Документи, що посвідчують право на земельну ділянку

1.Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвід-чується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

2.Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 цієї статті право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Дана норма відрізняється від положень статті 23 ЗК 1992 року, що встановлювала коло суб'єктів, наділених повноваженнями щодо видачі і реєстрації державних актів. Цими суб'єктами виступали сільські, селищні, міські і районні ради. Правову основу збереження такого положення в даний час складають підпункти 2, 3 пункту «б» частини 1 статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», що закріплюють за виконавчими органами сільських, селищних і міських рад, як здійснення делегованих по­вноважень, реєстрацію суб'єктів права власності на землю, права користування землею і договорів на оренду землі, видачу документів, що посвідчують право власності і право користування землею, організацію і ведення земельно-кадастрової документації. На відміну від названого закону, чинний Земельний кодекс розглядає реєстрацію прав на землю як складову частину державного земельного кадастру і закріплює повноваження по його веденню за органами державної влади з питань земельних ресурсів. Фактична передача від місцевих рад зазначених функцій до органів державної влади з питань земельних ресурсів повинна здійснюватися відповідно до норм чинного Земельного кодексу і вимагає внесення відповідних змін у законодавство про місцеве самоврядування.

Варто також мати на увазі, що дію аналогічної даній нормі статті 23 ЗК 1992 року було припинено Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» щодо документів, які посвідчують право власності громадян на земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства, будівництва й обслуговування житлового будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва. Чинний Земельний кодекс такого винятку не передбачає, виключивши тим самим можливість приско­реної приватизації громадянами земельних ділянок для даних видів цільового використання без встановлення їх меж в натурі і видачі державних актів на право власності на землю.

До прийняття чинного Земельного кодексу форми державних актів були затверджені Постановою Верховної Ради України від 13 березня 1992 року № 2201-ХП «Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею» і Постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 1999 року № 440 «Про порядок подачі заяви (клопотання) про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення і форму державного акта на право власності на землю». До затвердження Кабінетом Міністрів України нових форм державних актів на право власності і право постійного користування на земельну ділянку та виготовлення бланків даних державних актів, старі форми (бланки) державних актів можуть використовуватися. Це не суперечить нормам чинного Земельного кодексу і змісту права, що посвідчується.

З усієї сукупності договорів, що регулюють перехід прав на земельні ділянки, тільки договір оренди землі не вимагає одержання землекористувачем додатково окремого документа, що посвідчує Його право на орендовану земельну ділянку. Договір оренди землі не втрачаючи рис, що поріднюють його з іншими договорами, здатен виступати і як правова підстава для видачі правовстановлюючого документа (на стадії його належного оформлення до його реєстрації), і як сам правовстановлюючий документ, що посвідчує право на земель-ну ділянку (з моменту його реєстрації). Тобто договір оренди землі з моменту його реєстрації здобуває риси і юридичну чинність, аналогічну державному акту на право власності чи право постійного користування землею. «Подвійний» статус договору оренди землі, з одного боку, спрощує процедуру оформлення орендних відносин між орендодавцем і орендарем земельної ділянки, а з іншого боку — висуває рівні вимоги до складу технічної документації, що виготовляється для складання державного акта і договору оренди землі (якщо ділянка надається в оренду із земель державної чи. комунальної власності), підкреслює юридичну рівноцінність їх змісту.

Чинний Земельний кодекс не містить вказівок про те, яким саме законом повинен регулюватися порядок реєстрації договорів оренди землі. Законом України «Про оренду землі» встановлено, що порядок і органи, які здійснюють державну реєстрацію договорів оренди землі, визначаються Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073 затверджений «Порядок державної реєстрації договорів оренди землі».

Дата добавления: 2015-05-31