Поняття юридичної відповідальності за земельні правопорушення 1 страница

Відповідальність взагалі - це обов'язок відповідати за свою суспільно-негативну поведінку та мати за таку поведінку негативні наслідки.

Юридична відповідальність - це юридичний обов'язок порушника юридичної норми відповідати за свою суспільно-негативну поведінку та прийняти на себе негативні правові наслідки через заходи державного примусу.

Юридична відповідальність за порушення земельного законодавства - важлива складова правового забезпечення раціонального використання та охорони земель. Вона має місце у межах правовідносин між суб'єктом, який порушив приписи земельно-правової норми, з одного боку, і державою в особі її органів - з іншого. Юридична відповідальність спрямована на стимулювання додержання земельно-правових норм, відновлення порушених земельних прав, а також на запобігання вчиненню земельних правопорушень.

Юридичний зміст відповідальності полягає у безумовному обов'язку правопорушника зазнавати несприятливих наслідків особистого, майнового чи організаційного характеру. Вид і міра цих наслідків передбачені відповідними санкціями правових норм.

Відповідальність за порушення земельного законодавства завжди пов'язана з негативними правовими наслідками як результатом неправомірних діянь (дій чи бездіяльності) винної особи. У тих випадках, коли, наприклад, при вилученні (викупі) земельних ділянок для державних або суспільних потреб власникам земельних ділянок або землекористувачам завдаються збитки, питання про відповідальність не виникає. Тут мають місце гарантії захисту порушених прав суб'єктів правомірними діями уповноважених державних органів.

Неправомірна поведінка можлива як з боку самих носіїв земельних прав, так і з боку сторонніх осіб. У зв'язку з цим серед негативних правових наслідків самостійне місце посідає примусове припинення земельних прав су''єктів (право власності на земельну ділянку і право на землекористування), яке іноді називають земельно-правового відповідальністю. Крім того, до винних осіб, які вчинили земельне правопорушення, можуть бути застосовані заходи адміністративного, дисциплінарного чи кримінального впливу, а за наявності заподіяної шкоди - її відшкодування.

Відповідальність за порушення земельного законодавства виконує ряд важливих функцій:

- по-перше, вона виступає як засіб забезпечення виконання вимог земельного законодавства;

- по-друге, відповідальність у зазначеній сфері є важливим елементом механізму гарантій земельних прав суб'єктів;

- по-третє, норми цього інституту стимулюють додержання принципів земельного законодавства;

- по-четверте, в умовах переходу економіки країни до ринкових відносин зростає роль компенсаційної функції юридичної відповідальності.

У сучасних умовах земельних перетворень важливого значення набувають охоронна, превентивна та виховна функції відповідальності за земельні правопорушення. Вони є засобом охорони та забезпечення встановленого у державі земельного правопорядку.

Нарешті, у деяких випадках юридична відповідальність за порушення земельного законодавства виконує каральну функцію, коли вона є наслідком вчинення кримінальних чи адміністративних правопорушень.

Юридична відповідальність за порушення земельного законодавства залежно від вчиненого порушення, застосовуваних санкцій за юридичною силою впливу на правопорушників поділяється на адміністративну, кримінальну, цивільно-правову та дисциплінарну.

У правовій літературі іноді обґрунтовується необхідність виділення, поряд із традиційними видами відповідальності, ще й спеціальної відповідальності за порушення земельного законодавства. Спеціального вважається відповідальність, яку становлять заходи правового впливу на порушників земельного законодавства, передбачені Земельним кодексом України та законодавством, що його доповнює. Так, до спеціальної земельно-правової відповідальності у зазначеній сфері пропонують віднести примусове припинення права користування земельною ділянкою, обов'язок знести власником земельної ділянки чи землекористувачем самовільно зведений об'єкт чи повернути самовільно зайняту ділянку та ін. Така точка зору дискусійна. Заходи впливу на правопорушників, які самовільно зайняли земельну ділянку чи вчинили інше порушення, дійсно передбачені чинним законодавством. Але за своєю суттю вони є специфічними санкціями, які в адміністративному порядку застосовують судові та інші органи до правопорушників. Ці санкції можуть стосуватися як носіїв земельних прав, так і інших осіб-правопорушників. Введення в обіг, поряд з традиційними видами відповідальності, інших її видів навряд чи доцільне.

