Особливості спадкування земельних ділянок

Право власності на земельну ділянку у порядку спадкування переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. Однак, процес оформлення спадкових прав на земельну ділянку має свої особливості. Нотаріус при оформленні спадщини шляхом витребування відповідних доказів має перевірити певні факти, зокрема, визначити склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації (у тому числі земельна ділянка), проводиться нотаріусом після подання правовстановлювальних документів, які підтверджують право власності спадкодавця на таке майно.

Сьогодні відповідно до положень Земельного кодексу України до документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, належать державний акт про право власності на земельну ділянку, цивільно–правова угода про відчуження земельної ділянки (договір купівлі–продажу, дарування, довічного утримання тощо), а також свідоцтво про право на спадщину. Коли право власності на земельну ділянку посвідчується відповідною цивільно–правовою угодою чи свідоцтвом про право на спадщину, такі документи не є самостійними правовстановлювальними документами. До них в якості додатка має бути долучений державний акт про право власності на земельну ділянку, що була відчужена чи успадкована. Тому, коли земельна ділянка належала спадкодавцю на підставі цивільно–правового договору або свідоцтва про право на спадщину, для оформлення спадкових прав на таку земельну ділянку спадкоємцями має бути подано нотаріусу відповідний правовстановлювальний документ з долученим до нього державним актом про право власності на земельну ділянку, що спадкується. На долученому державному акті повинна міститись відмітка нотаріуса, яким було посвідчено відповідний договір чи видано свідоцтво, а також органу, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, про перехід права власності на земельну ділянку. Відмітка про перехід права власності на земельну ділянку проставляється на державному акті про право власності на земельну ділянку при кожному подальшому відчуженні (спадкуванні) землі.

Отже, якщо в якості правовстановлювального документа на спадкову земельну ділянку нотаріусу було надано відповідний договір чи свідоцтво про право на спадщину, нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку долучає державний акт про право власності на земельну ділянку до такого свідоцтва та проставляє на цьому акті нову відмітку про перехід права власності згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 6 травня 2009 року № 439 «Про деякі питання посвідчення права власності на земельну ділянку». Вказаною постановою затверджено Порядок здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку, яким передбачено, що нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, проставляє на державному акті відмітку про перехід права власності за наявності витягу з Державного реєстру земель. Тому, для оформлення спадкових прав на земельну ділянку нотаріусу надаються відповідний правовстановлювальний документ на земельну ділянку, а також витяг з Державного реєстру земель.

47)Поняття і склад земель сільсько господарського призначення

Стаття 22. Визначення земель сільськогосподарського призначення та порядок їх використання

1. Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

{Частина перша статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1561-VI від 25.06.2009}

2. До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

{Пункт "б" частини другої статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1561-VI від 25.06.2009}

3. Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:

а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;

г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства;

ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

{Частину третю статті 22 доповнено пунктом "ґ" згідно із Законом № 1561-VI від 25.06.2009}

4. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель.

{Статтю 22 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 1443-VI від 04.06.2009}

{Щодо поширення вимоги частини четвертої статті 22 на період до 1 січня 2015 року див. пункт 18 розділу X цього Кодексу}

5. Землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

{Частина п'ята статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012}

{Стаття 22 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3404-IV від 08.02.2006}

48)Особливості правового режиму земель сільскогосподарського призначення

Дата добавления: 2015-05-31