІ), гл. 63 ЦК України "Послуги. Загальні положення" (позаяк предметом агентського договору є саме надання посередницьких послуг), положеннями ЦК України, якими регулюються відносини доручення, іншими нормативно-правовими актами, що визначають особливості комерційного посередництва в окремих галузях господарювання.

Незважаючи на те, що згідно з ч. 2 ст. 305 ГК до агентських відносин субсидіарно можуть застосовуватися положення ЦК України, якими регулюються відносини доручення, це не перетворює договори доручення та агентський договір у тотожні правові інститути. Висновок про несхожість цих договорів слідує хоча б з огляду на зміст ч. І ст. 297 ГК, відповідно до якої за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок. Тобто у договорі доручення та в агентському договорі не збігаються предмети, оскільки згідно з першим повірений зобов'язується вчинити певні юридичні дії (вчинити правочин), а в агентському договорі агент може вчинювати як юридичні, так і фактичні дії1.

Основні ознаки комерційного посередництва: комерційне посередництво є підприємницькою діяльністю; для комерційного агента комерційне посередництво є видом господарської діяльності, яка здійснюється з метою одержання прибутку; зміст комерційного посередництва - надання послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності; послуги надаються шляхом посередництва; посередництво здійснюється від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого представляють; комерційне посередництво опосередковується агентським договором; агентський договір укладається лише у письмовій формі.

Комерційний посередник (агент) виступає від імені принципала (від лат. principalis, що означає "головний"), тобто особи, яку він представляє. З цієї причини відносини, що регулюються договорами комісій, консигнацій, дистриб'юторськими угодами тощо, в яких посередники виступають від свого імені, до комерційного посередництва (агентської діяльності) не належать.

Агентські відносини виникають у разі (ст. 296 ГК): надання суб'єктом господарювання на підставі договору повноважень комерційному агентові на вчинення відповідних дій; схвалення суб'єктом господарювання, якого представляє комерційний агент, угоди, укладеної в інтересах цього суб'єкта агентом без повноваження на її укладення або з перевищенням наданого йому повноваження.

За агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок (ч. 1 ст297 ГК).

Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами. Договором має бути передбачена умова щодо території, в межах якої комерційний агент здійснює діяльність, визначену угодою сторін. У разі якщо територію дії агента в договорі не визначено, вважається, що агент діє в межах території України.

Обов'язки сторін агентського договору визначаються предметом договору. Проте можна виділити ті обов'язки, які характерні для будь-якого агентського договору: повідомлення принципала, на його вимогу, про хід виконання доручення; надання принципалу витратних документів, які свідчать про видатки у зв'язку з виконанням доручення; передача принципалу всього отриманого за договором у зв'язку з виконанням доручення; виконання доручення відповідно до вказівок принципала.

У договорі має бути визначено форму підтвердження повноважень (представництва) комерційного агента (ч. 4 ст. 297 ГК). Такою формою може бути довіреність на здійснення дій, передбачених агентським договором.

Комерційний агент повідомляє принципала про кожний випадок його посередництва в укладенні угод та про кожну укладену ним в інтересах цього суб'єкта угоду. Угода, укладена від імені принципала без повноваження на її укладення або з перевищенням наданого йому повноваження, вважається схваленою цим суб'єктом за умови, якщо він не відхилить перед третьою особою дії комерційного агента. Наступне схвалення угоди суб'єктом, якого представляє агент, робить угоду дійсною з дня її укладення (ст. 298 ГК).

Комерційний агент повинен особисто виконати дії, на які він уповноважений принципалом. Якщо агентським договором не передбачено інше, комерційний агент не може передавати на свій розсуд іншим особам прав, якими він володіє в інтересах принципала (ст. 300 ГК).

Агентський договір є договором оплатним. Відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором. Законодавець не встановлює жодних обов'язкових критеріїв для визначення розміру винагороди. Однак обов'язково треба брати до уваги кількість укладених угод, їх суму, строки виконання агентом своїх обов'язків, понесені ним витрати, місце на конкретному ринку тих суб'єктів, з якими агент уклав угоди, репутацію самого агента в районі.

За загальним правилом (ч. 2 ст. 301 ГК) винагорода виплачується агенту після оплати третьою особою за угодою, укладеною за його посередництва, якщо інше не передбачено договором сторін.