Юридична відповідальність за порушення земельного законодавства є міжгалузевим інститутом. Вона реалізується з використанням різних за характером заходів впливу па правопорушників. Специфіка їх застосування у кожному випадку залежить від характеру правопорушення та конкретних обставин.

Слід акцентувати увагу на тому, що юридична відповідальність за порушення земельного законодавства, поділяючись на різні види, може наставати як для фізичних, так і для юридичних осіб. При цьому необхідно пам'ятати, що кримінальна відповідальність в Україні - персоніфікований вид юридичної відповідальності, а тому вона настає виключно для конкретних фізичних осіб у разі вчинення ними злочину. Адміністративна та цивільно-правова відповідальність за порушення норм земельного права може наставати і для юридичних осіб, про що йтиметься у наступному підрозділі.

95)Кримінальна та адміністративна відповідальність за відповідні порушення земельного законодавства

Кримінальна відповідальність є найсуворішим видом юридичної відповідальності за земельні правопорушення і має репресивний, каральний характер. Вона настає за вчинення злочину, яким визнається винне суспільно небезпечне діяння, заборонене КК України, під загрозою кримінального покарання. Кримінальній відповідальності за порушення земельного законодавства притаманні такі ознаки: виключно персоніфікований (особистий) характер, особливий порядок притягнення особи до цього виду відповідальності, обмеженість підстав її виникнення.

Чинний КК України передбачає покарання за такі злочини у сфері земельно-правових відносин: приховування або перекручування відомостей про екологічний стан чи захворювання населення (ст. 238); забруднення або псування земель (ст. 239); порушення правил охорони надр (ст. 240); порушення законодавства про захист рослин (ст. 247); проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля (ст. 253); безгосподарне використання земель (ст. 254) тощо.

Цю відповідальність застосовують лише суди за вчинення суспільно небезпечних земельних правопорушень, тобто злочинів. Міру покарання за їх вчинення визначає КК України.

Кримінальна відповідальність є найбільш суворим видом юридичної відповідальності за земельні правопорушення і має каральний характер.

Вона настає за вчинення злочину, яким визнаеться винне суспільно небезпечне діяння, заборонене КК, під за грозою покарання. Кримінальної відповідальності за порушення земельного законодавства притаманні такі ознаки: виключно особистий характер, особливий порядок притягнення особи до цього виду відповідальності, обмеженість підстав її виникнення.

КК 1960 р. до суспільно небезпечних правопорушень у галузі земельного правопорядку відносив такі злочини: порушення правил боротьби з хворобами і шкідниками рослин (Ст. 158); самовільне захоплення землі та самовільне будівництво (Ст. 199). Незважаючи на численні доповнення, внесені до КК протягом останнього десятиліття, кількісний склад злочинів у галузі земельних відносин залишився практично незмінним. Тенденція до декриміналізації окремих складів злочинів і віднесення їх до адміністративних проступків є домінуючою у роз витку Українсього законодавства.

Чинний КК передбачає покарання за такі злочини у сфері земельно-правових відносин: приховування або перекручення відомостей про екологічний стан чи захворюваність населення (Ст. 238); забруднення або псування земель (Ст. 239); порушення правил охорони надр (Ст. 240); порушення законодавства про захист рослин (Ст. 247); проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля (Ст. 253); безгосподарське використання земель (Ст. 254) тощо.

На думку Б. В. Єрофеєва, усі склади злочинів, пов'язаних із земельними відносинами, можуть бути поділені на два види: 1) спеціальні злочини, об'єктом яких є безпосередньо земельні відносини; 2) загальні, об'єктом яких поряд з іншими суспільними відносинами можуть бути й земельні відносини.

За іншою підставою класифікації зазначені злочини можна поділити на чотири групи: 1) злочини, що мають екологічний характер; 2) злочини економічного характеру; 3) злочини, які посягають на землю як на об'єкт державного управління; 4) злочини, які мають безпосереднє відношення до того, що вирощуеться на землі.

Об'єктом злочину, що має екологічний характер є земля як об'єкт екосистеми (спеціальні склади - забруднення або псування земель (Ст. 239 КК); порушення правил охорони надр (Ст. 240); без господарське використання земель (Ст. 254); загальні склади - порушення правил екологічної безпеки (Ст. 236); невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення (Ст. 237); приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення (Ст. 238); проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля (Ст. 253) тощо.

Об'єктом злочину економічного характеру є земля як майновий об'єкт (загальні склади - умисне знищення або пошкодження майна (Ст. 194); необережне знищення або пошкодження майна (Ст. 196) тощо.

Спеціальні склади злочинів, що посягають на землю як на об'єкт державного управління, були передбачені лише у попередньому кримінальному законодавстві (Ст. 199 КК 1960 р. - самовільне захоплення землі та самовільне будівництво). Зазначений склад правопорушення був декриміналізований. Нині за самовільне зайняття земельноі ділянки передбачена лише адміністративна відповідальність за Ст. 53-1 КУпАП загальні склади - самоправство (Ст. 356), посадові злочини, об'єктами яких є встановлений порядок використання й охорони земель, право власності та інші права осіб на землю.

До злочинів, що мають безпосереднє відношення до того, що вирощується на землі, належать знищення або пошкодження лісових масивів (Ст. 245), незаконна порубка лісу (Ст. 246), порушення законодавства про захист рослин (Ст. 247).

Адміністративна відповідальність є найбільш розповсюдженим видом юридичної відповідальності за земельні правопорушення, також носить каральний характер. Основним видом адміністративного стягнення виступає адміністративний штраф, що накладається у встановленому порядку державними органами й органами місцевого самоврядування.

Адміністративна відповідальність застосовується за адміністративні правопорушення. Згідно ст. 9 КпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (навмисна чи необережна) дія чи бездіяльність, що зазіхає на державний чи суспільний порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, за яку законодавством передбачена адміністративна відповідальність.

У відповідності зі ст. 213 КпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються наступними державними органами: адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад, місцевими судами (суддями місцевих судів), органами внутрішніх справ, органами державних інспекцій і інших органів (посадовими особами), уповноваженими на те чинним адміністративним законодавством. Зокрема, у відповідності зі ст.238-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі коротко – КпАП) органи земельних ресурсів розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язаних з порушеннями законодавства в галузі використання й охорони земель і порядку регулювання земельних відносин, зокрема, за: пошкодження і забруднення сільськогосподарських і інших земель (ст.52); порушення правил використання земель (ст.53); самовільне заняття земельної ділянки (ст. 53-1); приховування чи перекручення даних земельного кадастру (ст. 53-2); несвоєчасне повернення тимчасово займаних земель чи неприведення їх у стан, придатний для використання за призначенням (ст.54); самовільне відхилення від проектів внутрішньогосподарського землеустрою (ст.55); знищення межових знаків (ст.56 КпАП), за невиконання законних розпоряджень чи приписів посадових осіб органів земельних ресурсів (ст. 188-5 КпАП). У відповідності зі ст. 242-1 КпАП органи спеціально уповноваженого центрального органа виконавчої влади в галузі екології та природних ресурсів України вправі розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачених статтями 52-55, 57-74 КпАП України.