Сторони можуть передбачити в договорі, що комерційному агенту сплачується додаткова винагорода у разі, якщо він бере на себе зобов'язання гарантувати виконання угоди, укладеної ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє.

Агентський договір може бути укладений без обмеження прав комерційного агента і принципала, або встановлення в договорі певних обмежень, які в діловому обороті мають назву "ексклюзивних прав". У зв'язку з цим агентські відносини поділяються на "монопольні" та "немонопольні" (ст. 299 ГК). У немонопольних агентських відносинах принципал має право довірити комерційне посередництво також іншим суб'єктам, повідомивши про це агента, а агент має право здійснювати комерційне посередництво також для інших суб'єктів господарювання, якщо інтереси суб'єктів, яких представляє комерційний агент, не є суперечливими у питаннях, для вирішення яких запрошений цей агент. У монопольних агентських відносинах комерційний агент не має права здійснювати комерційне посередництво для інших суб'єктів у межах, передбачених агентським договором.

Крім того, в агентських відносинах для агента встановлюються певні обмеження: комерційний агент не має права передавати конфіденційну інформацію, одержану від суб'єкта, якого він представляє, без згоди цього суб'єкта, використовувати її у власних інтересах чи в інтересах інших осіб усупереч інтересам суб'єкта, якого він представляє, як при здійсненні комерційним агентом своєї діяльності в інтересах зазначеного суб'єкта, так і після припинення агентських відносин з ним (ст. 302 ГК); комерційний агент не може укладати угоди від імені принципала стосовно себе особисто.

Припинення агентських відносин.

У статті 304 ГК України зазначається, що: 1) агентський договір припиняється за угодою сторін, а також у разі: відкликання повноважень комерційного агента суб'єктом, якого він представляє, або відмови комерційного агента від подальшого здійснення комерційного посередництва за договором, укладеним сторонами без визначення строку його дії; вибуття однієї із сторін договору внаслідок її припинення або смерті; виникнення інших обставин, що припиняють повноваження комерційного агента або суб'єкта, якого він представляє; 2) у разі відкликання повноважень комерційного агента суб'єкт, якого представляє комерційний агент, повинен сповістити його про припинення договору не менш як за один місяць, якщо більш тривалий строк не передбачений договором; 3) у разі усунення (закінчення) обставин, що призвели до припинення повноважень комерційного агента, ці повноваження за згодою сторін можуть бути поновлені.

ГК України у ст. 304 виділяє такі підстави для розірвання агентських договорів: угода сторін договору; відкликання повноважень комерційного агента принципалом за договором, в якому не вказаний строк дій, із попередженням агента не менше ніж за 1 місяць до дати закінчення повноважень; відмова комерційного агента від подальшого здійснення посередництва за договором, в якому не вказаний термін його дій; у випадку смерті (для фізичної особи) або ліквідації (для юридичної особи) агента або принципала; інші обставини, перелік яких сторони вправі обумовити в агентському договорі.

У цілому агентський договір є договором з надання послуг, договором оплатним, консенсуальним та двостороннім.

Торговельна діяльність провадиться суб'єктами господарювання у сфері роздрібної та оптової торгівлі, а також ресторанного господарства.

Загальні умови провадження торговельної діяльності, основні вимоги до торговельної мережі, мережі закладів ресторанного господарства і торговельного обслуговування громадян, які придбавають товари для власних побутових потреб у підприємств, установ, організацій незалежно від організаційно-правової форми і форм власності, фізичних осіб - підприємців та іноземних юридичних осіб, що провадять підприємницьку діяльність на території України, визначаються Порядком провадження торговельної діяльності та правилами торговельного обслуговування населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 р. № 833.

Відповідно до ДСТУ 4303-2004 "Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять" оптова торгівля - вид економічної діяльності у сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання та надавання пов'язаних із цим послуг.

Роздрібна торгівля - вид економічної діяльності у сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві та надавання йому торговельних послуг.