Порушення порядку використання земель сільськогосподарськими виробниками, допущені з боку посадових осіб, псування землі при проведенні будівельних і інших робіт, самовільна зміна режиму використання землі, неприйняття належних заходів для охорони земель заподіюють шкоду земельним ресурсам і слугують підставою для застосування заходів адміністративного впливу. Ці й інші адміністративні правопорушення в галузі земельних відносин зазіхають у відповідності зі ст. 13 Конституції на об'єкти права власності Українського народу.

Адміністративна відповідальність за порушення земельного законодавства покладається як на посадових осіб, так і на осіб, що вчинили проступки, не зв'язані з виконанням службових обов'язків. Це може мати місце, наприклад, при потраві посівів і насаджень сільськогосподарських підприємств, неприйнятті заходів для боротьби з бур’янами тощо. Адміністративну відповідальність несуть посадові особи підприємств за порушення порядку й умов землекористування (неприйняття заходів для охорони ґрунтів від ерозії, використання земельних ділянок не за їх цільовим призначенням, порушення затверджених проектів землеустрою тощо); за порушення вимог щодо раціонального використання земель (забруднення земель виробничими відходами, стічними водами, несвоєчасне повернення займаних угідь тощо).

Посадові особи підлягають адміністративній відповідальності, згідно ст.14 КпАП, тільки за адміністративні правопорушення, пов'язані з недотриманням встановлених правил, забезпечення виконання яких входить у коло їх службових обов'язків. Якщо посадова особа вчинила проступок, не пов'язаний з виконанням своїх службових обов'язків, вона несе відповідальність нарівні з громадянами.

У КпАП визначено, що адміністративний проступок – це протиправна дія чи бездіяльність. Протиправний характер адміністративного проступку випливає з факту його заборони законом, зокрема земельним законодавством. Якщо яка-небудь особа притягується до адміністративної відповідальності за порушення земельного законодавства, то мають бути встановлені протиправність її дій чи бездіяльності і наявність вини. При цьому Кодекс містить перелік обставин, що обтяжують і пом'якшують адміністративну відповідальність (ст. 34, 35), а також обставини, що виключають можливість застосування адміністративної відповідальності (ст. 17 - 20).

Як пропонує О.А. Самончик, в залежності від конкретного виду об'єктів усі земельні правопорушення можна умовно розділити на дві групи: власне земельні правопорушення і земельні правопорушення екологічної спрямованості, при цьому перші підлягають розділу на земельні правопорушення майнового характеру і земельні правопорушення в сфері управління[8]. До земельних правопорушень екологічної спрямованості відносяться ті, коли об'єктом правопорушення є земля як природний об'єкт, тобто здійснення земельного правопорушення пов'язано з заподіянням шкоди землі. Зазначену групу земельних правопорушень складають наступні склади: псування і забруднення сільськогосподарських і інших земель (ст. 52), порушення правил використання земель (ст. 53 КпАП) тощо. До земельних правопорушень майнового характеру можуть бути віднесені наступні адміністративні проступки: самовільне заняття земельної ділянки (ст. 53-1 КпАП), несвоєчасне повернення тимчасово займаних земель (ст. 54), т.д. До земельних правопорушень у сфері управління відносяться такі склади: приховування чи перекручення даних земельного кадастру (ст. 53-2), неповідомлення (приховання) або надання неправдивої інформації про загрозу посівам, деревним насадженням, іншій рослинності відкритого чи закритого ґрунту, а також продукції рослинного походження від шкідливих організмів (п.3 ст.83-1 КпАП), самовільне будівництво будинків чи споруд (ст. 97) тощо.

Такий розподіл багато в чому носить умовних характер, оскільки, приміром, таке правопорушення, як несвоєчасне повернення тимчасово займаних земель чи неприведення їх у стан, придатний для використання згідно призначення носить ознаки складу, що носить не тільки екологічну спрямованість, але і є правопорушенням майнового характеру (ст. 54). Мета правила цієї статті полягає в забезпеченні адміністративно-правовими засобами порядку тимчасового користування землями, запобігання заподіянню економічного збитку власникам і землекористувачам і екологічному збитку землям як компоненту навколишнього середовища. Сфера застосування статті охоплює діяльність різноманітних осіб, що одержали землю в тимчасове користування для проведення дослідницьких робіт чи інших потреб[9]. У ст. 54 КпАП міститься три склади адміністративних правопорушень:

- несвоєчасне повернення тимчасово займаних земель, що складається з об'єктивної сторони в бездіяльності, тобто неповерненні тимчасово займаних земель протягом терміну, на який вони були надані, якщо цей термін не був продовжений у встановленому порядку;

- невиконання обов'язків по приведенню тимчасово займаних земель у стан, придатний для використання їх за призначенням, що складається в бездіяльності, тобто нездійсненні дій, передбачених законом, договором, рішенням про надання земель у користування;

- невиконання умов зняття, збереження і нанесення родючого шару ґрунту, що складається також у нездійсненні дій, передбачених законом, договором, рішенням про надання земель у користування. Зокрема, згідно ч. 2 ст. 166 Земельного кодексу землі, що зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів і материнських порід і в гідрологічному режимі внаслідок гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, підлягають рекультивації, яка повинна бути спрямована, у тому числі, і на відновлення ґрунтового покриву. За загальним правилом, згідно ст.168 Земельного кодексу власники земельних ділянок і землекористувачі не вправі здійснювати зняття ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу органів, що здійснюють державний контроль за використанням і охороною земель (ст. 168 Земельного кодексу).

У ст. 52 КпАП передбачений склад адміністративного правопорушення, що полягає в псуванні і забрудненні сільськогосподарських та інших земель. У зазначеній статті містяться три самостійних склади правопорушень – псування сільськогосподарських та інших земель; забруднення земель хімічними і радіоактивними речовинами, нафтою і нафтопродуктами, неочищеними стічними водами, виробничими й іншими відходами; неприйняття заходів для боротьби з бур'янами.

Псування земель може бути здійснене шляхом механічного впливу, наприклад, у результаті зняття родючого шару ґрунту при будівництві, прокладці доріг, невиконання заходів щодо рекультивації земель, при ритті канав, проїзді важкого транспорту, що викликає ушкодження родючого шару ґрунту і його структур, його переущільнення тощо. Забруднення земель являє собою погіршення в результаті антропогенної діяльності якості земель, у тому числі позбавлених родючого шару (кам'янисті поверхні, кар'єри тощо), що характеризується збільшенням вмісту хімічних речовин (їх появою) чи рівня радіації в порівнянні з їх значеннями, що існували раніше (фоновими чи на початок порівняльного періоду)[10]. Це правопорушення полягає у безгосподарному використанні земель, в результаті чого відбувається виснаження ґрунтів, їхнє перезволоження, заболочування, переущільнення і в остаточному підсумку втрата такої їхньої властивості як родючість.

У КпАП України не передбачається як самостійний склад адміністративного проступку псування і знищення родючого шару ґрунту. У залежності від того, в результаті чого відбулося таке псування чи знищення, це земельне правопорушення повинне кваліфікуватися або за ст. 52 (якщо псування чи знищення відбулися в результаті забруднення), за ст. 53 (якщо настання негативного результату викликано порушенням правил використання земель, не пов'язаним з їхнім забрудненням), або за ст. 54 (якщо псування чи ушкодження родючого шару ґрунти є результатом порушення правил зняття, збереження і нанесення родючого шару ґрунту). Комплексно псування і знищення родючого шару ґрунту настають у результаті часткового чи повного руйнування ґрунтового покриву, що характеризується погіршенням його фізичного і біологічного стану, а також зниженням (утратою) родючості ґрунтів, внаслідок чого використання земельної ділянки є неможливим або потребує введення спеціальних обмежень, включаючи консервацію земель для проведення заходів щодо відновлення родючості ґрунтів.