Особливості продажу окремих груп продовольчих та непродовольчих товарів, здійснення різних видів торгівлі, роботи закладів ресторанного господарства регулюються Правилами, які затверджуються Мінекономіки за погодженням із Мінфіном, крім випадків, установлених законом. Це, зокрема, такі:

-Правила комісійної торгівлі непродовольчими товарами (затвер. наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків України від І3.03.І995р.№37);

- Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами (затверджені наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007 р. № 104, зареєстровані у Міністерстві юстиції України 08.11.2007 р. за № 1257/14524);

- Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 р. № 1442);

-Правила роздрібної торгівлі ювелірними й іншими виробами з дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів органогенного утворення і напівкоштовних каменів (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.1999 р. № 460);

- Правила торгівлі антикварними речами (затв. наказом Мінекономіки і Мінкультури України від 29.12.2001 р., зареєстровані у Міністерстві юстиції України 25.01.2002 р. № 58/6346);

- Правила продажу товарів на замовлення і поза торговими чи офісними приміщеннями (затв. наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007 р. № 103, зареєстр. у Міністерстві юстиції України 16.10.2007 р.№ 1181/14448);

- Правила роздрібної торгівлі продовольчими товарами (затв. наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України 11.07.2003 р. № 185);

- Правила роздрібної торгівлі картоплею і плодоовочевою продукцією (затв. наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі від 08.07.1997 р. № 344, зареєстр. у Міністерстві юстиції України 28.08.1997 р. № 353/2157);

- Правила роздрібної торгівлі тютюновими виробами (затв. наказом Мінекономіки України від 24.07.2002 р. № 218, зареєстр. у Міністерстві юстиції 20.08.2002 р. № 679/6967) тощо.

Суб'єкт господарювання провадить торговельну діяльність після його державної реєстрації, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за наявності відповідних дозвільних документів (ліцензії, торговельного патенту тощо). Суб'єкт господарювання для провадження торговельної діяльності може мати роздрібну, дрібнороздрібну торговельну мережу та мережу закладів ресторанного господарства (ресторани, кафе, кафетерії тощо). Законодавство України не містить визначення поняття торговельного об'єкта, а тільки визначає їх види та встановлює відповідними стандартами вимоги до них. Торговельними об'єктами є: 1) магазин, який може бути: за товарною спеціалізацією - продовольчим, непродовольчим, змішаним; за методом продажу товарів - з індивідуальним обслуговуванням, самообслуговуванням, торгівлею за зразками або через торговельні автомати; 2) павільйон; 3) кіоск, ятка; 4) палатка, намет; 5) лоток, рундук; 6) склад товарний; 7) крамниця-склад, магазин-склад.

У свою чергу, ПК України (ст. 14п. 14.1.211)розрізняє такі пункти продажу товарів: 1) магазин, інша торговельна точка, що розташовані в окремому приміщенні, будівлі або їх частині, і мають торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину; 2) кіоск, палатка, інша мала архітектурна форма, яка розташована в окремому приміщенні, але не має вбудованого торговельного залу для покупців;

3) автомагазин, розвозка, інший вид пересувної торговельної мережі;

4) лоток, прилавок, інший вид торговельної точки у відведеному для торговельної діяльності місці, крім лотків і прилавків, що надаються в оренду суб'єктам господарювання - фізичним особам та розташовані в межах спеціалізованих підприємств сфери торгівлі - ринків усіх форм власності; 5) стаціонарна, малогабаритна і пересувна автозаправна станція, заправний пункт, який здійснює торгівлю нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом; 6) фабрика-кухня, фабрика-заготівельня, їдальня, ресторан, кафе, закусочна, бар, буфет, відкритий літній майданчик, кіоск, інший пункт ресторанного господарства; 7) оптова база, склад-магазин, інші приміщення, що використовуються для здійснення оптової торгівлі за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з використанням платіжних карток (див. табл. 3).

Продаж товарів за зразками - форма роздрібного продажу товарів, при якому покупець після попереднього ознайомлення самостійно або за допомогою продавши вибрав необхідний йому непродовольчий товар за встановленим у Торговому (демонстраційному) залі зразком, сплачує покупку і отримує товар відповідно до вибраного зразка. Рекомендації щодо організації продажу товарів за зразками затверджені наказом Мінекономіки України від 20.07.2000 р. № 152.

Самообслуговування-спосіб продажу товарів, у процесі якого покупець має вільний доступ до товарів, самостійно їх оглядає, відбирає, розраховується за підібрані товари у вузлі розрахунків і контролю та виносить із магазину куплений товар. Рекомендації щодо організації продажу товарів методом самообслуговування затверджені наказом Мінекономіки України від 20.07.2000 р. № 153. Торговельні об'єкти розміщуються в установленому порядку.