Крім застосування заходів адміністративної відповідальності посадові особи Держкомзему вправі вносити до органів виконавчої влади чи виконавчих органів місцевого самоврядування питання про припинення розробки корисних копалин і торфу, проведення геологорозвідувальних, дослідницьких чи інших робіт, якщо вони проводяться з порушенням земельного законодавства і можуть призвести до знищення, забруднення, псування родючого шару ґрунту, розвитку ерозії, засолення, заболочування й іншим процесам, що знижують продуктивність земель (пп. 8) п. 6 Тимчасового положення про порядок здійснення органами Державного комітету України по земельних ресурсах державного контролю за використанням і охороною земель, затвердженого наказом Держкомзему № 65 від 29 липня 1993 року.

У тому випадку, якщо порушення правил використання земель не пов'язано з їх псуванням і забрудненням або порушенням правил зняття, збереження і нанесення родючого шару ґрунту, адміністративна відповідальність настає за таке земельне правопорушення за ст. 53 КпАП України. Цією статтею передбачаються чотири самостійних склади правопорушень. Перший з таких складів – це використання земель не за їх цільовим призначенням, тобто використання земельних ділянок не відповідно до тих цілей, для досягнення яких вони надані, котре полягає в зміні режиму земель, цілей надання ділянок, зафіксованих у відповідних рішеннях у випадку, коли, приміром, замість виробництва сільськогосподарської продукції зводяться й експлуатуються промислові об'єкти.

Другий склад - невиконання природоохоронного режиму використання земель - припускає таке безгосподарне використання земель, що виражається в невиконанні обов'язкових заходів щодо поліпшення земель і охорони ґрунтів від вітрової, водяної ерозії й інших процесів, що погіршують стан ґрунтів. Невиконання природоохоронного режиму полягає в бездіяльності, тобто непроведенні дій, операцій і процедур агротехнічного, меліоративного, гідротехнічного й іншого характеру, спрямованих на поліпшення стану і підвищення якості ґрунтів, а також – у діях, коли відповідні заходи проводяться, але з порушенням термінів, технологій і інших вимог, що фактично не дає очікуваного чи необхідного результату[11].

97)Цивільно правова відповідальність за земельні правопорушення

Цивільно-правова відповідальність являє собою форму державного примусу, що полягає у невигідних майнових наслідках для правопорушника, зокрема у застосуванні до нього майнових санкцій на користь спрямованих на відновлення порушеної сфери майнових відносин.

Під майновою відповідальністю за порушення земельного законодавства розуміють несприятливі наслідки майнового характеру. При матеріальній відповідальності шкода може бути відшкодована у меншому розмірі.

Підставою відповідальності за порушення земельного правопорядку є не порушення права конкретної особи, а заподіяння шкоди земельним ресурсам, її відшкодування здійснюється з урахуванням природної, а не майнової цінності землі. Так, відповідно до ч. 1 ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Цивільно-правова відповідальність настає при укладанні угод щодо земельних ділянок з порушенням встановленого законом порядку. Стаття 210 ЗК України передбачає, що такі угоди (купівлі-продажу, дарування, застави, обміну земельних ділянок) визнаються недійсними за рішенням суду.

Загальні підстави і правові наслідки визнання угод щодо земельних ділянок недійсними встановлено цивільним законодавством.

Серед угод щодо земельних ділянок слід виділити ті, які укладаються стосовно земельних ділянок, що не включені до ринкового обігу і взагалі не можуть виступати предметом угод. Мова йде про земельні ділянки, які перебувають у державній власності і не можуть передаватися у комунальну чи приватну власність (землі атомної енергетики та космічної системи, земельні ділянки зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи тощо) (ст. 84 ЗК).

Крім того, до угод, укладених з порушенням земельного законодавства, відносять ті з них, що стосуються відчуження земельних ділянок суб'єктами, які не мають на це права (наприклад, землекористувачами). Такі угоди порушують права власників земельних ділянок.

Підставою для застосування заходів цивільно-правової відповідальності є також невиконання підприємствами, установами, організаціями, що тимчасово використовували земельні ділянки для проведення геологознімальних, розвідувальних, геодезичних та інших робіт передбаченого правовими нормами обов'язку привести займану земельну ділянку за свій рахунок і у встановлений строк у стан, придатний для її використання за призначенням. У такому випадку відповідно до ст. 203 або статей 440 і 453 ЦК України, вони повинні відшкодувати власникові або землекористувачеві заподіяну шкоду в розмірі вартості робіт, необхідних для приведення земельної ділянки у належний стан.

Відповідно до вимог цивільного законодавства заподіювач шкоди, яка виникла внаслідок порушення земельного законодавства, зобов'язаний відшкодувати її власникові землі чи землекористувачеві в повному обсязі. Це загальне правило розглядають у двох основних аспектах: 1) заподіяння шкоди фізичним та юридичним особам - власникам земельних ділянок і землекористувачам іншими фізичними або юридичними особами внаслідок порушення останніми земельного законодавства; 2) відшкодування шкоди, заподіяної землі як природному ресурсу фізичними та юридичними особами, як тими, що мають права на земельні ділянки, так і тими, що по мають таких прав.

Застосування цивільно-правової відповідальності за земельні правопорушення характеризується тим, що, крім збитків, які виражаються в грошовій формі, внаслідок неправомірних дій можливе заподіяння екологічної шкоди, яка полягає у погіршенні якісного стану довкілля. Така шкода може бути спричинена забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства.

Правового основою цивільно-правової відповідальності в галузі земельних відносин є вимоги ЗК України (статті 156, 157 і 211), статті інших законів, а також норми спеціальних нормативних актів. Проте Земельний Кодекс України і зазначені закони безпосередньо не визначають засобів цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства. Вони містять лише посилання на спеціальні нормативно-правові акти.

Законодавчою підставою застосування цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства є Ст. 211 ЗК.

Відповідальність у цивільному праві має всі ознаки юридичноі відповідальності. Однак їй притаманні деякі особливості, обумовлені специфікою предмета цивільно-правового регулювання.

Такими особливостями є:

1. майновий характер застосовуваних до правопорушника заходів;

2. настання внаслідок застосування відповідних санкцій невигідних для правопорушника майнових наслідків;

3. спрямованість майнових санкцій на задоволення інтересів потерпілої сторони на відміну від заходів май нового характеру, застосовуваних у кримінальному та адміністративному праві, що передбачають задоволення інтересів держави;

4. відповідність розміру цивільно-правової відповідальності розміру збитків потерпілого;

5. майнове відшкодуваня моральної шкоди.

Таким чином, цивільно-правова відповідальність являє собою форму державного примусу, що полягає у стягненні на користь потерпілого майнових санкцій і накладенні на правопорушника невигідних майнових наслідків, спрямованих на відновлення порушеної сфери майнових відносин. Ця відповідальність, у тому числі й у сфері земельних правопорушень, виконує компенсаційно-відновну, організаційно-стимулюючу, запобіжно-превентивну та карально-штрафну функції.

Під майновою відповідальністю за порушення земельного законодавства маються на увазі несприятливі наслідки майнового характеру. Цей вид відповідальності не треба сплутувати з матеріальною відповідальністю, яка є категорією трудового права. Вона передбачена для зайнятих трудовою діяльністю осіб, які заподіяли шкоду неналежним виконанням своїх трудових обов'язків. Матеріальну відповідальність за порушення земельного правопорядку не треба відносити до цивільно-правової, оскільки положення Ст. 6 чинного ЦК застосовуються, коли порушене суб'єктивне право конкретної особи. Покладення на правопорушників несприятливих майнових наслідків дістає вияв у відшкодуванні ним збитків, якими визнається реальна шкода чи упущена вигода. При матеріальній відповідальності шкода може бути відшкодована у меншому розмірі.

Дата добавления: 2015-05-31