Об'єкти ресторанного господарства визначені Правилами роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, що затверджені наказом Міністерства економіки України від 24.07.2002 р. № 219 (зареєстр. у Міністерстві юстиції 20.08.2002 р. № 680/6968). Установи (підприємства) ресторанного господарства розподіляються за типами: фабрики-кухні, фабрики-заготівники, ресторани, бари, кафе, їдальні, закусочні, буфети, магазини кулінарних виробів, кафетерії, а ресторани і бари - також за класами (перший, вищий, люкс). Суб'єкти господарювання у сфері ресторанного господарства для зайняття торговельною діяльністю можуть мати також дрібнороздрібну торгову мережу. Заклад ресторанного господарства розміщується у спеціально призначеному та обладнаному приміщенні.

Торговельні об'єкти (об'єкти роздрібної та дрібнороздрібної торгівлі) поділяються на два види: пункти стаціонарної торгівлі та пункти пересувної торгівлі.

Таблиця 3. Види торговельних об'єктів

Пункти стаціонарної торгівлі

Пункти пересувної торгівлі

Магазини:

- гіпермаркет - магазин самообслуговування загальноміського значення, торговою площею понад 3000 кв. м з асортиментом більш ніж 15 тисяч позицій продовольчих і непродовольчих товарів;

- універмаг - магазин загальноміського значення, торговою площею понад 1500 кв. м, з асортиментом більш ніж 5000 позицій непродовольчих товарів;

- універсам, супермаркет - магазин самообслуговування житлової зони торговою площею понад 400 кв. м з асортиментом більш ніж 5000 позицій продовольчих і непродовольчих товарів;

- міні-маркет - магазин самообслуговування, торговою площею до 200 кв. м, з обмеженим асортиментом (500 асортиментних позицій) продовольчих товарів.

Автомагазини.

Авторозвозки.

Мотоколяски.

Велоколяски.

Ручні коляски

Торгівля на рознос тощо.

Павільйон - пункт роздрібного продажу товарів, що займає окрему споруду полегшеної конструкції і має торговий зал для покупців.

Ятка - об'єкт дрібнороздрібної торговельної мережі збірно-розбірної конструкції, що займає відокремлене торгове місце і не має торгового залу для покупців.

Кіоск - об'єкт дрібнороздрібної мережі стаціонарного типу, пункт продажу товарів, що займає відокремлене приміщення для організації продажу товарів без доступу до нього покупців.

Загальні умови провадження торговельної діяльності, основні вимоги до торговельної мережі, мережі закладів ресторанного господарства і торговельного обслуговування громадян визначає Порядок провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 р. № 833. Зазначений нормативний акт структурно складається з: 1) порядку провадження торговельної діяльності; 2) правил торговельного обслуговування населення; 3) основних санітарних вимог до підприємства торгівлі та його працівників; 4) порядку контролю за дотриманням Порядку та правил.

Суб'єкти господарювання повинні забезпечити: 1) наявність на видному та доступному місці Куточка покупця, в якому розмішується інформація про найменування власника або уповноваженого ним органу, Книга відгуків та пропозицій, адреси і номери телефонів органів, що забезпечують захист прав споживачів. Порядок ведення Книги відгуків та пропозицій, затверджений Інструкцією про Книгу відгуків і пропозицій на підприємствах роздрібної торгівлі і у закладах ресторанного господарства, яка затверджена наказом МЗЕЗ і торгівлі України від 24.06.1996 р. № 349 (зареєстр. у Міністерстві юстиції України 03.07.1996 р. № 336/1361); 2) розміщення торговельного патенту, ліцензії відповідно до встановлених законодавством вимог; 3) продаж товарів згідно з установленими правилами і нормами.

Суб'єкт господарювання самостійно вирішує питання забезпечення торговельних приміщень (місць) обладнанням (холодильним, підйомно-транспортним, ваговимірювальним тощо), реєстраторами розрахункових операцій відповідно до законодавства та нормативних документів.

Засоби вимірювальної техніки, що використовуються у торговельній діяльності, повинні бути у справному стані, мати перевірочне клеймо та проходити періодичну перевірку в установленому законодавством порядку.

На фасаді торговельного об'єкта розміщується вивіска із зазначенням найменування суб'єкта господарювання. Біля входу до торговельного об'єкта на видному місці розмилується інформація про режим роботи.

У разі здійснення виїзної (виносної) торгівлі, а також продажу товарів з використанням інших нестаціонарних засобів на робочому місці продавця встановлюється табличка із зазначенням прізвища, імені та по батькові продавця, а також відомості про суб'єкта господарювання, що організував торгівлю, а для юридичної особи - найменування, адреси і номери телефону1.

У разі закриття торговельного об'єкта для проведення санітарних заходів, ремонту, технічного переобладнання та проведення інших робіт суб'єкт господарювання повинен розмістити поряд з інформацією про режим роботи оголошення про дату та період закриття.

Торговельна діяльність суб'єкта господарювання припиняється у порядку, встановленому законодавством.

Працівники суб'єкта господарювання зобов'язані забезпечити реалізацію прав споживачів, визначених Законом України "Про захист прав споживачів", виконувати вимоги нормативно-правових актів, що регулюють торговельну діяльність. Працівники, залучені до виготовлення, зберігання та реалізації харчових продуктів і продовольчої сировини, зобов'язані мати спеціальну підготовку. Починаючи з 1998 р. усі фізичні особи-підприємці для здійснення підприємницької діяльності в сфері оптової, роздрібної торгівлі і громадського харчування по реалізації продовольчих і непродовольчих товарів обов'язково повинні мати професійну (торгову) освіту, отриману в будь-якому навчальному закладі: коледжі, технікумі, інституті, університеті, ПТУ, на короткострокових курсах тощо, незалежно від наявності в них документів про освіту і кваліфікацію за іншим профілем (спеціальністю).

Забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема, які засвідчують їх якість та безпеку. У документах на товари, що піддягають обов'язковій сертифікації, повинні зазначатися реєстраційні номери сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом.

Ціни на товари і продукцію зазначаються на ярликах (цінниках) або у покажчиках цін, у сфері ресторанного господарства - на ярликах (цінниках) на закуплені товари та у прейскурантах і меню на продукцію, виготовлену в закладі ресторанного господарства. Порядок позначення роздрібних цін на товари народного споживання на підприємствах роздрібної торгівлі й у закладах ресторанного господарства визначений Інструкцією, затвердженою наказом МЗЕЗ і торгівлі України від 04.01.1997 р.№2.

Розрахунки за продані товари та надані послуги можуть здійснюватися готівкою та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) відповідно до законодавства. Разом із товаром споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який засвідчує факт купівлі товару та/або надання послуги. У закладі ресторанного господарства, в якому обслуговування здійснюють офіціанти, оплата проводиться безпосередньо офіціанту відповідно до рахунка, що виписується на бланку встановленої форми. Після розрахунку офіціант видає споживачеві розрахунковий документ (касовий чек, розрахункову квитанцію). У разі відпуску недоброякісної або виготовленої з порушенням технології страви (виробу) споживач має право за своїм вибором вимагати від суб'єкта господарювання замінити її або сплатити вартість.

Продаж продовольчих товарів, готових до вживання, а також тих, що швидко псуються, інших продовольчих товарів (у тому числі овочів і фруктів) за межами торговельного приміщення (виїзна, виносна торгівля) здійснюється у відведених для цього місцях за наявності у суб'єкта господарювання дозволу на розміщення пересувних малих архітектурних форм та за умови дотримання встановлених для таких товарів температурного режиму зберігання і санітарних норм.

На кожну партію таких товарів, якщо це передбачено законом, видається супровідний документ, яким підтверджується їх якість та безпека, із зазначенням найменування товару, виробника, його адреси, дати виробництва (виготовлення), строку придатності. Під час продажу товарів і після закінчення виїзної (виносної) торгівлі суб'єкт господарювання зобов'язаний вжити заходів для дотримання чистоти на місці торгівлі та навколо нього.

Суб'єкт господарювання зобов'язаний забезпечити наявність у працівників, що здійснюють продаж продовольчих товарів, особистих медичних книжок установленого зразка, організацію і своєчасність проходження ними медичних оглядів та контроль за допуском їх до роботи за наявності необхідного медичного висновку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2001 р. № 559 "Про затвердження переліку професій, виробництв і організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів і видачі особистих медичних книжок", а також наказу Міністерства охорони здоров'я України від 23.07.2002 р. № 280 "Цю організацію проведення обов'язкових профілактичних медичних оглядів працівників окремих професій, виробництв і організацій, діяльність яких зв'язана з обслуговуванням населення і може привести до поширення інфекційних хвороб". Медичні книжки пред'являються на вимогу працівників санітарно-епідеміологічної служби.

Дата добавления: 2015-05-31